Чим ще ми схожі в п'ятдесят років на того двадцятирічного хлопця, якого ми намагаємось згадати, якому будь-якою ціною бажаєм продовжувати жити? Навіть плоть вже не та, вона змінилась, оновилась. Немає більше ні міліметру плоті того часу.
А як справа з душею? З тим, про що ми думали? З почуттями, що штовхали нас до дії, що пронизували наші серця, як язики полум'я?
— LÉON DEGRELLE "ÂMES BRÛLANTES/BRENNENDE SEELEN"
trobar clus
А як справа з душею? З тим, про що ми думали? З почуттями, що штовхали нас до дії, що пронизували наші серця, як язики полум'я?
— LÉON DEGRELLE "ÂMES BRÛLANTES/BRENNENDE SEELEN"
trobar clus
Там смерть
у якої ми вирвемо очі
витнемо серце
і вдавимо довгим волоссям
Дівчинки з Маріуполю
Дівчинки з Ірпеня
Дівчинки з Бучі
Дівчинки з Гостомелю
— ДМИТРО ШАНДРА "ЩІЛЬНИЙЧОРНИЙ"
trobar clus
у якої ми вирвемо очі
витнемо серце
і вдавимо довгим волоссям
Дівчинки з Маріуполю
Дівчинки з Ірпеня
Дівчинки з Бучі
Дівчинки з Гостомелю
— ДМИТРО ШАНДРА "ЩІЛЬНИЙЧОРНИЙ"
trobar clus
Ціна — 300 грн.
Матеріал — ПВХ
Кількість — 20 шт.
@trobar_bot — для замовлення
"Час від часу, в спалаху ракети, я бачив цілі ряди сталевих касок, цілі ряди блискучих клинків, і мене наповнювало відчуття незнищенності. Нас можна було змолоти, але не здолати."
— ERNST JÜNGER "IN STAHLGEWITTERN"
trobar clus
Матеріал — ПВХ
Кількість — 20 шт.
@trobar_bot — для замовлення
"Час від часу, в спалаху ракети, я бачив цілі ряди сталевих касок, цілі ряди блискучих клинків, і мене наповнювало відчуття незнищенності. Нас можна було змолоти, але не здолати."
— ERNST JÜNGER "IN STAHLGEWITTERN"
trobar clus
Ви не знаєте тих, хто в нескінченному строю зробив крок до пітьми століть, проте всі вони продовжують жити всередині вас. Їх життя тече в вашій крові, на вашій землі, яка було оброблена їх працею і яку вони завоювали в битвах. Саме тому ваша кров — це щось священне. З нею ваші предки дали вам не тільки тіло, але й власну природу. Ви не можете зректися своєї крові самостійно. Ніхто не владний цього змінити. Проте кожен сам вирішує, як цей дар використати, розвинути якості, що дістались у спадок і викинути негативні. В кожному окремому випадку враховується Воля і Мужність
— HELMUT STELLRECHT "GLAUBEN UND HANDELN" 1938
trobar clus
— HELMUT STELLRECHT "GLAUBEN UND HANDELN" 1938
trobar clus
Нордичний дух повинен вибороти перемогу в серцях кожного особисто. Сьогодні наші ідеали не художники і музиканти, а Герої.
Героїзм — це вища цінність нашої душі, яка дісталась нам у спадок наших предків
— HELMUT STELLRECHT "GLAUBEN UND HANDELN" 1938
trobar clus
Героїзм — це вища цінність нашої душі, яка дісталась нам у спадок наших предків
— HELMUT STELLRECHT "GLAUBEN UND HANDELN" 1938
trobar clus
Розлука Психеї та Ероса й подальші випробування цієї смертної жінки, її довгий шлях до відновлення близькості, стають найболючішим і найважливішим нервом Апулеєвої історії. Оголений меч поміж Ізольдою і Трістаном під час їхнього сну — тобто збереження Далекості попри Близькість — стає найважливішою метафорою середньовічної легенди.
Обидві історії показують кохання як велику дружбу-боротьбу між Далекістю і Близькістю. Обидві знають, що кохання рятує нас від двох речей: нудної банальності, на яку перетворюється близькість без еліксиру Далекого, і гіркої меланхолії, на яку перетворюється далекість без подиху Близького.
