11 міфів про junior product manager-ів (продовження)

#6. Не мають працювати з клієнтами.
Деякі роботодавці вважають, що джуни не можуть спілкуватись з клієнтами, бо вони погано репрезентуватимуть компанію. Але джун не дорівнює "не має комунікативних навичок". Впевнена, що навіть студент, що був членом студради, може добре впоратись з задачею комунікації з користувачами. Це теж індивідуальний скіл, і він далеко не завжди залежить від рівня сеньорності у професії.

#7. Вони завжди погоджуються з вищим керівництвом.
Вважається, що джуніор менеджери продуктів не будуть челенджити рішення вищого керівництва через їхній джуніор-статус. В реальності ж, вони можуть запропонувати критичні зауваження та альтернативні точки зору, які можуть бути надзвичайно цінними. Бо часто ще не мають загальноприйнятих упереджень та не бояться виглядати "дурними", бо їхня позиція "новачка" ніби емоційно дозволяє їм задавати будь-які питання, ділитись своїм нерозумінням якихось рішень тощо.

#8. Вони можуть зламати весь продукт чи повести його "не туди".
Можуть. Як і мідл- чи сіньйор-продакти. Зрозуміло, що досвід допомагає приймати більш виважені рішення. Але ніхто ж не каже наймати в компанію єдиного продакта, що зовсім не має досвіду. Мова скоріше про те, щоб підсилювати вже існуючу досвідчену команду "свіжоспеченими продактами" з ринку. З новачка – його свіжий погляд та нові ідеї. З компанії – менторство, кураторство та підтримка.

#9. Мислять "фреймворками" з курсів, що заважає їм приймати адекватні практичні рішення.
Хтось так, хтось ні. Це дуже індивідуально. Авжеж, для вироблення власного підходу до справ потрібна "надивленість", досвід. Але мислення фреймворками на початкових етапах не така вже і погана річ. Деяким мідл чи сіньор-продактам, які колись стали продакт-менеджерами без відповідного навчання, не завадило б іноді звертатись до таких загальноприйнятих фреймворків замість вигадування велосипеду...

#10. Джуни просто роблять роботу, яку ніхто більше не хоче робити.
Ну, якщо тільки таку роботу ви їм довіряєте, то авжеж. Але, здається, що це на вашій стороні, а не на стороні джунів.

#11. Ми їх навчимо, а вони підуть.
Якщо намагатись не сприймати спеціалістів як тих, хто має щось "відробити" за надані знання, ресурси та можливості, то виявиться, що під час своєї роботи джуни теж приносять багато користі команді. І навіть якщо вони йдуть через рік-два, то за цей час вони встигнуть допомогти вам теж. Ви ж не навчальний курс. Вони навчаються на практичних задачах, які роблять для вас.

Ну, і ще. Якщо у вас класно і є всі можливості для подальшого розвитку – то нікуди вони не підуть прямо так одразу. Знаю чимало прикладів екс-джунів, які надовго залишились у компаніях, які "виростили" їх.

Я ніколи не вірила в ідею, що продакти – це якась окрема каста людей, які народжуються зі своїми величними продуктовими скілами. І мене бісять люди, які говорять, що "джунів продактів не може існувати". Гайз, а ви одразу сіньйорами стали, так? 🙂

Цей пост народився після того, як до нас у команду приєднався джун-продакт. Він продакт не з IT, і зараз світчиться. І я у нього багато чому вчусь.

Наш ринок потребує свіжих ідей, поглядів, підходів від тих, хто готовий впрягатись, пахати, розвиватись та розвивати.

Го наймати джуніор-продактів?

Знаєте, що обʼєднує дуже багатьох джунів, які мають чудовий потенціал?

Невпевненість в собі, перфекціонізм, синдром відмінника і бажання все кинути на півшляху, бо "напевно це просто не моє".

Так вийшло, що час від часу я спілкуюсь з початківцями у ролі продакта, продакт-маркетолога, і бачу неприємний патерн: через перші відмови у вакансіях, в які вони дуже вкладаються (час на тестове, підготовка до інтервʼю тощо), вони швидко вигорають ще до моменту, коли отримують перший офер. Особливо зараз, коли ринок сумний для кандидатів.

Спілкуєшся з цими кандидатами – і бачиш проактивність, мільйон пройдених курсів, спроби щось покращити у поточних компаніях, книги, менторство, відповідальний підхід до процесу пошуку роботи. Вони "засідають" на тестове на кілька днів, щоб зробити його дуже круто. Вони готуються з кількома менторами до співбесід. Але, як ми всі розуміємо, навіть "бути класним" - не означає "отримати роботу". Бо можуть не співпадати цінності з компанією. Можуть на ринку бути ще 10 чи 100 не менш класних кандидатів, а вакансій мало.

