Висновки фаундера
Над своїм стартапом я працюю десь півроку, а до цього я у різних ролях допомагала іншим будувати їхні продукти. Тоді я дивилась на засновників і думала, що я буду не такою. Що я вже знаю всі ці 100500 помилок, і не припускатимусь їх. Але… Але бути фаундером і думати про те, яким ти будеш фаундером, – це різні речі.
Оскільки я маю схильність до рефлексії, то вже помічаю у собі як фаундері кілька патернів, над якими варто попрацювати. І працюю.
Хочу поділитись з вами кількома своїми першими висновками про будування стартапу в ролі засновника, бо знаю, що серед вас є ті, хто або вже будує свій стартап, або планує це колись робити. Можливо, хтось з вас впізнає свою історію і засвоїть ці уроки швидше за мене.
#4. Варто вивчати конкуренцію, а не рівнятись на конкурентів.
Перші пару місяців, коли ми вели активну роботу з дослідження ринку, я дуже переживала щодо кожного конкуренту: «Ой, ті-то вже підняли мільйон» чи «А ось ці розробили частково те, що ми хотіли». Я заспокоювала себе, що ринок дуже росте, що чиїсь інвестиції – це прекрасно і для нашого стартапу в перспективі, що частково схожий функціонал – це не значить однакова візія та, власне, продукт.
Тим не менш, кожен успішний крок конкурента вибивав мене з колії.
А потім щось сталось… Може мене просто попустило :), а може ми більш точно сформували шляхи розвитку нашого стартапу, і я перестала перейматись цим взагалі. Так, я продовжую моніторити ринок, але тепер сприймаю це виключно як інформування. І стаю ще більш впевненою у нашому виборі того, як та який продукт ми будуємо.
Врешті-решт, я прийшла до думки, що моя задача як фаундера – бути в курсі конкуренції, але незважаючи на конкуренцію, будувати свій стартап на основі власного бачення.
Це значить, що варто працювати з потенційними ризиками і користуватись очевидними можливостями, проте не можна реагувати на всі підряд зміни у конкурентів.
#3. Важливо обмежувати себе у бажанні зробити ідеально, як мінімум у половині випадків.
Перфекціонізм фаундера на 50% – це запорука видатного продукту, а ще на 50% – страх облажатись.
І тут мій попередній досвід у ролі продакта майже не допомагає мені. Бо робити *не свій* продукт – це не те саме, що робити власний стартап. Чисто за відчуттями не те саме.
З продуктового досвіду я знаю, що важливо швидко фейлити та вчитись, будувати щось більш-менш придатне і якомога швидше намагатись отримати фідбек. Але у ролі фаундера хочеться зробити «офігезно». Бо це ж *твій* продукт, твоя репутація, твоє майбутнє [тут можна ще багато відмазок нагенерувати]
Тому ми з Льошею, наприклад:
• з самого початку визначили, що ми робимо до першого запуску, і не дозволяємо один одному пхати у розробку щось ще
• час від часу ми просто можемо сказати «Хей, здається, ти застряг/ла на цій задачі і намагаєшся зробити її надто ідеально. Допомогти? Або, може, просто переключись?»
• останнім часом ми вже навчились відслідковувати такий перфекціонізм у самих собі, і або просити допомоги, або просто ставити крапку і рухатись далі
#2. Задача фаундера працювати не тільки над стартапом, а і над собою
Чому? Бо всі слабкі сторони та страхи фаундера рано чи пізно вилазять у стартапі.
Наприклад, моя проблема – це гроші. Скільки себе пам’ятаю, я можу зробити чудову роботу і боятись брати за це стільки, скільки це коштує. Або ж мені легше робити благодійні проєкти, ніж комерційні. І часто я від цього страждаю.
Як думаєте, які найчастіші суперечки у нас з Льошею щодо розвитку стартапу? Оу, йес! Монетизація.
І незважаючи на те, що я розумію, що підходи Льоші, які він пропонує – класні, раціональні і справедливі по відношенню як до бізнесу, так і до користувачів, але все одно мені важко з ними погоджуватись через власні проблеми зі сприйняттям грошей. Але я над цим працюю 🙂
Над своїм стартапом я працюю десь півроку, а до цього я у різних ролях допомагала іншим будувати їхні продукти. Тоді я дивилась на засновників і думала, що я буду не такою. Що я вже знаю всі ці 100500 помилок, і не припускатимусь їх. Але… Але бути фаундером і думати про те, яким ти будеш фаундером, – це різні речі.
Оскільки я маю схильність до рефлексії, то вже помічаю у собі як фаундері кілька патернів, над якими варто попрацювати. І працюю.
Хочу поділитись з вами кількома своїми першими висновками про будування стартапу в ролі засновника, бо знаю, що серед вас є ті, хто або вже будує свій стартап, або планує це колись робити. Можливо, хтось з вас впізнає свою історію і засвоїть ці уроки швидше за мене.
#4. Варто вивчати конкуренцію, а не рівнятись на конкурентів.
Перші пару місяців, коли ми вели активну роботу з дослідження ринку, я дуже переживала щодо кожного конкуренту: «Ой, ті-то вже підняли мільйон» чи «А ось ці розробили частково те, що ми хотіли». Я заспокоювала себе, що ринок дуже росте, що чиїсь інвестиції – це прекрасно і для нашого стартапу в перспективі, що частково схожий функціонал – це не значить однакова візія та, власне, продукт.
Тим не менш, кожен успішний крок конкурента вибивав мене з колії.
А потім щось сталось… Може мене просто попустило :), а може ми більш точно сформували шляхи розвитку нашого стартапу, і я перестала перейматись цим взагалі. Так, я продовжую моніторити ринок, але тепер сприймаю це виключно як інформування. І стаю ще більш впевненою у нашому виборі того, як та який продукт ми будуємо.
Врешті-решт, я прийшла до думки, що моя задача як фаундера – бути в курсі конкуренції, але незважаючи на конкуренцію, будувати свій стартап на основі власного бачення.
Це значить, що варто працювати з потенційними ризиками і користуватись очевидними можливостями, проте не можна реагувати на всі підряд зміни у конкурентів.
#3. Важливо обмежувати себе у бажанні зробити ідеально, як мінімум у половині випадків.
Перфекціонізм фаундера на 50% – це запорука видатного продукту, а ще на 50% – страх облажатись.
І тут мій попередній досвід у ролі продакта майже не допомагає мені. Бо робити *не свій* продукт – це не те саме, що робити власний стартап. Чисто за відчуттями не те саме.
З продуктового досвіду я знаю, що важливо швидко фейлити та вчитись, будувати щось більш-менш придатне і якомога швидше намагатись отримати фідбек. Але у ролі фаундера хочеться зробити «офігезно». Бо це ж *твій* продукт, твоя репутація, твоє майбутнє [тут можна ще багато відмазок нагенерувати]
Тому ми з Льошею, наприклад:
• з самого початку визначили, що ми робимо до першого запуску, і не дозволяємо один одному пхати у розробку щось ще
• час від часу ми просто можемо сказати «Хей, здається, ти застряг/ла на цій задачі і намагаєшся зробити її надто ідеально. Допомогти? Або, може, просто переключись?»
• останнім часом ми вже навчились відслідковувати такий перфекціонізм у самих собі, і або просити допомоги, або просто ставити крапку і рухатись далі
#2. Задача фаундера працювати не тільки над стартапом, а і над собою
Чому? Бо всі слабкі сторони та страхи фаундера рано чи пізно вилазять у стартапі.
Наприклад, моя проблема – це гроші. Скільки себе пам’ятаю, я можу зробити чудову роботу і боятись брати за це стільки, скільки це коштує. Або ж мені легше робити благодійні проєкти, ніж комерційні. І часто я від цього страждаю.
Як думаєте, які найчастіші суперечки у нас з Льошею щодо розвитку стартапу? Оу, йес! Монетизація.
І незважаючи на те, що я розумію, що підходи Льоші, які він пропонує – класні, раціональні і справедливі по відношенню як до бізнесу, так і до користувачів, але все одно мені важко з ними погоджуватись через власні проблеми зі сприйняттям грошей. Але я над цим працюю 🙂
🔥10❤5
#1. Жоден фейл – насправді, не фейл, а ще один крок на шляху до успіху
(продовження посту вище про висновки фаундера)
Для мене це одна з тих очевидних речей, які знаєш, але не до кінця усвідомлюєш.
Чомусь мені довгий час здавалось, що коли ми запустимо стартап, то або одразу отримаємо шалений успіх, або ні. І ось це «ні» для мене означало кінець стартапу. Бо «ідея невдала», «переоцінили сили», «реалізація погана» чи інші 100500 причин.
Але чим більше я дізнаюсь історії інших стартапів, тим ясніше починаю розуміти, що насправді навіть найуспішніші сьогодні стартапи пройшли неймовірно складний шлях, повний дуже багатьох фейлів.
Зі сторони часто здається, що хтось досяг overnight success (дуже швидкого успіху чи, дослівно, «успіху за одну ніч»). А як виявляється, перед цим у фаундерів були кілька інших невдалих стартапів. Або довгі дослідження перед початком роботи над новим стартапом довжиною в рік. Або з десяток спроб, півотів, кредитів, помилок… І тільки потім, врешті-решт, їм вдається зробити успішний стартап «за ніч».
І це, насправді, стало для мене неймовірним осянням: ми обов’язково зафейлимо, і це добре! Адже потім ми не здамось, а зробимо висновки і спробуємо щось покращити. А потім щось вдасться. А потім – знов ні.
Прийняття того, що факапи точно будуть, і що ці факапи – це лиш крок до майбутнього успіху, дууууже звільняє і рятує нерви 🙂
🇺🇦
Якщо цей пост додав вам сил та мотивації, відправьте 50 грн у фонд КОЛО. Бо мене на написання цих постів кожного тижня мотивують наші ЗСУ.
(продовження посту вище про висновки фаундера)
Для мене це одна з тих очевидних речей, які знаєш, але не до кінця усвідомлюєш.
Чомусь мені довгий час здавалось, що коли ми запустимо стартап, то або одразу отримаємо шалений успіх, або ні. І ось це «ні» для мене означало кінець стартапу. Бо «ідея невдала», «переоцінили сили», «реалізація погана» чи інші 100500 причин.
Але чим більше я дізнаюсь історії інших стартапів, тим ясніше починаю розуміти, що насправді навіть найуспішніші сьогодні стартапи пройшли неймовірно складний шлях, повний дуже багатьох фейлів.
Зі сторони часто здається, що хтось досяг overnight success (дуже швидкого успіху чи, дослівно, «успіху за одну ніч»). А як виявляється, перед цим у фаундерів були кілька інших невдалих стартапів. Або довгі дослідження перед початком роботи над новим стартапом довжиною в рік. Або з десяток спроб, півотів, кредитів, помилок… І тільки потім, врешті-решт, їм вдається зробити успішний стартап «за ніч».
І це, насправді, стало для мене неймовірним осянням: ми обов’язково зафейлимо, і це добре! Адже потім ми не здамось, а зробимо висновки і спробуємо щось покращити. А потім щось вдасться. А потім – знов ні.
Прийняття того, що факапи точно будуть, і що ці факапи – це лиш крок до майбутнього успіху, дууууже звільняє і рятує нерви 🙂
🇺🇦
Якщо цей пост додав вам сил та мотивації, відправьте 50 грн у фонд КОЛО. Бо мене на написання цих постів кожного тижня мотивують наші ЗСУ.
❤23🔥6👍3
Коли продукт + ринок = match. Чек-лист на прикладі Євробачення
На минулому тижні відбувся національний відбір на Євробачення 2023.
Переміг гурт Tvorchi, хоча майже ніхто не робив на них ставку. Чому так вийшло?
Я притримуюсь думки, що дивитись на речі як на продукт може бути досить корисно. Тож давайте подивимось на пісню Tvorchi для Євробачення саме з такого ракурсу – як на продукт. І спробуємо зрозуміти, як цьому продукту-пісні вдалось досягнути продакт-маркет фіта серед українських слухачів Євробачення.
Які фактори мають зійтись, аби досягти Product-Market Fit?
І тут я не говорю, про те як міряти PMF чи як зробити ці фактори реальними – а тільки про те, за яких умов PMF в принципі може відбутись.
✅ Продукт має бути відповідним
Я би хотіла сказати "продукт має бути якісним", але існує стільки успішних продуктів гімняної якості, що пункт про "якісний", на жаль, не є обов'язковим. Тому скажу так – продукт має якось задовольняти ту потребу, яка є. В моєму ідеальному світі – задовольняти її якісно.
У випадку з піснею Tvorchi – вона 🔥. Цей продукт якісний, сучасний і такий, що відповідає запиту слухачів (і в Україні, і в світі загалом).
Лічильник варіацій слова "якість" у цьому блоці = 5
✅ Бренд продукту має бути відповідним
Останні роки всі вже мали зрозуміти, що бренд важливий. Невідповідність цінностей бренду цінностям суспільства нерідко завершується повним провалом продукту.
У випадку з учасниками відбору на Євробачення мова йде про позицію щодо війни та про соціальну відповідальність загалом. Цього року все ОК (чи не вперше за останні багато років).
✅ Просування продукту має бути крутим та ефективним
Класний креатив та вдалі канали просування забезпечують продукт споживачами.