Вони нам показують, що кохання — це мрія про близькість із Далеким і водночас — усвідомлення невичерпної далекості Близького. І що шлях до Близького далекий, а шлях до Далекого (наприклад, Бога) лежить через близького, через ближнього
— ВОЛОДИМИР ЄРМОЛЕНКО "ЕРОС І ПСИХЕЯ"
trobar clus
Обидві історії показують кохання як велику дружбу-боротьбу між Далекістю і Близькістю. Обидві знають, що кохання рятує нас від двох речей: нудної банальності, на яку перетворюється близькість без еліксиру Далекого, і гіркої меланхолії, на яку перетворюється далекість без подиху Близького.
Вони нам показують, що кохання — це мрія про близькість із Далеким і водночас — усвідомлення невичерпної далекості Близького. І що шлях до Близького далекий, а шлях до Далекого (наприклад, Бога) лежить через близького, через ближнього
— ВОЛОДИМИР ЄРМОЛЕНКО "ЕРОС І ПСИХЕЯ"
trobar clus
❤1
Новий ренесансний неоплатонізм мав і власну теорію кохання: якщо світ — нескінченна кількість щаблів між низьким і високим, то до високого божественного кохання можна дістатися через кохання земне. А тому кохання до прекрасної жінки — навіть якщо вона знаменита римська куртизанка — може вести до любові духовної та небесної, і зрештою до любові до самого Бога. Якщо ти закохаєшся в жінку чи навіть у її створений на полотні образ, ти можеш закохатись і у власне спасіння
— ВОЛОДИМИР ЄРМОЛЕНКО "ЕРОС І ПСИХЕЯ"
trobar clus
— ВОЛОДИМИР ЄРМОЛЕНКО "ЕРОС І ПСИХЕЯ"
trobar clus
trobar clus
Нордичний дух повинен вибороти перемогу в серцях кожного особисто. Сьогодні наші ідеали не художники і музиканти, а Герої. Героїзм — це вища цінність нашої душі, яка дісталась нам у спадок наших предків — HELMUT STELLRECHT "GLAUBEN UND HANDELN" 1938 trobar…
Ти створено було з безмежних лісових просторів і широких боліт, що нам лишили льодовики. Земля твоя була бідною, проте обробленою, через піт і працю, в радості і печалі, в нескінченній праці. Кожен залишив після себе щось перед тим, як померти і дати нове життя. Всередині тебе з глибин віків тягнеться нескінченний ланцюг минулих поколінь, ніби зерно для нового посіву на широкій землі. Кров дворянина чи сміливця, що захищав тебе передана нам. Ти несеш в собі тільки найкраще, що було дано у спадок
— HELMUT STELLRECHT "GLAUBEN UND HANDELN" 1938
trobar clus
— HELMUT STELLRECHT "GLAUBEN UND HANDELN" 1938
trobar clus
trobar clus
Новий ренесансний неоплатонізм мав і власну теорію кохання: якщо світ — нескінченна кількість щаблів між низьким і високим, то до високого божественного кохання можна дістатися через кохання земне. А тому кохання до прекрасної жінки — навіть якщо вона знаменита…
Бо еротика, як і теологія, потребує метафор і алегорій. Бо еротика — це також мистецтво відкривати, приховуючи, і приховувати, відкриваючи.
Cаме Аретіно один із перших показав, що таке людська еротика. Що це не просто повернення до «природи», а радше опис природи, в якому все завжди залишається напівприхованим, напіввисловленим; опис, де ніколи не показуєш усього до кінця; де центр бажання завжди залишається магнітом, який формує довкола себе магнетичні поля й так провокує мистецтво.
Аретіно, інакше кажучи, показав, що найгірше в людському коханні — це цілковита прозорість.
— ВОЛОДИМИР ЄРМОЛЕНКО "ЕРОС І ПСИХЕЯ"
trobar clus
Cаме Аретіно один із перших показав, що таке людська еротика. Що це не просто повернення до «природи», а радше опис природи, в якому все завжди залишається напівприхованим, напіввисловленим; опис, де ніколи не показуєш усього до кінця; де центр бажання завжди залишається магнітом, який формує довкола себе магнетичні поля й так провокує мистецтво.
