Впродовж своїх карʼєр ми з Льошею постійно робимо презентації. Слайди для команди, звіти для керівництва, пости для соцмереж, пітч-деки для інвесторів, слайди для публічних виступів, сейлз-презентації, комерційні пропозиції для партнерів тощо. Це частина роботи.
Особисто я завжди витрачаю багато часу на підготовку презентацій.
Ні, не так. ДУЖЕ багато часу. З сенсами та структурою презентацій у мене все ОК, бо це моя сильна сторона. Але є одна річ, яка досі займає в мене просто неймовірну кількість часу і зусиль…
І це дизайн.
Я не дизайнерка. Я маю якісь базові знання з UX/UI та графічного дизайну. Але мені все одно завжди дуже важко зробити «гарно». Я сиджу над цими слайдами годинами, пересуваючи зображення і тексти туди-сюди, поки не побачу, що мені подобається.
Це просто біль :(
Здається, є більш оптимальні способи для цього. Але я ними не володію 😅
Впевнена, якщо ви не є дизайнером і створювали презентації, намагаючись зробити їх візуально привабливими, то точно розумієте мене.
Тому я дуже, дуже чекала курсу від Андрія Шевчука про дизайн для недизайнерів. Він обіцяв його зробити три роки. Три! І от нарешті він запускається.
Зараз у Андрія своя агенція з розробки топових презентацій. Його Shevchuk Buro робило прези для фонду Сергія Притули, Ощадбанку, DTEK, Monobank, Генштабу, Laba, Saga Development, Офісу Президента та ще просто неймовірної кількості брендів та людей.
Тому він точно знає, як робити презентації круто та швидко.
Почитати про курс більше та забронювати собі місце можна тут:
https://design.shevchuk.education/
P.S. Так, це нерекламна реклама.
Хто в цьому каналі давно, той знає, що я відмовляю 100% рекламодавцям, які мені пишуть. А пишуть раз-два на місяць стабільно. Нещодавно навіть пропонували продати канал 😂 Проте іноді я роблю рекомендації продуктів чи людей, яких вважаю справді якісними та корисними. Коли мене про це навіть не просили. Це саме той випадок.
Особисто я завжди витрачаю багато часу на підготовку презентацій.
Ні, не так. ДУЖЕ багато часу. З сенсами та структурою презентацій у мене все ОК, бо це моя сильна сторона. Але є одна річ, яка досі займає в мене просто неймовірну кількість часу і зусиль…
І це дизайн.
Я не дизайнерка. Я маю якісь базові знання з UX/UI та графічного дизайну. Але мені все одно завжди дуже важко зробити «гарно». Я сиджу над цими слайдами годинами, пересуваючи зображення і тексти туди-сюди, поки не побачу, що мені подобається.
Це просто біль :(
Здається, є більш оптимальні способи для цього. Але я ними не володію 😅
Впевнена, якщо ви не є дизайнером і створювали презентації, намагаючись зробити їх візуально привабливими, то точно розумієте мене.
Тому я дуже, дуже чекала курсу від Андрія Шевчука про дизайн для недизайнерів. Він обіцяв його зробити три роки. Три! І от нарешті він запускається.
Зараз у Андрія своя агенція з розробки топових презентацій. Його Shevchuk Buro робило прези для фонду Сергія Притули, Ощадбанку, DTEK, Monobank, Генштабу, Laba, Saga Development, Офісу Президента та ще просто неймовірної кількості брендів та людей.
Тому він точно знає, як робити презентації круто та швидко.
Почитати про курс більше та забронювати собі місце можна тут:
https://design.shevchuk.education/
P.S. Так, це нерекламна реклама.
Хто в цьому каналі давно, той знає, що я відмовляю 100% рекламодавцям, які мені пишуть. А пишуть раз-два на місяць стабільно. Нещодавно навіть пропонували продати канал 😂 Проте іноді я роблю рекомендації продуктів чи людей, яких вважаю справді якісними та корисними. Коли мене про це навіть не просили. Це саме той випадок.
🔥16❤7👎1
Коли ми інтервʼювали людей, що хочуть стати продакт-менеджерами, більшість з них називали одну і ту саму причину переходу в цю роль.
Ця причина – мати більше впливу на продукт. І це зрозуміло. Це природнє прагнення – докладати зусилля там, де вони даватимуть найбільший результат.
Але насправді отримати досвід покращень продукту (чи впливу на продукт) можна майже у будь-якій ролі. Тут просто треба подивитись на це під правильним кутом і чітко визначити свою ціль.
От вам 10 способів робити продукт кращим у різних ролях – щоб потім записати це як досягнення у резюме на роль Associate чи Junior Product Manager.
1. Покращувати тексти (і в рекламі, і всередині продукту) – робити їх зрозумілішими, більш точними, більш емпатичними до користувача. Можна поспілкуватись з користувачами і адаптувати ваш tone of voice, почавши використовувати саме ті слова для позначення важливих речей, які вживають ваші юзери. Вимірюйте це змінами конверсій з реклами в продукт або всередині продукту.
2. Додавати послуги навколо продукту. Хороший приклад – консʼєрж сервіс у банках. Вимірювати – як варіант, рівень утримання користувачів.
3. Попрацювати над поясненням помилок, які зʼявляються під час збоїв у роботі продукту. З поганих прикладів, електронний кабінет платника податків. Якщо раптом вас не логінить, ви ніколи не дізнаєтесь самостійно, чому. Бо помилка видається у форматі: Помилка №308723742. І що це значить? Що повинен змінити користувач, аби все вдалось? Як вимірювати – чи зменшилась кількість звернень в підтримку, чи пришвидшився час від заходу у продукт до цільової дії тощо.
4. Адаптувати UX та кольори сайту для людей, які погано бачать.
5. Для складних продуктів – додати тултіпи, онбординг (навіть за допомогою сторонніх сервісів), FAQ, форум/чат, відео-туторіали. Вимірювати, наприклад, % людей, які дійшли до AHA-моменту.
6. Експериментувати з прайсінгом та цінністю, яка вкладається у відповідну ціну (мова саме про упаковку наявної цінності).
7. Створити комʼюніті навколо продукту. Привіт, Notion чи Webflow. Ретеншн, енгейджмент, рефералка – дивимось, чи наші дії повпливали на щось з цього. І якщо так, то як.
8. Покращити або впровадити систему аналітики в продукт. Або принаймні почати збирати хоч якісь дані та якось їх аналізувати (якщо ще цього в продукті ніхто не робив).
9. Почати збирати фідбек від користувачів або навчити команду краще працювати з тим фідбеком, який вже збирається.
10. Оптимізувати старі скрипти / автоматизувати ручні процеси, які заважають користувачеві швидше купувати або швидше досягати своєї мети після покупки.
Впливати на продукт можна по-різному. І варто дивитись на поняття «продукт» ширше, ніж «софт». Продукт – це все. І комунікація, і сервіс, і технологія, і упаковка.
Визначте кордони вашої зони відповідальності, побачте, що у продукті в рамках цієї зони ви можете змінити на краще, визначте метрики, за якими відслідковуватимете успіх чи невдаху ваших дій. І дійте!
Всі ці дії, якщо правильно спланувати, реалізувати та виміряти – це вже «щось» для вашого резюме у новій професії. Ніхто не каже, що це буде просто. Але і продактом працювати непросто 🙂
Проте навіщо чекати, доки ви знайдете якусь іншу роботу, на яку вас візьмуть «повчитись бути продакт-менеджером», якщо можна почати бути трошки продактом вже прямо зараз?
Ця причина – мати більше впливу на продукт. І це зрозуміло. Це природнє прагнення – докладати зусилля там, де вони даватимуть найбільший результат.
Але насправді отримати досвід покращень продукту (чи впливу на продукт) можна майже у будь-якій ролі. Тут просто треба подивитись на це під правильним кутом і чітко визначити свою ціль.
От вам 10 способів робити продукт кращим у різних ролях – щоб потім записати це як досягнення у резюме на роль Associate чи Junior Product Manager.
1. Покращувати тексти (і в рекламі, і всередині продукту) – робити їх зрозумілішими, більш точними, більш емпатичними до користувача. Можна поспілкуватись з користувачами і адаптувати ваш tone of voice, почавши використовувати саме ті слова для позначення важливих речей, які вживають ваші юзери. Вимірюйте це змінами конверсій з реклами в продукт або всередині продукту.
2. Додавати послуги навколо продукту. Хороший приклад – консʼєрж сервіс у банках. Вимірювати – як варіант, рівень утримання користувачів.
