Привіт! Поновлюю давню рубрику #similar_words у форматі снек-контенту. Сьогодні — пара “affect/effect”. Зазвичай affect використовують як дієслово, а effect — як іменник, але є нюанси.

Affect: (дієслово)
Впливати, як фізично, так і емоційно. She was affected by the divorce; it’s a disease that affects many people of my age.
Робити вигляд що щось відчуваєш чи думаєш. So you affect indifference, huh?
(формально і здебільшого негативно) Почати робити/носити щось, щоб змусити людей захоплюватися собою чи поважати себе. You affect these silly bohemian clothes, and you think it makes you a Sarah Bernhardt?

Affect як іменник використовується майже виключно у психології і означає зовнішні прояви емоційного стану.

Effect: (іменник)
Вплив (результат). This hangover has a terrible effect on me… I can’t think at all!
(у множині, effects) Спецефекти. That movie has great effects!

Effect як дієслово використовується у значенні впливу лише якщо цей вплив дійсно був непересічним: all this rain will effect a great harvest.

А для повсякденного життя можна користуватися правилом RAVEN: Remember: Affect is a Verb, Effect is a Noun.

Вчили, що в англійській мові не можна закінчувати речення прийменником? Забудьте.

Немає жодного правила, яке забороняє писати щось на кшталт “That’s a movie I was talking about” або “Singing is a hobby she’s good at”. Це не помилка.

Тож чому думка про помилковість такої побудови фрази взагалі з’явилася?

Коротко: це все мовний снобізм. Як завжди.

Розгорнуто: у сімнадцятому столітті жив-був формаліст на ім’я Джошуа Пул, який у своїй книзі “The English Accidence” висловлював занепокоєння некоректним розташуванням прийменників у реченні. У тому ж сімнадцятому столітті, але кількома десятиліттями пізніше жив і творив поет Джон Драйден, у якого занепокоєння кристалізувалося в категоричну, але повністю суб’єктивну думку “Не можна закінчувати речення прийменником”.

Насправді ж джерело цього мовного вірування скоріше за все лежить у спробах уніфікувати різноманітну як граматично, так і стилістично письмову англійську мову. Яким чином? Наблизивши її до певного “високого інтелектуального ідеалу”! Себто, латини, в якій речення через особливості синтаксису дійсно прийменником не закінчувалися.

З плином років таке бажання закріпилося як, якщо хочете, стилістичний маркер, що відділяє простого смертного від майстра словесності. Це питання елегантності і хорошого тону, невидимого бар’єру між людиною, яка розмовляє мовою та людиною, яка нею послуговується.

Тобто, чистий снобізм, на який не варто звертати жодної уваги, якщо він вас обмежує, а не викликає цікавість.

Тож, якщо ви хочете закінчувати речення with і починати з and — на вашому боці Merriam-Webster та моє благословення. Якщо ви не хочете — нічого поганого в цьому немає, просто тепер ви знаєте що й так можна теж. А якщо ви не задумувалися, як саме закінчуєте чи починаєте речення, спробуйте написати кілька таких зараз у коментарях: ось вам нагадування про те, які прийменники в англійській мові існують взагалі, а ось тут, у відповідях — безліч прикладів речень щоб надихнутися.

#EL_norms

Привіт! Сьогодні хочу знову поговорити про власні викладацькі цінності.

Згодна з висловлюванням про те, що є чотири види допомоги:

- робити за людину;
- навчити людину самостійній роботі;
- мотивувати її;
- робити разом із нею;

І розумію, що у своїй роботі використовую їх усі.

"Я роблю за тебе": розробляю стратегію нашого шляху до мовної мети, добираю захопливі та якісні матеріали, роблю приховані труднощі видимими, а отже, і переборними. Стежу за тим, щоб цілі досягалися, а ефективність спільної роботи зростала.

"Я вчу робити самому": а отже, допомагаю не впасти в безпорадність, навчаю не лише мови, а й ставити досяжні мовні цілі, дбайливо ставитися до себе, навіть коли тяжко й складно, бо вважаю, що жодне вчення не буде в радість, якщо з нього робити Damocles' sword.