Аретіно, інакше кажучи, показав, що найгірше в людському коханні — це цілковита прозорість.
— ВОЛОДИМИР ЄРМОЛЕНКО "ЕРОС І ПСИХЕЯ"
trobar clus
Можливо, в твоїх обіймах я б відчувала себе в безпеці, гріх був би настільки божественним, що я б відмовилась заради нього від тої честі, що підтримує мене і веде повз пустелю.
Моя єдина радість — любити тебе, мій обов'язок — уникати тебе, проте мій чин — всього лиш залишатись вірною тобі днями, роками, все життя, гордо тримаючи голову високо над пилом життя, йдучи до нової чистоти, більш великої, чим невинність, — все це заради тебе, тебе, хто є богом мого життя!
— INGEBORG BACHMANN
*Текст письма взятий з каналу Уробос Юнгера
trobar clus
Моя єдина радість — любити тебе, мій обов'язок — уникати тебе, проте мій чин — всього лиш залишатись вірною тобі днями, роками, все життя, гордо тримаючи голову високо над пилом життя, йдучи до нової чистоти, більш великої, чим невинність, — все це заради тебе, тебе, хто є богом мого життя!
— INGEBORG BACHMANN
*Текст письма взятий з каналу Уробос Юнгера
trobar clus
Forwarded from бібліотекарський фаталь
І якщо я любив, віддаючи себе,
врешті я опинявся з самим собою, адже тільки любов повертає
нас до себе самих.
— Камю.
trobar clus
Ця війна була первинною хмарою психічних можливостей, зарядженими вибуховим розвитком; той, хто вбачає в ній лише грубе, варваське, вишкреб тільки одну якість з гігантського комплексу, як і той, хто бачив в ній лише патріотичну героїку — ERNST JÜNGER "STURM"…
Ernst Jünger, mort à 102 ans
Гортаючи Його сторінки ми потрапляємо під Його Випромінення, яке залишило нам загартоване в боях та пригодах Його Авантюрне серце. Актуальність Юнгера буде вічною, адже Сталеві грози досі розривають землю і будуть розривати її далі, бо війна — це справа людини, яка створила машину. Серед мільйонів Робітників, лише одиниці справді зійшли в Ліс.
Юнгер виховав нас і виховує далі даючи настанови, відкриваючи питання, відповіді на які сховані в лабіринтах тексту, показуючи приклад з далеких окопів Франції, кабінетів Берліну чи затишної відпустки з Банін
Навсегда снять с себя оковы
Безопасности, сытости, лени.
Автоматы, землянки, окопы
Или тундра, тайга и олени.
Быть отшельником или бродягой,
Заговорщиком или юнгой.
Жизнь прожить с котелком и флягой,
Как учили нас Лондон и Юнгер
trobar clus
Гортаючи Його сторінки ми потрапляємо під Його Випромінення, яке залишило нам загартоване в боях та пригодах Його Авантюрне серце. Актуальність Юнгера буде вічною, адже Сталеві грози досі розривають землю і будуть розривати її далі, бо війна — це справа людини, яка створила машину. Серед мільйонів Робітників, лише одиниці справді зійшли в Ліс.
Юнгер виховав нас і виховує далі даючи настанови, відкриваючи питання, відповіді на які сховані в лабіринтах тексту, показуючи приклад з далеких окопів Франції, кабінетів Берліну чи затишної відпустки з Банін
Навсегда снять с себя оковы
Безопасности, сытости, лени.
Автоматы, землянки, окопы
Или тундра, тайга и олени.
Быть отшельником или бродягой,
Заговорщиком или юнгой.
