Чому більшість пояснень JTBD занадто поверхові

Мене щоразу чіпляє, коли під час обговорення JTBD зводять усе до Job as activities та Job as progress. Це штучний поділ і лінивий погляд на методологію.

Що не так?

Job as activities – це коли «роботу» користувача розбивають на окремі завдання: «шукати інформацію», «купувати», «ділитися» тощо. Звучить логічно, але до jtbd це має відношення тільки якщо ми розглядаємо ці задачі в контексті ситуації використання якогось рішення, а не просто цілі і задачі в житті споживача.

Job as progress – зосереджується на більш високорівневих змінах, яких прагне користувач: «стати більш організованим», «швидше закривати завдання», «відчувати більше контролю». Це має сенс, але без проекції на конкретну ситуацію використання рішення залишається надто загальним і відірваним від контексту.

Чому це ліниве пояснення?

Бо реальна робота в JTBD – це не просто набір активностей чи абстрактний «прогрес». Це цілісне розуміння мотивів людей на всіх рівнях абстракції.

Хороший опис «роботи» включає:
Високорівневі цілі – що людина насправді намагається досягти у своєму житті чи бізнесі?
Цілі в ситуації використання (desired outcomes) – за якими критеріями вона робить вибір саме зараз, у цьому контексті?
Продуктові афорданси – як саме певне рішення створює для неї можливість виконати роботу ефективніше?
Трейд-офи – які компроміси споживач змушений робити, обираючи між різними рішеннями? Що він готовий втратити, щоб отримати ключову для нього цінність?
Соціальний, функціональний та емоційний аспекти – як рішення впливає не лише на конкретне завдання, а й на статус, відчуття контролю, впевненість чи соціальну взаємодію?
Контекст роботи – де, коли і які тригери запускають цю потребу? Які бар’єри заважають її реалізувати?
Конкурентні альтернативи – як люди вирішують цю задачу зараз? Що вони «наймають» замість вашого рішення?
Фізіологічні та психологічні обмеження – чи є фактори, які заважають виконання «роботи» (тривоги, звички, когнітивне перевантаження, відсутність потрібних навичок)?
Еволюція роботи – чи змінюється ця «робота» з часом, і якщо так, то як?
Динаміка прийняття рішення – хто впливає на вибір користувача?

JTBD – це про системне мислення, а не спрощення. Якщо вам пояснюють його як «job = набір дій» або «job = зміни у житті» – знайте, це дуже дуже поверхневе занурення у методологію.

Всюди, від еволюції до фінансових криз, є глибші паттерни що визначають характер подій. І якщо ми досі не бачимо іх— можливо, просто дивимось не туди.

Complexity Map показує, як ідеї про складні системи розвивалися десятиліттями, переплітаючи фізику, біологію, кібернетику, когнітивні науки та навіть мистецтво. Від Лоренцових атракторів до теорії мереж — кожна з цих концепцій наближає нас до розуміння хаосу і порядоку навколо нас.

На кого підписатися в лінкедіні?

Друзі, на кого з українських підприємців чи маркетологів варто підписатися в лінкедіні? Хто пише цікаво/корисно і не помічений в бездумному репості чата gpt?

Обговорюємо нові ланцюжки промптів в чатіку курса "споживацька цінність"

Поширені помилки, через які ШІ видає «шаблонний треш» замість норм контенту

— «ChatGPT для контенту? Вийшло сухо й нудно.»
— «Це просто не для мене, занадто шаблонно.»
— «Я ж знав(-ла), що це переоцінена х*рня.»

І тут люди самі собі перекривають кисень — знову беруться за ручний контент і витрачають години на те, що ШІ міг би зробити за 10–20 хвилин.

А проблема не в ШІ. А в підході.

1. «Напиши пост про…»

Якщо дасте запит у стилі «напиши пост про розвиток» — отримаєте набір штампів і загальних фраз.

Що робити:
Формулюйте завдання як для людини-копірайтера.

Приклад промпта:

Хочу пост про те, як змінилася моя робота після впровадження ШІ. Зроби контрастний захід (до/після), додай емоційний зсув і покажи результат.

2. Берете перший варіант і розчаровуєтесь

Перша версія — це чернетка, зачіпка, ниточка.
Що робити: Її потрібно доопрацьовувати.

Приклад промпта:

Це поки сухо. Зроби стиль живішим, додай чіпляючий заголовок і внутрішній конфлікт.

