«Було ясно, що у відстоюванні власних інтересів за кордоном Британія не зупиниться ні перед чим, і її не цікавить, що в процесі станеться з іншими».

П. Франкопан. Великі шовкові шляхи.

О Будапештском меморандуме или чего стоит услуга, срок оказания которой давно минул....

Когнитивный диссонанс в отношениях Киева и Вашингтона определяется не просто отличной картиной мира, но и различным пониманием геополитических движущих процессов.

Часть общества в Украине искренне не понимает, почему США ради собственных национальных интересов могут приносить в жертву интересы других стран.

Хотя, если хотя бы на уровне школьного курса знать историю, то станет понятно, что США так многократно делали, делают и будут делать.

Крупнейший геополитический "провал" после Второй мировой, где действующим лицом выступали США - это 1949 год и поражение Гоминьдана и Чан Кайши в гражданской войне в Китае.

После чего, собственно, появились КНР и Тайвань.

Далее, история с Южным Вьетнамом: соглашение о мире в 1973 году и крах режима в Сайгоне в 1975-м.

История с Афганистаном - это уже наше время: фактически бегство из Кабула и победа Талибана.

Только этих примеров более чем достаточно для понимания простой истины:

1. Нет вечных союзов с США. Если даже Европа оказалась в "геополитическом одиночестве", то что уже говорить о других.

2. США всегда ставят свои национальные интересы в приоритет.

3. Отношения с США должны быть взаимовыгодными иначе они будут краткосрочными.

У американцев нельзя просто так брать деньги, потому что они обязательно потребуют оказать услугу, от которой нельзя будет отказаться.

Но в Украине часть общества пошла еще дальше - она требует от Трампа, чтобы он поставил национальные интересы Украины выше национальных интересов США.

То есть, это не просто обида, а обида-требование.

И все на это на фоне спекуляций о "51 штате".

Но Пуэрто-Рико не влияет на вектор американской геополитики - "хвост не виляет собакой".

Здесь проявляется различие в уровнях восприятия таких отношений.

США воспринимают их как отношения сюзерена и доминиона.

Доминион - это промежуточное состояние между статусом самоуправляемой колонии и суверенным государством.

Это один из элементов британской колониальной политики, унаследованной США

Сюзерен содержит свой доминион, но не жертвует собой ради него, хотя требует жертв от доминиона.

При этом, сюзерен считает ресурсы и активы доминиона своими собственными априори.

Хотя формально договор об использовании таких ресурсов можно и подписать на банановом листе шрифтом ронго-ронго, как когда-то сделали жители острова Пасхи, так и не поняв, что поставив свои "завитушки", аборигены стали частью Испанской империи, а их остров теперь называют Сан-Карлос...

Сюзерен требует от доминиона послушания и приятия своей судьбы, которая может быть и жертвенной...

Поэтому, когда в Украине часть общества говорит о "51 штате", я отвечу лишь одно: "Бойтесь своих желаний".

А пока в трехтактной модели психоанализа, часть общества в Украине считает себя "ребенком", а США - "взрослым", требуя "внимания и подарков".

Что в корне ошибочно, так как "родственные связи" у США существуют лишь с Британией, Канадой, Австралией, Новой Зеландией и Израилем.

Все остальные: партнеры, соперники, враги, доминионы.

Как говорил Киссинджер: "Быть врагом Америки фатально, а быть другом - смертельно".

Чтобы быть другом США, нужно держать себя все время в тонусе взаимовыгодности.

Только расслабился и тут же утратил свой статус "друга".

Роль доминиона - это геополитическая кастрация, лишение какой-либо субъектности и молчаливое доверие своей судьбы сюзерену.

Что касается Будапештского меморандума.

Здесь опять же видим глубинное различие в восприятии.

США всегда воспринимали ликвидацию советского ядерного потенциала на территории Украины как результат своей победы в Холодной Войне.

Америка никогда не признавала того, что Украина что-либо ей "подарила".