"Я мотивую" робити все необхідне і трошки понад, допомагаю побачити успіх і пропоную порівняти до і після. Прогрес мого учня є для мене великою цінністю і радістю, і для цього я регулярно актуалізую свої знання і навички в методиках навчання дорослих і підлітків.

"Я роблю це разом із тобою". Я чудово знаю, як бути учнем, і це допомагає мені розуміти весь процес зсередини, а не тільки за книжками. Так я стаю провідником і підтримкою в дорозі.

Дізнайтеся більше про мої цінності на сайті, або підтримайте мене лайком, якщо поділяєте схожу точку зору. :)

#mila_teaches

Привіт! Сьогодні хочу порадити вам сайт з прикладами листів англійською мовою на (майже) будь-який випадок в житті.

Серйозно, я дуже вражена, тому що хтось дбайливо зібрав і відсортував тисячі прикладів листів для найрізноманітніших ситуацій: від прохання підвищити зарплату до довгого і проникливого листа “Я не можу забути тебе і дуже тебе кохаю”. Окрім, власне, прикладів, у розділі “Tips” можна знайти поради щодо структури, конкретних слів та словосполучень і навіть оформлення (як-от “ви можете прикрасити свій любовний лист засушеною пелюсткою квітки” у пораді про те, як писати послання такого штибу).

Але обережно, цей сайт стимулює до падіння у “Вікікролячу нору” не гірше за Вікіпедію! Тож не дивуйтеся, якщо почнете з статті “Як подякувати за пораду”, а закінчите “Як ввічливо відхилити пропозицію донату, якщо ви стартап”.

Привіт!

Хочу поділитися оновленнями, які викликають у мене багато радості.

По-перше, нещодавно я оновила сайт: він переїхав з Notion нa Carrd, трошки змінив дизайн та структуру, і тепер знаходиться ось тут. Буду рада, якщо ви подивитеся і скажете як вам!

Я також оновила розділи про послуги, і давайте заодно нагадаю вам, що у мене є:

✅ зі мною можна перевірити свій поточний рівень мови і обговорити, як саме досягти своїх мовних цілей — які інструменти допоможуть саме у цьому випадку, чи правильний вектор ви обрали і що робити, якщо прогрес не прогрес, а так. В результаті ви отримаєте цілий документ з індивідуально і дбайливо сформульованими рекомендаціями, порадами та інструкціями. Інтригує? Умови і деталі — на цій сторінці.

✅ індивідуальні заняття у класичному один-на-один та асинхронному (я даю вам завдання — ви виконуєте і пишете мені) варіантах. А також інтенсив для тих, кому потрібно досягти мети за три тижні. Все це — на цій сторінці.

✅ поліпшення видимості профілю в Лінкедині та його перетворення на сторінку, яка сприяє кар’єрному просуванню та нетворкінгу — ось тут.

✅ …або створення профілю з нуля, англійською мовою, якщо ви новачок і не знаєте як працювати з цією соцмережею. І цим я теж успішно займаюся.

Я більше ніж викладач, і хоча ми вчитимемо граматику/норми вимови/все, що наблизить вас до мети, моя найголовніша ціль — допомогти учню впоратися з тими викликами, які постали перед ним. Англійською мовою. Резюме та пошук роботи, переїзд, публічний виступ на лікарській конференції — все це потребує більшого, ніж просто знання форм дієслів і напрацьованого словникового запасу.

Я працюю з нейровідмінними дорослими та знаю, що нам часто потрібні нестандартні підхід та методика — і успішно підбираю їх.

Можливо, це те, що вам зараз потрібно? Тоді заповнюйте форму для вступного інтерв’ю.

Можливо, це потрібно комусь, хто важливий для вас? Тоді лайкніть і репостніть цей допис, щоб його побачило більше людей.

Дякую!

Привіт!

Ви колись замислювалися, чи бачать люди світ так само, як ви? Я зараз про дуже буквальне, зовсім не метафоричне значення цієї фрази: чи ми бачимо світ однаково?

Сьогодні я розкажу про Visual Snow Syndrome, рідкісний неврологічний розлад, з яким живу, але довго не знала про це, та думала, що всі навколо мають такі ж артефакти зору — і як же я була здивована, коли виявилося, що це не так!

