✅ Моршин
Пропоную перепочити 😎
Як буквально, адже рекомендую вам відвідати цей український бальнеологічний курорт, так і в переносному сенсі відпочити від довгих постів на каналі, які були останнім часом 🫣
Тут немає ні замків, ні фортець, ні палаців (хоча, один з санаторіїв має це слово у своїй назві 😀).
Почнемо, тоді, з нього.
⛲️ Будівлю «Мармурового палацу» звело у 1938 році Товариство галицьких лікарів за проектом Мар'яна Нікодемовича. Поруч є парк з античними мармуровими скульптурами, фонтанами та клумбами 🌳
Якраз гуляти по цьому невеличкому затишному містечку надзвичайно приємно. Або просто так, як турист, або між музичними заходами, заняттями спортом та процедурами. Тож трохи подалі відносно нещодавно з’явився більш сучасний променад з скульптурами майстра, який створив схожі на Пейзажній алеї у Києві.
Якщо ж ненадовго повертатись до історії, то варто сказати, що курорт тут з’явився ще 1878 році після того, як купець Боніфацій Штіллер придбав ці землі у графів Бранецьких. Під час першого лікувального сезону на курорті Моршин лікували виключно органи дихання, але після численних досліджень мінеральних вод, в 1880-му році курорт отримав статус бальнеологічного.
Відтоді ж вода тут — головує. Вона допомагає нормалізувати обмін речовин, зменшити рівень цукру в крові та підвищує толерантність до глюкози у хворих на цукровий діабет.
💦 Один з бюветів було побудовано у 1935 році, і виглядає він унікально, у формі якогось гриба.
Атракцій також вистачає і на місцевому ставку: катамарани, човники, риболовля. Та і можна легко кудись проїхатись залізницею для зміни обстановки 🚂
Коротше, шукаєте місце для спокійної відпустки? Вам сюди 👍
Пропоную перепочити 😎
Як буквально, адже рекомендую вам відвідати цей український бальнеологічний курорт, так і в переносному сенсі відпочити від довгих постів на каналі, які були останнім часом 🫣
Тут немає ні замків, ні фортець, ні палаців (хоча, один з санаторіїв має це слово у своїй назві 😀).
Почнемо, тоді, з нього.
⛲️ Будівлю «Мармурового палацу» звело у 1938 році Товариство галицьких лікарів за проектом Мар'яна Нікодемовича. Поруч є парк з античними мармуровими скульптурами, фонтанами та клумбами 🌳
Якраз гуляти по цьому невеличкому затишному містечку надзвичайно приємно. Або просто так, як турист, або між музичними заходами, заняттями спортом та процедурами. Тож трохи подалі відносно нещодавно з’явився більш сучасний променад з скульптурами майстра, який створив схожі на Пейзажній алеї у Києві.
Якщо ж ненадовго повертатись до історії, то варто сказати, що курорт тут з’явився ще 1878 році після того, як купець Боніфацій Штіллер придбав ці землі у графів Бранецьких. Під час першого лікувального сезону на курорті Моршин лікували виключно органи дихання, але після численних досліджень мінеральних вод, в 1880-му році курорт отримав статус бальнеологічного.
Відтоді ж вода тут — головує. Вона допомагає нормалізувати обмін речовин, зменшити рівень цукру в крові та підвищує толерантність до глюкози у хворих на цукровий діабет.
💦 Один з бюветів було побудовано у 1935 році, і виглядає він унікально, у формі якогось гриба.
Атракцій також вистачає і на місцевому ставку: катамарани, човники, риболовля. Та і можна легко кудись проїхатись залізницею для зміни обстановки 🚂
Коротше, шукаєте місце для спокійної відпустки? Вам сюди 👍
❤13👍2
✅ Трускавець
Якщо вже сказав 🅰️, треба казати і 🅱️. Якщо вже розказав про Моршин, варто згадати і про Трускавець.
💦 Так, на Львівщині є ще один дуже відомий бальнеологічний курорт, куди приїздять вже з іншими скаргами на здоров’я або ж на профілактику.
Вода «Нафтуся» стимулює виведення дрібного каміння та піску з нирок, жовчного міхура, зменшує здатність організму до утворення та відкладення солей, підвищує роботу імунної системи, виводить з організму токсичні елементи.
💧 «Марія» покращує роботу жовчного міхура та жовчевидільної системи, зменшує запалення слизової при ентероколітах та ентеритах.
💧 «Софія» призначається при пониженій кислотності, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, хронічних гастритах, хронічних колітах.
💧 «Юзя» має речовини для пом’якшення шкіри.
