Павло Деревʼянко - Аркан вовків

⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️

жанр: фентезі
видавництво: @starlev
кількість сторінок: 520
цикл: Літопис сірого ордену, перша частина з трьох, завершений

У багатьох українців є своя «римська імперія» — «а що було б, якби Хмельницький не підписав Переяславську угоду?». І хоча автор Літопису Сірого Ордену наголошує, що це фентезі, а не альтернативна історія, все одно в голові виникає картинка: а раптом отак і було б? І ця відповідь — один із головних плюсів книжки.

🐺 Світ
Мені дуже сподобалась фентезійна складова без складного лору: характерники (перевертні), відьми, Ґаад, Ґадра, лісовики, мавки — більшість з них нам знайома. Завдяки цьому світ, попри його жорстокість, сприймається близько й тепло.

Центральне місце займає Сірий Орден — елітна спільнота воїнів-характерників, щось між українськими ніндзя та орденом джедаїв. Це окрема структура, не аналог Запорізького війська, бо в цьому світі козаки — це Січові стрільці. Сіроманці готуються з дитинства, присвячують усього себе справі, і я була абсолютно зачарована і ними, і цілою організацією.

🐺 Персонажі
Я обожнюю історії про молодих героїв, які хочуть змінити світ. І тут — п’ятеро новачків, які щойно вступили до Ордену. Всі різні: шляхтич, злодюжка, нащадок героїв, мовчазна темна конячка — їхнє походження, досвід і динаміка між ними роблять історію живою та захопливою. І так, я переживала за кожного з них до останньої сторінки.

Жіночі персонажі другорядні, але яскраві, самобутні й сильні. Катря, Соломія, Мамуньо — кожна запам’ятовується, і особисто для мене — любов.

🐺 Стиль
Окреме задоволення — стиль автора. Це саме та рідна українська, яку не замінить жоден переклад. Автор додав у текст рідковживані слова, красиві порівняння, іронію, діалоги, які чудово розкривають героїв. А ще — легкий, часом дурненький гумор, який змушує посміхатися.

На завершення
Мені важко писати цей відгук — щойно дочитала трилогію й не знаю, як не почати говорити про наступні частини. Перша — найсвітліша, але вже відчувається наближення темряви. Це ще не 23 лютого 2022 року, але десь двадцяті числа. І хоча я боялась, що очікування зависокі — книга виправдала їх повністю. Це точно 10 з 10 і місце на улюбленій полиці.

#сучукрліто
#прочитане@redfox_books

📚 Ната у книжкових світах | Підписатись

Що ж, ця книга як мінімум вміє дивувати, а це зі мною стається не так часто — та тут на 65 сторінці в мене просто відвалилась щелепа😄

Це не те щоб був прям вау-твіст, але це було дуже несподівано🤪

💀 Загалом, це мʼякий горор, що досліджує тему культзму: зростання у секті, доросле життя і те, як приналежність до культу відбивається на різних типажах людей, та вплив релігійного минулого на тих, хто зміг вибратись.

Історію я б умовно поділила на дві частини, і перша — це дуже повільний і затяжний вступ, який втім давить на купу больових точок і занурюється у дуже глибокі глибини.

⏳ Тривалий час складається відчуття, що героїня просто купається у власних спогадах, курсуючи від одного до іншого, і ятрить старі травми, з якими так і не змогла впоратись за роки після того, як втекла з дому — і лише де-не-де проскокує натяк на те, що відбувається щось іще, і що у цій історії ще багато питань, відповіді на які їй належить відшукати.

Це затяжне і поступове занурення в атмосферу, доки історія не починає відчуватися майже особистою. Але деталі і дрібні нюасни тут важать дуже багато.

🔪 Друга ж частина — майже чистий екшн, де на противагу першій, все несеться дуже швидко. І як на мене, вона хоч і більш горорна в традиційному уявленні, одночасно вона і простіша та більш поверхнева, хоча є тут і чарівний катарсис.

🕯 Загалом же це книга про те, як відпустити минуле, коли зробити це важко і боляче, але коли воно тільки тягне тебе назад.

✂️ Як розірвати звʼязки, які важко розірвати, але без розриву яких рухатись вперед ніколи не вийде.

✝️ Про всепоглинаюче лицемірство релігії.

👠 Про дитячі травми, що формують особистість.

🔱 І про те, що зовнішня оболонка буває дуже щільною і багаторівневою, втім оманливою, і щоб докопатись до суті, доведеться копати дуже й дуже глибоко.

Дуже класний вибір для книжкових клубів, бо говорити тут є про що — як безросередньо по тексту, так і заглиблюючись у філософські питання.

📖 «Чорна вівця»
✍️ Рейсел Гаррісон

Видавництво Старого Лева