Тож, VSS характеризується тим, що людина бачить світ крізь візуальний шум: чорні та білі цяточки, у когось зовсім крихітні, у когось трошки більші. Це мерехтіння постійне і не проходить з часом, сном або відпочинком, хоча іноді може посилюватися під впливом тригерів. Окрім цього мерехтіння, можуть бути образи, схожі на мінливі бульбашки повітря (“медузи”, дрижання повітря, називайте як захочете), світлобоязнь та порушення нічного зору — останніх двох у мене немає, але й іншого вистачає з головою.

VSS ставлять тоді, коли виключають подібні симптоми з інших причин (катаракта, наркоманія, тощо), але на даний момент це буквально описовий діагноз: що це таке та чому існує — поки не розібралися, і, відповідно, лікувати не можуть. Можливо, анатомічна особливість, а можливо — збудливість нейронів кори головного мозку (quick mind, але не метафорично :)).

Але пишу я це не для того щоб ви мені поспівчували, ні. Я думаю: наскільки ми все ж впевнені у глибині душі, що інші люди бачать те саме і так само як ми, і наскільки відкриття своєї інакшості в базових речах дивує! Тепер мені цікаво, чи чую я як інші люди? Чи помаранчевий апельсин для мене і продавчині — це один і той самий апельсин тієї самої форми, розміру та кольору? І чи буде колись у нас можливість порівняти, як різні люди сприймають світ органами чуттів?

Так і до соліпсизму недалеко, що думаєте?

#mila_TIL

Привіт!

Сьогодні знову рекомендація: простий і цікавий курс Learning How to Learn від математикині Barbara Oakley та професора біології Dr. Terrence Sejnowski.

Що це таке?

Це курс про те, що таке навчання, пам’ять, як наш мозок опрацьовує інформацію, які виклики на нас чекають та як зробити процес навчання легшим і ефективнішим. Як ми переміщуємо інформацію у довгострокову пам’ять? Чому ми її забуваємо? Які техніки утримання інформації можна опанувати тут і зараз? І все це — за якихось п’ятнадцять годин, поділених на чотири тижні навчання.

Кому він буде корисним?

Він розрахований на широку аудиторію, але я вважаю, що студентам і вчителям — не важливо, чому саме вони навчають чи навчаються, — варто його прослухати. Для вчителів це корисне нагадування про особливості роботи психіки та корисні прийоми для запам'ятовування, а студенти можуть знайти для себе відповідь на цікаві питання на кшталт "чому інформація випадає з моєї голови як тільки я закриваю книгу" та "чому мені різко стає цікавим все, окрім того, що треба робити". А ще раджу його всім, хто цікавиться нейронауками, когнітивними науками та психологією.

Він доступний безплатно, але без сертифіката в такому випадку, як і більшість курсів на Coursera. До речі, користуєтеся цим ресурсом? Що вже проходили?

#mila_studies

“teaching should be done using only the resources that teachers and students bring to the classroom — ie themselves — and whatever happens to be in the classroom”

Привіт! Сьогодні я хочу розповісти про те, що таке Dogme English Language Teaching, які принципи я взяла звідти і як використовую їх у навчальному процесі.

Dogme ELT — це і методологія навчання, і рух, який закликає переосмислити як ми вчимося, чому ми вчимо, відступити від рафінованих, вихолощених, сферичних-у-вакуумі підручників на користь більш природного процесу навчання в діалозі. DELT спрямована на нас з вами: вчителів англійської для не-носіїв мови та їхніх дорослих студентів.

Цей рух кристалізувався 34 роки тому, в кінці березня, під впливом… несподівано, Ларса фон Трієра та його фільму “Dogme 95”, де режисер виступав за максимальну природність та наближеність процесу фільмування до реальності (як-от “ніколи не записувати звук окремо від відео”, “заборонити використання оптичних фільтрів” та “обмежити використання реквізиту — а у випадку, якщо він необхідний, знайти локацію для фільмування, де буде цей реквізит”), з акцентом на акторську гру та наратив. Ці ідеї змусили Скотта Торнбері, викладача англійської в Новій Зеландії, замислитися над тогочасними методологіями навчання англійської, і зрештою оформити свої думки в новий підхід, який він і виклав у книзі “A Dogma for EFL”.

