Forwarded from #ВіраЧитає
Ви тільки подивіться, який книжковий бокс мені прийшов від ВСЛ та Павла Дерев'янка✨
Чудове перевидання українського фентезі «Аркан Вовків», а до нього в подарунок :
• парфуми «Чари лісу», які мають дуже приємний аромат.
• тематична картка.
• чарівна підвіска.
• чай «Зілля лісу», який я обов'язково питиму читаючи цю книгу.
І одним з найприємніших сюрпризів є автограф автора у книзі. А саме оформлення та ілюстрації – неймовірно красиві🤍
Хочу також зазначити, що 20 грн від продажу кожного примірника цієї книжки Видавництво Старого Лева буде перераховувати на рахунок благодійного фонду ГО «Азов.ONE» — офіційного фонду 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України.
Почну читати цю історію вже завтра і якомога швидше поділюся своїми враженнями з вами!
Чудове перевидання українського фентезі «Аркан Вовків», а до нього в подарунок :
• парфуми «Чари лісу», які мають дуже приємний аромат.
• тематична картка.
• чарівна підвіска.
• чай «Зілля лісу», який я обов'язково питиму читаючи цю книгу.
І одним з найприємніших сюрпризів є автограф автора у книзі. А саме оформлення та ілюстрації – неймовірно красиві🤍
Хочу також зазначити, що 20 грн від продажу кожного примірника цієї книжки Видавництво Старого Лева буде перераховувати на рахунок благодійного фонду ГО «Азов.ONE» — офіційного фонду 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України.
Почну читати цю історію вже завтра і якомога швидше поділюся своїми враженнями з вами!
Forwarded from Стася та книжки📚🌈🤓
Еліс Вокер – Барва пурпурова
⭐️ ⭐️ ⭐️ ⭐️ ⭐️
🌟 Південна готика – расизм, релігія, насилля.
🌟 Ще одна книга з мого списку 25 за 2025 і знову це 5 зірочок.
🌟 Попри важкі теми та важку долю головних героїв книга читається напрочуд швидко та легко.
🌟 «Барву пурпурову» часто порівнюють із «Коханою» Тоні Моррісон яку я читала торік та додала до списку найкращих книг року.
Дійсно, у них багато спільного, але ця історія, на відміну від «Коханої», більш життєствердна та має низький поріг входу.
🌟 Це епістолярний роман, спершу головна героїня Сілі пише листи до бога, звіряючись йому у всіх своїх бідах та негараздах, згодом адресат змінюється.
🌟 Коли Сілі було 14, її мати померла. Батько вирішив не шукати нову дружину натомість використати доньку, яка зможе закрити усі його потреби та вести господарство.
Головна героїня усіма силами намагається захистити свою молодшу сестру Нетті, але батько розлучає сестер віддаючи Сілі заміж.
🌟 Нетті обіцяє писати сестрі, але листи не приходять.
🌟 Це історія про сестринство, віру, любов та прощення.
Це історія про відвагу бути собою, вірність та відданість, що долають відстань і час.
#книжковийвідгук #барвапурпурова
Дійсно, у них багато спільного, але ця історія, на відміну від «Коханої», більш життєствердна та має низький поріг входу.
Головна героїня усіма силами намагається захистити свою молодшу сестру Нетті, але батько розлучає сестер віддаючи Сілі заміж.
Це історія про відвагу бути собою, вірність та відданість, що долають відстань і час.
#книжковийвідгук #барвапурпурова
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Мережа книгарень-кав’ярень Старого Лева шукає барист і працівників книгарень у Львові, Києві, Дніпрі та Івано-Франківську!
Любиш книжки, розумієшся на каві, вмієш спілкуватися з людьми — ми шукаємо саме тебе!
