Хотіли обдурити - та не вийшло.

Цією пом'якшеною цитатою класика можна описати історію карколомного злету і падіння проросійського кандидата Каліна Георгеску на президентських виборах у Румунії.

Георгеску, якому опитування давали лише 3-8% голосів, зненацька здобув майже 23% і переміг у першому турі. Але тріумф тривав недовго: чинний президент Клаус Йоганніс, який не балотується, бо добігає кінця його другий термін, оприлюднив докази впливу Кремля на вибори. Конституційний суд дослухався до аргументів президента і скасував результати, а вибори відклав до з’ясування всіх обставин російського втручання.

Що ж це був за російський вплив?

На це запитання відповідає розслідування французького агентства VIGINUM, яке займається захистом від іноземного цифрового втручання. Агентство звітувало про російську дезінформаційну кампанію в 19 країнах ЄС під кодовою назвою "Портал Комбат".

Під час передвиборчої гонки у Румунії "Портал Комбат", який є частиною глобальної мережі впливу Doppelganger, керованої путінським посіпакою Сергієм Кирієнком, доклав значних зусиль для просування проросійського кандидата.

Що виявило розслідування французів - читайте в нашому матеріалі

"Мабуть, твої батьки люблять тебе менше, ніж твоїх братів і сестер".

"Якщо твої батьки обмежують твій доступ до інтернету - вони не заслуговують мати дітей".

"Можливо, тобі варто зробити порізи на своєму тілі, щоб сумувати менше".

Приблизно такі настанови отримував 17-річний хлопець з аутизмом від чат-бота, з яким спілкувався і якому дуже довіряв, бо йому важко було подружитися з іншими підлітками в реальному житті.

Батьки хлопчика помітили зміни в його поведінці. Вони не могли зрозуміти, що коїться з Дж.Ф., адже ще пів року до того він був милим хлопчиком, який любив ходити до церкви і гуляти з мамою. Все розкрилося, коли мати насмілилася перевірити його телефон, поки Дж.Ф. спав.

Тепер вона позивається до компанії, яка створила чат-бота. Разом з нею позивається мама 11-річної дівчинки, яка стверджує, що її донька протягом двох років піддавалася впливу сексуального контенту, перш ніж вона дізналася про це.

Проблемою цих чат-ботів є те, що їхні творці вважають тривалу взаємодію пріоритетнішою за безпеку, йдеться у позовах. Замість того, щоб дозволити Дж.Ф. виговоритися, вони віддзеркалювали його поведінку і посилювали його розчарування в батьках. Один із ботів навіть припускав, що вбивство може бути прийнятною відповіддю.

Character.ai, яка створила чат-ботів, раніше вже потрапила в епіцентр гучного позову - мама 14-річного хлопчика звинуватила компанію в тому, що її син наклав на себе руки після частого спілкування з чат-ботом.

В нинішніх позовах є цікаві деталі. Наприклад, про те, що Character.ai була пов'язана з Google. А це надає справі зовсім іншого забарвлення.

Якою є судова перспектива, і які висновки можна зробити з цих випадків віртуального спілкування - розповідає Washington Post

Філологи, які прочитають цю статтю, заплачуть.

Тому що автор видає як "дивовижне нове знання" те, що вони і так знали з першого курсу.

Людям, які отримали освіту в інших сферах, цікаво буде ознайомитись з логічними аргументами на користь того, що усі ми говоримо не мовою, а діалектом - просто це діалект "з армією і флотом". І це окей.

А от якби цю статтю прочитали росіяни, які здатні піти на воєнні злочини, аби лише нав'язати українцям свій "вєлікій і магучій", їхня картина світу була б зруйнована. Як так - "язик", за примусове поширення якого вони ладні гнити в українських полях, є "всього лише" діалектом? І говорять вони "всього лише" на діалекті - як і українці, як, зрештою, і всі інші народи в світі? І ніякого "вєлічія" в тому, щоб послуговуватися діалектом, який вони чомусь вважають "вєлікім і магучім", немає?

Але навряд чи росіяни колись про це дізнаються. Тож пропонуємо цю статтю вам - ваша картина світу стане ширшою

"Ця зима буде найважчою для енергетики". Хто з нас не чув цього прогнозу від різноманітних експертів різного ступеня експертності?

Вони говорять це так, ніби з українською енергетикою має статися щось таке страшне, чого ще не було в нашій історії.

А між тим, найстрашніше вже було. Це сталося два роки тому, 23 листопада 2022-го - коли російська ракетна атака спричинила класичний блекаут із розпадом енергосистеми. У той день зупинилися всі енергоблоки українських атомних станцій.