Шоу, яке створили Tvorchi для виступу, "дотягнуло" їх на перше місце. Пісня крута сама по собі, але образи, які група створила для ще кращого розкриття музики, однозначно підсилили ймовірність їхнього успіху. Відео-ряд, стильні костюми – все це частинка успіху.
Також варто розуміти, що цього року голосування за учасників відбору відбувалось в Дії, а користуватись нею вміють не всі, порівняно з смсками. Виконавці з більш великими аудиторіями та дуже активні в діджиталі виконавці – це ті, хто опинився на перших місцях за голосуванням глядачів.
✅ Messaging має бути зрозумілим для цільової аудиторії
Якщо продукт буде класним, канал просування відповідним, але з меседжем щось піде не так – нічого не вдасться. Бо люди просто не зрозуміють, про що цей продукт, для чого він, як він їм допоможе та чому його варто купити або випробувати.
Tvorchi заморочились з посилом, який хотіли донести не просто для українського слухача, але і для слухача з-за кордону. Їхня пісня "Heart of steel" про міць, незламність і силу українців – але одночасно з тим кожен слухач може знайти у пісні власний сенс для його персональної історії. Що, на мою думку, чудово для пісні – коли вона може одночасно нести важливі сенси від автора і залишатись варіативною для слухача.
✅ Timing (час виходу на ринок) має бути ідеальним
Класний продукт, креатив, канал просування, меседжинг, але продукт вийшов невчасно? Воу, це теж провал. Умовно кажучи, застосунок для офлайн знайомств у часи бушування коронавірусу навряд чи б злетів 🙂
І, на мою думку, саме цей фактор став ключовим у випадку Tvorchi – їхня пісня, в такому стилі і з таким посилом була дуже вчасно. Люди в якомусь сенсі втомились від туги у піснях, втомились від суміші етно та сучасної музики. Втомились від того, що було раніше – навіть якщо воно класне. Бо хоча пісні, які вигравали раніше, надзвичайно гарні, але навколо стало аж занадто багато тільки такої музики. Саме зараз був запит на інакше. Але одночасно зрозуміле (бо, наприклад, OY Sound System теж інакші і класні, але для багатьох ще незрозумілі).
Ще буквально три-чотири місяці тому результат відбору міг би бути зовсім іншим з тими самими піснями. Але зараз так. Тому інші пісні відбору, які теж мали все потрібне для перемоги – просто потрапили в менш вдалий для них час.
На минулому тижні відбувся національний відбір на Євробачення 2023.
Переміг гурт Tvorchi, хоча майже ніхто не робив на них ставку. Чому так вийшло?
Я притримуюсь думки, що дивитись на речі як на продукт може бути досить корисно. Тож давайте подивимось на пісню Tvorchi для Євробачення саме з такого ракурсу – як на продукт. І спробуємо зрозуміти, як цьому продукту-пісні вдалось досягнути продакт-маркет фіта серед українських слухачів Євробачення.
Які фактори мають зійтись, аби досягти Product-Market Fit?
✅ Продукт має бути відповідним
Я би хотіла сказати "продукт має бути якісним", але існує стільки успішних продуктів гімняної якості, що пункт про "якісний", на жаль, не є обов'язковим. Тому скажу так – продукт має якось задовольняти ту потребу, яка є. В моєму ідеальному світі – задовольняти її якісно.
У випадку з піснею Tvorchi – вона 🔥. Цей продукт якісний, сучасний і такий, що відповідає запиту слухачів (і в Україні, і в світі загалом).
✅ Бренд продукту має бути відповідним
Останні роки всі вже мали зрозуміти, що бренд важливий. Невідповідність цінностей бренду цінностям суспільства нерідко завершується повним провалом продукту.
У випадку з учасниками відбору на Євробачення мова йде про позицію щодо війни та про соціальну відповідальність загалом. Цього року все ОК (чи не вперше за останні багато років).
✅ Просування продукту має бути крутим та ефективним
Класний креатив та вдалі канали просування забезпечують продукт споживачами.
Шоу, яке створили Tvorchi для виступу, "дотягнуло" їх на перше місце. Пісня крута сама по собі, але образи, які група створила для ще кращого розкриття музики, однозначно підсилили ймовірність їхнього успіху. Відео-ряд, стильні костюми – все це частинка успіху.
Також варто розуміти, що цього року голосування за учасників відбору відбувалось в Дії, а користуватись нею вміють не всі, порівняно з смсками. Виконавці з більш великими аудиторіями та дуже активні в діджиталі виконавці – це ті, хто опинився на перших місцях за голосуванням глядачів.
✅ Messaging має бути зрозумілим для цільової аудиторії
Якщо продукт буде класним, канал просування відповідним, але з меседжем щось піде не так – нічого не вдасться. Бо люди просто не зрозуміють, про що цей продукт, для чого він, як він їм допоможе та чому його варто купити або випробувати.
Tvorchi заморочились з посилом, який хотіли донести не просто для українського слухача, але і для слухача з-за кордону. Їхня пісня "Heart of steel" про міць, незламність і силу українців – але одночасно з тим кожен слухач може знайти у пісні власний сенс для його персональної історії. Що, на мою думку, чудово для пісні – коли вона може одночасно нести важливі сенси від автора і залишатись варіативною для слухача.
✅ Timing (час виходу на ринок) має бути ідеальним
Класний продукт, креатив, канал просування, меседжинг, але продукт вийшов невчасно? Воу, це теж провал. Умовно кажучи, застосунок для офлайн знайомств у часи бушування коронавірусу навряд чи б злетів 🙂
І, на мою думку, саме цей фактор став ключовим у випадку Tvorchi – їхня пісня, в такому стилі і з таким посилом була дуже вчасно. Люди в якомусь сенсі втомились від туги у піснях, втомились від суміші етно та сучасної музики. Втомились від того, що було раніше – навіть якщо воно класне. Бо хоча пісні, які вигравали раніше, надзвичайно гарні, але навколо стало аж занадто багато тільки такої музики. Саме зараз був запит на інакше. Але одночасно зрозуміле (бо, наприклад, OY Sound System теж інакші і класні, але для багатьох ще незрозумілі).
Ще буквально три-чотири місяці тому результат відбору міг би бути зовсім іншим з тими самими піснями. Але зараз так. Тому інші пісні відбору, які теж мали все потрібне для перемоги – просто потрапили в менш вдалий для них час.
❤19
Я рідко злюсь, але це мене давно і сильно бісить
Суспільство говорить нам – не порівнюй себе з іншими.
А потім те ж суспільство прославляє рейтинги Forbes, у яких "30 до 30", "найуспішніші в індустрії" тощо.
Нам говорять, що у кожного своя історія і свій шлях. А потім ті ж люди не цінують думку тих, хто "не досяг нічого" – за критеріями суспільного розуміння успішності, авжеж.
Нам говорять, що важливо помилятись і вчитись на цих помилках. А потім назавжди "відміняють" людей, які визнали свої помилки і намагаються ці помилки виправити. Бо ж ці люди ніби-то "нещирі" чи "спасають свою дупу" – на думку того ж суспільства, авжеж.
Якось я прочитала пост, що хтось "зібрав лише мільйон гривень на ЗСУ, і це якась відмазка для замилювання очей, бо ж навіть діти вже такі суми збирають".
А ще я бачила купу тупих жартів про сіньорів у 20, про недалекоглядних стартаперів, що запускають продукти в Україні, а не у США, чи про тих, хто будує SMM-агенства чи кар'єру блогера замість *підставте сюди свій варіант професії*.
Також є ось ці всі "не на часі" – про притулки для тварин, допомогу хворим на рак чи інші важливі проблеми, які не стосуються війни.
Ну, і, напевно ви всі бачили безліч youtube-каналів, які виросли до сотень тисяч переглядів на регулярному хейті інших людей.
Все це живе поруч, я би навіть сказала, що навіть паралельно з тим світом, де важливі чесна конкуренція, win-win та створення цінності для світу.
Я розумію, що порівняння та критика – це в нашій людський природі і це те, що довзоляє нам розвиватись. Як конкретним особам, так і суспільству загалом.
Але як же ж нам тоді бути?
Якщо твоя думка важлива, лише якщо у тебе мільйони на рахунку в банку або у підписниках сторінки?
Якщо будь-яка твоя помилка може вартувати тобі не просто кар'єри, але й в принципі нормального життя в суспільстві?
Якщо неважливі твої вихідні умови та обставини, а важливий лише результат?
Чи виграє суспільство від того, що всі бояться помилятись?
Чи виграє від того, що почутими можуть бути не всі?
Чи виграє від того, що інакше розуміння успіху може означати для людини цькування та вигнання?
У нас і так настільки багато проблем.
Стільки труднощів.
Стільки болю, воєн, конфліктів.
Чи варто навмисно підігрівати і без того сильну конкуренцію?
Чи варто критикувати когось без бажання допомогти, а лише з бажанням втопити у ненависті?
Чи варто публічно зневажати когось, хто думає інакше, обрав інший шлях, робить інші речі?
Я говорю не про критику тих, хто відверто та навмисно маніпулює інформацією, бреше, робить жахливі речі, вбиває, шахраює та подібне. Я говорю про звичайних нормальних людей, які, можливо, не такі успішні як інші в термінах суспільства. Чи які не так, як хтось, волонтерить чи взагалі не волонтерить. Чи які віддають перевагу у політичній гонці за когось іншого. Чи просто які притримуються іншої думки.
І я не говорю про те, що люди не мають відповідати за свою поведінку, чи про те, що всі мають стати однаковими, забути про конкуренцію тощо.
Просто я би так хотіла, аби ми знайшли краплю терпіння до інакшості інших.
Аби ми могли дискутувати, а не сперечатись.
Аби ми робили зауваження з турботою та пропонуванням допомоги, а не поливали брудом через помилки.
Аби ми розуміли, що рейтинги викривляють і спрощують реальність, бо оцінюють людей та їхні досягнення і життя за якимись окремо взятими критеріями, без урахування інших факторів.
Аби ми зосередились на тому, щоб створювати, відновлювати, покращувати.
Кожен, кожен з нас може пам'ятати про це – і утримувати хоча б себе від порівнянь, безсенсовної критики та хейту. Якщо захоче.
Що думаєте?
Суспільство говорить нам – не порівнюй себе з іншими.
А потім те ж суспільство прославляє рейтинги Forbes, у яких "30 до 30", "найуспішніші в індустрії" тощо.
Нам говорять, що у кожного своя історія і свій шлях. А потім ті ж люди не цінують думку тих, хто "не досяг нічого" – за критеріями суспільного розуміння успішності, авжеж.
Нам говорять, що важливо помилятись і вчитись на цих помилках. А потім назавжди "відміняють" людей, які визнали свої помилки і намагаються ці помилки виправити. Бо ж ці люди ніби-то "нещирі" чи "спасають свою дупу" – на думку того ж суспільства, авжеж.
Якось я прочитала пост, що хтось "зібрав лише мільйон гривень на ЗСУ, і це якась відмазка для замилювання очей, бо ж навіть діти вже такі суми збирають".
А ще я бачила купу тупих жартів про сіньорів у 20, про недалекоглядних стартаперів, що запускають продукти в Україні, а не у США, чи про тих, хто будує SMM-агенства чи кар'єру блогера замість *підставте сюди свій варіант професії*.
Також є ось ці всі "не на часі" – про притулки для тварин, допомогу хворим на рак чи інші важливі проблеми, які не стосуються війни.
Ну, і, напевно ви всі бачили безліч youtube-каналів, які виросли до сотень тисяч переглядів на регулярному хейті інших людей.
Все це живе поруч, я би навіть сказала, що навіть паралельно з тим світом, де важливі чесна конкуренція, win-win та створення цінності для світу.
Я розумію, що порівняння та критика – це в нашій людський природі і це те, що довзоляє нам розвиватись. Як конкретним особам, так і суспільству загалом.
Але як же ж нам тоді бути?
Якщо твоя думка важлива, лише якщо у тебе мільйони на рахунку в банку або у підписниках сторінки?
Якщо будь-яка твоя помилка може вартувати тобі не просто кар'єри, але й в принципі нормального життя в суспільстві?
Якщо неважливі твої вихідні умови та обставини, а важливий лише результат?
Чи виграє суспільство від того, що всі бояться помилятись?
Чи виграє від того, що почутими можуть бути не всі?
Чи виграє від того, що інакше розуміння успіху може означати для людини цькування та вигнання?
У нас і так настільки багато проблем.
Стільки труднощів.
Стільки болю, воєн, конфліктів.
Чи варто навмисно підігрівати і без того сильну конкуренцію?
Чи варто критикувати когось без бажання допомогти, а лише з бажанням втопити у ненависті?
Чи варто публічно зневажати когось, хто думає інакше, обрав інший шлях, робить інші речі?
Я говорю не про критику тих, хто відверто та навмисно маніпулює інформацією, бреше, робить жахливі речі, вбиває, шахраює та подібне. Я говорю про звичайних нормальних людей, які, можливо, не такі успішні як інші в термінах суспільства. Чи які не так, як хтось, волонтерить чи взагалі не волонтерить. Чи які віддають перевагу у політичній гонці за когось іншого. Чи просто які притримуються іншої думки.
І я не говорю про те, що люди не мають відповідати за свою поведінку, чи про те, що всі мають стати однаковими, забути про конкуренцію тощо.
Просто я би так хотіла, аби ми знайшли краплю терпіння до інакшості інших.
