Нагадую що сьогодні останній день для ранніх пташок ). Навіть якщо ви непевні і пізніше передумаєте і відмовитесь - це ок ). Я дуже хочу на цьому етапі дати особливі умови всім хто давно чекав цього курсу.

Стратегія вимагає амбіцій.

Якщо у вас немає амбіцій, то вам немає на чому будувати стратегію.

Сильні стратегії зʼявляються через напругу між амбіціями (явними чи імпліцитними) і поточним становищем вашого бізнесу в якому ресурсів у вас недостатньо, конкуренти сильніші, а споживачі ведуть себе не так як вам би хотілося.

Якщо ваша амбіція: «заробити більше грошей» у вас немає шансів на сильну стратегію. Стратегія живиться енергією від амбіції.

Якщо ваша амбіція: «вижити і зберегти команду» у вас немає шансів на сильну стратегію, хіба що, ви прямо зараз на лінії фронту (або окупованій території).

Амбіція часто ірраціональна, протирічить минулому досвіду та не може бути підтверджена даними. Амбіція часто зухвала, але саме ця зухвалість дає енергію і сенс нашим подальшим діям.

Так, однієї амбіції недостатньо і це ловушка для засновників та СЕО у яких его більше, ніж здоровий глузд. Але, з амбіції все починається, вона дає стратегії енергію і без неї немає напруги, конфлікту, що рухає бізнес вперед.

Яка ваша амбіція? Який конфлікт вона створює у вашому ж бізнесі? Як ви плануєте вирішувати цей конфлікт? Відповідь на останнє питання і є стратегією вашого бізнесу.

Деякий час тому, в FB, при обговорені Штурму, «Школи рушіного маркетингу», я в коментарях пообіцяв що «Якщо хоч один військовий побачить в цій назві неповагу і напише нам про це — ми обіцяємо змінити назву». Так і сталося.

Маркетинг традиційно, багато в чому, копіює військову термінологію (зайняти позицію, стратегія просування, тактика, target groups, guerrilla маркетинг тощо). І це ще від Сунь-Цзи тягнеться.

Рік тому, коли ми придумали цей концепт, контекст війни ще не був настільки густим, щоб ми помітили цю помилку. Дякую Олександр Мигаль, стратегу агенції Aimbulance, та воїну ЗСУ за переконливі аргументи проти такої назви.

Нарешті я радий представити вам «РУШ, школу рушійного маркетингу». І заодно анонсувати наступний набір на програму «JTBD інтервью» що стартує 19 січня. https://www.roosh.marketing/

Останнім часом я чув багато запитань чи користуємось ми фреймворком Value Proposition Cannvas Остервальдера і якщо ні, то чому?

Ні не користуємось, з декількох причин.

1. Незрозуміло з чого почати. Остервалдер не приділяє достатньо уваги сегментації потреб споживачів («Покупці ділової літератури» це так собі сегмент.). З цього тягнуться інші проблеми - плутанини далі по ланцюжку, коли протиречиві pains & gains потрапляють у поле зору і плутають результати.
2. Відсутність чіткої онтології. Дайте мені 15 хв і я будь яку pain переверну в gain. Мало того, Остервальдер при цьому за визначенням jobs відсилає до Крістенсена та Ульвіка (в яких різне визначення «роботи»). Це все приводить до того, що в означені ділянки канвасу на воркшопах вписують все що завгодно.
3. У канвасі начебто показана звʼязка між потребами споживача та властивостями продукту, але у формулюванні ціннісної пропозиції це ніяк не відображається. Ціннісна пропозиція відірвана від правої сторони канвсу і сумує тільки ліву сторону.
Є ще моменти але мабуть для дискусії на тему практичності застосування VPC достатньо і цього. Які ваші думки?

Сьогодні та завтра Марк Полард роздає безкоштовний доступ до курсів на платформі Sweathead. Не проґавте https://sweathead.com/home-new/gift/

Бенчмаркінг - вправа для невдах.

Якщо ви хочете вічно чекати да догоняти - бенчмаркінг саме для вас.

Вічно чекати поки хтось перевірить ризиковану гіпотезу і вічно доганяти лідерів ринку.

Найгірше в цьому всьому процессі, що ви ззовні ніколи не можете знати що було ключовими факторами успіху того чи іншого бізнесу. Мало того, більшість бізнесів стала успішними (читай основою для бенчмаркінгу) саме тому, що не слідувала правилам ринку, а ризикували йти проти ринку. І вам треба робити те саме.