💧 «Броніслава» застосовується для полоскання ротової порожнини та носа, при хронічних захворюваннях горла і дихальних шляхів.
🗓 Взагалі, Трускавець, як курорт з’явився у 1827 році.
Хімічний аналіз мінеральної води «Нафтуся» вперше у 1836 році провів львівський вчений, аптекар і хімік Теодор Торосевич, який перш за все знаменитий завдяки винаходу гасової лампи.
У 1892 році тут побудовано приміщення для інгаляцій системи Вашмута. І далі у Трускавці почався справжній двіж на рівні зі здравницями Європи, як Ріхенгаль та Вісбаден 😎
У 1911 році Трускавець переходить до рук спілки Раймонда Яроша. Вони одразу ж електрифікують Трускавець і у 1912 споруджують новий вокзал, адже за 3 роки до цього вже було протягнуто залізницю, яка сполучала курорт з Львовом, Віднем, Краковом, Познанню, Прагою, Варшавою та Берліном 😮
Ну, і звичайно ж не лише водою єдиною. Трускавець доволі нещодавно, а саме у 2017 році, став українським Ріо 🇧🇷
Серйозно, тут теж встановили величезну статую Христа Спасителя. Не таку гігантську, як в Бразилії, але теж нічогенька — 12 метрів заввишки. Це біля вокзалу, який також помпезний.
✝️ А неподалік від центру міста є релігійно-архітектурний комплекс по типу Голгофи з гробом Господнім з монастирем поряд.
Є тут також декілька музеїв:
✔️ дуже пізнавальний музей історії міста
✔️ художника Михайла Біласа, якій відкрили у 1992 році ще за життя генія ткацького мистецтва, де представлені також твори інших митців
✔️ грошей
✔️ української майоліки.
💚 І звісно, парки, куди ж без цього.
🌳 «Адамівка», 1895 року народження, названий на честь аристократа Адама Сапеги, розкинувся на 60 гектарів у долині річки з унікальними деревами на кшталт веймутової сосни, тюльпанового дерева, оксамита амурського, доповнений пам’ятником Адаму Міцкевичу та скульптурами Богоматері і «Мавка та Лукаш».
🌳 «Підгір’я» був закладений наприкінці 19 сторіччя. Його фішкою є особливий ландшафтний дизайн, виконаний в етнічно-історичному стилі, фонтани та міні-зоопарк.
🔝 Загалом, Трускавець завжди був топовим курортом. Хоча, деякі санаторії разом з бюветом №2 стоять пусткою, тут будуються нові готельні комплекси, відкриваються сучасні ресторани (зокрема, у тогочасних маєтках), SPA та навіть є кінотеатр.
Якщо вже сказав 🅰️, треба казати і 🅱️. Якщо вже розказав про Моршин, варто згадати і про Трускавець.
💦 Так, на Львівщині є ще один дуже відомий бальнеологічний курорт, куди приїздять вже з іншими скаргами на здоров’я або ж на профілактику.
Вода «Нафтуся» стимулює виведення дрібного каміння та піску з нирок, жовчного міхура, зменшує здатність організму до утворення та відкладення солей, підвищує роботу імунної системи, виводить з організму токсичні елементи.
💧 «Марія» покращує роботу жовчного міхура та жовчевидільної системи, зменшує запалення слизової при ентероколітах та ентеритах.
💧 «Софія» призначається при пониженій кислотності, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, хронічних гастритах, хронічних колітах.
💧 «Юзя» має речовини для пом’якшення шкіри.
💧 «Броніслава» застосовується для полоскання ротової порожнини та носа, при хронічних захворюваннях горла і дихальних шляхів.
🗓 Взагалі, Трускавець, як курорт з’явився у 1827 році.
Хімічний аналіз мінеральної води «Нафтуся» вперше у 1836 році провів львівський вчений, аптекар і хімік Теодор Торосевич, який перш за все знаменитий завдяки винаходу гасової лампи.
У 1892 році тут побудовано приміщення для інгаляцій системи Вашмута. І далі у Трускавці почався справжній двіж на рівні зі здравницями Європи, як Ріхенгаль та Вісбаден 😎
У 1911 році Трускавець переходить до рук спілки Раймонда Яроша. Вони одразу ж електрифікують Трускавець і у 1912 споруджують новий вокзал, адже за 3 роки до цього вже було протягнуто залізницю, яка сполучала курорт з Львовом, Віднем, Краковом, Познанню, Прагою, Варшавою та Берліном 😮
Ну, і звичайно ж не лише водою єдиною. Трускавець доволі нещодавно, а саме у 2017 році, став українським Ріо 🇧🇷
Серйозно, тут теж встановили величезну статую Христа Спасителя. Не таку гігантську, як в Бразилії, але теж нічогенька — 12 метрів заввишки. Це біля вокзалу, який також помпезний.