Аби ми могли дискутувати, а не сперечатись.
Аби ми робили зауваження з турботою та пропонуванням допомоги, а не поливали брудом через помилки.
Аби ми розуміли, що рейтинги викривляють і спрощують реальність, бо оцінюють людей та їхні досягнення і життя за якимись окремо взятими критеріями, без урахування інших факторів.
Аби ми зосередились на тому, щоб створювати, відновлювати, покращувати.
Кожен, кожен з нас може пам'ятати про це – і утримувати хоча б себе від порівнянь, безсенсовної критики та хейту. Якщо захоче.
Що думаєте?
❤47👍8
Мені 29. Дарую книги.
Минулого року мені пощастило значно більше, ніж іншим. Я жива, мої близькі у хоча б умовній безпеці, я не була в окупації. Найжахливіше, що зі мною особисто сталось цього року, — це новини про все, що відбувалось навколо, сон у коридорах та час від часу відключені світло, вода і ліфт на 23-й поверх. Я неймовірно вдячна долі та ЗСУ, що проживаю цей важкий період так лагідно.
Тому цього року віддавати мені хочеться більше, ніж приймати.
Багато хто зараз перенаправляє кошти від подарунків на військові потреби. І я — не виключення. Але мені хочеться також дати щось хороше вам у свій день, таке у мене бажання.
Тому я купила три неймовірні книги, які надішлю людям, що відправлять найбільші внески у фонд КОЛО за ось цим посиланням (не забудьте тільки залишити посилання на свій фб/тг там — через тиждень напишу людям з найбільшими внесками).
Ці книжки я колись читала сама, і кожна з них значно вплинула на мене та моє життя.
1) Мислення швидке і повільне. Це книга про те, як ми – люди – думаємо. Про пастки, в які постійно потрапляє наш мозок. Про хибні уявлення. Про те, як середовище «програмує» наші вчинки. Про те, як ми сприймаємо світ. Про те, як ми не помічаємо власних упереджень. Розуміння природи людей надзвичайно допомагає при побудові продуктів.
Ця книга перевернула моє уявлення про свободу волі, і залишила багато глибоких запитань.
2) Атомні звички. Ця книга дозволяє зрозуміти, як позбутись поганих звичок та здобути нові. Це не теоретична історія, а практичний порадник — багато речей з цієї книги я використовую для планування свого дня. Зараз, при постійній нестабільності в житті, знання «як це працює» дуже допомагає. Must read, якщо ви займаєтесь роботою над lifestyle продуктом.
3) Тіло веде лік. Ця книга дуже актуальна саме зараз для кожного українця. Вона про те, як стрес впливає на наш організм. Її написав практикуючий психіатр, що довгий час займався ПТСР (пост-травматичним стресовим розладом), який люди отримали через участь у війні, аварії, зґвалтування або інший важкий досвід. На прикладах різних історій розкривається те, як стрес може впливати на тіло. А найголовніше – що можна з цим робити.
💙 Ваші внески-вітання підуть на озброєння нашим хлопцям та дівчатам у ЗСУ.
💛 Я бачитиму кожен внесок і радітиму, що завдяки вам мала змогу ще раз долучитись до спільної перемоги.
📚 А троє з вас отримають ці чудові книги.
Це ж win-win-win.
Саме те, що нам потрібно цього року.
UPD: Ви зібрали на ЗСУ 15 589 грн! Дякую величезне усім❤️ Книжечки вже пішли відправникам :)
Минулого року мені пощастило значно більше, ніж іншим. Я жива, мої близькі у хоча б умовній безпеці, я не була в окупації. Найжахливіше, що зі мною особисто сталось цього року, — це новини про все, що відбувалось навколо, сон у коридорах та час від часу відключені світло, вода і ліфт на 23-й поверх. Я неймовірно вдячна долі та ЗСУ, що проживаю цей важкий період так лагідно.
Тому цього року віддавати мені хочеться більше, ніж приймати.
Багато хто зараз перенаправляє кошти від подарунків на військові потреби. І я — не виключення. Але мені хочеться також дати щось хороше вам у свій день, таке у мене бажання.
Тому я купила три неймовірні книги, які надішлю людям, що відправлять найбільші внески у фонд КОЛО за ось цим посиланням (не забудьте тільки залишити посилання на свій фб/тг там — через тиждень напишу людям з найбільшими внесками).
Ці книжки я колись читала сама, і кожна з них значно вплинула на мене та моє життя.
1) Мислення швидке і повільне. Це книга про те, як ми – люди – думаємо. Про пастки, в які постійно потрапляє наш мозок. Про хибні уявлення. Про те, як середовище «програмує» наші вчинки. Про те, як ми сприймаємо світ. Про те, як ми не помічаємо власних упереджень. Розуміння природи людей надзвичайно допомагає при побудові продуктів.
Ця книга перевернула моє уявлення про свободу волі, і залишила багато глибоких запитань.
2) Атомні звички. Ця книга дозволяє зрозуміти, як позбутись поганих звичок та здобути нові. Це не теоретична історія, а практичний порадник — багато речей з цієї книги я використовую для планування свого дня. Зараз, при постійній нестабільності в житті, знання «як це працює» дуже допомагає. Must read, якщо ви займаєтесь роботою над lifestyle продуктом.
3) Тіло веде лік. Ця книга дуже актуальна саме зараз для кожного українця. Вона про те, як стрес впливає на наш організм. Її написав практикуючий психіатр, що довгий час займався ПТСР (пост-травматичним стресовим розладом), який люди отримали через участь у війні, аварії, зґвалтування або інший важкий досвід. На прикладах різних історій розкривається те, як стрес може впливати на тіло. А найголовніше – що можна з цим робити.
💙 Ваші внески-вітання підуть на озброєння нашим хлопцям та дівчатам у ЗСУ.
💛 Я бачитиму кожен внесок і радітиму, що завдяки вам мала змогу ще раз долучитись до спільної перемоги.
📚 А троє з вас отримають ці чудові книги.
Це ж win-win-win.
Саме те, що нам потрібно цього року.
UPD: Ви зібрали на ЗСУ 15 589 грн! Дякую величезне усім
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Koloua
Наталія святкує свої 29 років - Святкове KOLO | Святкуй з користю — допомагай ЗСУ 🇺🇦
Дякую за вітання, які наближають день спільної перемоги!
Трьом людям, які надішлють найбільші внески та залишать свій контакт (посилання на фб або тг), я через тиждень надішлю одну з новеньких книг: «Мислення швидке і повільне», «Атомні звички» чи «Тіло…
Трьом людям, які надішлють найбільші внески та залишать свій контакт (посилання на фб або тг), я через тиждень надішлю одну з новеньких книг: «Мислення швидке і повільне», «Атомні звички» чи «Тіло…
🔥40👍8
Forwarded from Продакт борщ🔥
🇺🇦🇺🇦🇺🇦 Україномовні канали для продактів і маркетологів які варто читати, 2023
Привіт народ! Я знаю що всі ми любимо круті списки, топ-тени, чеклісти і все таке. Тож сьогодні для вас список ТГ-каналів з людьми які пишуть цікаві думки, мають свою думку, і мають пряме відношення до створення продакт і маркетинг спільноти в Україні.
Цього року в мій шортліст попали:
➡️ Паша Педенко
https://www.tg-me.com/pavlopedenko
Паша професійний продакт, він регулярно ділиться крутими думками, посиланнями на інтервью і подкасти. Worth to read for sure!
➡️ Міша Нестор
https://www.tg-me.com/productdev
Міша - СРО у Київстарі, коуч і профессійний екзек. І хоча його сторінка зараз виглядає як “Wall of fame” нашого фонду KOLO, якщо ви не полінуєтеся проскролити до довоєнних постів вас чекає купа користі. Міша пише не тільки про продакт, але і про менеджмент і лідерство. Ну і обіцяв після війни знов почати писати активно =)
➡️ Рей Астафічев
https://www.tg-me.com/product_borsch
Ваш покірний слуга. Ко-фаундер у KOLO, Head of Growth у Readdle. Пишу про продакт, розуміння користувачів, інтерв’ю, і менторинг-коучинг. Вчу продактів, коучу продакт і марктинг екзеків, а вільний час проводжу з дружиною і двійкою дітей.
➡️ Євген Плохой
https://www.tg-me.com/badproductblog
Женя драйвить продукт Documents у Readdle. Він також ко-фаундер KOLO, і найактивніше з нас пушить продуктову функцію у фонді. Він пише про Продакт, маркетинг, а часом хитає вашу парадигму сприйняття фразами типу “Чому курси не зроблять з вас професіонала”. Рекомендую!
➡️ Денис Суділковський
https://www.tg-me.com/product_design
Денис працює СМО у ЛУН. Ми особисто не знайомі, але у його каналі мені сподобалося те, як він дивиться на деякі речі - і як відкрито і відверто про це говорить.
➡️ Олексій і Наталя Єленевичі
https://www.tg-me.com/toceo
Олексій (CMO Codegym) та Наталія Єленевичі – автори найдетальнішого в Україні дослідження ринку продакт-менеджерів. Пишуть про свій досвід створення продуктів, підприємництва та про звичні продуктові теми з незвичного ракурсу.
Бонус:
➡️ Яр Бірзул
https://www.tg-me.com/uxfox
І він також ко-фаудер КОЛО. В минулому CEO @ SELECT (ЛУН), CPO @ robota.ua та CPO @ TemplateMonster. І хоч зараз він не пише про продукт - я все одно раджу підписатися - бо в своєму каналі він дивиться на багато новин через цифри - і зазвичай це викликає стриманий оптимізм!
Ну і якщо ви любите потріпатися на продуктову тематику, голосувати на продакт ханті за українські продукти, і часом підпадати під банхаммер грізних модераторів, то осьо вам ще два чатики “На потриндіти”:
Шукайте в пошуку телеграму:
☑️ Product&Growth 🇺🇦 - Chat
☑️ ProductCamp Ukraine
Якщо я когось забув і є круті канали які мали би бути у цьому списку - пишіть в коментарях, будемо додавати. Не соромтеся ділитися з друзями і ставити лайки =) Сподіваюся було корисно =)
Привіт народ! Я знаю що всі ми любимо круті списки, топ-тени, чеклісти і все таке. Тож сьогодні для вас список ТГ-каналів з людьми які пишуть цікаві думки, мають свою думку, і мають пряме відношення до створення продакт і маркетинг спільноти в Україні.
Цього року в мій шортліст попали:
➡️ Паша Педенко
https://www.tg-me.com/pavlopedenko
Паша професійний продакт, він регулярно ділиться крутими думками, посиланнями на інтервью і подкасти. Worth to read for sure!
➡️ Міша Нестор
https://www.tg-me.com/productdev
Міша - СРО у Київстарі, коуч і профессійний екзек. І хоча його сторінка зараз виглядає як “Wall of fame” нашого фонду KOLO, якщо ви не полінуєтеся проскролити до довоєнних постів вас чекає купа користі. Міша пише не тільки про продакт, але і про менеджмент і лідерство. Ну і обіцяв після війни знов почати писати активно =)
➡️ Рей Астафічев
https://www.tg-me.com/product_borsch
Ваш покірний слуга. Ко-фаундер у KOLO, Head of Growth у Readdle. Пишу про продакт, розуміння користувачів, інтерв’ю, і менторинг-коучинг. Вчу продактів, коучу продакт і марктинг екзеків, а вільний час проводжу з дружиною і двійкою дітей.
➡️ Євген Плохой
https://www.tg-me.com/badproductblog
Женя драйвить продукт Documents у Readdle. Він також ко-фаундер KOLO, і найактивніше з нас пушить продуктову функцію у фонді. Він пише про Продакт, маркетинг, а часом хитає вашу парадигму сприйняття фразами типу “Чому курси не зроблять з вас професіонала”. Рекомендую!
➡️ Денис Суділковський
https://www.tg-me.com/product_design
Денис працює СМО у ЛУН. Ми особисто не знайомі, але у його каналі мені сподобалося те, як він дивиться на деякі речі - і як відкрито і відверто про це говорить.
➡️ Олексій і Наталя Єленевичі
https://www.tg-me.com/toceo
Олексій (CMO Codegym) та Наталія Єленевичі – автори найдетальнішого в Україні дослідження ринку продакт-менеджерів. Пишуть про свій досвід створення продуктів, підприємництва та про звичні продуктові теми з незвичного ракурсу.
Бонус:
➡️ Яр Бірзул
https://www.tg-me.com/uxfox
І він також ко-фаудер КОЛО. В минулому CEO @ SELECT (ЛУН), CPO @ robota.ua та CPO @ TemplateMonster. І хоч зараз він не пише про продукт - я все одно раджу підписатися - бо в своєму каналі він дивиться на багато новин через цифри - і зазвичай це викликає стриманий оптимізм!
Ну і якщо ви любите потріпатися на продуктову тематику, голосувати на продакт ханті за українські продукти, і часом підпадати під банхаммер грізних модераторів, то осьо вам ще два чатики “На потриндіти”:
Шукайте в пошуку телеграму:
☑️ Product&Growth 🇺🇦 - Chat
☑️ ProductCamp Ukraine
Якщо я когось забув і є круті канали які мали би бути у цьому списку - пишіть в коментарях, будемо додавати. Не соромтеся ділитися з друзями і ставити лайки =) Сподіваюся було корисно =)
👍6
Рей Астафічев зібрав цікаві канали для продактів українською ⬆️⬆️⬆️
Додам до переліку вище ще декілька рекомендацій від себе. Канали ще невеликі, але нехай вас це не турбує – користі там багато!