И эта оценка полностью оправдана.

Если бы Украина в 90-х захотела взять под свой контроль советское ядерное оружие, она стала бы объектом очень жесткой реакции со стороны США и РФ одновременно.

И даже могла бы утратить суверенитет.

Насколько силен страх США касательно утраты понятной им системы контроля за ядерным арсеналом бывшего СССР, можно увидеть по культурным кодам - по многочисленным фильмам, где разыгрывались похожие сценарии.

В понимании США, Украина авансом получила за отказ от ядерного оружия свой наибольший дар - независимость, доставшуюся без крови в 1991 году.

Заявив о безядерном статусе, украинцы получили огромную страну, 51 млн жителей, колоссальные активы в виде промышленности, энергетики, инфраструктуры, полезных ископаемых.

Единственное, что было упущено с нашей стороны - это возможность получить финансовую компенсацию за ядерное оружие.

Но тут проблема не в США, а в нас самих. Точнее, в наших жлобских и продажных политических элитах того времени.

О чем хорошо знали в Вашингтоне, четко понимая: стране, в которой правят настоящие элиты, придется заплатить за отказ от ядерного оружия условно 100 млрд дол.

А в Украине можно заплатить условно 100 млн дол 10 фигурантам, которые принимают соответствущее решение.

Но это наши проблемы, а не американские. А теперь мы хотим, чтобы наши проблемы стали проблемами США.

Но это геополитическая система ниппель - обратного хода нет.

Иначе американское колесо истории ехало бы все время не на шине, а на ободах.

Но это не комфортно.

А США любят геополитический комфорт, контроль и тотальное превосходство.

рівень довіри до незалежних, професійних, доброчесних, створених з «нуля» за кращими міжнародними практиками антикорупційних органів (сума відповідей «цілком довіряю» та «скоріше довіряю»)

2022 / 2023 / 2024

НАБУ - 7 / 21 / 13
САП - 7 / 18 / 11
НАЗК - 7 / 17 / 11

скоріш за все, кількість тих, хто їм «цілком довіряє», перебуває на рівні близькому до статистичної похибки, якщо не нижче.

а з огляду на те, чим та як насправді займаються ці доброчесні, в цьому році без проблем досягнуть рівня 2022-го та навіть «вище».

і не менш цікаве в цьому опитуванні те, що нереформована за кращими міжнародними практиками з вирішальним правом голосу іноземних експертів СБУ не лише знаходиться на порядки вище за рівнем довіри від названого антикору, але й є на думку громадян найбільш ефективною у боротьбі з корупцією.

кому цікаво, посилання на результати опитування, оприлюднені 4 квітня - https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1512&page=1

Ярославе Івановичу,

як просувається конкурс на посаду директора БЕБ, які прогнози від голови конкурсної комісії з його обрання?

поділіться, не соромтеся

НАЗК: «Фінансування статутної діяльності парламентських партій у 2024 році здійснювалось з урахуванням призупинення та зупинення фінансування партії «Голос» (наказ від 25.06.2024 № 166/24 «Про зупинення державного фінансування статутної діяльності політичної партії «Голос» та наказ від 25.06.2024 № 167/24 «Про припинення державного фінансування статутної діяльності політичної партії «Голос»).

Постановами Верховного суду від 23.09.2024 по справі № 855/2/24 та від 11.10.2024 року по справі № 855/3/24 апеляційні скарги партії «Голос» до Національного агентства про визнання протиправним та скасування наказів НАЗК від 25.06.2024 № 166/24 та від 25.06.2024 № 167/24залишено без задоволення».

Рух «Чесно» (грантова ГО) сьогодні:

«Попри те, що партію "Голос" вже вдруге позбавили державного фінансування через порушення у звітах, вона примудрилася витратити понад 6 мільйонів гривень на контракти з громадськими організаціями та підприємцями, більшість з яких — пов’язані з партійцями.