Жизнь прожить с котелком и флягой,
Как учили нас Лондон и Юнгер
trobar clus
trobar clus
Ти створено було з безмежних лісових просторів і широких боліт, що нам лишили льодовики. Земля твоя була бідною, проте обробленою, через піт і працю, в радості і печалі, в нескінченній праці. Кожен залишив після себе щось перед тим, як померти і дати нове…
Усі великі творіння спочивають в Тобі, Батьківщино. Наша сила і наша велич, наша потреба і наше страждання. Ти — земля, що прийняла нас і майбутні покоління, що будуть проливати за Тебе власну кров. Ніхто не владен жити без Тебе, проте кожен віддасть своє життя заради Тебе, життя, що ти йому подарувала, Батьківщино
— HELMUT STELLRECHT "GLAUBEN UND HANDELN" 1938
trobar clus
— HELMUT STELLRECHT "GLAUBEN UND HANDELN" 1938
trobar clus
Життя вимагає твердості. З палаючим серцем крокуйте до ідеалу твердості. Бути твердим заради життя, стати бійцем, вибороти перемогу. ... Жар високий температур літа, пронизливий холод зими, довгі походи серед вологи і холоду. Важкий і так само довгий робочий день на фабриці чи за станком кулемету. Спрага чи голод, сон на голій землі, не здаючись в битві, ніколи, ніколи, незалежно від того, як безнадійно все виглядає: закінчились патрони - кинь в порожнечу пістолет, вчепись в горлянку супротивника, без страху за себе. Щоб бути борцем, воїн має вірити в своє діло, навіть якщо всі кажуть, що це брехня
— HELMUT STELLRECHT "GLAUBEN UND HANDELN" 1938
trobar clus
— HELMUT STELLRECHT "GLAUBEN UND HANDELN" 1938
trobar clus
Кожен повинен бути готовий до Битви. Кожен має навчатись і тренуватись так, ніби колись його зустріне день вирішальної битви за Батьківщину. Кожен має бути здатен пройти, перенести голод і спрагу, сон на голій землі, перебороти злидні, бути борцем і воїном перед обличчям смерті.
Нам потрібні чоловіки, тверді і жорсткі як сталь, наполегливіші за будь-кого в світі. Тільки вони здатні побороти труднощі в майбутньому своєї Батьківщини. Ви хочете бути одним з них чи залишатись осторонь як слабак?
— HELMUT STELLRECHT "GLAUBEN UND HANDELN" 1938
trobar clus
Нам потрібні чоловіки, тверді і жорсткі як сталь, наполегливіші за будь-кого в світі. Тільки вони здатні побороти труднощі в майбутньому своєї Батьківщини. Ви хочете бути одним з них чи залишатись осторонь як слабак?
— HELMUT STELLRECHT "GLAUBEN UND HANDELN" 1938
trobar clus
Forwarded from Rêves de Borée (Céline du CVR)
горн
Скользят видения сквозь марево, пожаров тени и туманы
Сжигаемые изморозью грёз былых
Кто грезит ими? Кто?
Лишь твой печальный лик. ...Le pourpre double d'acier.
Он дважды подожжён был.
Dans le feu et le sang. В крови и огне. В аффекте солнечных лучей.
Но кто его в "то время" единожды поджёг?
Лишь твой печальный лик. ...И у орла бывает враний крик, в глухой ночи и под её покровом, когда вскорь станет виден нам Глейпнир...
И жизни —
россыпь лепестков твоей улыбки... Другой не видели глаза его.
И ныне видно —
Ничего.
И свет есть там, где падал взгляд
Между объятий канонад... В глазах твоих.
А кто же мне святил из них?
Лишь твой печальный лик. Он источал весну,
Где гасли все надежды и рождались.
Где плакала заря смотря на человека запад.
Où les anges sont devenus terribles
pour moi dans leur silence.
Où les se sont tus.
Où la lune lance des lances..
Где хрипом запою,
Вступая на корабль
Плывущий в воздушных волн цвету и
Ими пьян он стал вчера и завтра,
Ведь нет теперешнего дня. Есть мир!
Но
Он
Не для меня;
и всё ж все волны в небесах полей, и горсти янтаря в руках волшебны фей, —
Что отражал из необорной дали свет теней —
Кто всё это в корабль возложил?
Лишь твой печальный лик.
Он как родник
Питал.