@wtf_is_pmf - канал від Марка Опанасюка, продакт-менеджера у Epam, та ex-Product у Genesis. Марк пройшов школу стартапів у Генезисі, світчнувся з юриста у продакти, та вже кілька років успішно працює в цій ролі. Канал насичений кууупою корисних грунтовних матеріалів про створення продуктів, менеджмент та лідерство. А ще у Марка разом з Іваном Чайкою є подкаст про продакт менеджмент. Теж варто послухати: https://wtf-is-pmf.top/
@switch_to_pdm - канал Алли про її досвід світчингу та вже роботи у продуктовій ролі. Багато практичних порад з її власного досвіду. Для новачків та тих, хто бажає стати продактом – ідеальний метч.
@inproductish - канал від Маші Яценко, яка пройшла пройшла продуктову інтернатуру у Netpeak Group, а зараз працює продактом в Варшаві. І ще поєднує це з материнством. І менторингом. І багато ще чим 🙂 Постів ще мало, але ваші підписки можуть стати чудовою мотивацією для неї. Я підписана на її інстаграм, тому впевнена, що їй є чим ще з вами поділитись :)
P.S. Підпишіться одразу на ті канали, що зацікавили, замість того, щоб відправляти пост у Saved Mesages, бо там список загубиться і забудеться.
Додам до переліку вище ще декілька рекомендацій від себе. Канали ще невеликі, але нехай вас це не турбує – користі там багато!
@wtf_is_pmf - канал від Марка Опанасюка, продакт-менеджера у Epam, та ex-Product у Genesis. Марк пройшов школу стартапів у Генезисі, світчнувся з юриста у продакти, та вже кілька років успішно працює в цій ролі. Канал насичений кууупою корисних грунтовних матеріалів про створення продуктів, менеджмент та лідерство. А ще у Марка разом з Іваном Чайкою є подкаст про продакт менеджмент. Теж варто послухати: https://wtf-is-pmf.top/
@switch_to_pdm - канал Алли про її досвід світчингу та вже роботи у продуктовій ролі. Багато практичних порад з її власного досвіду. Для новачків та тих, хто бажає стати продактом – ідеальний метч.
@inproductish - канал від Маші Яценко, яка пройшла пройшла продуктову інтернатуру у Netpeak Group, а зараз працює продактом в Варшаві. І ще поєднує це з материнством. І менторингом. І багато ще чим 🙂 Постів ще мало, але ваші підписки можуть стати чудовою мотивацією для неї. Я підписана на її інстаграм, тому впевнена, що їй є чим ще з вами поділитись :)
P.S. Підпишіться одразу на ті канали, що зацікавили, замість того, щоб відправляти пост у Saved Mesages, бо там список загубиться і забудеться.
❤5👍4
Готова посперечатись, що більшість з тих, хто зараз читає цей пост, живуть у парадигмі «результати важливіші за процеси».
Це така суспільно погоджена думка — що потрібно бути «орієнтованою на результат» людиною. А людей, які орієнтовані на процеси, зазвичай вважають якимось «неправильними», часом навіть «шкідливими».
У продуктовій спільноті це проявляється максимально явно. Просто подумайте про себе, які асоціації викликає у вас фраза «проджект-менеджеру важко стати продактом». Про що ця фраза для вас? Вірогідно, про те, що продакту потрібно бути зосередженим на тому, який продукт побудувати (=до якого результату прийти). А оскільки проджект зазвичай зосереджений на тому як це зробити (=на процесах), то йому буде важко сфокусувати свою увагу на «що» а не на «як».
Тому в компаніях часто «забивають» на розбудову процесів, ставлячи таким задачам найнижчий пріоритет. А в стартапах нерідко взагалі вважають, що будувати якісь там процеси – це про бюрократію, а не про «справжню роботу».
Все це про те, що результати важливіші за процеси.
Якщо ви з цією думкою погоджуєтесь – давайте подискутуємо.
🤔 Хочу порівняти процеси в компаніях із процесами в особистому житті.
Існує багато науково популярної або просто нон-фікшн літератури про особисту продуктивність: «Атомні звички», «Нано звички», «Хороші звички, погані звички» тощо.
Більшість з них засновані на науковому розумінні людського мозку, гормонів, поведінки.
Яка основна думка цих книг та досліджень? Більша частина нашого життя проходить у тому, що ми відтворюємо одні і ті самі звички – ранкову рутину, дорогу до роботи, водіння автомобілю, друк тексту на клавіатурі, включання світла у ванну кімнату, гортання соцмереж після пробудження та інші. І власне те, які звички ми відтворюємо раз за разом, визначає те, куди ми врешті-решт прийдемо.
Хочемо мати підтягнуте тіло? Замість просто встановлення великих амбіційних цілей автори радять просто почати робити те, що роблять стрункі, спортивні люди – влаштувати собі щоденну рутину, яка пітримуватиме ваше тіло. Наприклад, зранку бігати. Ввечері робити йогу. Після кожної довгої зустрічі робити 5-хв розминку для спини тощо.
Суть в тому, що регулярні повторювані дії (=процеси) приводять до неймовірних результатів в перспективі. Всі ці дослідження сходяться на тому, що досягнути виняткових результатів можна тільки вибудувавши власну систему досягнення цих результатів. Тягнути всі задачі на силі волі довго не вийде, значно ефективніше перевести все, що можна, у формат автоматизованої дії – тобто звички. У такому разі з кожним разом виконувати таку дію стає все легше, вона не потребує сильного залучення, і вивільняє час на інші важливі речі, які неможливо автоматизувати.
На мою думку, у побудові продукту діють ті самі принципи. Чому? Бо їх також будують люди. Люди, які так само щодня роблять одні і ті самі речі – тільки не в особистому житті, а у професійному.
🤢 Як це може негативно проявлятись у сучасних командах? Наприклад:
1. Члени команди затримують мітинги довгими розмовами ні про що, відволікаючи колег від їхніх задач.
Як часто ви помічали, що приходите на чергову зустріч, на якій обговорюються ті самі проблеми, ви просто слухаєте, і врешті нічого з питанням не зрушується з місця?
2. Команда не планує та не ділиться прогресом з потрібною регулярною частотою, тому постійно губиться у пріоритетах і не встигає до дедлайнів.
Уявіть (або згадайте), що у вас немає регулярних стендапів. Напевно, ви не до кінця розумієте, чим займаються інші люди, і вам доводиться щось часто перепитувати у інших. І так само всі постійно відволікають вас на дрібниці, які ви вже «пояснювали сто разів».
3. Члени команди не створюють для себе шаблони, а для інших – інструкції, через що доводиться постійно заново придумувати, що кому написати, як це оформити, та коли це робити.
Припустімо, що через швидке зростання у стартап почали наймати велику кількість людей. Що буде, якщо процеси рекрутингу і онбордингу людей не будуть налаштовувати?
👏15👍6❤4
(продовження про те, що процеси недооцінюють).
Наймаючий менеджер та рекрутер будуть змушені заново домовлятись про формат вакансій, час зустрічей та інтерв’ю, узгодження рішення щодо кожного окремого кандидата. Рекрутеру доведеться постійно придумувати з нуля, як звернутись до «холодного» кандидата. Відсутність домовленостей та налагоджених процесів просто з’їсть весь час як рекрутера, так і наймаючого менеджера. Той час, які вони могли витратити на якісь більш значимі задачі, ніж обговорення одних і тих самих дій.
🔥 А що, якщо ми нарешті домовимось, що результати і процеси – це не взаємовиключні, а взаємодоповнюючі і взаємозалежні речі? Як тоді би ми будували продукти?
1) Зосереджувались би на побудові середовища та процесів, які приводитимуть до необхідних результатів.
2) Постійно би виміряли прогрес до результату та адаптували би систему до змін та зовнішніх факторів.
3) Дивились би на кожен продукт як на більш-менш зрозумілу систему, а не як на хаотичний набір якихось дій та подій.
4) Робили би мінімально необхідні дії для досягнення цілі замість того, щоб робити все підряд – і врешті не встигати найголовнішого.
5) Постійно підвищували би ефективність всього, що робимо щодня як команда
6) Наймали би людей, які розуміють і як ставити правильні цілі, і як їх досягати.
7) Запобігали би вигоранню членів команди, бо заздалегідь би бачили неприємні патерни у команді
8) Досягали би результатів поступово, без надриву та овертаймів у останні ночі перед дедлайном тощо.
👉 Чому процеси так недооцінюють?
1) Вважається, що можна занадто захопитись і почати робити «процес заради процесу» – іншими словами, замість побудови процесів, які допомагають швидше досягати цілей, можна почати будувати процеси, які підтримують інші процеси (це власне десь те, що ми собі уявляємо при слові «бюрократія»).
Зазвичай, страх того, що таке може відбутись – це основна претензія до всіх тих, хто намагається щось змінювати на системному рівні. Типу «замість того, щоб будувати продукт, ти тут роздумуєш над тим, як будувати процеси пошуку гіпотез».
Але, камон, це якийсь дитячий страх: я не знаю, як уникнути небажаних наслідків, тому просто буду ігнорувати будь-які процеси взагалі.
2) Ще одне «проти», яке можна почути: у нас творча команда, в ній наврядчи можна вистроїти якісь процеси. Як думаєте, в Apple достатньо творча команда чи все ще ні? 🙂
3) Також нерідко вважається, що процеси – це для вже великих компаній, а не для стартапів. Але чи це так?
Ось лише кілька напрямків, де правильно побудовані процеси у стартапах можуть призвести до кардинально кращих результатів:
- тестування гіпотез
- найм співробітників
- баланс та структура синхронної та асинхронної роботи команди
- залучення користувачів
- делівері продукту чи послуги
☝️ Якщо ви менеджер або власник бізнесу – просто подумайте зараз, чи можете ви досягати ваших цілей значно більш ефективно за рахунок якихось процесів? Чи можете ви, доклавши мінімум зусиль, досягати більшого? Чи є якісь процеси, у яких ви можете отримати негативний накопичувальний ефект? Чи можна їх змінити?
Наталія
Наймаючий менеджер та рекрутер будуть змушені заново домовлятись про формат вакансій, час зустрічей та інтерв’ю, узгодження рішення щодо кожного окремого кандидата. Рекрутеру доведеться постійно придумувати з нуля, як звернутись до «холодного» кандидата. Відсутність домовленостей та налагоджених процесів просто з’їсть весь час як рекрутера, так і наймаючого менеджера. Той час, які вони могли витратити на якісь більш значимі задачі, ніж обговорення одних і тих самих дій.
🔥 А що, якщо ми нарешті домовимось, що результати і процеси – це не взаємовиключні, а взаємодоповнюючі і взаємозалежні речі? Як тоді би ми будували продукти?
1) Зосереджувались би на побудові середовища та процесів, які приводитимуть до необхідних результатів.
2) Постійно би виміряли прогрес до результату та адаптували би систему до змін та зовнішніх факторів.
3) Дивились би на кожен продукт як на більш-менш зрозумілу систему, а не як на хаотичний набір якихось дій та подій.
4) Робили би мінімально необхідні дії для досягнення цілі замість того, щоб робити все підряд – і врешті не встигати найголовнішого.
5) Постійно підвищували би ефективність всього, що робимо щодня як команда
6) Наймали би людей, які розуміють і як ставити правильні цілі, і як їх досягати.
7) Запобігали би вигоранню членів команди, бо заздалегідь би бачили неприємні патерни у команді
8) Досягали би результатів поступово, без надриву та овертаймів у останні ночі перед дедлайном тощо.
👉 Чому процеси так недооцінюють?
1) Вважається, що можна занадто захопитись і почати робити «процес заради процесу» – іншими словами, замість побудови процесів, які допомагають швидше досягати цілей, можна почати будувати процеси, які підтримують інші процеси (це власне десь те, що ми собі уявляємо при слові «бюрократія»).
Зазвичай, страх того, що таке може відбутись – це основна претензія до всіх тих, хто намагається щось змінювати на системному рівні. Типу «замість того, щоб будувати продукт, ти тут роздумуєш над тим, як будувати процеси пошуку гіпотез».
Але, камон, це якийсь дитячий страх: я не знаю, як уникнути небажаних наслідків, тому просто буду ігнорувати будь-які процеси взагалі.
2) Ще одне «проти», яке можна почути: у нас творча команда, в ній наврядчи можна вистроїти якісь процеси. Як думаєте, в Apple достатньо творча команда чи все ще ні? 🙂
3) Також нерідко вважається, що процеси – це для вже великих компаній, а не для стартапів. Але чи це так?
Ось лише кілька напрямків, де правильно побудовані процеси у стартапах можуть призвести до кардинально кращих результатів:
- тестування гіпотез
- найм співробітників
- баланс та структура синхронної та асинхронної роботи команди
- залучення користувачів
- делівері продукту чи послуги
☝️ Якщо ви менеджер або власник бізнесу – просто подумайте зараз, чи можете ви досягати ваших цілей значно більш ефективно за рахунок якихось процесів? Чи можете ви, доклавши мінімум зусиль, досягати більшого? Чи є якісь процеси, у яких ви можете отримати негативний накопичувальний ефект? Чи можна їх змінити?