І врешті ці ще невпевнені в собі зірочки здаються після перших 3-5 спроб. Бо вкладаються в цей процес дуже, дуже серйозно. І очікують відповідної віддачі. А на ринку - компанії, які часом не дають жодного фідбеку на тестове чи можуть просто ігнорити після спілкування. Або просто "не щастить", і так буває.

І після чергової невдалої спроби, відправивши круте тестове на вакансію, куди подалось ще 50 джунів, ці початківці ставлять хрест на цій карʼєрі, і йдуть працювати кимось ще. Говорячи собі зараз і ще дуже довго "напевно, я недостатньо гарний_а для цієї ролі" чи "це не для мене" чи "це для якихось унікальних людей".

В реальності зараз процес пошуку роботи навіть для досвідчених спеціалістів дуже складний і довгий. Тому врешті отримують роботу ті, за ким або стоїть черга ще з попереднього місця роботи, або ті, хто дуже наполегливо продовжує шукати "своє місце". Навіть з мінімальним досвідом.

Мені дуже шкода, що ті, хто має чудовий потенціал для складної ролі продакта/маркетолога/аналітика, розчаровується ще до моменту, коли матиме шанс проявити себе.

Тому хочу сказати новачкам, особливо світчерам, такі речі:

1. Відносьтесь до пошуку роботи як до марафону. Це не забіг на швидкість. Наврядчи вам вдасться отримати першу роботу продактом, продакт-маркетологом, продакт-аналітиком у перші кілька тижнів пошуку. Може, навіть, у перші кілька місяців. Але будьте наполегливі, системні, робіть висновки з попередніх етапів інтервʼю, тестових тощо. Не втрачайте віру в себе. Ці ролі доступні всім, але потрапляють на них найбільш наполегливі.

2. Думайте про пошук роботи як про воронку. На вході – всі опції, які здаються вам привабливими. Кожен етап - інтервʼю, тестове тощо – це як наступний рівень воронки. Відслідковуйте конверсію з кожного етапу в наступний, формулюйте гіпотези, чому щось вдається, а щось ні. Тестуйте нові підходи на кожному кроці. Покращуйте на основі результатів свою самопрезентацію, свої "прогалини в знаннях" тощо.

Звучить занадто складно? А як на мене, звучить цікаво. І точно буде краще, ніж просто відправляти резюме і чекати, що хтось побачить ваш потенціал.

3. Будьте проактивними не тільки в роботі, а й в тому, як ви презентуєте себе та свої досягнення в процесі пошуку роботи. В цьому процесі немає місце синдрому відмінника. Ви не зобовʼязані отримати 10 оферів зі 10 поданих резюме. Вам достатньо одного хорошого оферу з навіть ста відправлених повідомлень. Шукайте тих, хто може порекомедувати вас в компанії. І не бійтесь відмов. Просто продовжуйте. До цього "одного оферу" просто треба дійти.

4. І забудьте на мить про те, що ви вважаєте своїми недоліками. Ви занадто ідеалізуєте тих, хто вже працює в цій ролі, і занадто недооцінюєте себе. Спробуйте показати найкращі свої сторони. Подумайте про те, чим ви можете бути корисним компанії – і пропонуйте це як вашу перевагу. Так, у вас можливо ще дуже мало досвіду. Але це не значить, що ви не можете бути цінним для конкретного продукту та команди.

Чудове доповнення до попереднього посту від Сергія Кудряшова (CEO, founder у Cadabra Systems, ex продакта у Preply, MacPaw та ін.) ⬇️

я завжди говорю стартапам що треба або слухати когось одного або набирати нетворк людей яких треба слухати - часто буває що я даю зворотний зв'язок, а мені повертають що попередній "слухач" рекомендував це поміняти.

І тут я розумію що якщо фаундер мінятиме наприклад пітчдек тільки на підставі одного зворотного зв'язку, то він мінятиме часто і багато і швидше за все безглуздо. Якщо слухачі кажуть одне й те саме — там точно треба працювати.

Поки стартап не росте як шалений — фаундери стикаються з великою кількістю суб'єктивізму інвесторів, адвайзерів та менторів — і це ок.

Подивилась частину подкасту Product Market Fat про аджайл з Артемом Биковцем.

Ділюсь кількома класними цитатами з вами.

1. Коли кажуть, що у розробників немає people skills - це відмазка, щоб не пускати розробників до кастомерів.