3. Попрацювати над поясненням помилок, які зʼявляються під час збоїв у роботі продукту. З поганих прикладів, електронний кабінет платника податків. Якщо раптом вас не логінить, ви ніколи не дізнаєтесь самостійно, чому. Бо помилка видається у форматі: Помилка №308723742. І що це значить? Що повинен змінити користувач, аби все вдалось? Як вимірювати – чи зменшилась кількість звернень в підтримку, чи пришвидшився час від заходу у продукт до цільової дії тощо.
4. Адаптувати UX та кольори сайту для людей, які погано бачать.
5. Для складних продуктів – додати тултіпи, онбординг (навіть за допомогою сторонніх сервісів), FAQ, форум/чат, відео-туторіали. Вимірювати, наприклад, % людей, які дійшли до AHA-моменту.
6. Експериментувати з прайсінгом та цінністю, яка вкладається у відповідну ціну (мова саме про упаковку наявної цінності).
7. Створити комʼюніті навколо продукту. Привіт, Notion чи Webflow. Ретеншн, енгейджмент, рефералка – дивимось, чи наші дії повпливали на щось з цього. І якщо так, то як.
8. Покращити або впровадити систему аналітики в продукт. Або принаймні почати збирати хоч якісь дані та якось їх аналізувати (якщо ще цього в продукті ніхто не робив).
9. Почати збирати фідбек від користувачів або навчити команду краще працювати з тим фідбеком, який вже збирається.
10. Оптимізувати старі скрипти / автоматизувати ручні процеси, які заважають користувачеві швидше купувати або швидше досягати своєї мети після покупки.
Впливати на продукт можна по-різному. І варто дивитись на поняття «продукт» ширше, ніж «софт». Продукт – це все. І комунікація, і сервіс, і технологія, і упаковка.
Визначте кордони вашої зони відповідальності, побачте, що у продукті в рамках цієї зони ви можете змінити на краще, визначте метрики, за якими відслідковуватимете успіх чи невдаху ваших дій. І дійте!
Всі ці дії, якщо правильно спланувати, реалізувати та виміряти – це вже «щось» для вашого резюме у новій професії. Ніхто не каже, що це буде просто. Але і продактом працювати непросто 🙂
Проте навіщо чекати, доки ви знайдете якусь іншу роботу, на яку вас візьмуть «повчитись бути продакт-менеджером», якщо можна почати бути трошки продактом вже прямо зараз?
❤30🔥7👍2
Я написала цей пост 6 років тому, коли вперше була залучена до роботи в стартапі (як найманий працівник).
Тільки що прочитала – і посміхнулась. Вирішила відрефлексувати.
Прокоментую кожен пункт, а ви подивитесь, як змінилась моя думка з досвідом.
Мову оригінальної публікації залишаю, а сьогоднішні коментарі – українською.
«Стартап – это, в первую очередь, трудно.
Нет. Стартап – это не то, о чем рассказывают на мотивационных тренингах, пишут в книгах по предпринимательству и восторженно рассказывают экс-стартапы, ставшие крупными корпорациями».
Зараз думаю, що це важко прямо ось так «в першу чергу» тільки тоді, коли ти не віриш в те, що ти робиш, або коли тобі взагалі не подобається твоя робота. Коли ж ти працюєш у стартапі, який є відображенням твоїх цінностей та допомагає тобі реалізовувати твоє бачення світу, то стартап – це в першу чергу «цікаво». А вже потім це «складно». Навіть не «важко» (в цьому слові є якийсь трагізм), а саме «складно».
Я расскажу, что такое стартап на самом деле.
Оце впевненість у собі (хі-хі)!
1. Это когда ничего не понятно. Ни-ко-му. Когда ни ты, ни никто вокруг тебя на самом деле не понимает, как решать новые задачи. А решать приходится.
Невизначеності в стартапі дійсно багато. І я взагалі вважаю, що ніхто, навіть найкращі спеціалісти, не можуть бути на 100% впевнені у ефективності певних дій. Бо навіть ефективні у минулому дії можуть мати зовсім інший результат у новому контексті.
Тим не менш, люди, які мають відповідний досвід, можуть трошки краще розуміти, куди і чому варто рухатись. І іхні дії з більшою вірогідністю приводитимуть до позитивних результатів.
Проте вирішувати задачі, які ти не маєш поняття як виконувати, дійсно доводиться постійно. Просто замість "нічого не зрозуміло" я зараз думаю про це як «о, цікаво як це може спрацювати».
2. Это когда вообще нет времени. И все стоит с приоритетом "0". Некоторые даже забывают поесть. Про "пожить" я вообще молчу.
Після цього стартапу я більше ніколи не хочу працювати в такому режимі. Сподіваюсь, не доведеться 🙂
Стартап – це марафон. І якщо хочеш досягти успіху в ньому, потрібно навчитись відновлюватись. Тому сон, спорт, нормальна іжа, час «на подумати» про важливе – це те, що має бути в житті кожного члена команди.
Так, іноді бувають періоди, коли треба напрягтись і видати швидкий результат. Тоді можуть бути ночі за роботою і вихідні без прогулянок. Але це тимчасово. Не на постійній основі. Бо вигорання – це не видумана історія. Воно існує і безжально зжирає ефективність людей. Мовчу вже про їхній моральний стан.
Про пріоритети – це взагалі аааааа. Не може бути десять задач з пріоритетом ноль. Треба вчитись пріоритизувати. Давно кажу, що найкращі в цьому – мами немовлят, які працюють і займаються спортом. Вони встигають все! Бо швидко вловлюють, що без пріоритетів нічого не вийде.
3. Это когда бессмысленно планировать, но нельзя НЕ планировать. Все меняется по 100 раз в день, по несколько раз в час. А если не планировать – ждет страшный хаос.
Повертаємось до пріоритетів. Зміни по кілька разів на годину чи на день – це треш. Не треба так. Треба бути гнучким – авжеж. Але «бути гнучким» не означає «змінювати пріоритети щогодини». Це означає адаптуватись до реальності.
Вірю, що така історія (про зміни пріоритетів впродовж дня) може бути в кризових ситуаціях або кризових періодах. Але не може бути просто основою всієї діяльності.
Не розумію, як нам взагалі вдалось щось зробити, коли був такий хаос?
4. Это когда страшно. Всем. В разной степени и по разным причинам, но все же.
Не всім страшно. Це просто я така.
Проте і правда є досить багато людей, для яких стартап – це персональний виклик. Успішні ті, хто не бореться з цим страхом, а перетворює його на челендж чи на задачу: «Боюсь публічних виступів? А що як я спробую за місяць провести 10 презентацій, аби виробити в собі цю навичку?»,
Для тих, хто такий же як я, класна порада – це «бійтесь, але робіть». Не треба чекати, поки страх мине. Він не мине, просто змінюватиме свій обʼєкт.
Тільки що прочитала – і посміхнулась. Вирішила відрефлексувати.
Прокоментую кожен пункт, а ви подивитесь, як змінилась моя думка з досвідом.
Мову оригінальної публікації залишаю, а сьогоднішні коментарі – українською.
«Стартап – это, в первую очередь, трудно.
Нет. Стартап – это не то, о чем рассказывают на мотивационных тренингах, пишут в книгах по предпринимательству и восторженно рассказывают экс-стартапы, ставшие крупными корпорациями».
Зараз думаю, що це важко прямо ось так «в першу чергу» тільки тоді, коли ти не віриш в те, що ти робиш, або коли тобі взагалі не подобається твоя робота. Коли ж ти працюєш у стартапі, який є відображенням твоїх цінностей та допомагає тобі реалізовувати твоє бачення світу, то стартап – це в першу чергу «цікаво». А вже потім це «складно». Навіть не «важко» (в цьому слові є якийсь трагізм), а саме «складно».
Я расскажу, что такое стартап на самом деле.
Оце впевненість у собі (хі-хі)!
1. Это когда ничего не понятно. Ни-ко-му. Когда ни ты, ни никто вокруг тебя на самом деле не понимает, как решать новые задачи. А решать приходится.
Невизначеності в стартапі дійсно багато. І я взагалі вважаю, що ніхто, навіть найкращі спеціалісти, не можуть бути на 100% впевнені у ефективності певних дій. Бо навіть ефективні у минулому дії можуть мати зовсім інший результат у новому контексті.
Тим не менш, люди, які мають відповідний досвід, можуть трошки краще розуміти, куди і чому варто рухатись. І іхні дії з більшою вірогідністю приводитимуть до позитивних результатів.
Проте вирішувати задачі, які ти не маєш поняття як виконувати, дійсно доводиться постійно. Просто замість "нічого не зрозуміло" я зараз думаю про це як «о, цікаво як це може спрацювати».
2. Это когда вообще нет времени. И все стоит с приоритетом "0". Некоторые даже забывают поесть. Про "пожить" я вообще молчу.
