Фокус як стратегічна перевага

Кажуть що це давня історія, але мені чогось попалось тільки зараз: «правило п’яти одиничок».

✔️ Одна цільова аудиторія – не «всі», а конкретна група людей із спільною проблемою. Чим вужче – тим краще.
✔️ Одна біль – не список з десятка пунктів, а головна проблема, яка реально болить.
✔️ Один продукт – не асортимент, а рішення, що закриває саме цю біль.
✔️ Один канал комунікації/продажу – той, який дає максимум результату, а не «будемо всюди».
✔️ Один конвертер – чіткий механізм, що переводить інтерес у продаж.

Це правило особливо корисне для планування запуску продукту чи виходу на новий ринок. Спочатку ти концентруєшся на одному напрямку, тестуєш, відточуєш, і тільки після успіху масштабуєшся.

Я для себе це правило трішки підшліфував, згідно з власними уявленнями про те як споживачі приймають рішення про покупку:

✔️ Одна високорівнева ціль – або одна «робота» по jtbd на якій ми фокусуємось
✔️ Один критерій найму – або ключовий desired outcome в ситуації покупки
✔️ Одна продуктова властивість - що створює найкращі афорданси в ситуації покупки
✔️ Один канал продажу, що найкраще відповідає цій jtbd
✔️ Один конверсійний механізм - дія яка гарантовано дає певний відсоток продажів

Чим вужчий фокус тим швидше ми рухаємось в цьому напрямку.
На чому ви зараз сфокусовані?

Якось я написав пост про бізнес… І ось що сталося

У 2021 році я написав пост про те, що насправді відбувається, коли ти починаєш бізнес. Без рожевих окулярів – просто реалістичний шлях, через який проходять більшість підприємців.

«Якщо ви починаєте бізнес (будь-який бізнес, на будь-якому ринку), незалежно від того, скільки успішних бізнесів ви вже запустили, з вами відбудеться буквально таке:

1. Ваша геніальна ідея не спрацює. Або буде незрозуміло, спрацювала вона чи ні — у будь-якому випадку результати будуть відрізнятися від запланованих у гірший бік.

2. Ви вперто намагатиметесь реалізувати свою ідею. Далі два варіанти: перший — продовжувати реалізовувати початкову ідею. Другий — у процесі глибше зануритися в тему і модифікувати ідею, підлаштовуючи її під реальність.

3. У першому варіанті ви швидко припините діяльність і підете з ринку або довго й наполегливо боротиметеся — і таки підете з ринку. У другому варіанті є шанс за рік-два знайти таку модифікацію ідеї, яка буде зовсім не схожа на початкову, але при цьому почне працювати.

4. Ви схопитеся за ці перші ознаки життя і спитаєте себе: «А чи хочу я займатися тим, що в мене виходить?». Якщо відповідь «так», наступні три-п’ять років ви витратите на перетворення цього хаосу на більш-менш нормальний бізнес.

5. Через три-п’ять років ви запитаєте себе, як далеко хочете зайти (вирости), навіть не думаючи про те, щоб зупинятися. Всі проблеми зі здоров’ям бізнесу (родові травми чи відсутність кінцівок у малюка) ви в кращому випадку будете списувати на зовнішнє середовище (революції, дефолти), у гіршому — на дії уряду або власних співробітників (ніби це не ви їх обирали).

6. Ви ростете й розвиваєтесь як особистість. Разом із вами (так само повільно) зростає і ваш бізнес.»

Через два роки під цим постом з’явився коментар. Максим написав, що інтуїтивно зберіг його ще в серпні 2021, перед тим як відкрити свій бізнес. 1 вересня вони стартували. І все пішло рівно за тим сценарієм, який я описав.

Але головне – цей пост допоміг їм не застрягти у власних ілюзіях, а адаптуватися до реальності. Вони не чіплялися за свої мрії, а змінили підхід: почали слухати клієнта, розуміти його потреби та вдосконалювати бізнес відповідно до них. І це принесло результати.

Чому це важливо? По перше, як нагалування собі - не забувати що мене чекає в новому проекті. По друге - що часто правильна думка, почута в правильний момент, може змінити траєкторію. І це для мене це ще одне нагадування: слова мають значення. Іноді правильно підібрані слова можуть вплинути на чиєсь рішення — і, можливо, на чиєсь життя.

Друзі, ми в ruuush.marketing разом з Оленою Цисар робимо курс про клієнтський досвід і дуже потребуємо вашої поради. Допоможіть нам переконатися чи ми рухаємся у правильному напрямі. Будь ласка приділіть, 9 хв вашого часу оцінці концепту нового курсу.

https://forms.gle/bhsAUo9W5J5JtRKC7

Наговорили з Анастасією Пустильник, CEO та партнеркою Aimbulance, про здоров'я бренду на годину.