2. Скрамно (або scrumbut) – це коли, «У нас скрам, но… без скрам майстра» або «У нас скрам, но… нема часу на ретроспективи». Це скрам «з душком».

3. Професійний скрам – це коли і діскавері, і делівері в одному. Бо по суті він потрібен для продуктів і сервісів в дуже комплексному середовищі, в якому велика невизначеність. У тебе динаміка змін швидка і багато залежностей, як іти не можеш контролювати. Тому ти кажеш «Окей, які гіпотези ми можемо перевірити за два тижні, за спринт» і на цій основі краще адаптувати наступний план, змінити половину продуктового беклога. Але до цієї філософії не всі доходять… В принципі, на рівні однієї команди доходять класно. Але коли діло доходить до масштабування, то починаються всілякі мутації цього скраму.

4. На великому скейлі цих ітеративних процесів [в організації] потрібно багато чого змінити. Потрібно змінити підходи до бюджетування. Бізнес має мислити не скоупами [задач], бізнес має мислити результатами.

Ми з Артемом з вирішили підготувати для вас дві корисних публікації на тему agile:

⚡️ В першому Артем розкаже про найрозповсюдженіші міфи та невірні трактування чи очікування від Agile. Цей пост вийде ЗАВТРА на нашому каналі @toceo, тому ви зможете прочитати думки Артема прямо тут.

⚡️ В другому пості я розкажу про те, з якими страхами фаундера вам доведеться боротись, якщо ви взяли на себе складну місію з впровадження agile в компанії. Цей мій текст буде опублікований ТЕЖ ЗАВТРА на каналі Артема @agile_bykovets_smpl (підпишіться зараз, щоб не пропустити цю частину)

Якщо тема agile вам цікава – реагуйте на ці пости вашими емоджі та коментарями. Щоб ми знали, що треба писати про це ще 🙂

Ната

Agile Myth's Busters

Привіт, це Артем Биковець – фаундер Simplesense. та автор @agile_bykovets_smpl.

Agile (або певні його мутації) вже давно став "золотим стандартом" розробки ІТ продуктів (і не тільки) та через свою популярність і мінімалістичність основних джерел (Agile Manifesto та Scrum Guide) провокує скептиків і "псевдоекспертів" створювати та поширювати власні інтерпретації та створювати міфи. Для отримання переваг Agile, важливо вирівнятись в розумінні підходів з колегами і стейкхолдерами. Допоможу розібратись:

Міф №1: "Agile = Scrum"
Так, справді, Scrum фреймворк - найпопулярніший в світі з сімейства Agile (і навіть більше того, він був презентований в 1995 році, що за 6 років до релізу Agile Manifesto...). Є багато інших методів та підходів (умовно Doing Agile), які відповідають принципам Agile. Наприклад: XP, LeSS, Kanban, Nexus... А сам по собі Agile - спосіб мислення описаний в маніфесті ("...відкриваємо кращі способи створення софта, роблячи це безпосередньо, та допомагаючи іншим..."), що включає 4 пари цінностей та 12 принципів розробки, що підвищують адаптивність.

Міф №2: "Agile = відсутність довгострокового планування"
Хоча Agile акцентує на гнучкості, а одна з цінностей звучить, як - "готовність до змін важливіше слідування плану", але довгострокове бачення все ж має бути присутнім! Agile визнає важливість планування, але віддає перевагу гнучкому та ітеративному підходу, де плани можуть змінюватися залежно від потреб. Ми не робимо зміни заради змін, а скоріше регулярно адаптуємо наш попередній план під фідбек від частих релізів (де ми експериментуємо та перевіряємо гіпотези, щоб знизити невизначеність контекстного середовища). Довгостроковий план просто може змінюватися відповідно до нових вимог та розуміння.

Міф №3: "Agile придумали менеджери та консультанти"
Один з поширених міфів про Agile - що це все створено консультантами та менеджерами, як засіб контролю над розробниками, з метою витискати максимум роботи з них за менші гроші🤩. На перший погляд Agile може виглядати як інструмент контролю, адже він включає в себе ряд зустрічей, таймбоксів, артефактів та інші елементи, які здаються вимогами.
Насправді Agile створили досвідчені інженери. Він спрямований на зменшення бюрократії, спрощення комунікації та вирішення проблем шляхом колективної роботи. Agile покликаний полегшити процес розробки продукту, зробити його більш прозорим та адаптивним. Agile створений, щоб надати командам більше автономності, а не для контролю над ними.