Зокрема, 3 мільйони гривень отримала ГО “Асоціація захисту прав людей з інвалідністю в Україні” — підозрювана у незаконному вивезенні чоловіків за кордон через схеми з підробленими документами. Її керівник Ян Гладкий — фігурант кримінального провадження, а його родичка через іншу компанію отримала від партії ще пів мільйона гривень за суборенду приміщення.

Інші чотири ГО, яким платив “Голос”, очолюють чинні або колишні партійці. Наприклад: – 950 тис. грн — ГО “Фундація край свободи” (раніше — “Голос. Київ”), якою керує Віолетта Пашутіна, членкиня київського осередку. – 978 тис. грн — ГО “Східно-українська асоціація малого та середнього бізнесу”, де головує очільниця Донецького осередку “Голосу” Юлія Гакова».

доволі знайома історія, напевно одна з числа кращих міжнародних практик )

допис лачена виглядає так, що він написаний якимось шабуніним.

як дві каплі води, не інакше )

лайфхак для прокурорів - процесуальних керівників у кримінальних провадженнях

будь-які заяви учасників кримінальних проваджень, зокрема і потерпілих, долучаєте даєте відповідь, що викладені в них доводи будуть передані під час досудового розслідування, а далі забиваєте на ті заяви х…

клопотання захисту, якщо не знаєте як відмовити у їх задоволенні, задовольняєте, а далі забиваєте на них х…

на письмові вказівки керівника органу прокуратури зі встановленими строками їх виконання просто забиває х…

і жодної дисциплінарної відповідальності, бо ви самостійні та незалежні, і звичайно ж професійні та доброчесні.

можете навіть все це робити в одному кримінальному провадженні.

не вірите?

КДКП підтвердить, коли нарешті оприлюднить своє рішення 184дс-25 від 25.03.25 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження.

до речі, після цього ви можете навіть претендувати на включення до резерву на зайняття в органах прокуратури керівних посад.

користуйтесь, не дякуйте.

п.с. красно дякую усім причетним за успішну реформу органів прокуратури.

сьогодні відбулося чергове засідання у ВАКС, де продовжили досліджувати докази сторони обвинувачення

та найцікавішим сьогодні було не те, як прокурор довільно коментує окремі фрази «заявника», зафіксовані під час проведення НСРД, про які той навіть не допитувався.

як виявилося, правильно (!) розуміти та тлумачити слова і фрази інших осіб прокурору дозволяє факт успішного проходження під час конкурсу на посаду в САП тестів на загальні здібності, тобто на рівень IQ, де начебто були подібні питання.

от така …

шкода, що ті тести не вчать логіці, не вчать бачити очевидне, не вчать дивитись на речі та події безсторонньо, не вчать правильно працювати, не вчать розуміти та застосовувати закони, не вчать, наприклад, що прокурор не може фантазувати у судових засіданнях, не вчать, що провокація підкупу - то злочин і багато ін.

далі буде

думаю , больше подходит аналогия с Шабуниным, его фиктивной военной службой в НАЗК, где он одновременно прятался и от суда.

один в один.

https://www.tg-me.com/MaxBuzhanskiy/18135

посол США Б. Брінк - та, за чию спину ховалися представники т.з. антикору та «громадського сектору», окремі керівники та представники органів влади, особливо тоді, коли питання до них та їх діяльність чи бездіяльність на шкоду нашої держави переповнювали чашу терпіння громадян, коли на горизонті зʼявлялася реальна перспектива відповідальності чи втрати посад, сфер впливу тощо.

наївно думати, що США відмовиться від втручання у внутрішні справи нашої, як і будь-якої іншої держави, коли це відповідає їх національним інтересам. бо наші їх точно ніколи не цікавили, не цікавлять і не будуть ніколи цікавити.

та все ж, здається, у нового посла США, якого призначить сьогоднішня адміністрація БД, буде дещо інший підхід, щонайменше до представників антикору та громадянського сектору, які усі попередні роки перебували на утриманні ліквідованого USAID.