Якщо ми говоримо про навчання, знімання та ідеї, DELT і режисерські принципи звелися до однієї основної думки: відрізати все зайве, забрати все штучне, зосередитися на моменті та суб’єктах процесу. Використовувати як інструмент свою креативність та оточення, і покладатися перш за все на власний мозок. Ну хіба ж це не поетично?..

Тож я залишаю посилання на принципи DELT тут, якщо вам цікаво, а сама розкажу, що знайшла в цьому підході.

Я не адаптувала DELT повністю, тому що підручники, навчальні відео, все те що Торнбері називає “штучним”, якщо хочете, часто дають моїм студентам структуру і допомагають побудувати приблизну схему навчання. Але людиноцентричність, якою просякнутий Dogme, — неоціненна. Ідея говорити з людиною про те, що її турбує тут і зараз, підпорядковувати граматику і лексику поточному інтересу і цілі, і взагалі, максимально наближати навчальний процес до повсякденної діяльності студента/студентки — це не просто людяно, це ще й значно ефективніше, ніж читання абстрактних правил чи абстрактних історій. Уявіть собі, що вам не вистачає словникового запасу, щоб завести з кимось смол-ток про вихідні. Що ви запам’ятаєте краще під час навчання: як Мері поїхала в гості до Енні, і опис її пригод на дві сторінки підручника? Чи фрази та граматичні конструкції, які вам підкаже вчитель, коли розповідатимете йому про свої власні пригоди?

Цей підхід, до речі, приносить особливу користь у послугах “Аудит профілю в LinkedIn” та “Оформлення профілю в LinkedIn англійською мовою”, так само як при допомозі в оформленні резюме. Всі вони вимагають глибокого занурення в контекст, зосередженості на особистості учня, щоб зрозуміти не тільки що йому писати, але і як, які слова та фрази підібрати залежно від його рівня знань, ринку, сфери діяльності, досвіду, зручності… Жодних шаблонів — тільки самостійне мислення.

Людиноцентричність, незалежність, креативність — ось такі от принципи, які дуже мене надихають. А чи надихають вони вас? Чи теж вже здаються шаблонними самі по собі?

#mila_teaches

Привіт! Сьогодні поговоримо любов та турботу про себе як шлях до продуктивності. Це зараз популярна тема, але я хочу зосередитися на любові до себе в дуже практичному аспекті, і здебільшого на практичному досвіді.

Для мене любов та турбота про себе — це мистецтво одночасно відчепитися від себе та тримати себе в тонусі там, де це можливо. Зараз поясню. Вона починається з reality check: тверезого, дружнього, але не поблажливого погляду на власні можливості, бажання та обмеження. Чого я хочу? На що я здатна? Що мене стримує і що з цих аспектів можливо змінити, а що треба просто прийняти як жорстоку реальність і знизити (чи підняти) планку амбіцій до цього рівня?

Я знаю, что на цьому етапі люди часто зіштовхуються з фрустрацією, тому що відображення в дзеркалі не ідеальне, тіло і мозок витримують менше ніж хочеться, несподівані події вносять свої корективи, і замість 100% продуктивності і успішності виходить… Коли 50%, а коли — встала з ліжка, то й вже молодець.

Ідея “невимушеної успішності” диктує нам бути неймовірними щодня. Однакові статті про важливість ментального здоров’я і просвітлення — що якщо ми розчаровуємся в собі через неідеальність, то ми недостатньо прийняли свою внутрішню дитину. Масс-культура — що ми маємо бути самореалізованими, здоровими, та позитивними і це bare minimum, а окрім цього необхідно (вставте свій список).

Я ж зі свого досвіду раджу прийняти думку, що успіх більше схожий на американські гірки, ніж на політ прямою траекторією. Як і самопочуття. Як і досягнення в навчанні.

Оцінка себе + розуміння нелінійності успіху = здатність бачити свої обмеження, зменшувати їхній вплив, краще прогнозувати свою продуктивність і насолоджуватися тим, чого вдається досягти, навіть якщо хтось досяг більшого. Вміння бачити свій успіх закріплює в голові думку “Я ок”. Міцно вкорінена думка “Я знаю, що я ок, навіть якщо конкретно цей день був невдалий” здатна вберегти від хандри і втрати віри в себе. Не змогла щось зробити сьогодні? Зможу завтра. Не можу? Післязавтра. Взагалі не можу? Гм, а чи вірно я оцінила свої можливості? Ніби так. Об’єктивних причин немає — тобі зібралися і вперед, зараз буде непросто, але далі стане краще.