Міф №4: "Agile - це про вдвічі швидше та більше делівері.."
Багато людей вважають Agile швидким способом створення продукту. Насправді, Agile ставить за мету не просто швидкість, адже швидкість без якості та цільової спрямованості може призвести до проблем у майбутньому (зробити не те, що треба та не того рівня якості, який задовільнить клієнтів). За рахунок коротких ітерацій та частих релізів, ми можемо фокусуватись на тому, щоб робити швидко (від замовлення до релізу - Lead Time) саме те, що дійсно треба та най-актуальніше для наших клієнтів та юзерів і знизити ризики витрачання часу та грошей на те, що не потрібно чи зайве.

Міф №5: "Впровадження Agile - Це Легко" ("внєдрім в сжатиє срокі")
А й справді, що там впроваджувати?😉 Очікування миттєвих результатів від "впровадження Agile" - це ще один міф. Зміни в організації та процесах потребують часу, терпіння та постійного вдосконалення. Доведеться міняти організаційну структуру, зони відповідальності, ролі, підходи до постановки цілей та пріоритезації, управління якістю, інженерні практики, управління вимогами та ще багато чого... Але як кажуть геймери: "поки ми спимо - наш ворог прокачується". Тому чим раніше ви почнете адаптувати свою організацію до комплексного Світу повного невизначеності й частих непередбачуваних змін - тим легше буде проходити кризи і утримувати лідерські позиції в ринку.

А які ваші улюблені міфи про Agile?

Не усілякий лід-магніт – хороший і справді приведе до отримання тепленьких лідів

Здається, що немає нічого складного в тому, щоб зробити хороший лід-магніт. Береш важливу для користувача проблему, класно закриваєш її – і вуаля, він вже тепленький, готовий до продажі.

Але чомусь дуже багато лід-магнітів, як би сказали англійською, suck.

Читаю зараз книгу про генерацію лідів, і сподобалась наступна думка про один з типів хороших лід-магнітів: «Такий лід-магніт має закривати ту проблему, яка передує основній проблемі, яку вирішує ваш продукт чи сервіс».

Наприклад, ви агент з нерухомості. І ваша цільова аудиторія – власники будинків, що збираються продати свою нерухомість.

Станьте на місце ЦА та подумайте, яку проблему вона вирішує прямо перед тим, як власне продавати будинок? Наприклад, власнику потрібно прибрати в будинку або полагодити те, що не працює. Чи зробити гарні фотографії і так далі.

А потім візьміть одну з цих задач і допоможіть людині закрити її: чеклист перевірки будинку, безкоштовний або недорогий фотограф для будинку на 30 хв, перелік найкращих клінінг-сервісів в місті з вашими знижками тощо.

Що таким чином відбувається? Людина закриває задачу, наприклад, з якісними фотографіями. І думає: «Класно! Але мені все ж тепер треба продати будинок». І ви для цієї людини стали трошки ближче, бо вже допомогли їй в цьому напрямку. Вона вірогідніше купить ваші послуги (якщо ви закрили попередню задачу справді добре), ніж у когось іншого, кого вона не знає.

Такі лід-магніти класно лягають в концепцію jobs-to-be-done, в який ми розкладаємо шлях користувача саме за допомогою задач, які він виконує, ідучи до своєї цілі. Вони чудово підходять для продуктів та сервісів, які допомагають користувачам вирішувати мультикрокові, комплексні задачі. Вирішуй один крок безкоштовно (чи дешево) і продавай вирішення наступних кроків.

В чому різниця з тим, як я дивилась на лід магніти ДО того, як прочитала це?

Я думала: окей. Беремо те, що потрібно людині, і закриваємо частину цієї задачі або закриваємо ту ж задачу, але простіше, не настільки якісно. Я не думала про те, що я маю закривати саме ту задачу, яка передує основній задачі. А це доволі ключова штука, яка стимулюватиме людину купувати далі.

Наприклад. Ми в TheWays продаємо послугу ревʼю резюме.

І якщо ми зробимо чеклист для перевірки та оформлення резюме, то для цієї послуги такий лід-магніт не дуже спрацює. Бо він вже і так вирішує цю саму задачу! Навіть якщо і не так круто, як би це було з фідбеком від людини.

А що б могло спрацювати краще? Наприклад, інструкція, як написати крутецьке summary для резюме. Людина напише самарі, закриває цю частину задачі. Але у неї залишиться потреба пофіксити все резюме цілком.

А чекліст з оформлення резюме класно б спрацював для консультації з працевлаштування. Ну, ви зрозуміли принцип 🙂

Так, є і інші варіанти лід-магнітів, які працюватимуть класно. Але саме цей принцип був для мене новий та цінний. Він, як і багато крутих речей, максимально очевидний. Але до цього очевидного не завжди швидко доходиш сам.