Після цього стартапу я більше ніколи не хочу працювати в такому режимі. Сподіваюсь, не доведеться 🙂
Стартап – це марафон. І якщо хочеш досягти успіху в ньому, потрібно навчитись відновлюватись. Тому сон, спорт, нормальна іжа, час «на подумати» про важливе – це те, що має бути в житті кожного члена команди.
Так, іноді бувають періоди, коли треба напрягтись і видати швидкий результат. Тоді можуть бути ночі за роботою і вихідні без прогулянок. Але це тимчасово. Не на постійній основі. Бо вигорання – це не видумана історія. Воно існує і безжально зжирає ефективність людей. Мовчу вже про їхній моральний стан.
Про пріоритети – це взагалі аааааа. Не може бути десять задач з пріоритетом ноль. Треба вчитись пріоритизувати. Давно кажу, що найкращі в цьому – мами немовлят, які працюють і займаються спортом. Вони встигають все! Бо швидко вловлюють, що без пріоритетів нічого не вийде.
3. Это когда бессмысленно планировать, но нельзя НЕ планировать. Все меняется по 100 раз в день, по несколько раз в час. А если не планировать – ждет страшный хаос.
Повертаємось до пріоритетів. Зміни по кілька разів на годину чи на день – це треш. Не треба так. Треба бути гнучким – авжеж. Але «бути гнучким» не означає «змінювати пріоритети щогодини». Це означає адаптуватись до реальності.
Вірю, що така історія (про зміни пріоритетів впродовж дня) може бути в кризових ситуаціях або кризових періодах. Але не може бути просто основою всієї діяльності.
Не розумію, як нам взагалі вдалось щось зробити, коли був такий хаос?
4. Это когда страшно. Всем. В разной степени и по разным причинам, но все же.
Не всім страшно. Це просто я така.
Проте і правда є досить багато людей, для яких стартап – це персональний виклик. Успішні ті, хто не бореться з цим страхом, а перетворює його на челендж чи на задачу: «Боюсь публічних виступів? А що як я спробую за місяць провести 10 презентацій, аби виробити в собі цю навичку?»,
Для тих, хто такий же як я, класна порада – це «бійтесь, але робіть». Не треба чекати, поки страх мине. Він не мине, просто змінюватиме свій обʼєкт.
🔥15👍4❤2
(продовження рефлексії про стартапи. жирним – мій старий пост 6-річної давності, звичайним текстом – мої сьогоднішні думки)
5. Это когда все на нервах – на пределе. Некоторые тщательно это скрывают. Другие, напротив, привселюдно ругают и ругаются. А кто-то (не будем тыкать пальцами в экран) даже плачет.
Це ми були за 3 місяці до закриття стартапу. Тому моє вигорання читається навіть в пості 🙂 Але культура стартапу може бути різною. Так, обсягів роботи та невизначеності в стартапі може бути багато (значно більше у порівнянні з традиційними компаніями) і часом, в моменти піків, це може викликати деякий стрес. Але зараз я не уявляю собі ситуації, через яку я би так плакала, як тоді через кожну другу задачу.
Треба вміти чередувати інтенсивні періоди з більш розміреними. Інакше надовго команди не вистачить.
6. Это когда все время что-то идет не так. См. пункт 3.
Це якщо планувати ракету для польотів в космос, не перевіривши спочатку всіх ризикованих припущень. Якщо спробувати не планувати ТЗ на 40 сторінок на 5 років вперед, а підійти до процесу трошки гнучкіше, то "все постійно йде не так" перетвориться на «9 гіпотез з 10 не підтвердились. Але 10-та спрацювала, тож спробуймо зробити…»
7. Это когда от изначальной идеи не остается, порой, и 50%.
Таке може статись. Це навіть дуже вірогідно. Але нічого страшного в цьому немає – якщо вміти не привʼязуватись до ідей, а замість цього навчитись вирішувати задачі/потреби користувачів та бізнесу.
8. Это когда перестают быть важны усилия в принципе, важен только – и исключительно – результат. Потому – welcome, демотивация.
Для мене справді важливе питання – це спробувати оминути таку ситуацію і не керуватись подібними принципами. Результати – дуже важливі. Але зусилля – також. Бо люди не роботи. І демотивована відсутністю результатів та будь-яких позитивних підкріплень команда, якій ще далеко-далеко йти до результату – це такий собі базис для успіху. Принаймні, зараз я вважаю так.
9. Это когда иногда выполняешь работу, которая уже оказалась не нужна. А ту, которую сделать было нужно – из-за этого не успел.
Якщо таке відбувається на постійній основі, то це називається – неправильно розставлені пріоритети або їхня відсутність.
10. Это когда плохие новости появляются раз в сто чаще, чем хорошие.
Вже не памʼятаю, чому я зробила такий висновок. Але зараз у нас зовсім не так. Напевно, раніше для мене «невдачею» та «поганою новиною» було все, що вийшло не так, як я собі це запланувала 🙂 А таке траплялось постійно.
З початком повномасштабної війни термін «погані новини» взагалі перестав відноситись до робочої площини. В стартапі у нас тепер челенджі (виклики), складні задачі., ну, максимум «неприємні новини». Інший кут зору одразу змінює і те, з якою мотивацією я берусь за вирішення неочікуваних перепон та якими підходами користуюсь.
И здесь еще не раскрыт вопрос инвестиций, зарплат, дивидендов и прочего-прочего, что не лежало на моих плечах – но очень актуально для многих основателей стартапов.
Ну, тепер у мене частина з цього є. Виявилось, що це страшно, але ну дуууже цікаво 🙂
Я буду не в тренде, но все же скажу. 100 раз подумайте, прежде чем создавать стартап или стать его частью. Потому что если решитесь – остановиться будет почти невозможно. Захватывает, все-таки 😉
Менше думайте про це! Якщо правда хочете – створюйте свій продукт або йдіть до когось у стартап. Ваш досвід – це ваш досвід. Він буде не таким, як мій. Можливо, вам цей шлях сподобається, а, можливо, ні. Але як ви дізнаєтесь, якщо не спробуєте?
____
Якщо вам сподобався пост і у вас є преміум-акаунт телеграму, забустіть нас за ось цим посиланням, будь ласка. Це дасть нам можливість публікувати сториз: https://www.tg-me.com/toceo?boost
____
Як вам така рефлексія? Дайте знати у реакціях та коментарях.
5. Это когда все на нервах – на пределе. Некоторые тщательно это скрывают. Другие, напротив, привселюдно ругают и ругаются. А кто-то (не будем тыкать пальцами в экран) даже плачет.
Це ми були за 3 місяці до закриття стартапу. Тому моє вигорання читається навіть в пості 🙂 Але культура стартапу може бути різною. Так, обсягів роботи та невизначеності в стартапі може бути багато (значно більше у порівнянні з традиційними компаніями) і часом, в моменти піків, це може викликати деякий стрес. Але зараз я не уявляю собі ситуації, через яку я би так плакала, як тоді через кожну другу задачу.
Треба вміти чередувати інтенсивні періоди з більш розміреними. Інакше надовго команди не вистачить.
6. Это когда все время что-то идет не так. См. пункт 3.
Це якщо планувати ракету для польотів в космос, не перевіривши спочатку всіх ризикованих припущень. Якщо спробувати не планувати ТЗ на 40 сторінок на 5 років вперед, а підійти до процесу трошки гнучкіше, то "все постійно йде не так" перетвориться на «9 гіпотез з 10 не підтвердились. Але 10-та спрацювала, тож спробуймо зробити…»
7. Это когда от изначальной идеи не остается, порой, и 50%.
Таке може статись. Це навіть дуже вірогідно. Але нічого страшного в цьому немає – якщо вміти не привʼязуватись до ідей, а замість цього навчитись вирішувати задачі/потреби користувачів та бізнесу.
8. Это когда перестают быть важны усилия в принципе, важен только – и исключительно – результат. Потому – welcome, демотивация.
Для мене справді важливе питання – це спробувати оминути таку ситуацію і не керуватись подібними принципами. Результати – дуже важливі. Але зусилля – також. Бо люди не роботи. І демотивована відсутністю результатів та будь-яких позитивних підкріплень команда, якій ще далеко-далеко йти до результату – це такий собі базис для успіху. Принаймні, зараз я вважаю так.
9. Это когда иногда выполняешь работу, которая уже оказалась не нужна. А ту, которую сделать было нужно – из-за этого не успел.
Якщо таке відбувається на постійній основі, то це називається – неправильно розставлені пріоритети або їхня відсутність.
10. Это когда плохие новости появляются раз в сто чаще, чем хорошие.
Вже не памʼятаю, чому я зробила такий висновок. Але зараз у нас зовсім не так. Напевно, раніше для мене «невдачею» та «поганою новиною» було все, що вийшло не так, як я собі це запланувала 🙂 А таке траплялось постійно.