📍 Кого шукаємо:
🔸 Львів:
• Бариста — вул. Галицька, 17
• Бариста — вул. Стрийська, 200А
• Книжковий консультант — вул. Галицька, 17
• Працівник книгарні-кав’ярні — вул. Краківська, 3
Подати заявку – bit.ly/40ayCUO
🔸 Київ:
• Бариста — вул. Михайлівська, 18
Подати заявку – bit.ly/3SUNm6o
🔸 Івано-Франківськ:
• Працівник книгарні-кав’ярні — вул. Шашкевича, 1
Подати заявку – bit.ly/4kHf1DT
🔸 Дніпро:
• Бариста — вул. Січових Стрільців, 1
Подати заявку – bit.ly/4ec7f2K
🧡 Що ми цінуємо:
• любов до книжок і кави
• щирість і бажання допомагати читачам
• розуміння книжкового ринку або кавової культури
• досвід — буде перевагою, але не обов’язковий
🎯 Що пропонуємо:
• повну зайнятість (150–160 год/міс)
• офіційне працевлаштування
• зручний графік (2/2 або 3/3)
• бонуси для книголюбів
• розвиток, навчання, участь у кавових чемпіонатах або книжкових активностях
• можливість реалізовувати свої творчі ідеї
Стань частиною команди, що щодня дарує радість читання і теплі чашки кави ☕📚 Чекаємо твою заявку 💛
Любиш книжки, розумієшся на каві, вмієш спілкуватися з людьми — ми шукаємо саме тебе!
📍 Кого шукаємо:
🔸 Львів:
• Бариста — вул. Галицька, 17
• Бариста — вул. Стрийська, 200А
• Книжковий консультант — вул. Галицька, 17
• Працівник книгарні-кав’ярні — вул. Краківська, 3
Подати заявку – bit.ly/40ayCUO
🔸 Київ:
• Бариста — вул. Михайлівська, 18
Подати заявку – bit.ly/3SUNm6o
🔸 Івано-Франківськ:
• Працівник книгарні-кав’ярні — вул. Шашкевича, 1
Подати заявку – bit.ly/4kHf1DT
🔸 Дніпро:
• Бариста — вул. Січових Стрільців, 1
Подати заявку – bit.ly/4ec7f2K
🧡 Що ми цінуємо:
• любов до книжок і кави
• щирість і бажання допомагати читачам
• розуміння книжкового ринку або кавової культури
• досвід — буде перевагою, але не обов’язковий
🎯 Що пропонуємо:
• повну зайнятість (150–160 год/міс)
• офіційне працевлаштування
• зручний графік (2/2 або 3/3)
• бонуси для книголюбів
• розвиток, навчання, участь у кавових чемпіонатах або книжкових активностях
• можливість реалізовувати свої творчі ідеї
Стань частиною команди, що щодня дарує радість читання і теплі чашки кави ☕📚 Чекаємо твою заявку 💛
📍 Полтава. Сцена театру. Жива поезія. Музика серця.
Запрошуємо на два атмосферний вечори в межах Великого літературного фестивалю у Полтаві — про слово, що звучить, і музику, яка чує.
🌙 21 червня, 16:00
Музично-поетичний перформанс Мар’яни Савки та Зіновія Карача, знову ж під супровід віртуозного Сергія Колесника. Вечір, що перенесе вас у простір лірики, ніжності й сили слова.
🎶 21 червня, 17:00
Поетка і культурна менеджерка Ольга Ольхова читатиме вірші зі збірки «...якщо не тепер?» у супроводі піаніста Сергія Колесника. Це буде діалог слів і звуків — про тривогу і надію, про нас.
📍 Театр ім. М. В. Гоголя, вул. Соборності, 23
🔗 Повна програма фестивалю: https://linktr.ee/biglitfest.poltava
Запрошуємо на два атмосферний вечори в межах Великого літературного фестивалю у Полтаві — про слово, що звучить, і музику, яка чує.
🌙 21 червня, 16:00
Музично-поетичний перформанс Мар’яни Савки та Зіновія Карача, знову ж під супровід віртуозного Сергія Колесника. Вечір, що перенесе вас у простір лірики, ніжності й сили слова.
🎶 21 червня, 17:00
Поетка і культурна менеджерка Ольга Ольхова читатиме вірші зі збірки «...якщо не тепер?» у супроводі піаніста Сергія Колесника. Це буде діалог слів і звуків — про тривогу і надію, про нас.
📍 Театр ім. М. В. Гоголя, вул. Соборності, 23
🔗 Повна програма фестивалю: https://linktr.ee/biglitfest.poltava
Старий Лев
До речі, 20 грн від продажу кожного примірника цієї книжки (і «Аркану вовків» також) Видавництво Старого Лева буде перераховувати на рахунок благодійного фонду ГО «Азов.ONE» — офіційного фонду 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України.
🖤 Нова поетична збірка у Видавництві Старого Лева — «Політика пам’яті» Сергія «Колоса» Мартинюка.
Це — поетичний щоденник, до якого увійшли вірші Колоса, написані в період від перших місяців пандемії до останніх місяців 2024-го і служби в Збройних силах України.