про конкурс на посаду директора БЕБ

декілька днів тому КК на своїй сторінці в ФБ написала: «Комісія залишається повністю відданою проведенню прозорого, незалежного та меритократичного процесу відбору Директора Бюро економічної безпеки України».

ок. та перед цим на офіційний запит голова КК Лаура Штефан відмовилася повідомляти джерела фінансування її діяльності та діяльності інших двоє іноземців у складі цієї комісії.

далі, у тому ж повідомленні в ФБ КК зазначила, що голова КК Л. Штефан вже понад рік не була в Києві, тобто задовго навіть до створення самої комісії.

на питання в ФБ під названим постом про джерела фінансування іноземних членів КК, про ефективність їх дистанційної роботи, про їх відповідальність за результати конкурсу та обраного переможця, жодної реакції.

як зʼясувалося, 8 квітня Л. Штефан проводила засідання КК лише з двома іноземними членам комісії , тоді як її склад 6 осіб, а 3 інших члени - представники нашої держави, громадяни України.

не менш цікавим є те, що, наприклад, тести для кандидатів на загальні здібності, за публічними твердженням одного народного депутата, були дуже складні, а на цьому етапі в числі учасників конкурсу, що залишились, майже половина - діючі працівники НАБУ, яке останнім часом перетворилося на кузню кадрів на керівні посади в тих конкурсних процедурах, де переважне право голосу належить іноземним членам конкурсних комісій.

при цьому, логічне питання, як тести на загальні здібності можуть бути складними в одних конкурсах процедурах і не дуже в інших? адже перевіряють саме загальні здібності, а не, наприклад, знання законодавства, не практичні навики тощо. може бути різним прохідний бал, а не складність питань.

з огляду на стан, на рівень прозорості та відкритості у діяльності цієї КК, в першу чергу тих, хто є іноземними громадянами, самої голови комісії Л. Штефан, на відверте ігнорування запитів на інформацію, на проведення засідань КК без участі членів комісії, які є громадянами нашої держави і тим самим зневажливе ставлення як до них самих, так і до нашої держави загалом, яку вони представляють, очевидну невідповідність декларованих принципів та реальних дій, очевидно конкурсна процедура з обрання директора БЕБ, її іноземні члени, що мають переважне право голосу, обрали, мʼяко кажучи, хибний шлях і намагаються досягти наперед визначеного результату.

чи потрібен нам такий їх заздалегідь визначений результат чи конкурсна процедура має зовсім іншу мету та завдання, які досягається в першу чергу її прозорістю, відкритістю як процесу, так і усіх інших аспектів формування складу КК та діяльності її членів?!

чи потрібне нам черговий безпорадний,
недієздатний, неспроможний, безконтрольний, не підзвітний державі та громадянам правоохоронний орган за зразком НАБУ?!

чи можливо виправити те, що вже зроблено цією КК для досягнення наперед визначених результатів?!

думаю, єдиний варіант рішення - щонайменше перезапуск процедури відбору, починаючи з формування нового складу конкурсної комісії. інакше скоро будемо вимагати чергового перезавантаження БЕБ, на що у нас, у держави давно вже не має часу.

чергове засідання у ВАКС, де продовжили досліджувати докази обвинувачення

у звʼязку з чим питання до НАБУ, яке не раз звітувало про успішний запуск системи іКейс:

з огляду на встановлені та зафіксовані у судовому засіданні баги іКейсу, скільки вами було витрачено коштів на цю систему, хто писав для неї тех.завдання, хто прийняв рішення про введення її в експлуатацію з такими недоліками?

ви її взагалі тестували перед запуском? якщо так, то чи бачили існуючі баги, якщо бачили, то чому не вимагали від розробників їх усунення до прийняття в експлуатацію, що зроблено для їх усунення з часу прийняття в експлуатацію і до сьогодні?

і декілька слів про сторону обвинувачення, точніше про те, як вона доводить перед судом висунуте обвинувачення.