Така формула продуктивності: спокійна і виважена оцінка, багато саморефлексії та спостереження. І, звичайно, переоцінка щоразу коли змінюються обставини: хвороба або стрес, домашні турботи чи емоційний підйом завдяки успіху.

А у вас є формула продуктивності? Можливо, неочевидна?

#mila_reflects

Привіт! Сьогодні хочу порадити вам кілька тікток-каналів, щоб практикувати слухання англійської та дізнаватися щось цікаве. Або відпочивати, чого вже там — теж важливе заняття.

1. DammitArthur — це відео і канал про ірландського волкодава Артура та його хазяйку Сьюзан. А ще трошки про інших тварин і життя з ADHD.
2. LABD Restoration — тут дуже медитативні відео про реставрацію старих об’єктів: від кавомолок до нарізувачів хлібу.
3. Jimmy Knowles — це чудово сфільмовані і дотепні відео про стосунки, любов та довіру.
4. Noah and Lori — а ця пара просто ловить фан на відео, і в них виходить чудово.
5. The Happy Urbanist — канал британського урбаніста, який розповідає про неочевідні і ефективні рішення, як зробити міста дружніми для людей. Або — як їх уже зробили дружніми.
6. captainkatemccue — і, нарешті, канал капітанки круїзного лайнера, де вона розповідає про роботу, життя, кота і все на світі. Обожнюю!

Привіт! Поговорімо про consistency: що це, з чим це їдять, і чому це одна з найважливіших речей, якщо ви плануєте здавати будь-який тест з англійської мови. Але не про verbal tense consistency (дотримання одного й того самого граматичного часу у фразі, реченні чи абзаці), а про інше: дотримання однієї й тої ж форми мови.

Ви знаєте, що існує декілька видів англійської мови: British English, American English та Australian English з них найвідоміші (хоча є і Canadian, і Indian, і… багато різних, але зупинімося на цих трьох). Американська форма відрізняється від британської та австралійської суттєвіше, ніж дві останні — між собою: у граматиці, ідіомах, вимові, словнику і таке інше. Я трошки писала про це ось тут.

Кожна з трьох форм є прийнятною для IELTS, щобільше, вам обов’язково потрібно розуміти та розрізняти ці форми на слух (як і певні акценти, на кшталт шотландського). Але коли доходить до письмової та розмовної частини, з’являється важливий момент: треба вибрати один варіант мови та дотримуватися його без відхилень.

Наприклад, якщо ви послуговуєтеся американським варіантом мови: перевірте свої colour та neighbour, видаліть зайві -u-, переставте “e” та “r” в theatre, та виправте aubergine на eggplant. Вам не обов’язково намагатися зобразити з себе Уокера, техаського рейнджера, під час розмовної частини — але важливо хоча б спробувати притримуватися General American English і використовувати вирази та слова, характерні для американської англійської.

В британській англійській так само зверніть увагу на граматику: подвоєння “l” у словах на кшталт travelling, levelled, labelled, використання -se замість -ze (як-от organise, а не organize). Австралійська англійська з погляду граматики буде подібною до британської, але все ж раджу загуглити основні відмінності.

Це не ті помилки, які підкреслить автокоректор; або ж він підкреслить як помилки щось, що ними не є (так дісталося слову labelled — ні, гугле, це не хиба). Зазвичай у розмові чи листуванні всім відверто начхати, якщо ви напишете I’m travelling with my friend, he’s organized that trip, але для екзаменатора така фраза стане сигналом, що ви не орієнтуєтеся у мові, якою розмовляєте. І він знизить вам оцінку. Можливо, суттєво.

До речі, рекомендую подивитися критерії оцінки розмовної частини IELTS: ви знайдете там багато цікавого.

Мої поради прості: підходьте до навчання усвідомлено. Аналізуйте джерела. Обмежтеся контентом з потрібної вам частини світу, щоб “підхопити” вимову та лексику. Пишіть есеї, хоча б короткі, і аналізуйте на помилки і неконсистентність. Для якої англійської характерна ця ідіома? В якій країні зроблено фільм англійською, який я зараз дивлюся? Приділіть цьому концентрований час та зусилля, робіть нотатки, багато гугліть — і все вийде.