Вірші про пам’ять, початок війни та сутінки останніх літніх вечорів. Про надію, першу любов і сміх побратимів. Вірші про розпач утрат і крик, з яким у місті на північному заході країни на світ з’являється дитина, яка змінює все. Вірші про вагу слів і час, який біжить все швидше.
📖 Збірка проілюстрована світлинами сумського фотографа Євгена Потапова.
Обкладинку створила Альона Олійник.
Це — поетичний щоденник, до якого увійшли вірші Колоса, написані в період від перших місяців пандемії до останніх місяців 2024-го і служби в Збройних силах України.
Вірші про пам’ять, початок війни та сутінки останніх літніх вечорів. Про надію, першу любов і сміх побратимів. Вірші про розпач утрат і крик, з яким у місті на північному заході країни на світ з’являється дитина, яка змінює все. Вірші про вагу слів і час, який біжить все швидше.
📖 Збірка проілюстрована світлинами сумського фотографа Євгена Потапова.
Обкладинку створила Альона Олійник.
❤️🩹 У непрості дні важливо триматися добрих справ. Підтримувати армію. Допомагати тим, хто цього потребує.
Цього червня у Видавництві Старого Лева дві благодійні ініціативи — і запрошуємо вас долучитися:
🟠 Купуючи дорослі книги — підтримуєте ЗСУ
Упродовж місяця з кожної проданої дорослої книги Старого Лева ми переказуємо 5 грн на збір «Рій помсти» від фонду Сергія Притули — а потім подвоюємо цю суму.
Мета збору — 5000 FPV-дронів для наших захисників.
🔵 Купуючи дитячі книги — допомагаєте «Таблеточкам»
Протягом червня з кожної проданої дитячої книги Старого Лева 5 грн вирушать на допомогу онкохворим дітям — і ми також подвоїмо кожну гривню.
Фонд «Таблеточки» підтримує дітей та їхні родини на всіх етапах лікування.
Добрі книжки — для добрих справ. Дякуємо, що ви з нами!
Цього червня у Видавництві Старого Лева дві благодійні ініціативи — і запрошуємо вас долучитися:
🟠 Купуючи дорослі книги — підтримуєте ЗСУ
Упродовж місяця з кожної проданої дорослої книги Старого Лева ми переказуємо 5 грн на збір «Рій помсти» від фонду Сергія Притули — а потім подвоюємо цю суму.
Мета збору — 5000 FPV-дронів для наших захисників.
🔵 Купуючи дитячі книги — допомагаєте «Таблеточкам»
Протягом червня з кожної проданої дитячої книги Старого Лева 5 грн вирушать на допомогу онкохворим дітям — і ми також подвоїмо кожну гривню.
Фонд «Таблеточки» підтримує дітей та їхні родини на всіх етапах лікування.
Добрі книжки — для добрих справ. Дякуємо, що ви з нами!
Forwarded from книжкова дегустаторка🍷📚
«Бентежні» Лінн Ульман
видавництво: ВСЛ, 5/5
Щось неймовірно щемливе, пронизливе та тепле (можливо?). Оповите сімейними спогадами та прохолодними скандинавськими вітрами…
Ця книга справжня рефлексія, своєрідна ода незвичному дитинству, сім’ї та впливу батьків. Лінн Ульман – найменша донька легендарного норвезького режисера Інґмара Берґмана (в нього було дев’ять дітей), та знаної норвезької актриси Лів Ульман. Сама новела є своєрідною збіркою обірваних спогадів, розмов з батьком, які були записані на диктофон в останні роки життя, та проживанням внутрішніх образ та недомовленостей.
Коли Лінн народилася, її батьку Інґмару вже було 38 років. Їх розділяла не тільки третина століття, а і щире не розуміння один одного. Вона зростала в атмосфері мистецтва: з однієї – сторони тато, відомий режисер, з іншої – мати, знана актриса, затребувана на Бродвеї та в кіно. Це наче і класно, але Лінн з дитинства жила між трьома країнами, завжди вишукувала хвилини спокою біля батьків та сильно розчаровувалася в моменти самотності.