Не обовʼязково йти «all in», тобто ставити все на цю ставку, але виділити розумний бюджет на експерименти ви забовязані.

Будь які творчі пошуки та експерименти будуть кращі ніж «бенчмаркінг».

Друзі, вітаю!

Якщо ви планували в наступному році потрапити на курс по JTBD, то зараз - найкраща нагода це запланувати.

19 січня старутє другий поток курсу де я обіцяю ще більше глибини, а також можливість працювати над вашим власним проектом з моім наглядом/підтримкою.

Гарантую що це буде найгрунтовніший курс по JTBD украінською мовою.

Ну і новорично-риздвяний розпродаж теж є ). За промокодом «ДРУЗІ» знижка на курс 20% до кинця цього року.

Більше інформаціі про курс та реєстрація - на сайті https://www.roosh.marketing/

Я знаю що більшість з вас вже встигла провести стратегічні сесії (або принаймні ви в своїй голові це зробили) і ви маєте плани на 2024-й, наскільки б складним ви його не уявляли собі.

Що я хочу вам сказати.

Щоб ви були свідомі темної сторони стратегічного планування. Шкідливості того відчуття всемогутності, яке дає хороший план. Ви не знаєте яким буде майбутнє. Ви не знаєте чи переможемо ми чи ні. Ви не знаєте чи не буде за нашою перемогою чогось важчого, ніж ця війна (як ми не знали це в 2014-му).

При цьому всьому, ви маєте бути впевненими, що останнє слово все одно за вами. Ніхто вас не може змусити бути жертвою (крім мами). Ніхто вас не може змусити відмовитися від своєї мрії. Відмовитись від бажання жити, любити та процвітати.

І ніхто вас не може змусити, зараз, в цю хвилину відмовитись відчувати щиру радість.

"ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ!" "СЛАВІМО ЙОГО!" Друзі з Різдвом вас!

Ой, а ось це сенсаційно і претендує на певну революцію. Зазвичай вважається, що для пошуку креативного рішення потрібне дивергентне і конвергентне мислення. Дабл даймонд і тд.

Так от: можливо, дивергентне мислення взагалі сильно з креативністю не пов'язане (3% варіативності можна списати на researcher bias) і на дивергентну частину дабл даймонд можна просто забити... https://psycnet.apa.org/record/2022-77202-001

Якщо ви хочете власними руками спробувати створити щось цікаве у stable diffusion - Вітя Шкурба проводить благодійний семінар (за донат на ЗСУ) «STABLE DIFFUSION: АІ ДЛЯ АНІМАЦІЇ ТА ВІДЕО».

https://www.facebook.com/share/p/nVfw8ubEj22cyqXH/?mibextid=WC7FNe

Реєстрація за лінком: STABLE DIFFUSION: АІ ДЛЯ АНІМАЦІЇ ТА ВІДЕО - конвертуємо скіли в донати

Сьогодні день рекомендацій ).

Найкраще що може зробити будь-який бізнес, це вигадати свій власний маркетинг (спираючись по цьому на наукову базу, те що називається «law-like patterns”).

Бо ніколи нікому ще давалася не вдавалося перемогти виконуючи рецепти із підручника для бізнес шкіл.

Юра Гладкий, за роки роботи вигадав власний маркетинг і зараз викладає його на авторському курсі «Маркетолог»

https://laba.ua/lecture/2727-marketolog

Цей курс для тих, хто хоче озирнутися на те, як створені і працюють їх бренди, щоб дати їм чогось нового для зростання, як сьогодні наймати в маркетинг і кого саме, як почати чи змінити професію повʼязану з маркетингом, щоб вільно говорити про маркетинг як з колегами в кавʼярні, так і на зустрічах з Радами Директорів в корпораціях.

Якби я зараз був кльовим стратегом без обтяжуючих обставин - я би з усіх сил намагався би потрапити до Валіка Панюти в команду, ту саму, що відома проектами Дія, United24media, Rozetka, bodo.

Можливо у вас обтяжуючих обставин менше? І ви своє доросле стратегічне життя хочете врізнобарвити фокусом на цифрові продукти (зараз категорії фінанси, продуктивність, державні застосунки)?