Мені стало трошки мало цього каналу, лінкдіну та фейсбуку, бо відчуваю що не можу писати тут про всі теми, які мені цікаві. Бо ви, скоріш за все, прийшли сюди за контентом про створення продуктів та щось навколо цього.

Тому я вирішила створити окремий канал, в який писатиму більше про все інше, що цікаво мені або турбує мене, але не вміщається за логікою в цей канал.

Я писатиму туди нерегулярно, а за натхненням. Менше само-цензури, більше роздумів та рефлексій (часом без висновків).

Свого роду публічний щоденник. Чому публічний? Бо є речі, якими хочеться ділитись. Які хочеться обговорювати чи розділяти з кимось. І ще - бо я так звикла. Мій перший блог був ще у 2012, і з того часу я ділюсь чимось з іншими у різних форматах.

Буду рада бачити у новому каналі тих, кому цікава я сама та мої думки як особистості, а не тільки як продакт-менеджерки чи стартаперки.

Доєднатись тут: https://www.tg-me.com/natayel

Ната

Немає занадто довгого контенту, є тільки занадто нудний

Цю думку прочитала в книзі «100M Leads». Автор каже, що те, наскільки хороший ваш контент, визначається тим, наскільки часто він «винагороджує» аудиторію впродовж часу, який ця аудиторія споживає ваш контент.

Можна думати про це як про «цінність у секунду» (value per second). Зараз люблять говорити про «кліпове мислення аудиторії», і що люди через тікток вже не вміють сприймати складний контент.

Але будемо чесні: та сама людина, якій стало нудно на 10-секундому відео, може при цьому «проковтнути» 900-сторінкову книгу. І ця ж людина з радістю буде дивитись 8 годин підряд який-небудь серіал на Нетфліксі.

Тож немає такої речі як «занадто довго». Є лише «занадто нудно».

Аналогічна історія і з tech продуктами. Немає «занадто складної індустріі», є лише «занадто складний продукт».

Якщо більшість користувачів не можуть розібратись у вашому продукті — то це не вони неосвічені (і тим більше не «тупі», як дехто каже), а ваш продукт має неоптимальний UX.

Якщо більшість потенційних клієнтів більше ніколи не використовують ваш неймовірний продукт після першого вживання, то це не вони «нездатні зрозуміти цінність», а ваш продукт має недостатньо цінності (чи ви не змогли цю цінність донести).

Action step: Виділіть ваш «найпроблемніший» крок у воронці, і спробуйте описати, що відбувається на цьому кроці:
- занадто довго (=недостатньо швидко)
- занадто складно
- занадто незручно
- занадто нудно
- або занадто «дорого» («дорого» вимірюється не тільки в грошах, а і в ризиках, часі тощо).

Можливо, за чимось з цих «занадто» ховається справжня причина проблем з конверсією. А не «маркетинг не тих користувачів привів» чи тим паче «користувачі вже не ті».

Ставьте 🌚, якщо постійно бачите нудний контент від брендів, чи 😇, якщо хочете, щоб tech продукти були більше схожими на Дію, ніж на кабінет платника податків.

Переможці і переможені мають однакові цілі

Ця фраза з книги «Atomic habits» звучить дуже пафосно і абстрактно, але вона неймовірно сильно мене чіпляє.

Я постійно ставлю собі цілі. Про SMART я дізналась на першому курсі інституту, і, повірте, неможливо вийти з кафедри менеджменту НАУ без того, щоб навчитись користуватись цією методикою. Коли тобі про неї 6 років на половині предметів нагадують. Тож за багато років я навчилась ставити найідеальніші, найконкретніші, найамбіційніші цілі, які тільки можуть бути.

Але є нюанс. Більшість з моїх цілей кочують з року у рік. До виконання деяких з них я навіть не починаю доходити до кінця кожного року.

Останні кілька років я взагалі просто викреслюю свої бажання, стримуючи свої «апетити» щодо власних амбіцій.

І я така не одна. Адже є у нашого мозку така особливість: плануючи цілі, ми не дуже точно уявляємо собі, як саме ми будемо цю ціль досягати, які перепони можуть чекати нас на цьому шляху. Якщо тільки не робили цього навмисно.

Проте саме те, ЯК ми будемо йти до цілі, визначає те, чи вдасться нам досягти успіху у запланованому, чи ні.

Те, які способи ми використовуватимемо, які кроки будемо робити, яке середовище створимо, які процеси вибудуємо – визначає, хто стане «переможцем», а хто «переможеним».