✝️ А неподалік від центру міста є релігійно-архітектурний комплекс по типу Голгофи з гробом Господнім з монастирем поряд.
Є тут також декілька музеїв:
✔️ дуже пізнавальний музей історії міста
✔️ художника Михайла Біласа, якій відкрили у 1992 році ще за життя генія ткацького мистецтва, де представлені також твори інших митців
✔️ грошей
✔️ української майоліки.
💚 І звісно, парки, куди ж без цього.
🌳 «Адамівка», 1895 року народження, названий на честь аристократа Адама Сапеги, розкинувся на 60 гектарів у долині річки з унікальними деревами на кшталт веймутової сосни, тюльпанового дерева, оксамита амурського, доповнений пам’ятником Адаму Міцкевичу та скульптурами Богоматері і «Мавка та Лукаш».
🌳 «Підгір’я» був закладений наприкінці 19 сторіччя. Його фішкою є особливий ландшафтний дизайн, виконаний в етнічно-історичному стилі, фонтани та міні-зоопарк.
🔝 Загалом, Трускавець завжди був топовим курортом. Хоча, деякі санаторії разом з бюветом №2 стоять пусткою, тут будуються нові готельні комплекси, відкриваються сучасні ресторани (зокрема, у тогочасних маєтках), SPA та навіть є кінотеатр.
❤13👏3🐳3
✅ Дрогобич
У 14 сторіччі ще не було нафто-газових магнатів, адже люди так активно не використовували ці природні ресурси для своїх потреб. А от сіль — ще й як.
💰 І завдяки цьому скарбу, місто Дрогобич якраз свого часу стало одним з найзаможніших.
😳 Починалось все 15-20 мільйонів років до наших днів, коли на Галичині було море. Разом з тектонічними змінами воно зникало, натомість з’являлись гори, далі — тутешні мешканці, а після — вже солеварня, яка брала з надр Землі ропу, насичену сіллю від колишнього моря і перетворювала її шляхом виварювання на те, що є обов’язковим інгредієнтом на нашому столі…і робить так досі, не зупиняючи підприємство ні на мить.
😮 Солеварня є найстарішим діючим підприємством в Україні і одним з найстаріших у світі. Уявіть, приміщення тутешньої шахти побудоване у 1473 році і технології майже не змінюються, навіть виварку роблять на дровах.
Так, все зараз виглядає, як руїни, але колись ця справа дійсно приносила колосальний прибуток, архітектурний відбиток чого можна побачити і у самому місті.
За «совєтів» і далі вже зі спадком — за часів Незалежності був занепад через нерентабельність.
Ось наприклад сухі, як сіль, цифри:
до повномасштабної війни тут видобували лише 660 тон на рік, в той же час у Соледарі — 2 мільйони тон. Після окупації міста на Донеччині, у Дрогобичі збільшили видобуток втричі, але це все одно крапля в морі (на ринку).
❤️ Але вся сіль тут — в людях. Саме вони зберегли підприємство, попри війни, окупації різними державами і скрутне економічне становище, та на щастя, додумались водити сюди екскурсії. Хоч, все виглядає дуже занедбано, ви точно будете вражені, адже люди, люди і ще раз люди, які в усіх сенсах дихають своєю справою, справляють фантастичне враження і закохують в це місце.
Як я вже казав, дрогобицька сіль озолотила місто.
✅ У 15 сторіччі тут з’являється ратуша (правда, сьогоднішня — з 1927 року), на вежу якої ви можете піднятися, щоб зрозуміти, куди вам прямувати далі, ще й мапу вам дадуть.
А дивитися тут є на що:
✅ Хоральна синагога 1865 року. У часи Другої світової війни приміщення слугувало конюшнею, опісля тут розміщувався спочатку склад тканин, згодом солі, а потім меблева крамниця. І лише на початку 1990-х років синагогу повернули місцевій єврейській общині.
✅ Костел святого Варфоломія. Побудований у 16 сторіччі, але як і багато святинь під час совєтської окупації був складом. Біля нього встановили пам’ятник Юрію Дрогобичу (Котермаку), який був видатним астрономом і вчителем Коперника.
✅ Собор Пресвятої Трійці, побудований на початку 18 сторіччя.