Якщо це ваша історія https://fedoriv.peopleforce.io/careers/v/42998-strategist?source_id=18332

«Повернення інвестицій в маркетинг» «MROI» це хибна метрика. Якщо ви намагаєтесь виміряти MROI ваших маркетингових активностей, скоріше за все ви робите фігню.

Завдання цієї метрики - допомогти прийняти рішення щодо інвестицій в маркетингові активності тут і зараз, але вона з цим завданням не справляється.

Стандартний підхід до маркетингового ROI полягає в тому, щоб співвіднести витрати на маркетинг, кампанію або рекламу в поточному періоді ("I" в ROI) з деяким показником виручки в поточному періоді або чистим новим LTV ("R" в ROI).

Але маркетинг у поточному періоді впливає на виручку в майбутньому періоді, а на поточні показники впливав маркетинг попередніх періодів - неможливо точно віднести затрати до виручки.

Мало того, якщо ви інвестуєте в маркетинг а продажі не ростуть (але і не падають), то порівнювати цю ситуацію треба не з попереднім періодом, коли продажі були аналогічні, а з альтернативним сценарієм, де за відсутності інвестицій продажі знижуються.

І того: показник ROMI може бути корисним лише якщо ми вимірюємо його за 3-5 років (щоб вище перелічені ефекти були згладженні у показниках) і дивимось на нього в конкурентній перспективі (співвідношення долі ринку до долі голосу та відносна згадуваність бренду в ситуації покупки.

Теорія сегментації ринку (різні “сегменти” людей по різному реагують на вашу пропозицію) так давно і так щільно сидить у мізках маркетологів, що сприймається як аксіома, яка не потребує доказів.

Однак.

Демографічна сегментація не працює. Психографічна сегментація не працює. Працює тільки один вид сегментації - за потребами. І ось заковика - потреби контекстно-залежні (склянка води в пустелі).

Єдина сучасна теорія, яка враховує контекст виникнення потреби - JTBD, єдина теорія "сегментації", яка має сенс.

І так, йдеться не про сегментацію споживачів, а про сегментацію ситуацій, у яких у людей виникає думка про ваш продукт (категорію продуктів). Тобто одна людина спокійно може потрапити в кілька сегментів (сьогодні помираю від спраги в пустелі - завтра пригощаю колег найдорожчою водою у світі на презентації свого проєкту).

Перфоманс-маркетинг може зібрати лише покупців, в яких вже сформований попит у вашій категорії.

Як тільки ви вичерпаєте поточний попит, вам доведеться боротися за невелику кількість покупців, що залишилися.

Ціна за клік та витрати на залучення злітають до небес, і ви потрапляєте в Долину смерті CAC.

Альтернатива - інвестувати одночасно в перфоманс і брендінг. У співвідношенні приблизно 40:60.

Всім привіт)

Студенти 2 потоку курсу по jtbd шукають респондентів для свого першого інтерв'ю.

Тож запрошую вас заповнити анкету і доєднатися на інтерв'ю у ролі респондента)

Анкета тут: https://forms.gle/V4yqP9NSyQ9Bc65c9

Нарешті, анонсуємо другий курс у школі рушійного маркетингу. Він присвячений темі, як поставити проривний, радикальний креатив на службу бренд-стратегії, і викладатимуть на курсі люди, які силою креативу вже змінюють бренди і цілі категорії (Viktor Shkurba, Valentyn Paniuta, Max Burtsev, Andriy Mishenko, Oleksiy Maksymenko, Ilia Anufrienko, Ihor Tulub, Mariia Kochmaruk, Dmytro Kudinov).

Я спробую виступити в ролі куратора-диригента, звʼязати докупи всі теми викладачів курсу червоною ниткою, зробити ключові акценти і висновки.

Мало того, перші реєстрації на курс натякають на те, що атмосфера навчання буде максимально інтелектуально стимулююча: вже зареєструвалися маркетинг, креативні та арт-директори провідних українських компаній.

Кількість місць обмежена. Як сказав один із учасників (перша людина, що зареєструвалася та оплатила участь): “Це унікальна програма, буде великою помилкою її пропустити, спікери - топ!”

https://roosh.marketing/on-the-edge

Поняття "позиціювання бренду" – це застаріла парадигма.

STP-процес, що включає сегментування, націлювання та позиціювання, належить минулому, часам "дошарпівської епохи".