Наталія
👍29❤8
Більше не роби більше!
Всі вже напевно знають про підхід до задач «на довгу дистанцію»: регулярно роби якусь мінімальну дію, що наближає тебе до досягнення своєї цілі. Тобто, поставь собі якусь умовну нижню планку того, що маєш зробити за день/тиждень.
Наприклад:
- Щодня інтерв’ювати не менше 1 людини для свого продукту.
- Дивитись хоча б 3 відгуки клієнтів.
- Витрачати 30 хвилин на читання статей на теми, не пов’язані з продуктом напряму.
- Дві години на тиждень проводити 1:1 з членами команди.
І це класно. Але є одне "але"...
Буває важко зупинитись лише на 1-2-3 інтерв'ю чи кількох зустрічах з командою. Здається "Блін, у мене ще таааак багато сил! Я краще зараз зроблю все-все, що довго відкладала. Аж поки не втомлюсь, і от тоді вже... зроблю ще трохи. А потім зупинюсь".
В чому мінус такого підходу? Після такої інтенсивної роботи неминуче буде спад сил – робити нічого не хочеться. «Не можеться» навіть, я би сказала.
Тому Ґреґ Маккеон (автор «Есенціалізму» та «Без зусиль») радить встановлювати також і верхню межу для своїх регулярних задач.
Наприклад:
- Не більше трьох годин на день на користувацькі інтерв’ю.
- Переглядати не більше 5-ти відгуків від клієнтів на день.
- Витрачати не більше 45-хвилин на читання статей не про продукти.
Навіщо це потрібно?
Щоб не виснажитися на довготривалому проміжку. Краще робити потрошку, але щодня, ніж дуже великий об’єм роботи, але раз на сто років. Бо класний масштабний, серйозний результат завжди заснований на стабільних, регулярних маленьких результатах. А не на тому, щоб викластись на повну і втратити будь-яку мотивацію і сили просуватись далі.
Вчасно зупинитись, за момент до того, як настало виснаження – це чудовий спосіб залишити сили на ті дні, коли нових сил буде не так багато.
Не знаю як для вас, але для мене ця порада була осяянням. Я дуже часто роблю якісь задачі на натхненні, витискаючи з себе усі можливі сили, а потім довго збираю себе до купи. Бо коли нема ні натхнення, ні сил – взагалі важко щось робити.
Якщо для вас це теж актуально… Особливо якщо ви працюєте над величезним продуктом, амбітною метою – спробуйте встановити для себе / для команди не тільки мінімальну планку, але і максимальну, верхню межу для кожного маленького періоду (дня, тижня, спринту). Це допоможе пройти і довше за терміном, і далі у досягненні вашої цілі.
Всі вже напевно знають про підхід до задач «на довгу дистанцію»: регулярно роби якусь мінімальну дію, що наближає тебе до досягнення своєї цілі. Тобто, поставь собі якусь умовну нижню планку того, що маєш зробити за день/тиждень.
Наприклад:
- Щодня інтерв’ювати не менше 1 людини для свого продукту.
- Дивитись хоча б 3 відгуки клієнтів.
- Витрачати 30 хвилин на читання статей на теми, не пов’язані з продуктом напряму.
- Дві години на тиждень проводити 1:1 з членами команди.
І це класно. Але є одне "але"...
Буває важко зупинитись лише на 1-2-3 інтерв'ю чи кількох зустрічах з командою. Здається "Блін, у мене ще таааак багато сил! Я краще зараз зроблю все-все, що довго відкладала. Аж поки не втомлюсь, і от тоді вже... зроблю ще трохи. А потім зупинюсь".
В чому мінус такого підходу? Після такої інтенсивної роботи неминуче буде спад сил – робити нічого не хочеться. «Не можеться» навіть, я би сказала.
Тому Ґреґ Маккеон (автор «Есенціалізму» та «Без зусиль») радить встановлювати також і верхню межу для своїх регулярних задач.
Наприклад:
- Не більше трьох годин на день на користувацькі інтерв’ю.
- Переглядати не більше 5-ти відгуків від клієнтів на день.
- Витрачати не більше 45-хвилин на читання статей не про продукти.
Навіщо це потрібно?
Щоб не виснажитися на довготривалому проміжку. Краще робити потрошку, але щодня, ніж дуже великий об’єм роботи, але раз на сто років. Бо класний масштабний, серйозний результат завжди заснований на стабільних, регулярних маленьких результатах. А не на тому, щоб викластись на повну і втратити будь-яку мотивацію і сили просуватись далі.
Вчасно зупинитись, за момент до того, як настало виснаження – це чудовий спосіб залишити сили на ті дні, коли нових сил буде не так багато.
Не знаю як для вас, але для мене ця порада була осяянням. Я дуже часто роблю якісь задачі на натхненні, витискаючи з себе усі можливі сили, а потім довго збираю себе до купи. Бо коли нема ні натхнення, ні сил – взагалі важко щось робити.
Якщо для вас це теж актуально… Особливо якщо ви працюєте над величезним продуктом, амбітною метою – спробуйте встановити для себе / для команди не тільки мінімальну планку, але і максимальну, верхню межу для кожного маленького періоду (дня, тижня, спринту). Це допоможе пройти і довше за терміном, і далі у досягненні вашої цілі.
👍45❤11🥰4💔3🔥2
В чому цінність платформи як продукту?
Раніше мені здавалось, що створювати платформи нудно.
"Бо де тут цінність? Схоже на трейдерів, що "купують/продають", і на цьому все", – вважала я.
Ну, ок, платформи допомогають заметчитись (знайтись) кільком сторонам. І це все?.. Нецікаво...
Зараз я думаю інакше. Можливо, тому що сама створюю платформу 😅 а може тому, що занурилась у цю тему з головою. І зрозуміла, що все "троооошки" складніше, ніж я собі уявляла.
Цікава думка з книги "Революція платформ", що головна задача платформ — створити зв‘язки між користувачами та сприяти обміну товарів, послуг чи соціальної валюти, таким чином сприяючи створенню цінності усіма учасниками.
Простими словами, цінність платформи в тому, що вона створює середовище, в якому інші створюють цінність одне для одного.
Тобто справа не тільки в тому, що на платформі користувачі можуть знайти одне одного. Ось у чому ще може бути цінність платформ:
1) Створення нового ринку, якого не існувало до моменту створення платформи
Чудовий приклад – iOS, яка дозволяє розробникам будувати продукти, а користувачам отримувати від цих застосунків цінність, якої без самої платформи навіть не було б.
Або Youtube, що дозволив мільйонам людей ділитись власним відео-контентом та переглядати його.
2) Розкриття нереалізованного потенціалу ринку
Наприклад, компанія Turo дозволяє пасажиру, який вилітає кудись з аеропорту, здати своє авто пасажиру, який тільки-но прилетів, замість того щоб платити за парковку порожньої машини.
Таким чином людина, яка раніше була тільки "покупцем" якоїсь послуги – в даному випадку оренди авто у новому місті – стає ще і "продавцем", бо здає своє власне авто в оренду.
3) Створення інструментів чи додаткових бенефітів для учасників ринку
Розетка може доставляти товари своїх продавців. Для створення власної доставки продавцям довелось би витратити купу ресурсів та часу, і не факт, що вдалося б зробити її круто.
Рекламодавці можуть використовувати сервіси гугла не тільки для безпосереднього продажу реклами (і метчингу з потрібними клієнтами), а і для того, щоб проаналізувати ринок, свій продукт, продукти конкурентів.
Bird дозволяє не просто знайти квартири, які ніби-то здаються орендодавцями, але і перевірити реальність та якість цих квартир (бенефіт в тому, що перевірку роблять замість людини, яка б витратила купу часу на те, щоб піти у всі-всі обрані квартири).
LinkedIn довзоляє створити резюме в пару кліків замість того, щоб мучитись з форматуванням гугл дока.
4) Зміна самої пропозиції (товару чи послуги або способів їх споживання) завдяки наявності платформи
Netflix повністю змінив те, як люди споживають фільми та серіали. Раніше людині доводилось обирати серед контенту, який був в "ефірі" прямо зараз, а Netflix дозволив отримати доступ до усього наявного контенту у будь-який момент часу (ну, авжеж, якщо у вас зараз немає відключень світла та інтернету 😅)
5) Ефект масштабу та мережевий ефект
Користь від цих ефектів отримує не тільки сама платформа, але і її учасники.
Наприклад, з появою Uber, Уклон та Bolt ми забули про те, як це чекати на авто по півгодини і не бути певними чи воно взагалі приїде. Більше пасажирів > менше простоїв та більше водіїв > коротший час очікування та нижчі ціни > більше пасажирів.
Або ж, чим більше на Youtube варіантів контенту для перегляду - тим довше люди залишаються на сайті. Чим більше контенту ці люди переглядають через те, що вони довше на сайті, тим більше стимулюють кріейторів створювати новий контент і власне з'являється більше контенту. Цикл замкнувся.
І це ще точно не все.
А які приклади платформенного бізнесу вам подобаються?
Наталія
Раніше мені здавалось, що створювати платформи нудно.
"Бо де тут цінність? Схоже на трейдерів, що "купують/продають", і на цьому все", – вважала я.
Ну, ок, платформи допомогають заметчитись (знайтись) кільком сторонам. І це все?.. Нецікаво...
Зараз я думаю інакше. Можливо, тому що сама створюю платформу 😅 а може тому, що занурилась у цю тему з головою. І зрозуміла, що все "троооошки" складніше, ніж я собі уявляла.
Цікава думка з книги "Революція платформ", що головна задача платформ — створити зв‘язки між користувачами та сприяти обміну товарів, послуг чи соціальної валюти, таким чином сприяючи створенню цінності усіма учасниками.
Простими словами, цінність платформи в тому, що вона створює середовище, в якому інші створюють цінність одне для одного.
Тобто справа не тільки в тому, що на платформі користувачі можуть знайти одне одного. Ось у чому ще може бути цінність платформ:
1) Створення нового ринку, якого не існувало до моменту створення платформи
Чудовий приклад – iOS, яка дозволяє розробникам будувати продукти, а користувачам отримувати від цих застосунків цінність, якої без самої платформи навіть не було б.
Або Youtube, що дозволив мільйонам людей ділитись власним відео-контентом та переглядати його.
2) Розкриття нереалізованного потенціалу ринку
Наприклад, компанія Turo дозволяє пасажиру, який вилітає кудись з аеропорту, здати своє авто пасажиру, який тільки-но прилетів, замість того щоб платити за парковку порожньої машини.
Таким чином людина, яка раніше була тільки "покупцем" якоїсь послуги – в даному випадку оренди авто у новому місті – стає ще і "продавцем", бо здає своє власне авто в оренду.
3) Створення інструментів чи додаткових бенефітів для учасників ринку
Розетка може доставляти товари своїх продавців. Для створення власної доставки продавцям довелось би витратити купу ресурсів та часу, і не факт, що вдалося б зробити її круто.
Рекламодавці можуть використовувати сервіси гугла не тільки для безпосереднього продажу реклами (і метчингу з потрібними клієнтами), а і для того, щоб проаналізувати ринок, свій продукт, продукти конкурентів.
Bird дозволяє не просто знайти квартири, які ніби-то здаються орендодавцями, але і перевірити реальність та якість цих квартир (бенефіт в тому, що перевірку роблять замість людини, яка б витратила купу часу на те, щоб піти у всі-всі обрані квартири).
LinkedIn довзоляє створити резюме в пару кліків замість того, щоб мучитись з форматуванням гугл дока.
4) Зміна самої пропозиції (товару чи послуги або способів їх споживання) завдяки наявності платформи
Netflix повністю змінив те, як люди споживають фільми та серіали. Раніше людині доводилось обирати серед контенту, який був в "ефірі" прямо зараз, а Netflix дозволив отримати доступ до усього наявного контенту у будь-який момент часу (ну, авжеж, якщо у вас зараз немає відключень світла та інтернету 😅)
5) Ефект масштабу та мережевий ефект
Користь від цих ефектів отримує не тільки сама платформа, але і її учасники.
Наприклад, з появою Uber, Уклон та Bolt ми забули про те, як це чекати на авто по півгодини і не бути певними чи воно взагалі приїде. Більше пасажирів > менше простоїв та більше водіїв > коротший час очікування та нижчі ціни > більше пасажирів.
Або ж, чим більше на Youtube варіантів контенту для перегляду - тим довше люди залишаються на сайті. Чим більше контенту ці люди переглядають через те, що вони довше на сайті, тим більше стимулюють кріейторів створювати новий контент і власне з'являється більше контенту. Цикл замкнувся.
І це ще точно не все.
А які приклади платформенного бізнесу вам подобаються?
Наталія
🔥20👍8
Який у вас зараз найбільший професійний/кар'єрний челендж (один)?
Наприклад, у мене - запуск свого продукту і отримання перших юзерів.
Які можуть бути інші приклади:
– світчинг в іншу роль
– пошук роботи за кордоном
– найм людини в команду
– масштабування стартапу від 1 до безкінечності
– пошук Product Market Fit
– розібратись з новим інструментом
Поділіться в коментах, що для вас зараз є найбільшим викликом?
Наталія
Наприклад, у мене - запуск свого продукту і отримання перших юзерів.