3. Немає контексту = немає сенсу

ШІ не знає вашу аудиторію та ціль, тому видає щось «про все й ні про що».

Що робити: додати контекст

Приклад промпта:

Це для тих, хто пробував ШІ, але розчарувався. Треба показати, що справа не в технології, а в неправильних запитах.

4. Просите вигадати все з нуля

ШІ не вгадує ваші думки. Якщо не дасте йому матеріал — отримаєте пустий текст.

Що робити: вигрузити свої сирі думки як стартову точку.

Приклад промпта:

Ось тема: як я перейшов від хаосу в задачах до системи з ШІ. Є кейс із календарем. Зроби з цього пост.

5. Кожного разу починаєте з нуля

Ви не аналізуєте, що працювало раніше, й кожного разу пишете промпт з чистого листа.

Приклад промпта:

Ось мій пост, який «зайшов». Зроби такий самий за стилем, але про страх викладати свої думки.

⸻

Розпізнали себе?

Більшість роблять кілька цих помилок або всі п’ять. І саме тому ШІ «не працює». Не тому що він поганий, а тому що ви поки що не навчили його працювати на себе.

⸻

Дивіться, початок цього поста побудований за схемою: хук → проблема → інсайт → рішення.

Будь-який текст ШІ може зробити більш «чіпляючим», якщо просто перебудувати його за цією логікою.

Приклад промпта:

Перепиши за схемою хук → проблема → інсайт → рішення.

Бонус для тих, хто втомився від вічних хуків у текстах: спробуй східну структуру кішотенкецу.

Це логіка оповіді, де сенс розкривається поступово:
1. Кі – введення в тему
2. Шо – розвиток ідеї
3. Тен – несподіваний поворот
4. Кецу – висновок

Приклад промпта:

Перепиши цей текст за схемою кі-шо-тен-кецу, щоб головний меседж розкрився поступово.

Користуйтеся )

Фокус як стратегічна перевага

Кажуть що це давня історія, але мені чогось попалось тільки зараз: «правило п’яти одиничок».

✔️ Одна цільова аудиторія – не «всі», а конкретна група людей із спільною проблемою. Чим вужче – тим краще.
✔️ Одна біль – не список з десятка пунктів, а головна проблема, яка реально болить.
✔️ Один продукт – не асортимент, а рішення, що закриває саме цю біль.
✔️ Один канал комунікації/продажу – той, який дає максимум результату, а не «будемо всюди».
✔️ Один конвертер – чіткий механізм, що переводить інтерес у продаж.

Це правило особливо корисне для планування запуску продукту чи виходу на новий ринок. Спочатку ти концентруєшся на одному напрямку, тестуєш, відточуєш, і тільки після успіху масштабуєшся.

Я для себе це правило трішки підшліфував, згідно з власними уявленнями про те як споживачі приймають рішення про покупку:

✔️ Одна високорівнева ціль – або одна «робота» по jtbd на якій ми фокусуємось
✔️ Один критерій найму – або ключовий desired outcome в ситуації покупки
✔️ Одна продуктова властивість - що створює найкращі афорданси в ситуації покупки
✔️ Один канал продажу, що найкраще відповідає цій jtbd
✔️ Один конверсійний механізм - дія яка гарантовано дає певний відсоток продажів

Чим вужчий фокус тим швидше ми рухаємось в цьому напрямку.
На чому ви зараз сфокусовані?

Якось я написав пост про бізнес… І ось що сталося

У 2021 році я написав пост про те, що насправді відбувається, коли ти починаєш бізнес. Без рожевих окулярів – просто реалістичний шлях, через який проходять більшість підприємців.

«Якщо ви починаєте бізнес (будь-який бізнес, на будь-якому ринку), незалежно від того, скільки успішних бізнесів ви вже запустили, з вами відбудеться буквально таке:

1. Ваша геніальна ідея не спрацює. Або буде незрозуміло, спрацювала вона чи ні — у будь-якому випадку результати будуть відрізнятися від запланованих у гірший бік.

2. Ви вперто намагатиметесь реалізувати свою ідею. Далі два варіанти: перший — продовжувати реалізовувати початкову ідею. Другий — у процесі глибше зануритися в тему і модифікувати ідею, підлаштовуючи її під реальність.