Гоу слухати повний випуск РУУУШ наживо+:
Youtube: https://youtu.be/pcUH2xKERjM
Apple podcasts: https://bit.ly/420fpFC
Spotify: https://bit.ly/3QQXNXC
Soundcloud: https://bit.ly/4iOl48U

Якщо маркетингова стратегія не працює, проблема, швидше за все, не в креативі, не в каналах і навіть не в конкурентах.

Спочатку потрібно розібратися, що саме йде не так. Інакше це не стратегія, а просто спроби натискати всі кнопки поспіль у надії, що хоч щось спрацює.

Більшість компаній реагують однаково: продажі не ростуть? Давайте запустимо нову кампанію, заллємо більше контенту, збільшимо бюджет. Але без діагностики це просто дорога гра в угадайку.

Будь-яка справжня стратегія починається з чесних відповідей на три запитання:
1. У чому проблема? (DEFINE)
2. Чому вона виникла? (ANALYSE)
3. Що з цим робити? (INSIGHT)

Пропустите хоча б одне – і стратегія починає тріщати, бо відірвана від реальності.

А як же амбіції? Хіба стратегія не починається з великої мрії?

Так. Але перш ніж бігти вперед, варто на мить зупинитися. Озирнутися і чесно відповісти: чому ми досі тут, а не там, де хочемо бути?

“Закохайся в якусь справу і займайся нею! Ніхто ніколи не осягає життя повністю, і в цьому немає нічого страшного. Досліджуй світ, адже майже все може стати по-справжньому захопливим, якщо заглибитися достатньо глибоко. Працюй стільки, скільки хочеш, і з такою самовідданістю, яка тобі до душі, над тим, що приносить тобі радість. Не думай про те, ким ти хочеш стати, а про те, що хочеш робити. Водночас підтримуй хоча б мінімальний баланс в інших сферах, щоб суспільство не завадило тобі займатися тим, що для тебе справді важливе.” Цитата з книги “Ви, певно, жартуєте, містере Фейнман!” (Surely You’re Joking, Mr. Feynman!) Річарда Фейнмана

Кінець інтернету, яким ми його знаємо

Томас Клаффке (автор сабстека Creative Destruction) опублікував 49 слайдів про переосмислення AI та інтелекту.

Інтернет, що зникає

Штучний інтелект може стати новим універсальним медіатором та інтерфейсним шаром інтернету, поступово витісняючи Google, браузери та навіть мобільні додатки.

Так званий vibe coding показує нам майбутнє взаємодії людини з комп’ютером, яке буде значно інтуїтивнішим.

Веб-сайти, додатки, звичний веб-фронтенд можуть просто відійти в тінь. Замість них – потужний AI-інтерфейс, який дозволяє запитувати, шукати, створювати й отримувати інформацію або сервіси простою розмовною мовою.

На горизонті три варіанти:
• Глобальні AI-інтерфейси (щось на кшталт Google на стероїдах).
• Персоналізовані AI-асистенти, адаптовані до потреб конкретного користувача.
• AI-агенти, які можна тренувати й налаштовувати під конкретні завдання.

Vibing with AI

Новий рівень взаємодії – це не просто голосові команди чи текстові запити. Ти “спілкуєшся” з великими мовними моделями, які виконують всю рутинну роботу, поки ти лише переглядаєш результати.

Розмиття меж між мисленням, дослідженням, створенням і програмуванням – це вже не футуризм.
Vibe marketing, vibe design, vibe 3D-моделювання, vibe traveling – усе це вже відбувається.

Вихід за рамки жорстких інтерфейсів може змінити наші відносини з технологіями:
• Не ми пристосовуємося до систем, а вони адаптуються до нашого мислення.

Me, Myself & AI

Продуктивність набуває нового значення.
З’являється модель: одна людина + команда спеціалізованих AI-агентів.

Раніше ти працював сам, тепер ти – CEO власного AI-оркестру:
• AI-дослідник,
• AI-аналітик,
• AI-маркетолог,
• AI-дизайнер,
• AI-керівник проєктів.

Уяви, на роботу, ти приходиш не сам, а з цілою армією “штучних колег”.