Які можуть бути інші приклади:
– світчинг в іншу роль
– пошук роботи за кордоном
– найм людини в команду
– масштабування стартапу від 1 до безкінечності
– пошук Product Market Fit
– розібратись з новим інструментом
Поділіться в коментах, що для вас зараз є найбільшим викликом?
Наталія
Я багато років відчувала себе інтерфейсом до гугла. Як це? Зараз розкажу.
*Навіяно постами людей у Фейсбуці, про невдоволення ChatGPT та тим, що хайп навколо нього роздутий".
Отже, я відчувала себе "інтерфейсом до гугла".
Це коли людина питає мене "Не знаєш, як зробити Х?".
Я кажу: "Не знаю, зараз подумаю".
І я йду в гугл. Гуглю. Знаходжу відповідь. У 95% випадків – серед перших п'яти лінків. Ну, ладно, іноді кілька запитів доводилось зробити. Але знаходжу.
Спочатку мене дивувало, що люди не могли знайти відповідь самі. Ну бо блін? Чого я можу знайти відповідь на питання, на яке теж не знала відповіді, а хтось, теж маючи доступ до гуглу, не може?
Потім мене це бісило. Бо люди звикли шукати відповіді у мене, а не в гугл (це взагалі цікава поведінка – замість того, щоб спочатку самому пошукати, питати іншу людину).
А потім я зрозуміла, що купа людей просто не вміють гуглити. Ну от якось так вийшло.
Це не тому, что навчитись добре гуглити важко. Просто треба знати якісь базові принципи. Які багато людей не знає – тому і запити, а відповідно і відповіді, виходять погані.
Ну, а тепер до теми ChatGPT.
Ви можете вважати, що це якась "недорозвинута технологія", яка не розуміє українського контексту. А можете почитати, для чого створений ChatGPT та для яких завдань він буде вам дійсно корисним.
Ви можете намагатись запитати у ChatGPT, хто ви та який рецепт борщу. А можете передивитись на ютубчику відео, як робити кращі запити, і які результати з них можна отримувати. Або піти глибше і вивчити рекомендації OpenAI щодо побудови запитів та будь-які інші доступні загальні рекомендації, які підійдуть до +- будь-якого generative AI.
Ви можете сказати "фу, це якась іграшка", а можете спробувати використовувати його для своєї роботи чи інших частин життя вже зараз.
Вибір за вами.
Але якщо ви оберете перший шлях, то коли через 5 років сьогоднішні 5-класники будуть встигати робити круті речі значно ефективніше та якісніше, ніж ви, то не дивуйтесь, чому так.
І на останок.
Загугліть prompt engineering chatgpt 101 і підберіть для себе цікавий формат – статтю, відео, курс про те, як робити запити до AI (і навіщо цим перейматись).
І перестаньте писати що ChatGPT це якась фігня, якщо ви раптом так робили.
Ну бо це як 40 років тому сказати, що інтернет це фігня 🙂
Наталія
*Навіяно постами людей у Фейсбуці, про невдоволення ChatGPT та тим, що хайп навколо нього роздутий".
Отже, я відчувала себе "інтерфейсом до гугла".
Це коли людина питає мене "Не знаєш, як зробити Х?".
Я кажу: "Не знаю, зараз подумаю".
І я йду в гугл. Гуглю. Знаходжу відповідь. У 95% випадків – серед перших п'яти лінків. Ну, ладно, іноді кілька запитів доводилось зробити. Але знаходжу.
Спочатку мене дивувало, що люди не могли знайти відповідь самі. Ну бо блін? Чого я можу знайти відповідь на питання, на яке теж не знала відповіді, а хтось, теж маючи доступ до гуглу, не може?
Потім мене це бісило. Бо люди звикли шукати відповіді у мене, а не в гугл (це взагалі цікава поведінка – замість того, щоб спочатку самому пошукати, питати іншу людину).
А потім я зрозуміла, що купа людей просто не вміють гуглити. Ну от якось так вийшло.
Це не тому, что навчитись добре гуглити важко. Просто треба знати якісь базові принципи. Які багато людей не знає – тому і запити, а відповідно і відповіді, виходять погані.
Ну, а тепер до теми ChatGPT.
Ви можете вважати, що це якась "недорозвинута технологія", яка не розуміє українського контексту. А можете почитати, для чого створений ChatGPT та для яких завдань він буде вам дійсно корисним.
Ви можете намагатись запитати у ChatGPT, хто ви та який рецепт борщу. А можете передивитись на ютубчику відео, як робити кращі запити, і які результати з них можна отримувати. Або піти глибше і вивчити рекомендації OpenAI щодо побудови запитів та будь-які інші доступні загальні рекомендації, які підійдуть до +- будь-якого generative AI.
Ви можете сказати "фу, це якась іграшка", а можете спробувати використовувати його для своєї роботи чи інших частин життя вже зараз.
Вибір за вами.
Але якщо ви оберете перший шлях, то коли через 5 років сьогоднішні 5-класники будуть встигати робити круті речі значно ефективніше та якісніше, ніж ви, то не дивуйтесь, чому так.
І на останок.
Загугліть prompt engineering chatgpt 101 і підберіть для себе цікавий формат – статтю, відео, курс про те, як робити запити до AI (і навіщо цим перейматись).
І перестаньте писати що ChatGPT це якась фігня, якщо ви раптом так робили.
Ну бо це як 40 років тому сказати, що інтернет це фігня 🙂
Наталія
👏45👍12❤6🔥4
Сходили на подкаст і трошки розказали про наш новий продукт і про те, як виникла його ідея: https://youtu.be/8lDBRT4l2dM
Ну, а ще хлопці попитали нас про останнє дослідження ринку продактів. Ви як гадаєте, нове дослідження після перемоги буде потрібно робити?)
А взагалі лайк-шер-дзвіночок на Product Market Fat та слухайте різних гостей подкасту з інших випусків, бо це правда цікаво 🙂
А якщо ви більше фанат текстового контенту, то підписуйтесь на хлопців в телеграмі: @wtf_is_pmf
Ну, а ще хлопці попитали нас про останнє дослідження ринку продактів. Ви як гадаєте, нове дослідження після перемоги буде потрібно робити?)
А взагалі лайк-шер-дзвіночок на Product Market Fat та слухайте різних гостей подкасту з інших випусків, бо це правда цікаво 🙂
А якщо ви більше фанат текстового контенту, то підписуйтесь на хлопців в телеграмі: @wtf_is_pmf
YouTube
PMF s2 e11 - Олексій та Наталія Єленевичі про Дослідження Українських Продактів та Менторинг
Одинадцятий (11) випуск другого сезону подкасту Product Market Fat. І ми сьогодні говоримо з подружжям Єленевичів - Олексієм (Co-Founder та CMO @ CodeGym) та Наталією (підприємиця, продакт менеджерка та ментор).
Вони автори продуктового телеграм каналу Improve…
Вони автори продуктового телеграм каналу Improve…
❤22👍3
Поясни мені, як працює твій продукт
Якщо колись переді мною буде стояти задача зробити матеріали про те, як користуватись якимось B2C продуктом з мільйоном юзерів, я точно дивитимусь на приклад університету Webflow.
Я сама навчалась користуватись Webflow пару років тому на основі їхніх відео. І щоразу, просто щоразу робила для себе примітку – ось такими мають бути навчальні відео продукту.
Сьогодні вчергове наштовхнулась на одне з їхніх відео і вирішила проаналізувати, чому ж вони мені так подобаються.
Отже, елементи крутого explainer матеріалу для продукту, на мою думку:
– короткі відео, зазвичай по 3-5 хвилин, максимум до 10
– одне відео = одна думка. кожне відео пояснює якусь одну маленьку фічу або частіше юз кейс використання якоїсь фічі. у них є довгі вебінари, де показують, як створювати увесь сайт на вебфлоу. але навчитись по таких відео важкувато. значно легше вчитись, коли кожен крок – це окремий етап, з окремим поясненням, яке ковтаєш один за одним і при цьому не помічаєш, як пролетів час.
– всі відео завжди розбиті на ще менші блоки – кроки, які потрібно зробити, аби виконати задачу. спочатку відео завжди пояснюють, з яких кроків складатиметься пояснювальне відео. тому можна швидко прогорнути до цікавого моменту, якщо цікаво не все
– короткі відео складаються у різні великі курси (одні і ті ж відео можуть повторюватись у різних курсах), які можуть цікавити юзерів. у випадку webflow це, наприклад, курс про веб елементи, курс про анімації, курс про CSS, курс з основ SEO. Одночасно з тим, є курси за темами, що стосуються безпосередньо освоєння webflow: наприклад, лейаути чи темплейти
– харизматичний спікер
– гумор. оооо, це напевно найголовніший елемент цих відео – неймовірний, класний, яскравий гумор майже у кожному відео. він там ніби не обов'язковий, але коли з'являється – ох, я прямо кайфую від цих маленьких вставочок, які змушують мене посміхнутись всередині
– дублювання основних моментів у тексті. до кожного відео є текст, якщо не хочеться дивитись, або якщо хочеться швидко згадати, про що було у відео
– якісна картинка та класні візуалізації кожного кроку (прям показують куди тикати і навіщо). ну, це і так ясно
– ні воді, так – користі. ненавиджу help centers у продуктах, де пояснюють якісь і так зрозумілі усім користувачам інтернету речі, але НЕ пояснюють реально те, що потрібно. у випадку webflow – це максимальна вижимка корисного контенту – від початкового до більш складного рівня. ніякої води, тільки те, про що і має бути у пояснювальному відео. може саме тому вони такі короткі? 🙂
– інші способи дізнатись інформацію, окрім explainer контенту. іноді відео недостатньо, щоб у чомусь розібратись. іноді відео просто не може покрити усі юз кейси використання та відповісти на усі питання. тому важливо додати і інші способи дізнатись потрібну інформацію про продукт. у випадку вефблоу – це форум. не знайшов пояснення в університеті? велкам на форум, де пояснять, як щось зробити. не знайшов пояснення і там? долучись до ком'юніті бета-тестерів у circle, де сидять розробники і відповідають на питання щодо нових фіч.
просто подивіться усі 2 хвилини одного з останніх експлейр-відео від webflow, і ви самі все зрозумієте: https://www.youtube.com/watch?v=XiA6cGnSPoM&t=119s&ab_channel=Webflow
після цього не говоріть, що ваш продукт сильно нудний і ніхто не буде дивитись пояснення про те, як він працює 😅
Якщо колись переді мною буде стояти задача зробити матеріали про те, як користуватись якимось B2C продуктом з мільйоном юзерів, я точно дивитимусь на приклад університету Webflow.
Я сама навчалась користуватись Webflow пару років тому на основі їхніх відео. І щоразу, просто щоразу робила для себе примітку – ось такими мають бути навчальні відео продукту.
Сьогодні вчергове наштовхнулась на одне з їхніх відео і вирішила проаналізувати, чому ж вони мені так подобаються.
Отже, елементи крутого explainer матеріалу для продукту, на мою думку:
– короткі відео, зазвичай по 3-5 хвилин, максимум до 10
– одне відео = одна думка. кожне відео пояснює якусь одну маленьку фічу або частіше юз кейс використання якоїсь фічі. у них є довгі вебінари, де показують, як створювати увесь сайт на вебфлоу. але навчитись по таких відео важкувато. значно легше вчитись, коли кожен крок – це окремий етап, з окремим поясненням, яке ковтаєш один за одним і при цьому не помічаєш, як пролетів час.
– всі відео завжди розбиті на ще менші блоки – кроки, які потрібно зробити, аби виконати задачу. спочатку відео завжди пояснюють, з яких кроків складатиметься пояснювальне відео. тому можна швидко прогорнути до цікавого моменту, якщо цікаво не все
– короткі відео складаються у різні великі курси (одні і ті ж відео можуть повторюватись у різних курсах), які можуть цікавити юзерів. у випадку webflow це, наприклад, курс про веб елементи, курс про анімації, курс про CSS, курс з основ SEO. Одночасно з тим, є курси за темами, що стосуються безпосередньо освоєння webflow: наприклад, лейаути чи темплейти
– харизматичний спікер
– гумор. оооо, це напевно найголовніший елемент цих відео – неймовірний, класний, яскравий гумор майже у кожному відео. він там ніби не обов'язковий, але коли з'являється – ох, я прямо кайфую від цих маленьких вставочок, які змушують мене посміхнутись всередині
– дублювання основних моментів у тексті. до кожного відео є текст, якщо не хочеться дивитись, або якщо хочеться швидко згадати, про що було у відео
– якісна картинка та класні візуалізації кожного кроку (прям показують куди тикати і навіщо). ну, це і так ясно
– ні воді, так – користі. ненавиджу help centers у продуктах, де пояснюють якісь і так зрозумілі усім користувачам інтернету речі, але НЕ пояснюють реально те, що потрібно. у випадку webflow – це максимальна вижимка корисного контенту – від початкового до більш складного рівня. ніякої води, тільки те, про що і має бути у пояснювальному відео. може саме тому вони такі короткі? 🙂
– інші способи дізнатись інформацію, окрім explainer контенту. іноді відео недостатньо, щоб у чомусь розібратись. іноді відео просто не може покрити усі юз кейси використання та відповісти на усі питання. тому важливо додати і інші способи дізнатись потрібну інформацію про продукт. у випадку вефблоу – це форум. не знайшов пояснення в університеті? велкам на форум, де пояснять, як щось зробити. не знайшов пояснення і там? долучись до ком'юніті бета-тестерів у circle, де сидять розробники і відповідають на питання щодо нових фіч.