З початком повномасштабної війни термін «погані новини» взагалі перестав відноситись до робочої площини. В стартапі у нас тепер челенджі (виклики), складні задачі., ну, максимум «неприємні новини». Інший кут зору одразу змінює і те, з якою мотивацією я берусь за вирішення неочікуваних перепон та якими підходами користуюсь.
И здесь еще не раскрыт вопрос инвестиций, зарплат, дивидендов и прочего-прочего, что не лежало на моих плечах – но очень актуально для многих основателей стартапов.
Ну, тепер у мене частина з цього є. Виявилось, що це страшно, але ну дуууже цікаво 🙂
Я буду не в тренде, но все же скажу. 100 раз подумайте, прежде чем создавать стартап или стать его частью. Потому что если решитесь – остановиться будет почти невозможно. Захватывает, все-таки 😉
Менше думайте про це! Якщо правда хочете – створюйте свій продукт або йдіть до когось у стартап. Ваш досвід – це ваш досвід. Він буде не таким, як мій. Можливо, вам цей шлях сподобається, а, можливо, ні. Але як ви дізнаєтесь, якщо не спробуєте?
____
Якщо вам сподобався пост і у вас є преміум-акаунт телеграму, забустіть нас за ось цим посиланням, будь ласка. Це дасть нам можливість публікувати сториз: https://www.tg-me.com/toceo?boost
____
Як вам така рефлексія? Дайте знати у реакціях та коментарях.
🔥25❤5👍4
Продати продукт з однієї фрази
Мені дуже подобається участь у Fundraising School. Це той випадок, коли контент на лекціях і цікавий, і практичний. І домашні завдання такі, що це не «вигадані задачі», а просто кроки, які нам потрібно робити для залучення інвестицій.
Сьогодні поділюсь «формулою» успішного one-liner – тобто речення, яке стисло, зрозуміло і унікально презентує стартап/продукт.
One-liner потрібен не тільки для того, щоб розказувати його інвесторам. Це зручна річ для B2B-продажів. Також це хороший інструмент для узгодження команди: що саме ви будуєте? що найважливіше? яка цінність має читатись у продукті, маркетингу тощо навіть без слів?. Це те, що можна використовувати на сайті, у публічних виступах, на нетворкінгу тощо.
Що ж за успішна формула ван-лайнеру? Ось вона:
Моя компанія _(назва)__ розробляє _(визначена ціннісна пропозиція) _ щоб допомогти _(визначена цільова аудиторія) __ (вирішити проблему)_ за допомогою _(секретний соус).
Що таке той секретний соус в цій формулі? Наприклад, інвестор може думати про це як про те, наскільки ваш стартап «захищений» від конкуренції, наскільки унікальна ваша технологія тощо. А ваш потенцйний клієнт може думати про це як про вашу унікальну рису – чому саме їм варто обрати вас. Це не обовʼязково має бути щось екзотичне та незрозуміле – але це щось, що вирізняє вас на фоні інших, демонструє вашу сильну сторону та дає конкурентну перевагу.
Це, авжеж, не єдиний варіант, який можна використовувати. Але досить непоганий.
Ось як може звучати в такому вигляді One-liner для TheWays (якщо чесно, це ще чернетка і ій поки що сильно далеко до ідеалу):
TheWays is developing an EdTech platform that helps non-tech specialists in the tech industry overcome their professional challenges reducing any communication issues during 1:1 consultations and mentorship.
що? платформа
для кого? для нетехнічних спеціалістів в IT
що допомагає зробити? вирішувати професійні виклики
секретний соус? ви думаєте про задачі, ми беремо на себе складнощі комунікації
Частиною one-liner-у завжди є USP (УТП = унікальна торгова пропозиція). Ось як виглядають дуже круті УТП:
FedEx (сервіс доставки – швидкість): коли щось 100% має бути там вже цієї ночі.
M&M’s (солодощі – все, як треба): Молочний шоколад тане у роті, а не в руці
Domino’s (піца – швидкість): Ви отримаєте свіжу, гарячу піцу біля ваших дверей протягом 30 хвилин чи швидше, або отримаєте піцу безкоштовно.
Яка УТП у TheWays? (it’s still work in progress)
Вирішуйте свої задачі, а не турбуйтесь про складнощі комунікації.
А який One liner чи УТП у вашого продукту?
Чи можете отак сходу його назвати, майже не задумуючись?
Мені дуже подобається участь у Fundraising School. Це той випадок, коли контент на лекціях і цікавий, і практичний. І домашні завдання такі, що це не «вигадані задачі», а просто кроки, які нам потрібно робити для залучення інвестицій.
Сьогодні поділюсь «формулою» успішного one-liner – тобто речення, яке стисло, зрозуміло і унікально презентує стартап/продукт.
One-liner потрібен не тільки для того, щоб розказувати його інвесторам. Це зручна річ для B2B-продажів. Також це хороший інструмент для узгодження команди: що саме ви будуєте? що найважливіше? яка цінність має читатись у продукті, маркетингу тощо навіть без слів?. Це те, що можна використовувати на сайті, у публічних виступах, на нетворкінгу тощо.
Що ж за успішна формула ван-лайнеру? Ось вона:
Моя компанія _(назва)__ розробляє _(визначена ціннісна пропозиція) _ щоб допомогти _(визначена цільова аудиторія) __ (вирішити проблему)_ за допомогою _(секретний соус).
Що таке той секретний соус в цій формулі? Наприклад, інвестор може думати про це як про те, наскільки ваш стартап «захищений» від конкуренції, наскільки унікальна ваша технологія тощо. А ваш потенцйний клієнт може думати про це як про вашу унікальну рису – чому саме їм варто обрати вас. Це не обовʼязково має бути щось екзотичне та незрозуміле – але це щось, що вирізняє вас на фоні інших, демонструє вашу сильну сторону та дає конкурентну перевагу.
Це, авжеж, не єдиний варіант, який можна використовувати. Але досить непоганий.
Ось як може звучати в такому вигляді One-liner для TheWays (якщо чесно, це ще чернетка і ій поки що сильно далеко до ідеалу):
TheWays is developing an EdTech platform that helps non-tech specialists in the tech industry overcome their professional challenges reducing any communication issues during 1:1 consultations and mentorship.
що? платформа
для кого? для нетехнічних спеціалістів в IT
що допомагає зробити? вирішувати професійні виклики
секретний соус? ви думаєте про задачі, ми беремо на себе складнощі комунікації
Частиною one-liner-у завжди є USP (УТП = унікальна торгова пропозиція). Ось як виглядають дуже круті УТП:
FedEx (сервіс доставки – швидкість): коли щось 100% має бути там вже цієї ночі.
M&M’s (солодощі – все, як треба): Молочний шоколад тане у роті, а не в руці
Domino’s (піца – швидкість): Ви отримаєте свіжу, гарячу піцу біля ваших дверей протягом 30 хвилин чи швидше, або отримаєте піцу безкоштовно.
Яка УТП у TheWays? (it’s still work in progress)
Вирішуйте свої задачі, а не турбуйтесь про складнощі комунікації.
А який One liner чи УТП у вашого продукту?
Чи можете отак сходу його назвати, майже не задумуючись?
🔥15⚡5❤2
Сьогодні була остання зустріч від 1991 Accelerator, в якому ми були майже три місяці.
Ми пройшли через 30+ вебінарів, кілька занять англійською, 10 менторських сесій та два демодня.
Що з цього всього було корисно для нас і нашого стартапу:
- 10% вебінарів: про інвестиції, операційну складову бізнесу та пітчинг
- англійська (хоча більшість я пропустила через накладки у часі, але самі заняття були класні, від English for IT)
- 100% менторських сесій. Нашим ментором був Констянтин Соловйов (тепер він є і на TheWays: https://www.theways.io/mentors/konstantyn-soloviov). Саме менторські сесії були для нас найбільшою цінністю програми, бо Констянтин допоміг нам побачити наші "сліпі зони" та підказав, як з ними працювати, аби вирости до бажаних майлстоунів
- демо дні
Що не зайшло чи не сподобалось:
- більшість вебінарів. вони були якісні за контентом, але все, що там розказували, я би могла розказати і сама 🙂 просто тому, що контент був орієнтований швидше на людей, які створюють продукт вперше. а я хоч і вперше фаундерка, але у стартапі вже втретє. а ще ж я працювала і в продуктових компаніях побільше.
- деякі організаційні питання: складно було вставляти в свій розклад вебінари посеред дня (а не ввечері), часом обовʼязкові домашні завдання зʼявлялись посеред процесу і потрібно було знаходити додатковий незапланований час на тижні. але то дрібниці
Чи варто зусиль?
Так. Я рада, що ми пройшли цей шлях.