✅ Церква Святого Юра. Це найкраща з дерев’яних церков, які я бачив. По-перше, тут збереглися розписи та іконостас, які створив у 17 сторіччі видатний майстер Стефан Медицький. По-друге, це дві церкви під одним дахом. Більше одної літургії в один день не можна проводити, то за хорами на другому рівні храму вирішили поступити неординарно, і створили ще одне приміщення, так вже було все окей.
✅ І насамкінець раджу прогулятися вулицями Шевченка та Січових Стрільців, де й жили ті самі соляні магнати. Їхні колишні маєтки там хоч і не в ідеальному стані, але архітектура така, що стає зрозуміло, що у цих людей не лише були гроші, а й смак.
До речі, саме на вулиці Шевченка, 23 жив також і бургомістр (міський голова) Дрогобича Раймонд Ярош, який і надав оздоровчу і туристичну місію Трускавцю.
У 14 сторіччі ще не було нафто-газових магнатів, адже люди так активно не використовували ці природні ресурси для своїх потреб. А от сіль — ще й як.
💰 І завдяки цьому скарбу, місто Дрогобич якраз свого часу стало одним з найзаможніших.
😳 Починалось все 15-20 мільйонів років до наших днів, коли на Галичині було море. Разом з тектонічними змінами воно зникало, натомість з’являлись гори, далі — тутешні мешканці, а після — вже солеварня, яка брала з надр Землі ропу, насичену сіллю від колишнього моря і перетворювала її шляхом виварювання на те, що є обов’язковим інгредієнтом на нашому столі…і робить так досі, не зупиняючи підприємство ні на мить.
😮 Солеварня є найстарішим діючим підприємством в Україні і одним з найстаріших у світі. Уявіть, приміщення тутешньої шахти побудоване у 1473 році і технології майже не змінюються, навіть виварку роблять на дровах.
Так, все зараз виглядає, як руїни, але колись ця справа дійсно приносила колосальний прибуток, архітектурний відбиток чого можна побачити і у самому місті.
За «совєтів» і далі вже зі спадком — за часів Незалежності був занепад через нерентабельність.
Ось наприклад сухі, як сіль, цифри:
до повномасштабної війни тут видобували лише 660 тон на рік, в той же час у Соледарі — 2 мільйони тон. Після окупації міста на Донеччині, у Дрогобичі збільшили видобуток втричі, але це все одно крапля в морі (на ринку).
❤️ Але вся сіль тут — в людях. Саме вони зберегли підприємство, попри війни, окупації різними державами і скрутне економічне становище, та на щастя, додумались водити сюди екскурсії. Хоч, все виглядає дуже занедбано, ви точно будете вражені, адже люди, люди і ще раз люди, які в усіх сенсах дихають своєю справою, справляють фантастичне враження і закохують в це місце.
Як я вже казав, дрогобицька сіль озолотила місто.
✅ У 15 сторіччі тут з’являється ратуша (правда, сьогоднішня — з 1927 року), на вежу якої ви можете піднятися, щоб зрозуміти, куди вам прямувати далі, ще й мапу вам дадуть.
А дивитися тут є на що:
✅ Хоральна синагога 1865 року. У часи Другої світової війни приміщення слугувало конюшнею, опісля тут розміщувався спочатку склад тканин, згодом солі, а потім меблева крамниця. І лише на початку 1990-х років синагогу повернули місцевій єврейській общині.
✅ Костел святого Варфоломія. Побудований у 16 сторіччі, але як і багато святинь під час совєтської окупації був складом. Біля нього встановили пам’ятник Юрію Дрогобичу (Котермаку), який був видатним астрономом і вчителем Коперника.
✅ Собор Пресвятої Трійці, побудований на початку 18 сторіччя.
✅ Церква Святого Юра. Це найкраща з дерев’яних церков, які я бачив. По-перше, тут збереглися розписи та іконостас, які створив у 17 сторіччі видатний майстер Стефан Медицький. По-друге, це дві церкви під одним дахом. Більше одної літургії в один день не можна проводити, то за хорами на другому рівні храму вирішили поступити неординарно, і створили ще одне приміщення, так вже було все окей.
✅ І насамкінець раджу прогулятися вулицями Шевченка та Січових Стрільців, де й жили ті самі соляні магнати. Їхні колишні маєтки там хоч і не в ідеальному стані, але архітектура така, що стає зрозуміло, що у цих людей не лише були гроші, а й смак.
До речі, саме на вулиці Шевченка, 23 жив також і бургомістр (міський голова) Дрогобича Раймонд Ярош, який і надав оздоровчу і туристичну місію Трускавцю.
❤9👍3