просто подивіться усі 2 хвилини одного з останніх експлейр-відео від webflow, і ви самі все зрозумієте: https://www.youtube.com/watch?v=XiA6cGnSPoM&t=119s&ab_channel=Webflow
після цього не говоріть, що ваш продукт сильно нудний і ніхто не буде дивитись пояснення про те, як він працює 😅
YouTube
Convert images to WebP in the Webflow Designer — Micro lesson #38
Now in Webflow, you can add WebP images into your site as you would with JPEGs or PNGs. You can also convert your JPEGs and PNGs to WebP in the Designer.
In this lesson, we'll cover the ways you can add WebP in your Webflow site, including converting to…
In this lesson, we'll cover the ways you can add WebP in your Webflow site, including converting to…
👍17🔥7
Як обрати курс з продакт-менеджменту?
Люди постійно просять порекомендувати якісь курси (не тільки мене просять, а взагалі – у чатах, наприклад). Для продактів, для маркетологів. Для новачків, для просунутих.
З такими рекомендаціями є кілька проблем:
– я не знаю, який бекграунд, досвід, знання та навички у людини, якій потрібна рекомендація
– я не знаю, що людина очікує від курсу, що вона шукає. ба більше, часом людина сама не знає, чого вона очікує від навчання
– я не знаю, куди людина хоче в принципі прийти, і чи конкретні курси можуть їй допомогти до тієї точки дійти
– я далеко не всі курси проходила сама, а ті, що проходила, могли вже сто разів змінитись з того часу
У нас в дослідженні ринку продактів були десятки різних курсів, книг, подкастів, блогів тощо. І всі вони чимось цікаві та корисні. Але які з них будуть цікаві та корисні ось цій конкретній людині у цей конкретний період?
Я все ще не знайшла відповіді на це питання.
Але можу поділитись, як обираю курси для себе я:
– чи чіпляє мене спікер, чи мені цікаво його/її слухати
– чи подобаються мені безкоштовні матеріали цього спікера/едукаційної агенції
– чи спікер категоричний у своїх порадах? якщо він каже, що "правильно робити тільки ось так і ніяк інакше" – швидше за все, я його продукт не куплю. для мене такий спікер або ще недостатньо досвідчений (і просто не знає чи не розуміє інших варіантів вирішення), або навпаки – занадто досвідчений, але у якісь дуже вузькій сфері (і трохи зарозумілий, скоріш за все 🙂)
– чи програма курсу – це те, що вирішить мою проблему/задачу, або те, що допоможе мені розширити мої рамки? якщо я хочу загальний огляд теми, і не занурюватись глибоко, то я піду на якісь платформи типу юдемі чи курсери. якщо шукаю деталізованого вивчення конкретної теми – шукатиму нішеві, менш популярні курси
- якщо мова про нішеві спеціалізовані курси – то дізнаюсь, чи мої знайомі або люди, на яких я рівняюсь, вважають цей курс якісним та корисним
- чи взагалі незнайомі мені люди рекомендують цей курс?
Незважаючи на описане вище, я людина досить спонтанна, і часом можу купити курс, просто побачивши цікаву рекламу і за 10 хвилин оцінивши потенційну користь для мене.
Я не ходжу і не питаю людей – чи тобі сподобався цей курс? Скоріше, коли я обираю, я пригадую ті рекомендації чи анти-рекомендації, які вже чула раніше (якщо вони були).
Я теж можу запитати експерта в якісь ніші "що порадиш почитати/подивитись на тему Х?". Але з мого досвіду, от чесно, здається, лише пару раз було таке, щоб мені порадили щось дійсно для мене релевантне. І це зрозуміло, бо див. пункти вище.
Який висновок? То що, не питати взагалі нікого, які курси пройти?
Та ні, чому ж.
Просто наступного разу, коли запитаєте подібне, зробіть наступне:
1. опишіть людині, у якої питаєте рекомендації, який у вас бекграунд (сильні сторони - такі, слабкі - такі, маю досвід у Х, хочу підтягнутись у Y)
2. опишіть, які у вас очікування від курсу та що вам важливо (живі лекції, ком'юніті, структурованість матеріалу тощо)
3. опишіть для чого вам вивчати ту тему, за темою якої ви шукаєте курс ("хочу отримати роботу у сфері Х", "хочу краще взаємодіяти з моєю командою", "для загального розвитку", "нудно на роботі, хочу розширити свої рамки")
4. запитайте, чому людина порекомендувала той чи інший курс – що саме вона вважає у цьому курсі цінним (це допоможе зрозуміти, чи рекомендація дійсно для вас актуальна. бо наприклад, людина порекомендувала курс тому, що там було купа задач і матеріалів, а ви шукаєте якесь оверв'ю ненапряжне, яке можна послухати на фончику за обідом)
Пропоную у коментарях поділитись одним пройденим курсом, який ви вважаєте найкращою інвестицією вашого часу. Але головна умова – описати, що саме вам сподобалось і для чого ви цей курс проходили 🙂 тема - будь-яка, не обмежуйте себе. навіть якщо це кулінарні курси :) часом цінність, зокрема цінність для роботи, можна знайти у дуже неочікуваних місцях.
Сподіваюсь, цей пост допоможе вам не витрачати час на непотрібні курси і допоможе знайти ті навчальні програми, які саме вам і саме зараз підійдуть якнайкраще.
Люди постійно просять порекомендувати якісь курси (не тільки мене просять, а взагалі – у чатах, наприклад). Для продактів, для маркетологів. Для новачків, для просунутих.
З такими рекомендаціями є кілька проблем:
– я не знаю, який бекграунд, досвід, знання та навички у людини, якій потрібна рекомендація
– я не знаю, що людина очікує від курсу, що вона шукає. ба більше, часом людина сама не знає, чого вона очікує від навчання
– я не знаю, куди людина хоче в принципі прийти, і чи конкретні курси можуть їй допомогти до тієї точки дійти
– я далеко не всі курси проходила сама, а ті, що проходила, могли вже сто разів змінитись з того часу
У нас в дослідженні ринку продактів були десятки різних курсів, книг, подкастів, блогів тощо. І всі вони чимось цікаві та корисні. Але які з них будуть цікаві та корисні ось цій конкретній людині у цей конкретний період?
Я все ще не знайшла відповіді на це питання.
Але можу поділитись, як обираю курси для себе я:
– чи чіпляє мене спікер, чи мені цікаво його/її слухати
– чи подобаються мені безкоштовні матеріали цього спікера/едукаційної агенції
– чи спікер категоричний у своїх порадах? якщо він каже, що "правильно робити тільки ось так і ніяк інакше" – швидше за все, я його продукт не куплю. для мене такий спікер або ще недостатньо досвідчений (і просто не знає чи не розуміє інших варіантів вирішення), або навпаки – занадто досвідчений, але у якісь дуже вузькій сфері (і трохи зарозумілий, скоріш за все 🙂)
– чи програма курсу – це те, що вирішить мою проблему/задачу, або те, що допоможе мені розширити мої рамки? якщо я хочу загальний огляд теми, і не занурюватись глибоко, то я піду на якісь платформи типу юдемі чи курсери. якщо шукаю деталізованого вивчення конкретної теми – шукатиму нішеві, менш популярні курси
- якщо мова про нішеві спеціалізовані курси – то дізнаюсь, чи мої знайомі або люди, на яких я рівняюсь, вважають цей курс якісним та корисним
- чи взагалі незнайомі мені люди рекомендують цей курс?
Незважаючи на описане вище, я людина досить спонтанна, і часом можу купити курс, просто побачивши цікаву рекламу і за 10 хвилин оцінивши потенційну користь для мене.
Я не ходжу і не питаю людей – чи тобі сподобався цей курс? Скоріше, коли я обираю, я пригадую ті рекомендації чи анти-рекомендації, які вже чула раніше (якщо вони були).
Я теж можу запитати експерта в якісь ніші "що порадиш почитати/подивитись на тему Х?". Але з мого досвіду, от чесно, здається, лише пару раз було таке, щоб мені порадили щось дійсно для мене релевантне. І це зрозуміло, бо див. пункти вище.
Який висновок? То що, не питати взагалі нікого, які курси пройти?
Та ні, чому ж.
Просто наступного разу, коли запитаєте подібне, зробіть наступне:
1. опишіть людині, у якої питаєте рекомендації, який у вас бекграунд (сильні сторони - такі, слабкі - такі, маю досвід у Х, хочу підтягнутись у Y)
2. опишіть, які у вас очікування від курсу та що вам важливо (живі лекції, ком'юніті, структурованість матеріалу тощо)
3. опишіть для чого вам вивчати ту тему, за темою якої ви шукаєте курс ("хочу отримати роботу у сфері Х", "хочу краще взаємодіяти з моєю командою", "для загального розвитку", "нудно на роботі, хочу розширити свої рамки")
4. запитайте, чому людина порекомендувала той чи інший курс – що саме вона вважає у цьому курсі цінним (це допоможе зрозуміти, чи рекомендація дійсно для вас актуальна. бо наприклад, людина порекомендувала курс тому, що там було купа задач і матеріалів, а ви шукаєте якесь оверв'ю ненапряжне, яке можна послухати на фончику за обідом)
Пропоную у коментарях поділитись одним пройденим курсом, який ви вважаєте найкращою інвестицією вашого часу. Але головна умова – описати, що саме вам сподобалось і для чого ви цей курс проходили 🙂 тема - будь-яка, не обмежуйте себе. навіть якщо це кулінарні курси :) часом цінність, зокрема цінність для роботи, можна знайти у дуже неочікуваних місцях.
Сподіваюсь, цей пост допоможе вам не витрачати час на непотрібні курси і допоможе знайти ті навчальні програми, які саме вам і саме зараз підійдуть якнайкраще.
❤21
А якщо раптом ви шукаєте, з чого ж можна обирати (які курси є взагалі), то нагадую, що у нас в дослідженні ринку продактів ми зібрали велетенський файл з купою ресурсів.
Книг (199 штук 😱), блогів (70), курсів (50), ньюзелетерів тощо, які рекомендують читати продакти.
Він ось тут (безкоштовно, без смс та реєстрацій, як-то кажуть): https://airtable.com/shr2KiK0cMEzYuYIU/tblSgxAn5043phu7Q
Потицяйте по вкладках файлу (згори), обирайте свої корисні ресурси.
Будьте уважні: збирався цей файл до 24.02.22, тому у рекомендаціях продактів можуть зустрічатись часом русняві ресурси – просто пропустіть їх, а з часом почистимо файл або зберем новенький :)
Якщо вам це корисно, задонатьте, будь ласка, від нашого імені у Донор.UA. Вони чудові і роблять неймовірну справу завжди, зокрема під час війни: https://secure.wayforpay.com/payment/uapdm21
Книг (199 штук 😱), блогів (70), курсів (50), ньюзелетерів тощо, які рекомендують читати продакти.
Він ось тут (безкоштовно, без смс та реєстрацій, як-то кажуть): https://airtable.com/shr2KiK0cMEzYuYIU/tblSgxAn5043phu7Q
Потицяйте по вкладках файлу (згори), обирайте свої корисні ресурси.
Будьте уважні: збирався цей файл до 24.02.22, тому у рекомендаціях продактів можуть зустрічатись часом русняві ресурси – просто пропустіть їх, а з часом почистимо файл або зберем новенький :)
Якщо вам це корисно, задонатьте, будь ласка, від нашого імені у Донор.UA. Вони чудові і роблять неймовірну справу завжди, зокрема під час війни: https://secure.wayforpay.com/payment/uapdm21
🔥36👍8❤7
Продукти для жінок?
Сьогодні хочу сказати, щоб ви не забували в своїх продуктах, що користуються ними не тільки чоловіки.
Візьмемо хоча б просто тексти, якими ми послуговуємось в інтерфейсах.
Є користувач, а є користувачка. Або людина, якщо загалом.
Я завжди намагаюсь знайти баланс між тим, щоб всім було комфортно бачити "себе" у продукті, і тим, щоб не нагромаджувати багато тексту. Бо часом надписи він/вона, зробив/зробила, користувач/користувачка банально займають багато місця. В цьому плані розумію, чому в англійських книжках стали писати they замість he, she. Дуже зручно. Нам би теж щось накшталт цього.
Але майже завжди цю історію можна обійти так, щоб взагалі не вказувати на стать у своїх текстах.
Проте справа не тільки в тому, як до кого ми звертаємось.
Справа у тому, що взагалі багато продуктів проєктуються без врахування особливостей жінок. А що це, як не дискримінація?
На днях я купила собі книгу Invisible women – ця книга про те, як навколишній світ спроєктований під чоловіків. Ліки, авто, телефони та багато чого іншого створені без врахування (або без достатньої уваги до) жіночого тіла. Так склалось через певний історичний контекст. Але в наших силах це змінити. Дуже хочу дізнатись про це більше, аби мати достатньо аргументів для тих, хто каже, що у жінок вже є всі права та можливості, як і у чоловіків, і немає за що боротись. І аби розуміти, де ще навіть я як жінка сама ж утискаю права та обмежую можливості інших жінок (навіть не помічаючи цього!).
Так, проєктування продуктів, зручних для всіх, займає більше часу та зусиль. Але чи має це нас зупиняти?