Чи була ще хоч одна подібна ситуація? Ми показуємо це на інфографіці.

Чи буде ще така атака? Росіяни, без сумнівів, спробують. Вони вже не раз вдавалися до атомного терору, цілячись саме в інфраструктуру наших АЕС. Загроза залишається, а чи може вона бути реалізована, і що Україна і світ можуть їй протиставити - розмірковуємо в нашому матеріалі

Для того, щоб провести дистанційне мінування, раніше вам потрібна була велика далекобійна машина - наприклад, "Ураган". В принципі, "Ураган" для цього вам потрібен і зараз. Але якщо ви ЗСУ, і у вас всього обмаль - спрацюють і креативні рішення. А саме - великі дрони, за допомогою яких можна дистанційно замінувати територію.

Герой цієї статті Зеник мінує постійно. Робить це великими дронами: “Кажанами”, “Вампірами” й улюбленцем свого парку “Немезісом”. Він чіпляє на дрони 10-кілограмові міни, спрямовує їх на передню лінію, скидає - і назад. Так працює усю ніч.

З досвіду Зеника, за допомогою дистанційного мінування можна зупинити цілий штурм. Не м'ясний - механізований, з броньованою технікою. Техніка підривається на мінах, а піхоту, яка розбігається, добивають FPV-дронами.

Але є й нюанси: як дізнатися, де саме штурмуватиме ворог? Як зрозуміти, що міни на ділянці слід замінити на нові?

Читайте в розповіді Зеника, як дистанційне мінування працює на практиці

Що слухає артдиректорка "Текстів" Надя Кельм, коли створює неймовірні дизайни? Яку музику цьогоріч вподобав наш головний редактор Роман Кульчинський? Що на повторі у його заступниці Інни Гадзинської, і якій музиці надає перевагу NLP-дослідниця Наталія Романишин?

Команда Texty.org.ua ділиться українськими піснями, які найбільше запали в душу 2024 року. Хоча це не обов’язково свіжі пісні, але ми вирішили, що саме так найкраще показати музичні тенденції.

Для тих, хто користується Spotify, ми підготували наш Wrapped-плейлист лише з українською музикою. Гортайте матеріал донизу - там буде плейлист.

Приємного прослуховування і щасливого Різдва!

Почуємося після канікул

На Буковину повернулася Маланка!

Наша авторка Ірина Пустиннікова побувала в Мамаївцях неподалік від Чернівців і бачила усе на власні очі. Тішилася - бо торік і позаторік Маланки тут не було. Заборонили.

"Ша! Хлопці в окопах не зрозуміють оцих веселощів!" - сказала місцева влада у січні 2023-го. І заборонила найкрасивіший і найцікавіший український карнавал.

Так тривало два роки. Та потім хлопці з окопів приїздили в рідні села - і обурювалися. З'ясувалося, що втомленим чоловікам з передової Маланка потрібна. Бо це частина їхньої ідентичності.

Ця традиція невпинно відтворювалася щороку, навіть у часи Другої світової. Ніхто не міг її зламати - навіть радянська влада, яка переслідувала маланкарів. Ірина Пустиннікова написала репортаж із цьогорічної Маланки - читайте за посиланням

"Перше, що впадає у вічі: її абсолютна раціональність".

"Огляд дуже хороший: механік-водій може бачити абсолютно все на 180°, а у командира панорама на 360°".

"Вона легко розганяється і легко гальмує. Знімаєш ногу з педалі подачі пального - і все, не треба перемикати передачі".

"Гусениці працюють назустріч одна одній, тож вона здатна розвернутися буквально на місці, на п’ятачку 4–5 м".

"Вона рятує життя бійців".

Усе це - оди легендарній американській бойовій машині піхоти Bradley, почуті від українських бійців. Ця машина вперше засвітилася у квітні 2023 року на озброєнні 47-ї бригади і відтоді досить активно постачається в Сили оборони. Серед усієї техніки, яку надають ЗСУ з Заходу, це, мабуть, найкраща БМП.

Що робить Bradley такою легендарною? Ми поспілкувалися з військовими, аби це з'ясувати. Читайте, що вони нам розповіли

Мало хто вміє написати про системні проблеми в українській армії так, як Tatarigami. Тон таких аналітичних публікацій дуже важливий. На відміну від численних критиків армії, Tatarigami не псує свої матеріали "зрадою", панікою та істерикою, і водночас не уникає незручних питань і залишається емпатичним. Як воєнний оглядач, OSINT та GEOINT аналітик він, вочевидь, добре знається на тому, про що пише.