А якщо вам хочеться зануритися у мову з викладачем: подивіться на послуги, які я пропоную, на сайті.

#mila_teaches

Привіт!

Мої учні та давні читачі знають, яке велике захоплення у мене викликають люди, щиро віддані власній роботі. Інколи навіть тоді, коли це наражає їх самих на небезпеку!

Коли австралійський лікар Баррі Маршалл стверджував, що виразку шлунку та гастрит здебільшого спричиняє бактерія Helicobacter pylori, ніхто не вірив йому. Більшість його колег дотримувалася теорії про провідну роль стресу та кислотності, і не вірила, що хоч якась бактерія може вижити в агресивному кислому середовищі шлунка.

Навіть коли Маршалл і його колега Робін Воррен, гастроентеролог, спромоглися залучити гроші на експерименти з бактерією, результати були зовсім не обнадійливими: пізніше виявилося, що Helicobacter pylori потрібно було більше часу, ніж іншим бактеріям, щоб розмножитися, але до цього лаборанти викинули десятки зразків.

Баррі Маршалла висміювали, але він знав, що мав рацію — і зрештою випив культуру бактерії самостійно, щоб довести свою правоту. Він навіть не очікував на негайний результат — він був готовий чекати роками, поки не розвинеться виразка чи з’являться інші симптому. Але вже за кілька днів Баррі Маршалл прийшов до лікарні, де йому підтвердили гастрит.

Його відчайдушність, віра Робіна Воррена в правоту, і готовність відстоювати свою правоту стали початком нової ери в гастроентерології. Їхній вклад в медицину відзначили Нобелівською премією в 2005 році. І цей приклад надихає не здаватися, вірити в себе і ризикувати.

…хоча, все ж, я сподіваюся обійтися без того щоб пити погано досліджені бактерії.

#mila_TIL

Привіт! Сьогодні рубрика #similar_words у форматі снек-контенту і нова пара слів: calendar vs calender.

The calender is very good at handling polymer…

Який полімер? До чого тут календар? Що відбувається?

Calender — це прес для тканин чи паперу, який використовується або щоб розгладити матеріал і спресувати волокна, або щоб поєднати між собою кілька матеріалів, які інакше з’єднати не вийде. Пам’ятаєте, у вашому дитинстві були такі перші пральні машинки, з якими треба було віджимати одяг вручну, за допомогою двох валиків і ручки щоб їх крутити? Каландр — це те саме, тільки велике. Процес відтискання чогось каландром називається calendering.

Також calender інколи називають арабських аскетів-мандрівників суфіїв.

А знайомий нам календар, система відліку часу — це calendar. З календарями все складно, існує багато різних, але головне, що всі їх, в цілому, об'єднує це слово. До речі, теж — не лише іменник, але й дієслово, як-от: should we calendar this meeting, з дієприкметником calendaring (хоч і використовують його рідко, а знати не завадить).

Привіт! Сьогодні  —  пост-оголошення і супер-секретна-пропозиція, якої немає навіть на сайті.

Є одна чудова книга, яку я не тільки прочитала сама, але й подекуди перечитую з учнями і цитую: "The culture map" від Erin Meyer. Це книга про культурні подібності і розбіжності, про довіру, конфлікти і людей. В першу чергу  —  про людей. Вона написана непростою, але не перевантаженою англійською мовою, цікава… Коротше, вона ідеальна для дискусійного клубу.

Це і є моя пропозиція: дискусійний клуб англійською мовою довкола книги "The culture map", зі мною як модераторкою, в форматі групових занять. Обіцяю багато спілкування, та розширення мовних і культурних горизонтів, доброзичливу атмосферу і підтримку.

Цей формат підійде для людей, які вже мають певний вокабуляр та/або непогано читають англійською, але відчувають складнощі у висловлюванні думок. Він також може підійти людям, яким важко довести щось до кінця чи втримати увагу на довгому завданні самостійно  —   через ADHD або інші особливості нервової системи.

Коштувати це буде 15 євро за урок з людини за умови покупки місячного абонементу (4-5 зустрічей/місяць)  —  вигідніше, ніж індивідуальні заняття.