І хоча важливо ставити цілі правильно, саме по собі це не буде вирішальним для успіху. Олімпійськими чемпіонами стають одиниці. А мріють ними стати – тисячі. Стартапами-єдинорогами стають десятки, а мріють ними стати - мільйони. Вся справа в тому, ЯК переможці йдуть до цілі.

Що я роблю для того, аби щось змінити в цьому замкнутому колі відкладання власних цілей?

1. Змінюю звички. Більшість дня ми діємо автоматично. І ці автоматичні дії визначають як те, про що ми думаємо, так і те, як себе почуваємо.

Це працює і на персональному рівні, і на рівні роботи в команді.
Як відбуваються мітинги, як взагалі відбувається комунікація, що люди роблять одразу після планінгу – мільйони речей в команді так само стають нашими спільними звичками, які визначають те, чи ефективні наші процеси, чи приводять вони нас до потрібного результату.

2. Змінюю середовище (фізичне і віртуальне). Сприятливе середовище дозволяє змінювати звички легше.

Якщо вдома немає цукерок, легше буде відмовитись від солодкого. Якщо у кожного в команді є дні/години без зовнішнього спілкування, легше буде не відволікатись і сфокусуватись на власних задачах.

3. Експериментую з прикладами успішних. Нормально вчитись у когось, хто пройшов той шлях, який йдете ви, для початку нормально навіть просто копіювати. Нормально відмовлятись від цього, якщо для вас це не підійшло. Нормально впроваджувати системно з власною адаптацією те, що і для вас також спрацювало.

Я просто в шоці від того, які до нас продовжують приходити ментор(к)и у TheWays.

Ось, наприклад, щойно долучилась…

Ольга Мелкозерова, Product Designer у Дія (та ex Product Designer у Headway) – щоб допомогти вам з карʼєрою продуктового дизайнера: https://www.theways.io/mentors/olha-melkozerova

Ну, і там вже 130+ таких крутих спеціалістів з класних компаній. Я кожного разу думаю: блін, треба про цю людину написати, бо… ну як можна пройти повз такої можливості? І так ні про кого і не пишу, бо чогось соромлюсь, що ви сприймете за рекламу.

Але все ж часом буду робити підбірки наших експертів за темами, бо це ваші можливості вирости! І я вже не можу тримати їх в собі 😂

А завтра буде пост, який давно обіцяла – про те, як я працюю з результатами користувацьких інтервʼю.

Ось так виглядає моя попередня робота над інтервʼю (для курсу зі світчингу у продакт-менеджери).

Як я аналізую результати кастомер інтервʼю

Не претендую на правильність процесу. Лише розказую, як роблю я.

Якщо коротко, все залежить від цілей та наявного часу. А тепер детальніше 🙂

1. Для створення нового продукту / Для пошуку нових можливостей взаємодії компанії з поточними клієнтами (і відповідно зростання)

В цьому випадку я включаю «режим ботана» і дуже уважно проходжусь по всій транскрипції інтервʼю.

1) Транскрибація. Раніше – ручками. Зараз можна прогнати через якусь розпізнавалку голосу, після чого поправити руками.
Хоча іноді я все ще роблю це руками, бо просто мені це подобається 🙂 Таке детальне пропрацювання інтервʼю дозволяє взяти з нього більше, ніж просто прослухавши або прочитавши текст. А ще така рутинна робота зменшує мою тривожність.

2) Читаю ВСЕ уважно сама. Руками виділяю jobs, pains, gains, ризики, блокери, вношу їх в табличку або гугл док. Я би хотіла, щоб за мене це зробив якийсь AI. Але або настільки крутого ще не створили, або я ще не навчилась задавати правильний контекст та писати коректний промпт. Тож поки що найкращі інсайти я все ж знаходжу тільки в такому ручному «переборі» кожної фрази.

3) Задачі, болі та бажані вигоди, які зустрічаються найчастіше, або які є унікальними та важливими інсайтами, переношу у Value Proposition Canvas в сторону «профіль клієнта». Останнього разу робила у вигляді «таблички» в Figjam, бо в кружки стандартної канви у мене вічно нічого не влазить 🙂

4) Додаю у VP Canvas гіпотези продуктів, знеболювальних та переваг. Окрім власних ідей та ідей команди, тут чудово може допомогти ChatGPT чи Bard

5) Далі має йти етап тестування гіпотез. Але тут вже як піде. Часом це швидкі тести. Часом – просто робимо і дивимось, як зайде.

Також я прошу долучатись до будь-якого етапу цього процесу інших членів команди. І хто хоче – долучається.