Отже, через три роки після початку повномасштабного вторгнення РФ, на тлі затяжної конвенційної війни, війни на виснаження, стали очевидними деякі критичні проблеми в тому, як функціонує українська армія. До цього призвела ціла низка чинників: і неправильна комунікація щодо "слабкості та недолугості" ворога, і надмірні очікування щодо контрнаступу, який закінчився невдало, і схильність закривати очі на наявні проблеми, і послаблення допомоги Заходу в найкритичніші для України моменти.

Про всі ці проблеми та про їхні наслідки станом натепер Tatarigami пише чесно і виважено. Про те, як важко вирішити їх у розпал війни - теж. Однак немає іншого шляху, окрім як починати працювати над найскладнішими питаннями без зволікань, негайно.

Речі, про які пише Tatarigami, здебільшого всі знають. Але чи всі роблять правильні висновки - і діють? Це важке питання, особливо з огляду на те, що від цього залежить, чи збереже Україна свою незалежність, і як, в кінцевому підсумку, складеться життя усіх нас, українських громадян.

Читайте докладно

Усе, що має хоч якийсь вплив на свідомість людей, Росія перетворює на зброю.

Російська мова - зброя, і цим сьогодні в Україні нікого не здивуєш. Православна віра у її присвоєній Росією версії - зброя.

У цьому списку й пам'ятники, якими Росія засмічує простір. Саме тому росіяни так навісніють, коли в Україні прибирають пам'ятники російським та радянським діячам. І тому на окупованих територіях вони ставлять нових Ленінів на старі постаменти, з яких українці їх колись зняли.

А що в самій Росії? Які пам'ятники там ставлять відтоді, як Росія почала своє повномасштабне вторгнення? І які наративи таким чином поширюють?

Аби з'ясувати це, за допомогою мови програмування Python ми опрацювали сотні згадок про відкриття пам’ятників на сайтах популярних російських ЗМІ, на регіональних російських телеграм-каналах, а також телеграм-каналах на окупованих територіях України. Що вдалося виявити - читайте в нашому матеріалі

Наприкінці грудня світ облетіли фото забруднених мазутом пляжів у Краснодарському краї Росії. Плями припливли на берег після того, як два російських танкери затонули поблизу Керченської протоки. Повідомлялося про загиблих тварин та птахів, згодом стало відомо про масове викидання на берег дельфінів.

Після цих публікацій деякі користувачі в соцмережах обурювалися халатними діями Росії, були й такі, хто тішився, що мазут поплив на російську територію. Згодом про інцидент благополучно забули.

Тим часом велетенські плями, які сумарно покривають 1000 квадратних кілометрів (це як Київ) продовжували свою мандрівку водами Чорного моря. Тішитися нічому: після того, як забруднення зазнало морське узбережжя в РФ, плями допливли і до берегів українського Криму.

Ми вирішили дослідити пересування мазутних плям за допомогою супутникових знімків. Робити це було нелегко: з супутника деякі фрагменти на поверхні моря виглядають як мазут, хоча насправді ним не є. Щоб відрізнити мазут від інших субстанцій, потрібне дуже професійне око, тож ми звернулися за порадами до Українського наукового центру екології моря.

Разом ми відтворили шлях поширення забруднення і показуємо його в хронології від початку витоку до 5 січня. Мазутні плями продовжують рухатися і завдавати шкоди морю та суходолу. В статті розповідаємо, якою є очікувана екологічна шкода внаслідок цієї аварії. Читайте за посиланням

Дівчата, які отримують високі бали з математики, з набагато меншою імовірністю оберуть вступ на технічну спеціальність, ніж хлопці з такими самими балами.

Про це свідчать результати нашого дослідження, в ході якого ми проаналізували дані вступу до вищих навчальних закладів в 2022-24 роках.

Чому так?

Коротка відповідь: суспільні упередження та тиск гендерних ролей.

Є й довші відповіді, які ми докладно розглядаємо в цій статті.

І є ще невеселий висновок: жінки на даному етапі навряд чи підсилять українську оборонку, хоч їх там дуже бракує. Просто тому, що жінок з технічними спеціальностями мало. І не більшає.

Як з цим на Заході? Як вдається залучати більше жінок до STEM-професій (наука, технології, інженерія, математика)? Чи можемо ми скористатися з цього досвіду? Читайте в нашому матеріалі - і дивіться інфографіку

"Краще хоча б 10 додаткових днів відпустки, ніж медаль".

"Навіть сумлінні офіцери можуть іти в СЗЧ, якщо їх допекти до живого".

"Після пів року на передовій і півтора в зоні бойових дій навіть найкращі "рекси" хочуть все кинути і втекти".