Книга наповнена спогадами, уривками пам’яті, які змушують то гірко посміхнутися, то відвести погляд, аби згадати щось своє. Попри всі ті дитячі образи та болі, які я вихоплювала між рядків, було видно, що Лінн справді пишається та любить своїх батьків. Вона намагалася, але все ж не зрозуміла їхню щиру любов до мистецтва, яке, на жаль, завжди було вище неї. Але прийняла це та спробувала змиритися. Вона мала незвичайне дитинство, в оточенні няньок та своєї свободи від батьківського контролю, що часом межував з самотністю. Вона чекала кожного літа, аби відвідати батька, вона щиро бунтувала, аби частіше проводити час з матір’ю, але цього було недостатньо, аби конкурувати з мистецтвом.
І попри приховані образи та біль, кожне слово було наповнено теплом та спогадами все ж щасливого дитинства: вивчення шведської з батьком, перегляд його улюблених фільмів та пізнавання його ремесла; «ліниві дні» в ліжку з мамою, подорожі країнами та свобода дій, яку вона надавала Лінн.
Це було легке та приємне читання. Враження, неначе переглядаєш чийсь щоденник: з фотографіями, рваними думками та спробами закарбувати момент, близьку людину такою, як вона була, назавжди.
Раджу любителям мемуарів та кіно. Але маю попередження: тут, на жаль, не обійшлось без згадок русні по типу толстого.
#дегустація
видавництво: ВСЛ, 5/5
Щось неймовірно щемливе, пронизливе та тепле (можливо?). Оповите сімейними спогадами та прохолодними скандинавськими вітрами…
Ця книга справжня рефлексія, своєрідна ода незвичному дитинству, сім’ї та впливу батьків. Лінн Ульман – найменша донька легендарного норвезького режисера Інґмара Берґмана (в нього було дев’ять дітей), та знаної норвезької актриси Лів Ульман. Сама новела є своєрідною збіркою обірваних спогадів, розмов з батьком, які були записані на диктофон в останні роки життя, та проживанням внутрішніх образ та недомовленостей.
Коли Лінн народилася, її батьку Інґмару вже було 38 років. Їх розділяла не тільки третина століття, а і щире не розуміння один одного. Вона зростала в атмосфері мистецтва: з однієї – сторони тато, відомий режисер, з іншої – мати, знана актриса, затребувана на Бродвеї та в кіно. Це наче і класно, але Лінн з дитинства жила між трьома країнами, завжди вишукувала хвилини спокою біля батьків та сильно розчаровувалася в моменти самотності.
Книга наповнена спогадами, уривками пам’яті, які змушують то гірко посміхнутися, то відвести погляд, аби згадати щось своє. Попри всі ті дитячі образи та болі, які я вихоплювала між рядків, було видно, що Лінн справді пишається та любить своїх батьків. Вона намагалася, але все ж не зрозуміла їхню щиру любов до мистецтва, яке, на жаль, завжди було вище неї. Але прийняла це та спробувала змиритися. Вона мала незвичайне дитинство, в оточенні няньок та своєї свободи від батьківського контролю, що часом межував з самотністю. Вона чекала кожного літа, аби відвідати батька, вона щиро бунтувала, аби частіше проводити час з матір’ю, але цього було недостатньо, аби конкурувати з мистецтвом.
І попри приховані образи та біль, кожне слово було наповнено теплом та спогадами все ж щасливого дитинства: вивчення шведської з батьком, перегляд його улюблених фільмів та пізнавання його ремесла; «ліниві дні» в ліжку з мамою, подорожі країнами та свобода дій, яку вона надавала Лінн.
Це було легке та приємне читання. Враження, неначе переглядаєш чийсь щоденник: з фотографіями, рваними думками та спробами закарбувати момент, близьку людину такою, як вона була, назавжди.
Раджу любителям мемуарів та кіно. Але маю попередження: тут, на жаль, не обійшлось без згадок русні по типу толстого.
#дегустація
Forwarded from Книжковий Острів (Evgen Daragan)
#Розпакування
Сьогодні отримав свою нову затишну книгу про Київ від ВСЛ 📚🌿🌄
Написала її Наталка Діденко.
А називається вона:
«Тролейбус номер 15».
Тож скоро буду читати 🤓
Та ділитися з вами враженнями 🙏😊
Підписатись на Книжковий острів!
Сьогодні отримав свою нову затишну книгу про Київ від ВСЛ 📚🌿🌄
Написала її Наталка Діденко.
А називається вона:
«Тролейбус номер 15».
Тож скоро буду читати 🤓
Та ділитися з вами враженнями 🙏😊
Підписатись на Книжковий острів!