2. Для покращення досвіду користувачів з наявним продуктом, збільшення задоволення клієнтів, їхньої лояльності

1) Створюю (або оновлюю) Value Propositioin Canvas та/або Customer Journey Map для існуючого продукту.
2) Тут я зазвичай не транскрибую, але прослуховую всі записи, і прямо по ходу прослуховування занотовую інсайти або в окремий файл, або одразу у VP Canvas чи CJM.
3) Тут так само зʼявляються гіпотези
4) А на основі гіпотез – експерименти

3. Для визначення поточних пріоритетів розробки

Для цього зазвичай достатньо загального саммарі на основі всіх останніх інтервʼю.

4. Щоб знизити відтік клієнтів / Для збільшення продажів / Для створення unfair advantage перед конкурентами / Інша прицільна задача

Зосереджуюсь на частині інтервʼю, які пов’язані з цією задачею. Тут не обовʼязково, як на мене, вичитувати всі інтервʼю дуже детально (особливо, коли час на дослідження дуже обмежений). Плюс, AI-тулзи непогано справляються з задачами, в яких ви знаєте, що саме ви шукаєте.

Наприклад, якщо задача про створення unfair advantage перед конкурентами, то можна попросити ChatGPT чи будь-який інший аналогічний інструмент вибрати з інтервʼю основні тези за наступними пунктами:
- що подобається / не подобається у конкурентах
- що змушує обирати нас тих, хто з нами давно
- що змушує обирати нас тих, хто перейшов від конкурентів до нас нещодавно

А от при створенні нового продукту такий підхід спрацював би гірше – бо ми ще не знаємо, що саме ми шукаємо в інтервʼю і до яких висновків прийдемо, які інсайти зловимо. Тому важче сформулювати задачу для AI на пошук такої «нової для нас» інформації.

5. Для формування чи покращення комунікації (в продукті, в рекламі, в ЗМІ)

Окрім розуміння суті болей, які ми вже дослідили у пункті 1, корисним можуть бути також автоматичне самарі та хмара тегів – щоб побачити загальну картину того, як користувачі говорять про наш продукт. Також я часом просто перечитую або переслуховую інтервʼю, щоб знайти класні цитати, унікальний сленг чи фрази, які можна використати як «мову користувачів». Дяка ChatGPT, якого можна попросити вибрати з тексту такі цитати 🙂

Ставьте 🤯, якщо НЕ любите розмовляти з користувачами особисто, чи 👀, якщо ще ніколи не проводили користувацькі інтервʼю.

Продовження в коментарях.

🔥 Курси від DataCamp для українців – безкоштовні

Якщо ще не бачили новини, то The Educational Equality Institute (TEEI) та DataCamp надають українцям безкоштовний доступ до 400+ курсів. Разом з додатковими фічами типу сертифікацій, вартість річної підписки складала б $399.

Я в шоці, бо це дійсно топ-ресурс, якщо ви хочете вивчати будь-що, повʼязане з аналітикою даних, машинним навчанням тощо.

Тож мерщій реєструватись – треба заповнити анкету і почекати кілька днів: перейти до анкети.

Важливо врахувати, що ваша пошта буде видна іншим учасникам, які долучаться до проєкту.

Наприклад, я збираюсь почати з курсу OpenAI API. Не знаю, коли я це робитиму, але… якраз хотіла привити собі нову навичку – прицільний час на навчання щодня. От і буде можливість.

Плюс, у цій програмі за наступні півроку потрібно пройти хоча б два курси. Тому буде стимул 🙂

А ви подивіться, що зайде вам: там є курси з Google Sheet / Excel, SQL, Python, Tableau тощо. Або можна вибрати окремий трек (наприклад, вступ до AI) і йти по ньому.

Ось тут є непоганий огляд платформи українською: до ютубчика.

Дякую Роману Повзику за те, що поділився цією крутою новиною в своєму LinkedIn.

Хочете ментора-продакта з Mozilla та Google?
Є у нас такий :)

Я дуууууууже чекала, коли зможу про це розказати.

На TheWays зʼявився Сантьяго Андріго, який зараз працює Sr. Staff Product Manager у Mozilla, а до цього 7 років був продактом у Google в Каліфорнії та Нью-Йорку.

Його профіль – це продакт-менеджмент у домені кібербезпеки, але він готовий консультувати і просто з карʼєрних питань. А ще він прийшов в Google не одразу продактом, тож для тих, хто хоче світчитись, консультація з ним – теж чудова опція.

Спілкується він, звісно, англійською та іспанською. Українську, поки, на жаль, не вивчив 😅 Але великий плюсик йому в карму: він прямо зараз у Києві, і допомагає різним нашим проєктам зі сфери кібербезпеки. І в Київ він приїжджав і до повномасштабного вторгнення. Власне, тоді я з ним і познайомилась.