Що це змінює?
1. Інтернет, що адаптується під нас.
Зараз ми вчимося працювати з софтом: розбираємося в навігації, запам’ятовуємо меню, вчимося “гуглити” правильно. Але AI може зробити цифровий світ органічним і зручним.
2. Менше часу за екраном.
Відкривати десятки вкладок у пошуку інформації? Досліджувати всі можливі фільтри в інтерфейсі? Відволікатися на таргетовану рекламу?
AI-інтерфейси можуть скоротити цей шум і зробити інтернет спокійнішим.
3. Перехід від механічної культури до розмовної.
Якщо голосові та текстові AI-інтерфейси стануть нормою, це зробить нас усіх кращими комунікаторами.

Що далі?
Чи готові ми до цього майбутнього?

Картинка про зміну парадигми від Systems Innovation Network наштовхнула мене на думку що ризик це валюта змін.

Хочеш іншого життя? Іншого бізнесу? Інших стосунків? Окей, тоді ось правда, яку мало хто приймає: зміни не приходять без ризику.
Немає такого варіанту, де ти з комфортної зони потрапляєш в нову парадигму, минаючи невизначеність.
Особистий розвиток? Це ризик – змінити середовище, вийти з ролі, яку тобі нав'язали, зробити щось не так, як "правильно". Бізнес? Це інвестиції в ідею, яка може не злетіти. Це ставка на стратегію, яка ще не доведена. Стосунки? Це довіра там, де можуть підставити. Це відкритися там, де можна отримати удар.

Ризик – це паливо змін. Але він не має бути смертельним. Помилка не повинна знищити тебе в нуль. Втрата не має зробити тебе банкрутом у всіх сенсах.
Шукайте ризик, який вас потенційно розширює безмежно, але не знищує.

Цікавість vs. Ідентичність
Річард Фейнман казав: «Не думай про те, ким ти хочеш стати, а про те, що хочеш робити».

І це базовий тест на чесність перед собою.
Ким ти себе називаєш? Експертом? Підприємцем? Артистом? А тепер питання: що ти реально хочеш робити, незалежно від того чи вписується воно в означене визначення?

Цікавість веде вперед. Вона не питає, скільки тобі років і чи «пасує» тобі ця справа.

Ідентичність тягне назад. Бо як же так — ти ж «серйозна людина», тобі не личить ці «дитячі забавки».

Ну і що, що в тебе 20 років досвіду? Ну і що, що те, що тебе зараз драйвить, виглядає безглуздо для інших? Якщо цікавість конфліктує з твоєю ідентичністю — ставай на бік цікавості. Інакше ти ризикуєш все життя «бути кимось» замість того, щоб робити щось справді живе.

Як McKinsey вирішують проблеми стратегічного рівня — і що з цього можна взяти для себе.

McKinsey & Co. не просто консалтингова фірма, а школа мислення. Їхній підхід до вирішення проблем став частиною їх корпоративного ДНК та одним з головних драйверів їхньої репутації.

Головне тут: цей підхід можна вивчити. Він не є секретною магією для обраних, і кожен новий консультант McKinsey проходить через нього вже в перший тиждень роботи.

Якщо це працює для них — можливо, це варто вивчити і нам?

Umbrex зробили короткий гід по McKinsey Problem Solving Approach, щоб зробити цю методику доступною ширшій аудиторії. І це варто прочитати.

Інтелектуальна чесність як конкурентна перевага.

У момент, коли аудиторія ловить тебе на маніпуляції — все.
Ти можеш бути геніальним маркетологом, робити ідеальні презентації, показувати неймовірні цифри. Але якщо в них є тріщина — довіра летить в тартарари.

Це про втрату емоційного каналу.
Бо ти більше не “свій”.
Ти — той, хто прикрашає. Хто крутить. Хто щось ховає.
А значить — ти не на моєму боці.

Інтелектуальна чесність — це не романтика і не етика.
Це стратегічний вибір.
Якщо твоя аудиторія розумна, критична, уважна — єдиний спосіб залишатися в діалозі з нею — це бути чесним. Не гучним, не зручним, не приємним — а чесним.

Тоді тобі вірять.
А довіра — це єдиний справжній конверсійний фактор.

Ведучий vs. Гість

Я люблю бути ведучим подкасту.
Можна слухати, ставити питання, іноді встрягати зі своєю думкою — якщо є що сказати.
Ти тримаєш простір, а не тягнеш ковдру.

А от бути гостем — це вже інше кіно.

Нещодавно був у цій ролі. І, чесно кажучи, не те щоб дуже собі сподобався.
Губив думку. Повторювався. Висловлювався не так, як хотів.
Замість плавного потоку — обривки. Замість флоу — десь підгоріло, десь забуксував.

Але це був цікавий досвід.

Бо коли ти з того боку мікрофона, то раптом розумієш, наскільки складно бути лаконічним, коли всі уявні очі (і вуха) на тобі.

YouTube: https://youtu.be/tRF-3VRoFjE