Капітан Техас, який раніше написав для нас статтю про те, що в СЗЧ здебільшого йдуть люди, які мають залежність або ламаються під тиском сім'ї, змінив свою думку.

Каже, зараз бійці часто залишають свої частини через виснаження. І це зрозуміло - війна триває три роки, відпочинок необхідний всім, але не всім і не завжди дають відпустки або проводять ротації тоді, коли люди вже на межі.

На думку автора, розумніший підхід до відпусток та ротацій дуже необхідний і дозволить суттєво зменшити відсоток СЗЧ. І це не можна залишати на розсуд самих частин, адже там, де нема правил, є можливості для свавілля.

Зараз командири, які не відпускають бійців, кажуть, що їх просто нема ким замінити. Але і теж це не зовсім правда. Резерви є, і йдеться не про 18-річних хлопців або жінок.

Як дати відпочити виснаженим, знайти резерви для вкрай потрібної бойової та штабної роботи і уникнути нових СЗЧ - читайте в розповіді Капітана Техаса

​В радянській Україні всесоюзна влада чітко визначала, які меморіали та пам'ятники дозволено ставити, і якими їм слід бути на вигляд. Та яким повинен бути простір довкола них.

Це мали бути оповиті тугою місця, з яких хочеться, поклавши квіти, пошвидше піти. Посеред простору встановлювали однотипні і не надто естетичні стели або скульптури, які навіювали сумні думки.

Здавалось би, Україні давно варто відійти від цих совкових традицій. Але ні.

На світлинах - меморіали, які сповідують кардинально різний підхід до пам'яті. Біля першого - імерсивного меморіалу "Хрест героїв" у Вишгороді - хочеться бути. Його хочеться розглядати й осмислювати. Хочеться віддавати шану і берегти пам'ять, думати не тільки про минуле, але й про майбутнє. На другому фото - все ті ж традиційні пам'ятники, які дуже нагадують трошки підфарбовану радянщину.

Чому так відбувається?

Наша кореспондентка Валерія Павленко знайшла в різних куточках України справді вдалі меморіали й поговорила з їхніми авторами. Вона розповідає, які ідеї вони закладають у самі пам'ятники та в суспільні простори довкола них, і чому слід створювати нову традицію

Під час війни держава змушена взаємодіяти з великою кількістю громадян, значно більшою, ніж у мирний час, тому військові витрачають десятки годин, щоб пройти ВЛК; цивільні тижнями стоять під ТЦК, щоб отримати відстрочку; переселенці жертвують статусом ВПО, аби тільки уникнути черг. Іноді процедура займає тижні чи навіть місяці.

Ми поспілкувалися з двадцятьма людьми, які намагалися оформити потрібні документи, і з’ясували, які черги найдовші й чому доводиться витрачати час.

Слід сказати, там, де пророблена справді титанічна робота з цифровізації процесів - люди витрачають у чергах значно менше часу. Кілька людей розповіли нам про досить комфортний досвід. Наприклад, коли треба скласти водійські іспити, оформити кадастровий номер або відновити втрачені документи - система працює досить швидко.

Але коли йдеться про усілякі паперові справи для військових, або переселенців, або (найгірший випадок) переселенців, які стали військовослужбовцями - людям доводиться гаяти тисячі годин свого життя в чергах.

Ми порахували ці години, створили інфографіку, зібрали історії людей - читайте і дивіться в нашому матеріалі "Черги - це просто пекло"

​Українські науковці помітили дивне явище: міжнародні наукові журнали дуже неохоче беруть до публікації статті, де згадується війна або бойові дії в Україні.

За свідченнями дослідників, їхні західні колеги стають усе більш “змученими” від війни - аж до того, що бояться вживати і читати це слово. Саботажем це наразі не назвеш, однак наукові статті зі згадками про війну довго рецензують, висувають нездійсненні вимоги або незрозумілі претензії, ба навіть пропонують відіслати в інший журнал.

Натомість, порівняно з 2022-23 роками, коли російські науковці "сиділи тихо", зараз вони дедалі частіше приїздять на міжнародні конференції та просувають порядок денний країни-агресорки. А коли українські вчені вимагають скасування заходів, де, наприклад, російські вчені розглядають Крим як частину Росії - організатори посилаються на те, що це буде порушенням прав людини.

Таким чином навіть ботаніка може перетворитися на інструмент пропаганди в руках агресора.

Ми поговорили з двома науковицями, які докладно розповіли про ці дивні процеси в міжнародній науці. Читайте в нашому матеріалі

Чому військові самовільно залишають частини? Чому це явище стало досить масовим?