приклад 1: питання роботи системи електронного документообігу в Дніпропетровській ОВА

як виявилося, прокурор знає принципи, регламенти роботи відповідної системи, знає чому, що і як відображається, бо має досвід роботи з такою чи подібною системою в САП, а тому легко може розповідати суду про власний такий досвід, тому й дозволяє собі робити відповідні висновки та твердження і щодо інших систем.

тому вибачайте, шановні прокурори САП, якщо я чомусь дозволив собі подумати, навіть бути переконаним, що для цього під час досудового розслідування щонайменше необхідно вилучити відповідні нормативні та інші документи, що регламентують роботу такої системи, допитати відповідальних за роботу системи осіб, допитати користувачів системи, які вносили важливі для кримінального провадження відомості, що стосуються предмету доказування, можливо залучати відповідного спеціаліста чи навіть експерта.

приклад 2: однозначна обізнаність керівника органу про зміст та обсяг електронних листів, які надходять на службову електронну пошту на комп’ютері, що знаходяться у приймальні та використовується секретарем цього керівника.

ще раз перепрошую перед антикорупційними «законниками», що намагався ввести вашого колегу в оману, безпідставно піддати необґрунтованій критиці, легковажно вважаючи, що для цього потрібно було б ну хочаб допитати секретаря, яка в силу посадових обов’язків мала доступ до відповідної пошти на своєму робочому комп’ютері, зʼясувати хто ще мав доступ до відповідної електронної скриньки, з яких службових компʼютерів, де вони були встановлені, ким використовувалися, зʼясувати від кого та чому ті чи інші ел. листи, документи, що зацікавили слідство та прокурорів, надходили на відповідну ел. адресу і т.д.

виявляється, як стверджує ваш колега-обвинувач у суді, для цього достатньо сказати суду щось на зразок, що будь-який секретар повідомляє свого керівника про всю електронну кореспонденцію, бо це є її обов’язком, бо так має бути зазвичай, тобто це є загальновідомим фактом, що не підлягає доказуванню.


п.с. подумав, може всі проблеми реформ останнього десятиліття в тестах на загальні здібності, в які кожного разу закладаються різні, відмінні від загальноприйнятих закони логіки, мислення, як наслідок, у детективів НАБУ своя логіка дій, у прокурорів САП інша, у адвокатів взагалі невідомо яка, бо їх, дякувати, поки на подібних тестах не відбирають, для директора і працівників БЕБ вигадали ще якісь «дуже складні», для суддів свої. може, якщо такі тести на загальні здібності якось уніфікуватимуть, то й реформи поїдуть чи навіть полетять, закони почнуть виконуватися і застосовуватися так, як вони написані, а не так як їх розуміють в тих чи інших органах, на тих чи інших посадах?!

цікаве формулювання НАБУ:

«Передчасне і неконтрольоване розголошення відомостей досудового розслідування може не тільки вплинути на його перебіг, завадити повноті та обʼєктивності встановлення обставин кримінального правопорушення, а й завдати шкоди інтересам потерпілого, підозрюваного та іншим учасникам кримінального провадження».

логічні питання, сподіваюсь з огляду на, мʼяко кажучи, специфічну логіку нашого антикору і не лише:

як бути з контрольованим розголошенням? чи не завдає воно шкоди учасникам провадження, зокрема інтересам підозрюваного, особливо з огляду на презумпцію невинуватості?

як бути з кримінальною відповідальністю тих ваших колег і начальників, які «контрольовано», наприклад через дружніх представників ЗМІ чи т.з. «громадського сектору» розголошують дані досудового розслідування?

як бути з тим, коли саме НАБУ оприлюднює матеріали НСРД, на стадії досудового розслідування, задовго до його завершення та висунення обвинувачення, не кажучи вже про те, що такі матеріали не були і не відомо чи будуть предметом дослідження в суді і їм не надавалася оцінка на предмет їх належності та допустимості?