Якщо ви зацікавилися, напишіть мені у коментарях або в особисті повідомлення, і ми обговоримо деталі.

#mila_teaches

Привіт! Сьогодні рубрика “А ви знаєте, що…”, бо я недавно розповідала про це на уроку, а тепер і з вами поділюся.

Назви країн, особливо інтернаціональні, це делікатна річ: вони змінюються з політичних причин, з історичних, з найрізноманітніших — навіть з “щоб не плутали з їжею” причин.

Так сталося, наприклад, з Туреччиною, яка на міжнародній арені англійською мовою довго була Turkey — як індичка. “The government has become increasingly image conscious”, цитуючи відеосюжет на цю тему. Воно й не дивно: кому подобається ділити слово з такими значеннями як “a large North American gallinaceous bird”, “a theatrical production that has failed”, “three successive strikes in bowling”, чи ще краще, “a stupid, foolish, or inept person”?..
Тож зустрічайте і вчіться вимовляти правильно: Türkiye.

Ще одна країна, яка намагається змінити свій бренд на міжнародній арені, це Нідерланди. Як і у нас, в англомовному світі є тенденція називати цю країну Holland, хоча Голандії, Північна та Південна — лише частинка земель країни. І, власне, прохання у королівства просте: будь ласка, називайте нас the Netherlands, дуже дякуємо.

А от Грузію, здається, влаштовує, що в англомовному варіанті її плутають з американським штатом. Проте, всіх, хто кличе цю країну за похідним від російського “Грузия” (тобто, нас в тому числі) влада ввічливо, але наполегливо просить користуватися або Georgia, або Sakartvelo.

А найдовша офіційна назва з відомих особисто мені, це повна церемоніальна назва міста Бангкок: Krung Thep Mahanakhon Amon Rattanakosin Mahinthara Ayuthaya Mahadilok Phop Noppharat Ratchathani Burirom Udomratchaniwet Mahasathan Amon Piman Awatan Sathit Sakkathattiya Witsanukam Prasit. Влада, щоправда, повідомила, що іноземці можуть і надалі називати його як їм зручно.

Яке полегшення! Я б зламала язик. А які ви згадаєте приклади такого ребрендингу? Бо ж я, насправді, лише почала…

#mila_teaches

Привіт! Сьогодні — незвичайна рекомендація. Вона про зіткнення культур на практичному прикладі, і це не снек-контент, але я все одно раджу звернути увагу.

Це відео про зіткнення культур на прикладі британців, які покинули свою країну внаслідок Брекзиту, бо не бажали залишитися без зручностей Європейського Союзу. Тож вони переїхали до Франції, і стався culture clash.

Цей репортаж, про труднощі та невзгоди життя британців у французькій провінції, підіймає не тільки стереотипні питання про мову або історичну неприязнь. Він про різницю в темпі життя, про суто побутові проблеми (“вони приїхали з грошима і купили всі наші будинки, і тепер тут стало дорожче жити”/”вони нічого не хочуть робити, вони не працюють, тільки жаліються”). І, звісно, це хороша нагода потренувати сприйняття різноманітної англійської на слух: як типової “дикторської” вимови, так і мовлення людей, які в житті не думали, що хтось буде навчатися на їхніх скаргах.

Enjoy!

#mila_recommends

Привіт! Сьогодні хочу поговорити, що не так з “англійською за ціною чашки кави”. Зазвичай таким грішать не окремі викладачі, а школи мови.

Це не пост заздрісного конкурента. Я не здивована, але стабільно засмучена тенденцією “а давайте заманимо учня на урок обіцянками дуже дешевих групових занять та наявності нейтів спікера”, тож хочу щоб ви розуміли, на що очікувати, і могли тверезо оцінити, хочете ви саме цього, чи ні.

Не буду тримати інтригу, говоритиму про три речі: якісний час, невидима робота, фіксація на носії мови.