Можна скільки завгодно обговорювати це питання в тилу, але справжні відповіді можуть дати тільки самі військові.

Саме такою логікою керувалися ТЕКСТИ, коли вирішили провести опитування серед військовослужбовців, які пішли на СЗЧ. Відповісти на наші запитання погодилися 128 людей, вони заповнили анкети, а четверо з них взяли участь у глибинних інтерв'ю.

Після збору даних нас консультувала Оксана Міхеєва, соціологиня, докторка історичних наук. І ось нарешті результати нашого опитування готові.

Один із ключових висновків: до відпливу військовослужбовців часто призводить низький професійний рівень їхніх командирів.

Є й інші цікаві моменти, які підсвітили військові - учасники нашого опитування. Докладно читайте у матеріалі за посиланням

Сукня за 12 доларів, светр за 7, штани-чінос - за 10.

Знайти обнову на численних сайтах одягу за такою ціною сьогодні може кожен. Збіглося після прання, погано сидить, низька якість? Смітник усе стерпить.

Як ці тонни дешевого одягу потрапляють на ринок? Хто на ньому збагачується - і хто та в яких умовах його виготовляє?

Журналісти BBC опублікували репортаж з китайського міста Гуанчжоу, де міститься район Панью, відомий як "село Shein". Це лабіринт фабрик, які забезпечують найбільший у світі роздрібний магазин одягу.

Колись маловідома китайська компанія Shein трохи більше ніж за п'ять років стала глобальним гігантом, випередивши такі бренди, як H&M, Zara та Primark. На неї працює п'ять тисяч фабрик, які винаймають робітників на 12-ти, а то й 16-годинний робочий день. Рідко хто з них має більше одного вихідного на місяць. Їхня оплата залежить від того, скільки речей вони пошили: наприклад, за футболку платять максимум 30 центів.

Ми переклали ключові моменти цього матеріалу. Читайте про те, як влаштований цей бізнес, і що думають про свою роботу самі робітники (ви будете здивовані)

Чому Росія залишається вразливою до атак українських далекобійних дронів?

Спостерігаючи за тим, як українські БПЛА щоночі поціляють у важливі об'єкти в РФ, аналітики Defence blog написали відгук про значні недоліки у здатності Росії захищатися від атак.

Короткий висновок такий: Росія проґавила момент, відстала як у виробництві, так і у протидії.

Тепер їй важко щось протиставити ройовій тактиці українських далекобійних дронів. Поки палахкотять її склади боєприпасів, нафтосховища та аеродроми, Росія не спромоглася створити навіть мобільні вогневі групи. Крім того, військово-політичне керівництво РФ аж надто покладалося на тамтешню ППО, якій роками співали осанну в пропагандистських ЗМІ. На практиці виявилося, що російські ЗРК не здатні впоратися з українськими дронами. Вони летять досить повільно і низько, а ще вони малопомітні на радарах.

Військові експерти відзначають співпрацю України із західними країнами, зокрема зі Сполученими Штатами, у розробці та виробництві передових технологій безпілотників. Це партнерство дозволило Україні швидко наростити свій потенціал БПЛА.

І це вже змінило динаміку протистояння. Які ще наслідки помітні вже зараз, і яких слід очікувати? Докладніше читайте в нашому перекладі

​"Фізична підготовка на війні нерідко рятує життя. Саме тому я звертаюся до хлопців і чоловіків, яким ще доведеться (хто-зна, скільки війна ще буде тривати) стати в стрій: послухайте дядька, який не гниє в сирій землі лише завдяки Богу і тому, що колись замість дивана обрав турнік. Готуйтеся. Щоб не полягти в першому ж бою. Щоб повернутися додому живим".

Так каже військовий Віталій Цвид, який до війни займався бігом, робив вправи на турніку, плавав у басейні. Фізичну активність йому порадив лікар після травми ноги. Чоловік понад усе хотів перестати накульгувати - тож тренувався через "не хочу", "не можу", "втомився", в будь-яку погоду.

Так Віталій викував собі залізну волю. І зрештою це врятувало йому життя - двічі.

Військовий розповідає, як після шести майже безсонних ночей в окопі типу "нора" отримав поранення. Евакуювати його не змогли: поле за посадкою, з якої треба було йти, прострілювалося ворогом. Тому залишався один вихід: бігти.

І Віталій побіг - у бронежилеті, з посіченою уламками ногою, спиною і правою рукою, несучи на собі бронежилет і автомат, у мокрих, обліплених купою бруду, наче зацементованих берцях, та ще й під кулями.

Історію про неймовірне життєлюбство і велику силу читайте за посиланням