- Ми отримали трекінг (це той ритм, якого мені дуже не вистачало на початку і за яким ми йшли в акселерацію).
- Ментор дав нам багато дуже корисних порад щодо ціннісної пропозиції нашого продукту, продажів та деяких організаційних моментів роботи. Ці поради допомогли нам краще організувати роботу, почати планувати на довші періоди, закласти основу для майбутнього росту всередині продукту та власне трошки вирости.
- Ми підготували ряд корисних для стартапа матеріалів, на які постійно не вистачає часу та пріоритетів – пітчдек, медіакіт тощо.
- Опублікувались в Ain як «стартап дня» та отримали ряд згадок в інших виданнях серед списку усіх стартапів цього бетчу акселерації
- Я вперше пітчила стартап перед аудиторією. Вийшло неідеально, але в тому й сенс – це допомогло отримати цей досвід, повчитись.
- Ми отримали доступ до комʼюніті стартапів, які є для нас цільовою аудиторією
Чи плануємо ми йти ще кудись після того, як завершиться ще й Fundraising School?
God, no! Втомились. Незважаючи на усю корисність, це також займає багато часу та зусиль. Ми вже отримали порцію корисності, ще дотримаємо її десь місяць-півтора, і з середини листопада зможемо сфокусуватись виключно на стартапі – без лекцій, домашок та звітностей 🙂
Але чи повторили б, якщо повернулись назад? Так. Це було варто зусиль та часу.
Ми пройшли через 30+ вебінарів, кілька занять англійською, 10 менторських сесій та два демодня.
Що з цього всього було корисно для нас і нашого стартапу:
- 10% вебінарів: про інвестиції, операційну складову бізнесу та пітчинг
- англійська (хоча більшість я пропустила через накладки у часі, але самі заняття були класні, від English for IT)
- 100% менторських сесій. Нашим ментором був Констянтин Соловйов (тепер він є і на TheWays: https://www.theways.io/mentors/konstantyn-soloviov). Саме менторські сесії були для нас найбільшою цінністю програми, бо Констянтин допоміг нам побачити наші "сліпі зони" та підказав, як з ними працювати, аби вирости до бажаних майлстоунів
- демо дні
Що не зайшло чи не сподобалось:
- більшість вебінарів. вони були якісні за контентом, але все, що там розказували, я би могла розказати і сама 🙂 просто тому, що контент був орієнтований швидше на людей, які створюють продукт вперше. а я хоч і вперше фаундерка, але у стартапі вже втретє. а ще ж я працювала і в продуктових компаніях побільше.
- деякі організаційні питання: складно було вставляти в свій розклад вебінари посеред дня (а не ввечері), часом обовʼязкові домашні завдання зʼявлялись посеред процесу і потрібно було знаходити додатковий незапланований час на тижні. але то дрібниці
Чи варто зусиль?
Так. Я рада, що ми пройшли цей шлях.
- Ми отримали трекінг (це той ритм, якого мені дуже не вистачало на початку і за яким ми йшли в акселерацію).
- Ментор дав нам багато дуже корисних порад щодо ціннісної пропозиції нашого продукту, продажів та деяких організаційних моментів роботи. Ці поради допомогли нам краще організувати роботу, почати планувати на довші періоди, закласти основу для майбутнього росту всередині продукту та власне трошки вирости.
- Ми підготували ряд корисних для стартапа матеріалів, на які постійно не вистачає часу та пріоритетів – пітчдек, медіакіт тощо.
- Опублікувались в Ain як «стартап дня» та отримали ряд згадок в інших виданнях серед списку усіх стартапів цього бетчу акселерації
- Я вперше пітчила стартап перед аудиторією. Вийшло неідеально, але в тому й сенс – це допомогло отримати цей досвід, повчитись.
- Ми отримали доступ до комʼюніті стартапів, які є для нас цільовою аудиторією
Чи плануємо ми йти ще кудись після того, як завершиться ще й Fundraising School?
God, no! Втомились. Незважаючи на усю корисність, це також займає багато часу та зусиль. Ми вже отримали порцію корисності, ще дотримаємо її десь місяць-півтора, і з середини листопада зможемо сфокусуватись виключно на стартапі – без лекцій, домашок та звітностей 🙂
Але чи повторили б, якщо повернулись назад? Так. Це було варто зусиль та часу.
❤19👍7🔥3🤔1
Взагалі-то на картинці 8 ризиків, які враховують венчурні інвестори при оцінці стартапу (зображення by Fundraising School від BADideas.fund).
Але навіть якщо ви не стартап і взагалі не в темі інвестицій, але займаєтесь побудовою та розвитком продукту, то вам теж варто опрацьовувати ті самі ризики.
Навіщо? Бо вони вказують на те, що може вбити ваш продукт чи просто зробити його нездатним до росту.
Наприклад, одного разу я працювала в команді з дуже, дуже токсичною людиною. Цю людину боялись звільнити, бо вважали, що вона може сильно нашкодити продукту. Йшли інші люди. Або працювали у жахливому стресі. Команди вже не існує. Як і стартапу.
Або інший приклад. Будували продукт, засновуючись на можливості на ринку, яка вже минула на момент, коли ми ще навіть не зробили MVP. Результат для стартапу та команди той самий.
Управління ризиками – це мистецтво. У мене в університеті був окремий предмет, який дуже базово покривав цю тему. Там просто стільки всього заховано!
Але почати можна з простого. Подивитись на ці 8 ризиків і задати собі всього лиш 3 питання до кожного пункту:
1. Як цей ризик може завадити моєму продукту жити та розвиватись та наскільки сильним може бути вплив?
2. Наскільки вірогідно, що цей ризик проявить себе?
3. Які дії я можу зробити зараз, аби уникнути можливих негативних наслідків або зменшити їхній вплив?
Але навіть якщо ви не стартап і взагалі не в темі інвестицій, але займаєтесь побудовою та розвитком продукту, то вам теж варто опрацьовувати ті самі ризики.
Навіщо? Бо вони вказують на те, що може вбити ваш продукт чи просто зробити його нездатним до росту.
Наприклад, одного разу я працювала в команді з дуже, дуже токсичною людиною. Цю людину боялись звільнити, бо вважали, що вона може сильно нашкодити продукту. Йшли інші люди. Або працювали у жахливому стресі. Команди вже не існує. Як і стартапу.
Або інший приклад. Будували продукт, засновуючись на можливості на ринку, яка вже минула на момент, коли ми ще навіть не зробили MVP. Результат для стартапу та команди той самий.
Управління ризиками – це мистецтво. У мене в університеті був окремий предмет, який дуже базово покривав цю тему. Там просто стільки всього заховано!
Але почати можна з простого. Подивитись на ці 8 ризиків і задати собі всього лиш 3 питання до кожного пункту:
1. Як цей ризик може завадити моєму продукту жити та розвиватись та наскільки сильним може бути вплив?
2. Наскільки вірогідно, що цей ризик проявить себе?
3. Які дії я можу зробити зараз, аби уникнути можливих негативних наслідків або зменшити їхній вплив?
⚡11👍6🔥3❤2
Було —> Стало
Сьогодні на фандрейзинг школі один з фаундерів, який нещодавно піднімав інвестиції, показав нам дві версії свого пітч-деку. Перша версія, з якої вони починали шукати інвестиції, а друга, з якою після дуже багатьох зустрічей з інвесторами та після ітерацій змін таки підняли раунд. Це було дуже корисно і цікаво.
Вирішила поділитись з вами трьома версіями одного слайду з пітч-деку TheWays.
Ми ще не підняли раунд (ще навіть не почали знайомитись з інвесторами), але, можливо, вам всеодно буде цікаво подивитись на прогрес та зміни і подумати, чому ми зробили ті чи інші виправлення.
На першому слайді – коментарі спікера курсу до цього слайду у нашому pitch deck. Останній слайд – поточна версія цього слайду. І враховуючи кількість змін після кожного фідбеку, далеко не остання :)
Якщо коротко, що ми змінили:
– вказали період, на який піднімаємо раунд (18 міс)
– вказали, яких результатів/milestones досягнемо за допомогою цих інвестицій
– вказали розподіл інвестицій (на що підуть) у більш візуально зрозумілому вигляді
Як вам?
Сьогодні на фандрейзинг школі один з фаундерів, який нещодавно піднімав інвестиції, показав нам дві версії свого пітч-деку. Перша версія, з якої вони починали шукати інвестиції, а друга, з якою після дуже багатьох зустрічей з інвесторами та після ітерацій змін таки підняли раунд. Це було дуже корисно і цікаво.
Вирішила поділитись з вами трьома версіями одного слайду з пітч-деку TheWays.