Я знаю, що у нас в каналі 59% чоловіків. Сподіваюсь, ви це читаєте і будете враховувати в своїй роботі. Бо ваша підтримка в жіночій боротьбі за свої права дуже допомагає та надихає.
Ната
Сьогодні хочу сказати, щоб ви не забували в своїх продуктах, що користуються ними не тільки чоловіки.
Візьмемо хоча б просто тексти, якими ми послуговуємось в інтерфейсах.
Є користувач, а є користувачка. Або людина, якщо загалом.
Я завжди намагаюсь знайти баланс між тим, щоб всім було комфортно бачити "себе" у продукті, і тим, щоб не нагромаджувати багато тексту. Бо часом надписи він/вона, зробив/зробила, користувач/користувачка банально займають багато місця. В цьому плані розумію, чому в англійських книжках стали писати they замість he, she. Дуже зручно. Нам би теж щось накшталт цього.
Але майже завжди цю історію можна обійти так, щоб взагалі не вказувати на стать у своїх текстах.
Проте справа не тільки в тому, як до кого ми звертаємось.
Справа у тому, що взагалі багато продуктів проєктуються без врахування особливостей жінок. А що це, як не дискримінація?
На днях я купила собі книгу Invisible women – ця книга про те, як навколишній світ спроєктований під чоловіків. Ліки, авто, телефони та багато чого іншого створені без врахування (або без достатньої уваги до) жіночого тіла. Так склалось через певний історичний контекст. Але в наших силах це змінити. Дуже хочу дізнатись про це більше, аби мати достатньо аргументів для тих, хто каже, що у жінок вже є всі права та можливості, як і у чоловіків, і немає за що боротись. І аби розуміти, де ще навіть я як жінка сама ж утискаю права та обмежую можливості інших жінок (навіть не помічаючи цього!).
Так, проєктування продуктів, зручних для всіх, займає більше часу та зусиль. Але чи має це нас зупиняти?
Я знаю, що у нас в каналі 59% чоловіків. Сподіваюсь, ви це читаєте і будете враховувати в своїй роботі. Бо ваша підтримка в жіночій боротьбі за свої права дуже допомагає та надихає.
Ната
❤47👍7🤬1
Мій лайфхак у боротьбі з синдромом самозванця
За багато років роботи у дуже різних ролях я таки зізналась собі, що синдром самозванця – це те, з чим я живу. Він не зникає, і наврядчи зникне. Бо кожного разу, коли я дізнаюсь більше, вивчаю більше, отримую більше досвіду – це відчуття тільки зростає.
Тому я перестала з ним боротись і почала шукати способи зробити його менш шкідливим.
По-перше, хочу сказати, що мати синдром самованця – це не завжди погано. Бо це допомагає залишатись humble, постійно розвиватись та вдосконалювати свою роботу.
Але от коли синдром самозванця починає заважати – бо боїшся починати щось нове, стає складніше. Тут вже треба щось робити.
Поділюсь з вами однією з моїх особистих знахідок, яка проста і одночасно дуже дієва (для мене).
Десь півтора роки тому я завела закритий телеграм-канал, де єдиний підписник і автор – це я.
Цей канал називається "Позитивний фідбек". У нього я скидую скріни усіх приємних повідомлень, які надсилають мені люди, щодо роботи, проектів чи нашої взаємодії.
Коли я починаю по колу прокручувати думки про те, що "нічого не вмію", "те, що я роблю – нікому непотрібно", "всі навколо розумні, а я трохи не вдалась розумом", то йду в цей канал і перечитую все те прекрасне, що колись написали мені люди. І мене трошки попускає. Це дозволяє переключити увагу з негативу та сумнівів – на конструктив і факти.
І тоді сумніви перетворюються з тих, що стримують дії, на тих, які підживлюють покращення та мотивують старатись ще більше.
Якщо у вас є проблеми з "зірковою хворобою" чи є схильність до неї, то напевно цей лайфхак буде для вас скоріше шкідливим.
Але чим більше я спілкуюсь з класними і успішними людьми, тим більше бачу, як багато тих, кому зіркова хвороба не страшна, а от синдром самозванця постійно заважає. Навіть якщо зі сторони так не здається – багато сумнівів та переживань залишаються за кадром.
Тож для багатьох людей цей спосіб може спрацювати. Спробуйте і діліться потім, чи вам допомагає 🙂
А як ви живете зі своїм синдромом самозванця? Що вам допомогає?
Ната
За багато років роботи у дуже різних ролях я таки зізналась собі, що синдром самозванця – це те, з чим я живу. Він не зникає, і наврядчи зникне. Бо кожного разу, коли я дізнаюсь більше, вивчаю більше, отримую більше досвіду – це відчуття тільки зростає.
Тому я перестала з ним боротись і почала шукати способи зробити його менш шкідливим.
По-перше, хочу сказати, що мати синдром самованця – це не завжди погано. Бо це допомагає залишатись humble, постійно розвиватись та вдосконалювати свою роботу.
Але от коли синдром самозванця починає заважати – бо боїшся починати щось нове, стає складніше. Тут вже треба щось робити.
Поділюсь з вами однією з моїх особистих знахідок, яка проста і одночасно дуже дієва (для мене).
Десь півтора роки тому я завела закритий телеграм-канал, де єдиний підписник і автор – це я.
Цей канал називається "Позитивний фідбек". У нього я скидую скріни усіх приємних повідомлень, які надсилають мені люди, щодо роботи, проектів чи нашої взаємодії.
Коли я починаю по колу прокручувати думки про те, що "нічого не вмію", "те, що я роблю – нікому непотрібно", "всі навколо розумні, а я трохи не вдалась розумом", то йду в цей канал і перечитую все те прекрасне, що колись написали мені люди. І мене трошки попускає. Це дозволяє переключити увагу з негативу та сумнівів – на конструктив і факти.
І тоді сумніви перетворюються з тих, що стримують дії, на тих, які підживлюють покращення та мотивують старатись ще більше.
Якщо у вас є проблеми з "зірковою хворобою" чи є схильність до неї, то напевно цей лайфхак буде для вас скоріше шкідливим.
Але чим більше я спілкуюсь з класними і успішними людьми, тим більше бачу, як багато тих, кому зіркова хвороба не страшна, а от синдром самозванця постійно заважає. Навіть якщо зі сторони так не здається – багато сумнівів та переживань залишаються за кадром.
Тож для багатьох людей цей спосіб може спрацювати. Спробуйте і діліться потім, чи вам допомагає 🙂
А як ви живете зі своїм синдромом самозванця? Що вам допомогає?
Ната
❤60🔥12👍1
Мені завжди було складно написати комусь: "Ви можете стати моїм ментором?" чи "Ви не могли б мене проконсультувати".
Я боялась, що потурбую когось. Що хтось відмовить, або, що гірше – прочитає і проігнорить. Не знала, як запропонувати за це гроші чи як попросити порадити щось безкоштовно.
Боялась, що звернусь не до тієї людини, яка може мені допомогти – і в результаті витрачу час нас обох, а задачу так і не вирішу.
Мені щастило впродовж кар'єри знаходити дуже різних менторів та консультантів "нативно". Так просто складалось. Вони були мені підтримкою і помічниками. Натхненниками і рольовими моделями. Тими, хто підбадьорить, і тими, хто "пне" у правильному напрямку.
Але не всім так щастить. І були моменти, коли мені не щастило теж. Бо я чекала, коли ці можливості прийдуть до мене самі. Бо мені було страшно діяти самій.
Весь цей страх відмов і несприйняття стримував мене, не давав можливості розвиватись швидше.
Бо гугл чи ChatGPT, у яких можна тихенько запитати, щоб ніхто не побачив – це, авжеж, круто. Але є речі, які вони не зможуть підказати. Є речі, про які не пишуть – про них тільки говорять у приватних розмовах. Про фейли, помилки, невдачі. Про непублічні успіхи, перемоги, досягнення.
Про досвід, який не вкладається у статтю на ДОУ, Vctr чи у Forbes. Досвід, який не знайдеш на масових онлайн-курсах.
Я знаю, що у кожного із вас є свій челендж – амбітна або просто складна задача, яка дається нелегко. Чому ви вирішили, що маєте впиратись чолом у стінку, аж поки не вирішити цю задачу? Можливо, все ж варто запитати когось, хто таку задачу вже вирішував. Можливо, він чи вона зекономить вам купу часу та енергії. Можливо, ці підказки допоможуть вирости вам, продукту, бізнесу значно швидше.
Ну, і, на собі знаючи всі ці страхи відмов, ми з Льошею створили новий продукт для вас – платформу для вирішення професійних викликів TheWays.
TheWays – це не база менторів, а платформа з вирішення викликів. Ми не просто надаємо вам список експертів – ми працюємо над вашою ефективною взаємодією ще до момента знайомства. Структуруємо ваші запити, створюємо міні-курси, шаблони та інші інструменти. Все це, щоб ви могли зростати сильно швидше. І не боятись "наштовхнутись не на ту людину" чи "отримати відмову".
Зосередьтесь на своїх викликах, не на організації взаємодії.
Ми робили цей продукт трошки більше року, і якщо чесно – вклали у нього всю душу. Інтерв'ю, купа досліджень, дуже ретельний дизайн та розробка. Ми справді віримо, що TheWays може допомогти нашому українському IT ком'юніті розквітнути, як ніколи раніше. Швидше і яскравіше. Зробити десятки юнікорнів, виростити сотні топ-менеджерів.
Особливо це важливо зараз – під час війни, економічного спаду, звільнень та часу змін. Ми відчуваємо, що під час кризи вам ця підтримка необхідна найбільше.
Спробуйте зараз. От прямо зараз 🙂 Не відкладайте на потім. Зробіть імпульсивне бронювання (безкоштовні опції теж можна знайти), щоб відчути, як це круто – отримати розуміння, підтримку та підказки людини, яка вже проходила той шлях, який проходите зараз ви: вирішити виклик зараз.
Ваші Ната та Льоша
та всі, хто допомагає нам будувати найкращу платформу для професійного розвитку в Україні 💙💛
Я боялась, що потурбую когось. Що хтось відмовить, або, що гірше – прочитає і проігнорить. Не знала, як запропонувати за це гроші чи як попросити порадити щось безкоштовно.
Боялась, що звернусь не до тієї людини, яка може мені допомогти – і в результаті витрачу час нас обох, а задачу так і не вирішу.
Мені щастило впродовж кар'єри знаходити дуже різних менторів та консультантів "нативно". Так просто складалось. Вони були мені підтримкою і помічниками. Натхненниками і рольовими моделями. Тими, хто підбадьорить, і тими, хто "пне" у правильному напрямку.
Але не всім так щастить. І були моменти, коли мені не щастило теж. Бо я чекала, коли ці можливості прийдуть до мене самі. Бо мені було страшно діяти самій.
Весь цей страх відмов і несприйняття стримував мене, не давав можливості розвиватись швидше.
Бо гугл чи ChatGPT, у яких можна тихенько запитати, щоб ніхто не побачив – це, авжеж, круто. Але є речі, які вони не зможуть підказати. Є речі, про які не пишуть – про них тільки говорять у приватних розмовах. Про фейли, помилки, невдачі. Про непублічні успіхи, перемоги, досягнення.
Про досвід, який не вкладається у статтю на ДОУ, Vctr чи у Forbes. Досвід, який не знайдеш на масових онлайн-курсах.
Я знаю, що у кожного із вас є свій челендж – амбітна або просто складна задача, яка дається нелегко. Чому ви вирішили, що маєте впиратись чолом у стінку, аж поки не вирішити цю задачу? Можливо, все ж варто запитати когось, хто таку задачу вже вирішував. Можливо, він чи вона зекономить вам купу часу та енергії. Можливо, ці підказки допоможуть вирости вам, продукту, бізнесу значно швидше.
Ну, і, на собі знаючи всі ці страхи відмов, ми з Льошею створили новий продукт для вас – платформу для вирішення професійних викликів TheWays.
TheWays – це не база менторів, а платформа з вирішення викликів. Ми не просто надаємо вам список експертів – ми працюємо над вашою ефективною взаємодією ще до момента знайомства. Структуруємо ваші запити, створюємо міні-курси, шаблони та інші інструменти. Все це, щоб ви могли зростати сильно швидше. І не боятись "наштовхнутись не на ту людину" чи "отримати відмову".
Зосередьтесь на своїх викликах, не на організації взаємодії.
Ми робили цей продукт трошки більше року, і якщо чесно – вклали у нього всю душу. Інтерв'ю, купа досліджень, дуже ретельний дизайн та розробка. Ми справді віримо, що TheWays може допомогти нашому українському IT ком'юніті розквітнути, як ніколи раніше. Швидше і яскравіше. Зробити десятки юнікорнів, виростити сотні топ-менеджерів.
Особливо це важливо зараз – під час війни, економічного спаду, звільнень та часу змін. Ми відчуваємо, що під час кризи вам ця підтримка необхідна найбільше.
Спробуйте зараз. От прямо зараз 🙂 Не відкладайте на потім. Зробіть імпульсивне бронювання (безкоштовні опції теж можна знайти), щоб відчути, як це круто – отримати розуміння, підтримку та підказки людини, яка вже проходила той шлях, який проходите зараз ви: вирішити виклик зараз.
Ваші Ната та Льоша
та всі, хто допомагає нам будувати найкращу платформу для професійного розвитку в Україні 💙💛
❤56🔥14👍6