Якщо це вас ще досі не переконало забукати консультацію з Сантьяго, то ловіть ще причину: 100% оплат з його консультацій йтимуть у фонд КОЛО, який забезпечує наших бійців у найгарячіших точках.

Ціни ми разом з ним встановили помірні, щоб це можна було собі дозволити, але щоб це не було занадто дешево і не сприймалось несерйозно.

Тож якщо ви завжди мріяли похизуватись в LinkedIn, що працюєте в Google, то це неймовірний і дуже простий спосіб поспілкуватись з тим, хто знає, як туди потрапити. Ну, і як там насправді працювати.

І, авжеж, якщо ви робите продукт у домені cybersecurity, то теж знайдете спільну мову з Сантьяго.

Слотів на грудень в нього вже немає, і консультувати він може лише 2 рази на тиждень.

Тож встигніть забукати свій слот, поки його не зайняли інші: https://www.theways.io/mentors/santiago-andrigo

Дайте 🔥 вогників, якщо новина справді крута, або ставьте 💙 серденька, якщо чекаєте від TheWays більше іноземних експертів.

Буває, робиш щось (продукт, тік-ток, резюме, що завгодно інше) – а нічого не виходить. Ніби використовуєш best practicies. Ніби все за схемами, які працюють у інших. Ніби все системно, з розумом, з правильним підходом, з бюджетом (якщо потрібно). А не виходить все одно.

Ти робиш ще спробу, і ще, і ще. І з якогось разу все вдається.

І ось ти дивишся на свою успішну спробу і на ті, що були до неї. І зазвичай одразу бачиш, чому саме ця спроба була успішна. Що саме вирізняє її. Чому цього разу все вдалось, а всі минулі спроби провалились. Чому цього разу твій продукт, тік-ток, що-там-ще обрали люди, а минулого разу всі пройшли повз. Можливо, ти ще не можеш описати словами, чому так відбулось. Але ти відчуваєш – так, дійсно, ця спроба була іншою.

Після кількох [можливо, десятків чи сотень] вдалих спроб ти вже можеш систематизувати всі ці знахідки. Описати словами, як варто робити, а як ні. І здається – ну, так, очевидно ж, що треба було робити так! Бо пост-фактум все здається очевидним.

І от ти намагаєшся передати цей досвід іншим як універсальний підхід.

А вони пробують-пробують, повторюють твою схему 1-в-1 – і не виходить. Доки не знайдуть свій спосіб. Свою модель, адаптовану під них. На яку вони потім дивитимуться і казатимуть «Авжеж, зрозуміло, чому раніше не виходило».

В цих схемах, моделях, підходах завжди є приблизно мільйон нюансів. І є речі, які важко систематизувати, розказати, передати як універсальне правило. Бо ці нюанси просто відчуваються (це ось та сама інтуіція, заснована на досвіді). Ця інтуіція – куди йти, а куди ні, як робити, а як ні – вона народжується тільки в процесі спроб, вдалих та невдалих. І в різних ситуаціях, контекстах ця інтуіція підказує: роби так. А так – не роби.

Саме тому коли робиш резюме вперше, воно здається максимально класним. Але на нього чомусь не відповідають.

Саме тому, коли створюєш продукт вперше, то він видається витвором мистецтва. Але його чомусь не купують.

Створюєш вперше дуже кльовий тікток, а він отримує 100 переглядів.

А хтось досвідчений дивиться на твоє резюме і за 10 хвилин робить в ньому такі зміни, які приводять до запрошення на співбесіду. Чи створює аналогічний продукт, який за місяць взлітає. Чи публікує тікток з такою ж ідеєю і отримує мільйон переглядів.

Щоб отримати цей досвід – тобі доведеться пройти довгий шлях. Часом, не дуже приємний в процесі, бо хто ж любить невдалі моменти?). Щоб трошки полегшити цей шлях, можна спілкуватись зі вже досвідченими людьми (менторами, едвайзорами), які підкажуть, направлять, допоможуть оминути частину невдалих спроб і швидше дійти до тієї успішної, на яку ти розраховуєш. Але свій шлях все одно доведеться пройти.

Бо часто інсайти, осяння лежать поміж правилами, про які всі знають. В нюансах, про які не говорять і не пишуть. Або які неможливо описати, бо в кожній окремій ситуації треба діяти по-різному.

Та коли все ж пройдеш весь цей шлях до успіху, ти нарешті зможеш сказати: «Ну, так, очевидно, треба було робити оооось так» 😉