Ми ще не підняли раунд (ще навіть не почали знайомитись з інвесторами), але, можливо, вам всеодно буде цікаво подивитись на прогрес та зміни і подумати, чому ми зробили ті чи інші виправлення.
На першому слайді – коментарі спікера курсу до цього слайду у нашому pitch deck. Останній слайд – поточна версія цього слайду. І враховуючи кількість змін після кожного фідбеку, далеко не остання :)
Якщо коротко, що ми змінили:
– вказали період, на який піднімаємо раунд (18 міс)
– вказали, яких результатів/milestones досягнемо за допомогою цих інвестицій
– вказали розподіл інвестицій (на що підуть) у більш візуально зрозумілому вигляді
Як вам?
❤1
В бізнесі, карʼєрі чи житті ми часто узагальнюємо:
– резюме має бути стриманим та на 1 сторінку максимум
– спочатку треба провести дослідження користувачів, а потім будувати стартап
– потрібно їсти багато овочів щодня
Чому "мислення узагальненнями" може зіграти злий жарт з вами?
Бо рано чи пізно ми починаємо сприймати ці узагальнення як аксіому. Те, що працює у 100% випадків. Те, що не потребує доказів. Просто є.
Але насправді ці узагальнення спрацьовують не завжди. Є мільйони контекстів та ситуацій, в яких ці узагальнення будуть у кращому випадку марними, а у гіршому – шкідливими:
– якщо компанія цінує креативність і не має жорстких вимог до резюме, можливо, стримане та занадто компактне CV здасться цій компанії нудним
– якщо ідея, рішення та бізнес-модель вже провалідовані на інших ринках, то, аби не втратити конкурентну перевагу, часом треба запуститись якомога раніше, а вже потім доточувати продукт за результатами спілкування з користувачами
– якщо у людини алергія на овочі чи загострення гастриту, часом треба утриматись від вживання великої кількості овочів
Спробуйте натомість оперувати вірогідностями замість мислення узагальненнями. Бо вірогідності по своїй природі нівелюють ефект аксіоми.
Якщо будь-яке загальноприйняте ствердження сприймати крізь призму "як часто це стається" та "для яких контекстів це актуально", ви завжди прийматимете більш виважені рішення.
Замість "резюме має бути стриманим" – "у 90% компаній надають перевагу стриманим резюме".
Замість "треба завжди проводити користувацькі дослідження перед побудовою продукту" – "70% стартапів гинуть через відсутність проблеми на ринку".
Замість "треба завжди їсти овочі" – "вживання недостатньої кількості овочів та фруктів у 30% людей призводить до таких захворювань, як..."
Це зміщує наш фокус з "як треба" на "в Х% відсотках ситуацій так треба. а як щодо нашої ситуації?"
Це не просто про критичне мислення – це про можливість обирати ваш шлях, а не шлях, який хтось інший вдало пройшов.
Що думаєте про такий погляд на узагальнення?
*P.S. Усі відсотки в публікації вигадані та носять ілюстративний характер.
– резюме має бути стриманим та на 1 сторінку максимум
– спочатку треба провести дослідження користувачів, а потім будувати стартап
– потрібно їсти багато овочів щодня
Чому "мислення узагальненнями" може зіграти злий жарт з вами?
Бо рано чи пізно ми починаємо сприймати ці узагальнення як аксіому. Те, що працює у 100% випадків. Те, що не потребує доказів. Просто є.
Але насправді ці узагальнення спрацьовують не завжди. Є мільйони контекстів та ситуацій, в яких ці узагальнення будуть у кращому випадку марними, а у гіршому – шкідливими:
– якщо компанія цінує креативність і не має жорстких вимог до резюме, можливо, стримане та занадто компактне CV здасться цій компанії нудним
– якщо ідея, рішення та бізнес-модель вже провалідовані на інших ринках, то, аби не втратити конкурентну перевагу, часом треба запуститись якомога раніше, а вже потім доточувати продукт за результатами спілкування з користувачами
– якщо у людини алергія на овочі чи загострення гастриту, часом треба утриматись від вживання великої кількості овочів
Спробуйте натомість оперувати вірогідностями замість мислення узагальненнями. Бо вірогідності по своїй природі нівелюють ефект аксіоми.
Якщо будь-яке загальноприйняте ствердження сприймати крізь призму "як часто це стається" та "для яких контекстів це актуально", ви завжди прийматимете більш виважені рішення.
Замість "резюме має бути стриманим" – "у 90% компаній надають перевагу стриманим резюме".
Замість "треба завжди проводити користувацькі дослідження перед побудовою продукту" – "70% стартапів гинуть через відсутність проблеми на ринку".
Замість "треба завжди їсти овочі" – "вживання недостатньої кількості овочів та фруктів у 30% людей призводить до таких захворювань, як..."
Це зміщує наш фокус з "як треба" на "в Х% відсотках ситуацій так треба. а як щодо нашої ситуації?"
Це не просто про критичне мислення – це про можливість обирати ваш шлях, а не шлях, який хтось інший вдало пройшов.
Що думаєте про такий погляд на узагальнення?
*P.S. Усі відсотки в публікації вигадані та носять ілюстративний характер.
👍32🔥7
Чому наш стартап не взлетить?
Сьогодні була остання зустріч на фандрейзинг школі.
І нам порадили задавати цікаве питання інвестору на зустрічі: «Якщо б ви через кілька років побачили, що наш стартап зафейлився, то чому б це було?»
Чим це питання корисне/цікаве:
– по-перше, воно показує найслабшу сторону (у стартапі чи конкретно у пітчі)
– по-друге, воно показує відкритість фаундера
– по-третє, воно акцентує увагу на тому, що інвестор вважає найбільш важливим. це може бути сигналом для вас те, чи з цим інвестором вам по дорозі
Що круто, що таке питання класно задавати не тільки інвестору, а ще й:
– наймаючому менеджеру, до якого ви прийшли на інтервʼю: «якщо б через 2 роки мене звільнили, то через що?»
– користувачеві на інтервʼю: «якщо б ви кинули користуватись цим застосунком через місяць, то через що?»
– та навіть вашому партнеру, з яким ви починаєте спільне життя
Може здатись, що у цього питання є негативна конотація. Але насправді навпаки 🙂
Це ваша можливість з кожним дзвінком, зустріччю, інтервʼю відшліфовувати свою подачу, самопрезентацію, продукт.
Це можливість завуальовано запитати про те, що ваші співрозмовники соромляться вам сказати в форматі фідбеку.
Це можливість краще зрозуміти і оцінити себе з усіх перспектив.
Ну, а ми наступного тижня матимемо спід-дейтінг з кількома інвесторами. Готуюсь, але цього разу не переживаю.
Чудова можливість дізнатись про наш стартап щось ще, чого ми не знали або не хотіли помічати раніше. Ну, і познайомитись з кимось, хто потенційно може допомогти нашому стартапу зростати швидше 🙂
Сьогодні була остання зустріч на фандрейзинг школі.
І нам порадили задавати цікаве питання інвестору на зустрічі: «Якщо б ви через кілька років побачили, що наш стартап зафейлився, то чому б це було?»
Чим це питання корисне/цікаве:
– по-перше, воно показує найслабшу сторону (у стартапі чи конкретно у пітчі)
– по-друге, воно показує відкритість фаундера
– по-третє, воно акцентує увагу на тому, що інвестор вважає найбільш важливим. це може бути сигналом для вас те, чи з цим інвестором вам по дорозі
Що круто, що таке питання класно задавати не тільки інвестору, а ще й:
– наймаючому менеджеру, до якого ви прийшли на інтервʼю: «якщо б через 2 роки мене звільнили, то через що?»
– користувачеві на інтервʼю: «якщо б ви кинули користуватись цим застосунком через місяць, то через що?»
– та навіть вашому партнеру, з яким ви починаєте спільне життя
Може здатись, що у цього питання є негативна конотація. Але насправді навпаки 🙂
Це ваша можливість з кожним дзвінком, зустріччю, інтервʼю відшліфовувати свою подачу, самопрезентацію, продукт.
Це можливість завуальовано запитати про те, що ваші співрозмовники соромляться вам сказати в форматі фідбеку.
Це можливість краще зрозуміти і оцінити себе з усіх перспектив.
Ну, а ми наступного тижня матимемо спід-дейтінг з кількома інвесторами. Готуюсь, але цього разу не переживаю.
Чудова можливість дізнатись про наш стартап щось ще, чого ми не знали або не хотіли помічати раніше. Ну, і познайомитись з кимось, хто потенційно може допомогти нашому стартапу зростати швидше 🙂
❤28👍7🔥4👏1
Наштовхнулась сьогодні в стрічці новин на нову програму для тих, хто хоче стати стартапером або нещодавно розпочав цей шлях. Але для людей з досвідом. Не для студентів чи випускників.