3. У першому варіанті ви швидко припините діяльність і підете з ринку або довго й наполегливо боротиметеся — і таки підете з ринку. У другому варіанті є шанс за рік-два знайти таку модифікацію ідеї, яка буде зовсім не схожа на початкову, але при цьому почне працювати.

4. Ви схопитеся за ці перші ознаки життя і спитаєте себе: «А чи хочу я займатися тим, що в мене виходить?». Якщо відповідь «так», наступні три-п’ять років ви витратите на перетворення цього хаосу на більш-менш нормальний бізнес.

5. Через три-п’ять років ви запитаєте себе, як далеко хочете зайти (вирости), навіть не думаючи про те, щоб зупинятися. Всі проблеми зі здоров’ям бізнесу (родові травми чи відсутність кінцівок у малюка) ви в кращому випадку будете списувати на зовнішнє середовище (революції, дефолти), у гіршому — на дії уряду або власних співробітників (ніби це не ви їх обирали).

6. Ви ростете й розвиваєтесь як особистість. Разом із вами (так само повільно) зростає і ваш бізнес.»

Через два роки під цим постом з’явився коментар. Максим написав, що інтуїтивно зберіг його ще в серпні 2021, перед тим як відкрити свій бізнес. 1 вересня вони стартували. І все пішло рівно за тим сценарієм, який я описав.

Але головне – цей пост допоміг їм не застрягти у власних ілюзіях, а адаптуватися до реальності. Вони не чіплялися за свої мрії, а змінили підхід: почали слухати клієнта, розуміти його потреби та вдосконалювати бізнес відповідно до них. І це принесло результати.

Чому це важливо? По перше, як нагалування собі - не забувати що мене чекає в новому проекті. По друге - що часто правильна думка, почута в правильний момент, може змінити траєкторію. І це для мене це ще одне нагадування: слова мають значення. Іноді правильно підібрані слова можуть вплинути на чиєсь рішення — і, можливо, на чиєсь життя.

Друзі, ми в ruuush.marketing разом з Оленою Цисар робимо курс про клієнтський досвід і дуже потребуємо вашої поради. Допоможіть нам переконатися чи ми рухаємся у правильному напрямі. Будь ласка приділіть, 9 хв вашого часу оцінці концепту нового курсу.

https://forms.gle/bhsAUo9W5J5JtRKC7

Наговорили з Анастасією Пустильник, CEO та партнеркою Aimbulance, про здоров'я бренду на годину.

Гоу слухати повний випуск РУУУШ наживо+:
Youtube: https://youtu.be/pcUH2xKERjM
Apple podcasts: https://bit.ly/420fpFC
Spotify: https://bit.ly/3QQXNXC
Soundcloud: https://bit.ly/4iOl48U

Якщо маркетингова стратегія не працює, проблема, швидше за все, не в креативі, не в каналах і навіть не в конкурентах.

Спочатку потрібно розібратися, що саме йде не так. Інакше це не стратегія, а просто спроби натискати всі кнопки поспіль у надії, що хоч щось спрацює.

Більшість компаній реагують однаково: продажі не ростуть? Давайте запустимо нову кампанію, заллємо більше контенту, збільшимо бюджет. Але без діагностики це просто дорога гра в угадайку.

Будь-яка справжня стратегія починається з чесних відповідей на три запитання:
1. У чому проблема? (DEFINE)
2. Чому вона виникла? (ANALYSE)
3. Що з цим робити? (INSIGHT)

Пропустите хоча б одне – і стратегія починає тріщати, бо відірвана від реальності.

А як же амбіції? Хіба стратегія не починається з великої мрії?

Так. Але перш ніж бігти вперед, варто на мить зупинитися. Озирнутися і чесно відповісти: чому ми досі тут, а не там, де хочемо бути?

“Закохайся в якусь справу і займайся нею! Ніхто ніколи не осягає життя повністю, і в цьому немає нічого страшного. Досліджуй світ, адже майже все може стати по-справжньому захопливим, якщо заглибитися достатньо глибоко. Працюй стільки, скільки хочеш, і з такою самовідданістю, яка тобі до душі, над тим, що приносить тобі радість. Не думай про те, ким ти хочеш стати, а про те, що хочеш робити. Водночас підтримуй хоча б мінімальний баланс в інших сферах, щоб суспільство не завадило тобі займатися тим, що для тебе справді важливе.” Цитата з книги “Ви, певно, жартуєте, містере Фейнман!” (Surely You’re Joking, Mr. Feynman!) Річарда Фейнмана