Я узнал лес
Шёл долго и тогда
Явилась мне прекрасная струна
Я долго спал, когда я шёл средь гор,
Среди усталой пасторали звёзд и чащ и троп
Не знал ни отдыха, и ни труда, ни бога этих мест и ни черта,
Явилась мне тогда, среди всего что есть —
Одна струна.
И так тут одиноко на горе.
Но как же вниз? Внизу потоп.
Струна от скрипки, самой же её нет.
Я кровью в горн трублю не зная нот.
Я зажигал огонь и его глиною тушил,
И глину не обжечь.
Я лишь дикарь и недоучка, старых как гора времён.
Струну оставил здесь другой поэт-чужак.
Der Junge Elis hat sie hier gelassen.
Обрывисто одной струной играть, но я
Не премину.
Её раствор стекает чёрной ртутью в очи дум. То слёзы нарекают Имена, проливших пот, над сей безумною игрой, аккорда одного, что из источника звучит, так ясно.
И если по струне идти мне меж отвесных скал, на ней играть, пока лоб не расшибу...
То может до него дойду... А там стоит —
Ein Junge Elis, Sat, et peut être du.
Там наконец далёк и слеп.
Струна напомнит мне твой печальный
лик.
18.02.2025
#poésie
Скользят видения сквозь марево, пожаров тени и туманы
Сжигаемые изморозью грёз былых
Кто грезит ими? Кто?
Лишь твой печальный лик. ...Le pourpre double d'acier.
Он дважды подожжён был.
Dans le feu et le sang. В крови и огне. В аффекте солнечных лучей.
Но кто его в "то время" единожды поджёг?
Лишь твой печальный лик. ...И у орла бывает враний крик, в глухой ночи и под её покровом, когда вскорь станет виден нам Глейпнир...
И жизни —
россыпь лепестков твоей улыбки... Другой не видели глаза его.
И ныне видно —
Ничего.
И свет есть там, где падал взгляд
Между объятий канонад... В глазах твоих.
А кто же мне святил из них?
Лишь твой печальный лик. Он источал весну,
Где гасли все надежды и рождались.
Где плакала заря смотря на человека запад.
Où les anges sont devenus terribles
pour moi dans leur silence.
Où les se sont tus.
Où la lune lance des lances..
Где хрипом запою,
Вступая на корабль
Плывущий в воздушных волн цвету и
Ими пьян он стал вчера и завтра,
Ведь нет теперешнего дня. Есть мир!
Но
Он
Не для меня;
и всё ж все волны в небесах полей, и горсти янтаря в руках волшебны фей, —
Что отражал из необорной дали свет теней —
Кто всё это в корабль возложил?
Лишь твой печальный лик.
Он как родник
Питал.
Я узнал лес
Шёл долго и тогда
Явилась мне прекрасная струна
Я долго спал, когда я шёл средь гор,
Среди усталой пасторали звёзд и чащ и троп
Не знал ни отдыха, и ни труда, ни бога этих мест и ни черта,
Явилась мне тогда, среди всего что есть —
Одна струна.
И так тут одиноко на горе.
Но как же вниз? Внизу потоп.
Струна от скрипки, самой же её нет.
Я кровью в горн трублю не зная нот.
Я зажигал огонь и его глиною тушил,
И глину не обжечь.
Я лишь дикарь и недоучка, старых как гора времён.
Струну оставил здесь другой поэт-чужак.
Der Junge Elis hat sie hier gelassen.
Обрывисто одной струной играть, но я
Не премину.
Её раствор стекает чёрной ртутью в очи дум. То слёзы нарекают Имена, проливших пот, над сей безумною игрой, аккорда одного, что из источника звучит, так ясно.
И если по струне идти мне меж отвесных скал, на ней играть, пока лоб не расшибу...
То может до него дойду... А там стоит —
Ein Junge Elis, Sat, et peut être du.
Там наконец далёк и слеп.
Струна напомнит мне твой печальный
лик.
18.02.2025
#poésie
Forwarded from Jetzt komme Feuer
Люди делятся на людей и скот по какому-то совершенно другому критерию, чем рациональность. И романтики уже точно вновь станут актуальны лет на пятьдесят, пока люди опять не призабудут что они такое