Програма мене зацікавила… Чим?
1. Ментори – класні: Founder Jooble, Co-founder Reface, CTO MacPaw, Co-founder Let’s Enhance, CMO Ajax, Co-founder MateAcademy, Founder YouTeam. Я би поспілкувалась з кожним з них 💙
2. Хочуть допомогти ресурсами натхненним фаундерам, які створюють (або будуть створювати) масштабні проєкти, що матимуть вплив на цей світ
3. Базова навчальна програма у партнерстві з Saïd Business School, University of Oxford.
4. Офлайн в Києві
5. Можливість працювати над стартапом у Kooperativ
Обіцяють платити навіть якусь стипендію О_О
З мінусів – треба виділяти по 20 год на тиждень. За досвідом, в результаті буде витрачатись ще більше часу.
Чи підемо туди ми? Ні. Бо достатньо двох попередніх програм. Потрібно більше часу витрачати вже на роботу, а не навчання.
Чи пішли б, якби зустріли її півроку тому? Я би точно принаймні подала заявку.
Ну, а вам вирішувати за себе: https://www.missionpossible.ventures/
P.S. як ви знаєте, реклами в моєму каналі немає. Це лише можливість, яка здалась мені цікавою. Знаю, що серед підписників є початківці-фаундери. Цей пост для вас 🙂
Програма мене зацікавила… Чим?
1. Ментори – класні: Founder Jooble, Co-founder Reface, CTO MacPaw, Co-founder Let’s Enhance, CMO Ajax, Co-founder MateAcademy, Founder YouTeam. Я би поспілкувалась з кожним з них 💙
2. Хочуть допомогти ресурсами натхненним фаундерам, які створюють (або будуть створювати) масштабні проєкти, що матимуть вплив на цей світ
3. Базова навчальна програма у партнерстві з Saïd Business School, University of Oxford.
4. Офлайн в Києві
5. Можливість працювати над стартапом у Kooperativ
Обіцяють платити навіть якусь стипендію О_О
З мінусів – треба виділяти по 20 год на тиждень. За досвідом, в результаті буде витрачатись ще більше часу.
Чи підемо туди ми? Ні. Бо достатньо двох попередніх програм. Потрібно більше часу витрачати вже на роботу, а не навчання.
Чи пішли б, якби зустріли її півроку тому? Я би точно принаймні подала заявку.
Ну, а вам вирішувати за себе: https://www.missionpossible.ventures/
P.S. як ви знаєте, реклами в моєму каналі немає. Це лише можливість, яка здалась мені цікавою. Знаю, що серед підписників є початківці-фаундери. Цей пост для вас 🙂
❤19🔥6👍3
Минулого разу дуже "зайшли" слайди з нашого пітч-деку: що було -> що стало.
Оскільки сьогодні була остання активність на фандрейзинговій школі (зустріч з інвесторами 1:1), то вирішила поділитись ще таким слайдом "у русі" від першого варіанту до поточного.
І це один з найважливіших слайдів пітчдеку: проблема, яку ми вирішуємо.
Перше зображення – найстарша версія. Останнє зображення – найновіша.
Якщо подивитись на наші слайди, може здатись, що ми розказуємо про зовсім різні проблеми для зовсім різних стартапів 😃️️️️ Але насправді стартап і проблема ті самі, а от призма та масштаб комунікації – різний.
І в цьому складність комунікації – донести суть проблеми, яку ви вирішуєте (і яка сидить у фаундерів в голові), так, щоб це було а) зрозуміло усім та б) коротко.
Взагалі, мені сподобалась фраза, яку сказав один зі спікерів школи: інвестиції отримують не найкращі стартапи, а найкраще прокомуніковані стартапи. І це правда. Бо якщо не донести суть навіть дуже крутого стартапу, то хто ж в нього захоче вкладатись?
Наш шлях зі знаходженням найкращої комунікації ще in progress. Здається, pitch deck взагалі не має фінальної версії – тільки поточну. Аж до моменту, поки не будуть підняті інвестиції.
Оскільки сьогодні була остання активність на фандрейзинговій школі (зустріч з інвесторами 1:1), то вирішила поділитись ще таким слайдом "у русі" від першого варіанту до поточного.
І це один з найважливіших слайдів пітчдеку: проблема, яку ми вирішуємо.
Перше зображення – найстарша версія. Останнє зображення – найновіша.
Якщо подивитись на наші слайди, може здатись, що ми розказуємо про зовсім різні проблеми для зовсім різних стартапів 😃️️️️ Але насправді стартап і проблема ті самі, а от призма та масштаб комунікації – різний.
І в цьому складність комунікації – донести суть проблеми, яку ви вирішуєте (і яка сидить у фаундерів в голові), так, щоб це було а) зрозуміло усім та б) коротко.
Взагалі, мені сподобалась фраза, яку сказав один зі спікерів школи: інвестиції отримують не найкращі стартапи, а найкраще прокомуніковані стартапи. І це правда. Бо якщо не донести суть навіть дуже крутого стартапу, то хто ж в нього захоче вкладатись?
Наш шлях зі знаходженням найкращої комунікації ще in progress. Здається, pitch deck взагалі не має фінальної версії – тільки поточну. Аж до моменту, поки не будуть підняті інвестиції.
❤15👍5🔥3
www.theways.io
Сергій Ковтун | Head of Product / Startup Co-Founder у Spalah Tech – Ментор TheWays
“Свій пацан”: як бути своїм для команди, компанії та нетворку. ”Комунікація на максималках”: навчу бути відкритим та правильно вибудовувати комунікацію з оточенням. Від 2340 грн за дзвінок.
Офлайн про a/b тести, mvp та sales-driven продукти
У мене є знайомий, який найкраще підходить під моє визначення продакт-менеджера "продакт – це людина, якій не все одно". Бо окрім поліпшення крутих продуктів на ринку, роботи над своїми пет-проджектами, він встигає ще й драйвити продуктову спільноту вже багато років. Більше того, він робить це в офлайні. Більше того, ще й донати збирає таким чином. Йому точно не все одно, як розвивається наша продуктова спільнота та продуктові компанії.
Це людина (Сергій Ковтун), яка була співорганізатором українського продакт-кемпу та інших заходів, які знає просто вся продуктова спільнота.
І ці заходи завжди: а) топові за контентом та б) дуже круті за атмосферою.
А ще це ментор нашої платформи та автор курсів, який допоміг знайти першу роботу продактом вже десяткам людей.
Цього разу Сергій (який буде модератором) разом зі SKELAR організовує продуктовий мітап з двома класними продактами:
- Максимом Галійовим, Product Lead at Brighterly by SKELAR, який розкаже про виклики у побудові Sales driven продукту та про те, чи реально налаштувати воронку на середній чек у $700 і як драйвити продажі, коли рішення приймає не твій користувач, а його батьки 🙂
- Оленою Дереберою, Area Product Manager at Jooble, яка поділиться тим, що може піти не так з A/B тестами та MVP, як з цим жити і як це пофіксити. А ще Олена – теж менторка TheWays та має класний ютуб-канал про продакт-менеджмент.
Офлайн івент. З якісним контентом та нетворкінгом. У Києві. 9 листопада о 19:00.
Це не так часто зараз відбувається. Тому якщо ви в Києві, то не пропустіть!
А якщо не в Києві, то можна буде подивитись онлайн 🙂
Реєструйтесь тут (офлайн – донат 400 грн на ЗСУ, онлайн – безкоштовно, але донати вітаються): https://forms.gle/TUwZYpf2Mg379ifV6
У мене є знайомий, який найкраще підходить під моє визначення продакт-менеджера "продакт – це людина, якій не все одно". Бо окрім поліпшення крутих продуктів на ринку, роботи над своїми пет-проджектами, він встигає ще й драйвити продуктову спільноту вже багато років. Більше того, він робить це в офлайні. Більше того, ще й донати збирає таким чином. Йому точно не все одно, як розвивається наша продуктова спільнота та продуктові компанії.
Це людина (Сергій Ковтун), яка була співорганізатором українського продакт-кемпу та інших заходів, які знає просто вся продуктова спільнота.
І ці заходи завжди: а) топові за контентом та б) дуже круті за атмосферою.
А ще це ментор нашої платформи та автор курсів, який допоміг знайти першу роботу продактом вже десяткам людей.
Цього разу Сергій (який буде модератором) разом зі SKELAR організовує продуктовий мітап з двома класними продактами:
- Максимом Галійовим, Product Lead at Brighterly by SKELAR, який розкаже про виклики у побудові Sales driven продукту та про те, чи реально налаштувати воронку на середній чек у $700 і як драйвити продажі, коли рішення приймає не твій користувач, а його батьки 🙂
- Оленою Дереберою, Area Product Manager at Jooble, яка поділиться тим, що може піти не так з A/B тестами та MVP, як з цим жити і як це пофіксити. А ще Олена – теж менторка TheWays та має класний ютуб-канал про продакт-менеджмент.