Forwarded from Хренові книжки (Khrenov Matviy)
Еліс Вокер – «Барва пурпурова»
Іноді трапляються книжки, які не лише змушують тебе читати, а змінюють тебе. Для мене це була саме така.
Якщо чесно, вирішив прочитати «Барву пурпурову» після того, як не зайшов роман «Жінки і сіль». Було цікаво — може, я просто не люблю романи про жінок? Виявилося, що все зі мною гаразд. Просто одна книжка поверхова і мелодраматична, а інша — глибока, сильна й про життя. Без штучності й без пафосу.
Еліс Вокер — американська письменниця, поетка, феміністка й громадська діячка. Перша афроамериканка, яка отримала Пулітцерівську премію за художню прозу. «Барва пурпурова» принесла їй і славу, і визнання. І це абсолютно заслужено.
Це роман у листах. Головна героїня — молода чорношкіра дівчина, яка росте в Америці на початку XX століття. І спочатку все просто й страшно водночас: короткі речення, дитяча мова, біль, насилля, відчай. Але разом із нею росте і текст — з кожною сторінкою вона дорослішає, відкриває себе і світ, стає голоснішою, розумнішою, глибшою. Це захоплює. І, чесно, пробирає до кісток.
У романі — насилля, смерть, відчуження, але й водночас — надія, пробачення, любов, самоусвідомлення. І все це не в форматі моралізаторства чи слізливої драми, а дуже щиро, природньо, без зайвих прикрас. Тут немає відчуття, що світ створено лише для того, щоб мучити героїню. Є реальність — жорстока, несправедлива, байдужа, але з простором для росту, тепла і світла.
І головне — ця книжка дає надію. Так, саме її, ту дефіцитну валюту, якої останні роки не вистачає багатьом із нас. Це історія, що лишає по собі не лише гіркоту, а й силу.
Чому книжка стала культовою? Бо вона дала голос тим, кого довго не було чутно. Бо вона показала, що сила — не завжди в кулаці, а ще в тиші, прощенні, усвідомленні. І, звісно, через десятиліття залишається дивовижно актуальною. Не дивно, що за нею зняли фільм, зробили мюзикл, а сам текст входить у безліч списків «must read».
Тож якщо ви шукаєте книжку, яка справді говорить, яка залишає слід — ця саме така.
#відгук
#художня
Іноді трапляються книжки, які не лише змушують тебе читати, а змінюють тебе. Для мене це була саме така.
Якщо чесно, вирішив прочитати «Барву пурпурову» після того, як не зайшов роман «Жінки і сіль». Було цікаво — може, я просто не люблю романи про жінок? Виявилося, що все зі мною гаразд. Просто одна книжка поверхова і мелодраматична, а інша — глибока, сильна й про життя. Без штучності й без пафосу.
Еліс Вокер — американська письменниця, поетка, феміністка й громадська діячка. Перша афроамериканка, яка отримала Пулітцерівську премію за художню прозу. «Барва пурпурова» принесла їй і славу, і визнання. І це абсолютно заслужено.
Це роман у листах. Головна героїня — молода чорношкіра дівчина, яка росте в Америці на початку XX століття. І спочатку все просто й страшно водночас: короткі речення, дитяча мова, біль, насилля, відчай. Але разом із нею росте і текст — з кожною сторінкою вона дорослішає, відкриває себе і світ, стає голоснішою, розумнішою, глибшою. Це захоплює. І, чесно, пробирає до кісток.
У романі — насилля, смерть, відчуження, але й водночас — надія, пробачення, любов, самоусвідомлення. І все це не в форматі моралізаторства чи слізливої драми, а дуже щиро, природньо, без зайвих прикрас. Тут немає відчуття, що світ створено лише для того, щоб мучити героїню. Є реальність — жорстока, несправедлива, байдужа, але з простором для росту, тепла і світла.
І головне — ця книжка дає надію. Так, саме її, ту дефіцитну валюту, якої останні роки не вистачає багатьом із нас. Це історія, що лишає по собі не лише гіркоту, а й силу.
Чому книжка стала культовою? Бо вона дала голос тим, кого довго не було чутно. Бо вона показала, що сила — не завжди в кулаці, а ще в тиші, прощенні, усвідомленні. І, звісно, через десятиліття залишається дивовижно актуальною. Не дивно, що за нею зняли фільм, зробили мюзикл, а сам текст входить у безліч списків «must read».
Тож якщо ви шукаєте книжку, яка справді говорить, яка залишає слід — ця саме така.
#відгук
#художня