1. Якісний час.
Щоб заняття англійською були рентабельними, є певні мінімальні кошти, які школа має отримати. Це зарплата викладача, зарплата інших співробітників, витрати на оренду приміщення, амортизацію приладів (тих же комп’ютерів) і таке інше. Якщо ціна за заняття — чашка кави, школі потрібно набрати багато учнів в группу, щоб заняття було рентабельним. Це значить, що під час заняття, після пояснення матеріалу (підібраного під всіх одразу), вчитель має дуже мало часу на будь-яку індивідуальну роботу. Розмовна практика, корекція помилок, запити клієнта — все це приноситься в жертву, щоб пояснити уніфікований шматок матеріалу максимальному числу слухачів. На вас просто не звертатимуть уваги. Не тому що учитель поганий — просто вас багато, а він один.

2. Робота викладача не закінчується в класі, і це, до речі, стосується не тільки англійської. Вчитель готує методичний матеріал, готується до уроку, перевіряє домашні завдання і тестові роботи. Це великий об’єм роботи. За все це йому мають заплатити з тих грошей, які дали клієнти. Якщо клієнти платять чашку кави, а позакласної роботи на години, то вчитель або піде, бо йому не доплачують, або не робитиме свою роботу якісно, або… можливо, йому не вистачає кваліфікації чи мотивації, щось влаштуватися кудись, де буде краще.

3. І, нарешті, мода на нейтів спікерів. Спілкування з носієм мови, це чудова можливість попрактикувати сприйняття на слух. Але інколи такі викладачі не знають методів викладання, бо ні лінгвістичної, ні педагогічної освіти у них немає. Вони вчать за принципом “я інтуїтивно знаю що це так, просто запам’ятайте”, й учню це жодної надійної бази в результаті не дає. Чому так? Тому що іноземний спеціаліст з релевантними знаннями коштує дорого. А іноземний студент, який шукає підробіток — дешево.

Крім того, впевненість у кращості носія мови просто по факту того, що це носій (з певної країни та певним бекграундом), ще й дискримінаційна: це ідеологічне явище вже описане і зветься native-speakerism, і колись, якщо захочете, я напишу про це детальніше.

Це стара тема, але сподіваюся, що завдяки мені ви знайшли в ній щось нове. Якщо у вас є аргументи проти, або запитання — пишіть у коментарях!

#mila_teaches

Привіт. Річниця чорнобильської катастрофи — день, щоб задуматися про людську хоробрість, відповідальність, та вплив людства на природу, А ще — про те, як екосистема підлаштовується під зміну обставин. І це, обіцяю, значно цікавіше, ніж міфічні двоголові соми.

Ми звикли, що радіація — це така шкідлива штука, яка вбиває все живе, і її, у кращому випадку, можна обмежено використовувати в науці, медицині та технологіях. А як вам новина про те, що деякі гриби (fungi, not mushrooms) із задоволенням… харчуються радіацією?

Після чорнобильської катастрофи, у дев’яностих, вчені знайшли колонії чорних грибків, які буквально тягнулися у напрямку пошкодженого реактора: по землі, стінах, ближче і ближче, допоки не поселилися на стінках самої споруди. Але це ще не вся історія.

У 2007 році група вчених відкрила, що перетворювати іонізуючу радіацію на смачний суп грибкам допоміг меланін. Той самий, який у нашій шкірі та волоссі, так. Та на цьому нічого не закінчилося.

“Гм, а що буде, як відправити наш чорний грибок у космос? Може, він буде корисним для людей?” подумали вчені NASA, і у 2016 році так і зробили. І не помилилися: грибкова колонія не тільки вижила, а й зменшила рівень опромінення космонавтів приблизно на 2% за рахунок радіації, яку вона з’їла.

Схоже, що грибні кораблі зі Star Trek: Discovery не така вже й нісенітниця, гм?.. А ви що скажете: чи є майбутнє у синтезі техніки та природи?

Привіт! Сьогодні рубрика #engwise_idioms і вираз з чудовою історією подорожей:

Not my circus, not my monkeys

Його значення — “не мої проблеми і не моя відповідальність”, і коли я загуглила походження, виявилося, що вираз цей — польський, доволі новий. Його появу — в такому, принаймні, вигляді зафіксували у 1993 році.

Я пишу “в такому вигляді”, бо і це не оригінал, а версія, прийнятна для сімейного святкування та виступів на телебаченні. Оригінал же звучить так:

Nie mój burdel, nie moje kurwy

А переклад, я думаю, ви й без мене розумієте.
Гарної неділі!