✅ Дрогобич
У 14 сторіччі ще не було нафто-газових магнатів, адже люди так активно не використовували ці природні ресурси для своїх потреб. А от сіль — ще й як.
💰 І завдяки цьому скарбу, місто Дрогобич якраз свого часу стало одним з найзаможніших.
😳 Починалось все 15-20 мільйонів років до наших днів, коли на Галичині було море. Разом з тектонічними змінами воно зникало, натомість з’являлись гори, далі — тутешні мешканці, а після — вже солеварня, яка брала з надр Землі ропу, насичену сіллю від колишнього моря і перетворювала її шляхом виварювання на те, що є обов’язковим інгредієнтом на нашому столі…і робить так досі, не зупиняючи підприємство ні на мить.
😮 Солеварня є найстарішим діючим підприємством в Україні і одним з найстаріших у світі. Уявіть, приміщення тутешньої шахти побудоване у 1473 році і технології майже не змінюються, навіть виварку роблять на дровах.
Так, все зараз виглядає, як руїни, але колись ця справа дійсно приносила колосальний прибуток, архітектурний відбиток чого можна побачити і у самому місті.
За «совєтів» і далі вже зі спадком — за часів Незалежності був занепад через нерентабельність.
Ось наприклад сухі, як сіль, цифри:
до повномасштабної війни тут видобували лише 660 тон на рік, в той же час у Соледарі — 2 мільйони тон. Після окупації міста на Донеччині, у Дрогобичі збільшили видобуток втричі, але це все одно крапля в морі (на ринку).
❤️ Але вся сіль тут — в людях. Саме вони зберегли підприємство, попри війни, окупації різними державами і скрутне економічне становище, та на щастя, додумались водити сюди екскурсії. Хоч, все виглядає дуже занедбано, ви точно будете вражені, адже люди, люди і ще раз люди, які в усіх сенсах дихають своєю справою, справляють фантастичне враження і закохують в це місце.
Як я вже казав, дрогобицька сіль озолотила місто.
✅ У 15 сторіччі тут з’являється ратуша (правда, сьогоднішня — з 1927 року), на вежу якої ви можете піднятися, щоб зрозуміти, куди вам прямувати далі, ще й мапу вам дадуть.
А дивитися тут є на що:
✅ Хоральна синагога 1865 року. У часи Другої світової війни приміщення слугувало конюшнею, опісля тут розміщувався спочатку склад тканин, згодом солі, а потім меблева крамниця. І лише на початку 1990-х років синагогу повернули місцевій єврейській общині.
✅ Костел святого Варфоломія. Побудований у 16 сторіччі, але як і багато святинь під час совєтської окупації був складом. Біля нього встановили пам’ятник Юрію Дрогобичу (Котермаку), який був видатним астрономом і вчителем Коперника.
✅ Собор Пресвятої Трійці, побудований на початку 18 сторіччя.
✅ Церква Святого Юра. Це найкраща з дерев’яних церков, які я бачив. По-перше, тут збереглися розписи та іконостас, які створив у 17 сторіччі видатний майстер Стефан Медицький. По-друге, це дві церкви під одним дахом. Більше одної літургії в один день не можна проводити, то за хорами на другому рівні храму вирішили поступити неординарно, і створили ще одне приміщення, так вже було все окей.
✅ І насамкінець раджу прогулятися вулицями Шевченка та Січових Стрільців, де й жили ті самі соляні магнати. Їхні колишні маєтки там хоч і не в ідеальному стані, але архітектура така, що стає зрозуміло, що у цих людей не лише були гроші, а й смак.
До речі, саме на вулиці Шевченка, 23 жив також і бургомістр (міський голова) Дрогобича Раймонд Ярош, який і надав оздоровчу і туристичну місію Трускавцю.
У 14 сторіччі ще не було нафто-газових магнатів, адже люди так активно не використовували ці природні ресурси для своїх потреб. А от сіль — ще й як.
💰 І завдяки цьому скарбу, місто Дрогобич якраз свого часу стало одним з найзаможніших.
😳 Починалось все 15-20 мільйонів років до наших днів, коли на Галичині було море. Разом з тектонічними змінами воно зникало, натомість з’являлись гори, далі — тутешні мешканці, а після — вже солеварня, яка брала з надр Землі ропу, насичену сіллю від колишнього моря і перетворювала її шляхом виварювання на те, що є обов’язковим інгредієнтом на нашому столі…і робить так досі, не зупиняючи підприємство ні на мить.
😮 Солеварня є найстарішим діючим підприємством в Україні і одним з найстаріших у світі. Уявіть, приміщення тутешньої шахти побудоване у 1473 році і технології майже не змінюються, навіть виварку роблять на дровах.
Так, все зараз виглядає, як руїни, але колись ця справа дійсно приносила колосальний прибуток, архітектурний відбиток чого можна побачити і у самому місті.
За «совєтів» і далі вже зі спадком — за часів Незалежності був занепад через нерентабельність.
Ось наприклад сухі, як сіль, цифри:
до повномасштабної війни тут видобували лише 660 тон на рік, в той же час у Соледарі — 2 мільйони тон. Після окупації міста на Донеччині, у Дрогобичі збільшили видобуток втричі, але це все одно крапля в морі (на ринку).
❤️ Але вся сіль тут — в людях. Саме вони зберегли підприємство, попри війни, окупації різними державами і скрутне економічне становище, та на щастя, додумались водити сюди екскурсії. Хоч, все виглядає дуже занедбано, ви точно будете вражені, адже люди, люди і ще раз люди, які в усіх сенсах дихають своєю справою, справляють фантастичне враження і закохують в це місце.
Як я вже казав, дрогобицька сіль озолотила місто.
✅ У 15 сторіччі тут з’являється ратуша (правда, сьогоднішня — з 1927 року), на вежу якої ви можете піднятися, щоб зрозуміти, куди вам прямувати далі, ще й мапу вам дадуть.
А дивитися тут є на що:
✅ Хоральна синагога 1865 року. У часи Другої світової війни приміщення слугувало конюшнею, опісля тут розміщувався спочатку склад тканин, згодом солі, а потім меблева крамниця. І лише на початку 1990-х років синагогу повернули місцевій єврейській общині.
✅ Костел святого Варфоломія. Побудований у 16 сторіччі, але як і багато святинь під час совєтської окупації був складом. Біля нього встановили пам’ятник Юрію Дрогобичу (Котермаку), який був видатним астрономом і вчителем Коперника.
✅ Собор Пресвятої Трійці, побудований на початку 18 сторіччя.
✅ Церква Святого Юра. Це найкраща з дерев’яних церков, які я бачив. По-перше, тут збереглися розписи та іконостас, які створив у 17 сторіччі видатний майстер Стефан Медицький. По-друге, це дві церкви під одним дахом. Більше одної літургії в один день не можна проводити, то за хорами на другому рівні храму вирішили поступити неординарно, і створили ще одне приміщення, так вже було все окей.
✅ І насамкінець раджу прогулятися вулицями Шевченка та Січових Стрільців, де й жили ті самі соляні магнати. Їхні колишні маєтки там хоч і не в ідеальному стані, але архітектура така, що стає зрозуміло, що у цих людей не лише були гроші, а й смак.
До речі, саме на вулиці Шевченка, 23 жив також і бургомістр (міський голова) Дрогобича Раймонд Ярош, який і надав оздоровчу і туристичну місію Трускавцю.
❤9👍3