Офлайн івент. З якісним контентом та нетворкінгом. У Києві. 9 листопада о 19:00.
Це не так часто зараз відбувається. Тому якщо ви в Києві, то не пропустіть!
А якщо не в Києві, то можна буде подивитись онлайн 🙂
Реєструйтесь тут (офлайн – донат 400 грн на ЗСУ, онлайн – безкоштовно, але донати вітаються): https://forms.gle/TUwZYpf2Mg379ifV6
👏14🔥7❤5🤗1
11 міфів про junior product manager-ів
Цей пост для тих, хто боїться наймати джуніор продактів.
Я не думаю, що зможу переконати вас наважитись на цей крок. Але вірю, що зможу змусити когось з вас задуматись: "А що, якщо і правда все не так страшно?"
Отже, найроповсюдженіші міфи.
#1. Приносять мало цінності.
Багато хто вважає, що через відсутність досвіду у продакт-менеджменті, джуни не дуже корисні продукту та команді. Але насправді джуни – це зазвичай люди, які приносять свіжі, незвичні ідеї, незамилений погляд, останні академічні знання зі сфери, а ще часто більш сучасне розуміння нових технологій та ринкових тенденцій. Чому? Бо вони багато навчаються, всотують в себе всі знання і налаштовані на тестування цих знань на практиці.
Це люди, які найшвидше ростуть та найбільш енергійно заряджені на роботу. Їхня мотивація, завзятість та зосередженість на досвіді часто перекривають нестачу досвіду. Нерідко вони готові працювати довше щодня, аби вписуватись в дедлайни так само, як і більш досвідчені колеги.
#2. Потребують постійного нагляду.
Хоча джунам однозначно потрібен хтось, хто може направляти, менторити та навчати, це не значить, що усі їхні дії потрібно перевіряти. Джуніор-продакти здатні виконувати задачі самостійно не гірше, ніж будь-хто інший.
Підтримка – потрібна, менторство – необхідне. Постійний нагляд – тільки заважатиме.
При роботі з джунами класно працює таке правило:
- спочатку покажи, як ти виконуєш задачу, і проговори, що та чому ти робиш
- потім побудь поруч, поки джун робитиме самостійно, питаючи, чому та що він робить
- потім відійди в сторону та дозволь джуну виконувати задачу самостійно
Чи займає це час? Так. Чи це окуповується? Авжеж. Врешті у вас в команді буде самостійний, незалежний спеціаліст, який добре розуміється на підходах до розробки продукту, які прийняті саме у вашій компанії. Людина, що "заточена" під вас.
#3. Вони просто виконувачі тасок.
Джуни – це, напевно, найбільш проактивні люди в компанії. Зазвичай вони не лише "просто виконують таски", а й намагаються якось оптимізувати процеси, аби виділитись, проявити себе та показати себе з найкращої сторони.
#4. Не можуть впоратись зі складними проєктами. Тому мають зосереджуватись тільки на мінорних змінах в продукті.
Якщо ваш джун-продакт – це людина, яка світчнулась з іншої ролі, то про її здатність впоратись зі складними проєктами можна дізнатись з попередніх місць роботи. Якщо людина, наприклад, вже займала лідерські позиції або мала досвід вирішення складних конфліктів з клієнтами, або вирішувала складні технічні задачі у попередніх проєктах – то чому ви думаєте, що вона не впорається з розробкою продукту у якості продакта?
Авжеж, на новачка не варто взвалювати ношу найскладнішого продукту компанії без будь-якої підтримки від досвідченіших колег. Бо це буде заскладний челендж.
Але якщо потихеньку додавати складність та бути поруч у разі необхідності – то вони вас можуть приємно здивувати своїми підходами, ідеями та рішеннями.
Джун-продакт – не дорівнює "студент". Варто памʼятати, що у продакти багато людей приходять після досвіду в якійсь іншій ролі. А це значить, що ці люди цілком можуть бути дуже і дуже скіловими. Наприклад, у загальних речах – переговори, лідерство, менеджмент тощо. Ще й доменну експертизу можуть мати! Все інше можна підтягнути, а поки що можна знайти win-win на основі вже набутих навичок.
#5. Не мають навички стейкхолдер менеджменту.
Щось мені здається, що, наприклад, проджекти з аутсорс компаній чи продакт-менеджери з не-айті продуктів цілком можуть мати крутезні скіли роботи зі стейкхолдерами, чи не кращі ніж в умовного мідл-продакта з невеликої продуктової компанії. Ця навичка досить індивідуальна, і узагальнення до "усі джуни не можуть.." – просто не мають сенсу.
Цей пост для тих, хто боїться наймати джуніор продактів.
Я не думаю, що зможу переконати вас наважитись на цей крок. Але вірю, що зможу змусити когось з вас задуматись: "А що, якщо і правда все не так страшно?"
Отже, найроповсюдженіші міфи.
#1. Приносять мало цінності.
Багато хто вважає, що через відсутність досвіду у продакт-менеджменті, джуни не дуже корисні продукту та команді. Але насправді джуни – це зазвичай люди, які приносять свіжі, незвичні ідеї, незамилений погляд, останні академічні знання зі сфери, а ще часто більш сучасне розуміння нових технологій та ринкових тенденцій. Чому? Бо вони багато навчаються, всотують в себе всі знання і налаштовані на тестування цих знань на практиці.
Це люди, які найшвидше ростуть та найбільш енергійно заряджені на роботу. Їхня мотивація, завзятість та зосередженість на досвіді часто перекривають нестачу досвіду. Нерідко вони готові працювати довше щодня, аби вписуватись в дедлайни так само, як і більш досвідчені колеги.
#2. Потребують постійного нагляду.
Хоча джунам однозначно потрібен хтось, хто може направляти, менторити та навчати, це не значить, що усі їхні дії потрібно перевіряти. Джуніор-продакти здатні виконувати задачі самостійно не гірше, ніж будь-хто інший.
Підтримка – потрібна, менторство – необхідне. Постійний нагляд – тільки заважатиме.
При роботі з джунами класно працює таке правило:
- спочатку покажи, як ти виконуєш задачу, і проговори, що та чому ти робиш
- потім побудь поруч, поки джун робитиме самостійно, питаючи, чому та що він робить
- потім відійди в сторону та дозволь джуну виконувати задачу самостійно
Чи займає це час? Так. Чи це окуповується? Авжеж. Врешті у вас в команді буде самостійний, незалежний спеціаліст, який добре розуміється на підходах до розробки продукту, які прийняті саме у вашій компанії. Людина, що "заточена" під вас.
#3. Вони просто виконувачі тасок.
Джуни – це, напевно, найбільш проактивні люди в компанії. Зазвичай вони не лише "просто виконують таски", а й намагаються якось оптимізувати процеси, аби виділитись, проявити себе та показати себе з найкращої сторони.
#4. Не можуть впоратись зі складними проєктами. Тому мають зосереджуватись тільки на мінорних змінах в продукті.
Якщо ваш джун-продакт – це людина, яка світчнулась з іншої ролі, то про її здатність впоратись зі складними проєктами можна дізнатись з попередніх місць роботи. Якщо людина, наприклад, вже займала лідерські позиції або мала досвід вирішення складних конфліктів з клієнтами, або вирішувала складні технічні задачі у попередніх проєктах – то чому ви думаєте, що вона не впорається з розробкою продукту у якості продакта?
Авжеж, на новачка не варто взвалювати ношу найскладнішого продукту компанії без будь-якої підтримки від досвідченіших колег. Бо це буде заскладний челендж.
Але якщо потихеньку додавати складність та бути поруч у разі необхідності – то вони вас можуть приємно здивувати своїми підходами, ідеями та рішеннями.
Джун-продакт – не дорівнює "студент". Варто памʼятати, що у продакти багато людей приходять після досвіду в якійсь іншій ролі. А це значить, що ці люди цілком можуть бути дуже і дуже скіловими. Наприклад, у загальних речах – переговори, лідерство, менеджмент тощо. Ще й доменну експертизу можуть мати! Все інше можна підтягнути, а поки що можна знайти win-win на основі вже набутих навичок.
#5. Не мають навички стейкхолдер менеджменту.
Щось мені здається, що, наприклад, проджекти з аутсорс компаній чи продакт-менеджери з не-айті продуктів цілком можуть мати крутезні скіли роботи зі стейкхолдерами, чи не кращі ніж в умовного мідл-продакта з невеликої продуктової компанії. Ця навичка досить індивідуальна, і узагальнення до "усі джуни не можуть.." – просто не мають сенсу.
❤26