У сучасній парадигмі акцент зроблено на визначенні всіх ситуацій, коли споживач згадує про категорію (CEP), широкому таргетингу (охопленні всіх потенційних споживачів категорії) та встановленні взаємозв'язків між CEP та брендом.

Не існує конкретних "сегментів" людей, на яких можна "позиціюватися". Є лише моменти у житті споживачів, коли вони згадують про вашу категорію, і, якщо вам пощастить і ви виявитесь ефективними, – про ваш бренд в цій категорії.

Тому якщо хтось починає вам розповідати про «позиціювання бренду» переконайтеся чи ви з цією людиною користуєтесь однією парадигмою маркетингу.

Маслоу був неправий. В його піраміді не вистачає ще одного шару. Найважливішого. Який значить значно більше для розуміння системи людських потреб. А саме - ніколи більше не чути про піраміду Маслоу. Це фундамент. База. Важливіший ніж їжа й секс.

Бо Абрагам ніколи не створював ніяких клятих пірамід потреб! 

Дивіться яка штука. У 1943 син українських мігрантів Абрагам написав перспективну статтю під назвою "Теорія людської мотивації" у журналі "Psychological Review". В ній він представив свою тезу, що мотив людей діяти виникає через п’ять категорій потреб. А саме:

1. Фізіологічні потреби. 
2. Безпека.
3. Любов та приналежність. 
4. Повага.
5. Самоактуалізація.

Маслоу дійсно вбачав цю п’ятірку як основні потреби, які стимулюють нашу поведінку. Але. Критично важливою була його заява про те, що, хоча ці «основні людські потреби організуються в певну ієрархію», це не означає, що перший «рівень» потреб має бути заповнений на 100% або повністю задоволений, перш ніж людина перейде до наступного рівня. Навпаки, Маслоу робив в статті наголос на те, що будь-яка людина хоче частково задовольнити всі потреби. Наприклад, у вас можуть бути задоволені 80% фізіологічних потреб, 60% потреб у любові, 10% потреб в самоактуалізації. Й в різних ситуаціях ці цифри просто будуть змінюватись разом з вашою мотивацією. 

Тобто те, що стверджував Абрагам, було аж ніяк не схоже на гру, в якій ти просто скачеш по рівнях аж допоки не доберешся до супербоса - самореалізації. А якщо не подолаєш якийсь рівень, то ти на кшталт шудрів та прокажених залишився назавжди на дні еволюції.  

Маслоу ніколи не публікував й навіть не згадував ніяких трикутників та пірамід. Ані в своїй статті 1943 року, ані в будь-якій наступній статті.

А от що дійсно відбулося - так це те, що у 1960 психолог Чарльз МакДермід вирішив спростити «ієрархію потреб» Маслоу для бізнес-спільноти. Ну а далі історію ви знаєте. 

Давайте вже дамо дідусю Маслоу спокійно відпочити.

Літаки не в змозі рухатися вдесятеро швидше, але польоти можуть бути вдесятеро цікавішими.

Справжня цінність створюється в голові у споживача, а не на заводі.

Мало хто доносить ці ідеі так яскраво як Рорі Сазерленд (CEO британського Ogilvy).

Ось деякі його тези:

Цінність продукту полягає в чомусь більшому, ніж в його функціональності.

Уявіть собі найкращий обід у вашому житті. А що якби вам прийшлося насолоджувалися ним поруч із відкритою каналізацією?

Незалежно від того, наскільки смачна їжа у ресторані, вам потрібне відповідне середовище для задоволення нею. Якщо у вашоі виделки відсутній зубець або підлога нечиста, ви не оціните цей досвід як задовільний.

Але приємні страви у ресторані з бездоганним інтер'єром і чудовим обслуговуванням смакуватимуть набагато краще, ніж вони смакували би у повсякденному житті.

Карти в застосунку Uber мають цінність, оскільки зменшують тривогу під час очікування.

"Нематеріальна цінність" може бути так само ефективною, як і матеріальна цінність. Це одне із див сучасного капіталізму.

Це часто виглядає як обман. Ми часто рівняємо цінність продукту тому, скільки зусиль було витрачено при його виробніцтві.

Правильний контекст може зробити простий продукт магічним.

https://www.google.com/gasearch?q=rory%20sutherland&tbm=&source=sh/x/gs/m2/5#vuanr=4