Загалом тут багато тих, хто зовсім не в темі. Пояснюю. Це грим на спиртовій основі для спецефектів. До великої війни я активно таким користувалась на деяких іграх, коли моя подруга привезла мені зі штатів палетку спеціально для цього. І тут я згадала, що мені було б непогано розширити свій гримерський запас і замовила собі цю малютку, бо спиртові більш стійкі і дозволяють робити кращі спецефекти з меншими зусиллями. Звісно вся ця історія коштує досить дорого, але можна собі дозволити, особливо якщо перестати купувати чергову палетку в Єві 😅

Дуже тішусь цим придбанням. Правда на курси з такмеду не візьму, бо не треба воно там.

Інструкторське.

Я людинка, яка любить упорюватися в те, чим я займаюсь. В тому числі це стосується такмеду та інструкторської діяльності. А ще я трохи рольовик, тому на початку роботи в мене були пориви «зробити красіво» в тому плані, що хотілось робити реалістичний грим, кидать петарди позичити, дими, нічні відпрацювання і це от все.

В нашої команди є досить широка і різноманітна колекція симуляцій них накладок, ми бадяжимо літри крові для відпрацювання тампонуваня і тд.

Чи могли б ми робити симуляційні вправи ще більш реалістичними і видовищними? О так! В нас достатньо друзів гримерів, кіношників і рольовиків, щоб перетворити симуляцію на мистецтво хорору.

Чи пішли ми далі симуляційних накладок? Ні. Чому? Та тому, що ми читаєм асм. Більшість наших командних виїздів ми працюємо десь на прифронтових територіях. (Хоча кожна з нас відʼїбашила в Старичах чи на іншому полігоні) свою долю днів сурка.

І є дві основні причини, чому ні.
Перша: «вау ефект». Якось не хочеться, щоб «вау ефект» і емоційне забарвлення від пережитого досвіду зіткнення з +- реалістичним гримом переїбало нашу роботу. Досить багато моїх друзів, що проходили навчання за кордоном захоплено і вражено розказували про те, як їх навчали такмеду в Британії чи ще десь. І коли я питала що вони запамʼятали, знаєте що було основним? «там по лісу валялися відірвані ноги і були поранені з травматичними ампутаціями як актори, і кровіща, все в кровіщі» Це канєшно харашо, но, цілі курсу дещо відмінні від «викликати жах або захват рівнем підготовки»

Другий аспект: «час це гроші життя». Кожне «лишнє» накладання турнікета, кожне зайве відпрацювання тампонування, кожен симуляційний сценарій щоб зібрати все до купи це слабка надія на те, що в стресовій ситуації людина зможе зробити все правильно. Механічне напрацювання > враження. Я, як і багато інших цивільних інструкторів на початку повномасштабної починали працювати в режимі конвеєра. Кожен день — нова група, той самий матеріал. І так день за днем, тиждень за тижнем, місяць за місяцем. Важливо було не тільки навчити, а ще й охопити якомога більшу кількість людей в найкоротші можливі терміни.
Зрештою ми навчилися говорити ні, коли нам приводили групу 40 людей замість домовлених 20, диктувати свої умови навчання і так далі. Але з того часу лишилось оце безкінечно бережне ставлення до часу бійців, бо можливо цей курс в них буде єдиним за весь період служби і наше завдання максимально вбити їм в руки і голови навички, що рятують життя.

Насправді я трохи заздрю тим групам інструкторів, які можуть собі дозволити робити довгі детальні курси і виділяти на симуляції достатньо часу і ресурсу команди. Це круто, важливо і можливо навіть потрібно тим, в кого це якийсь н-ний за рахунком такмед, і механічні навички та знання алгоритму вбите в курсантів на тому рівні, що їм можна давати красиві симуляції. Але особисто я, краще ту годину, яку витрачу на грим — потрачу на відпрацювання.

А грим хай лишається частиною мого цивільного (лол) життя.

Ніколи такого не було і от знову

Підгони після курсу це завжди приємно ❤️

День заміни душ, (мало бути дуг) наступні три дні я буду ниюча тьолка яка ненавидить весь світ 😑

Мені так нравиться, що фонд Олени Пінчук так агресивно зайобує в приват: ой поширте наш допис, прийдіть до нас на івент і тд, ми булем вдячні за допомогу.

І проекти вроді непогані, але в мене прям питаннячка до прізвища Пінчук і бути тим, хто причетний до відбілювання репутації зовсім не хочеться. Навіть якби вони пропонували гроші за співпрацю 😂😅

Ну тіпа може я виглядаю молодо в інстаграмі, але блять, ну ким тре бути щоб не знати хто такий Пінчук 😑

Я: скільки можна, в мене особистих турнікетів більше ніж сумок.
Тим часом СІЧ: тримай імбу
Я:😑

Скажіть ні насильству в сімʼї покупці спиртових палеток додому.
Нада звісно тренуватися, але вже виглядає стрьомно 😅

Я готова до цієї розмови.

Дисклеймер: я підписана на нетфлікс, ютуб, час від часу відкриваю підписки на якісь інші стрімінгові платформи, якщо там є цікавий мені контент, купую електронні книги і бла бла бла.
Але іноді дивлюсь пірацький контент, і от почала шукати собі Тумани Авалона українською. І знаєте що? Пішла я нахуй от що. Кожен сайт у видачі, де «тумани Авалона українською» пропонує мені дивитися мовою росії😩
Риганула. Сама дура, але блять…

Моя мова любові — дарувати турнікети. Моя мова любові — перевіряти аптечки. Моя мова любові — переконатися, що важливі мені люди мають шанс вижити.

Моя мова любові це — @sich.tourniquet
Безмежно кайфую від цієї лімітки. 💕

Восени в мене є два муди:
Перший це пити гарбузове лате, пекти шарлотку з яблуками, ходити шуршати листям.

Другий це: пиздувати на полігон, вивалятися в болоті, кричать «поранення права рука, накладаєм турнікети»…

Мені дуже відгукується альбом МУР Ребелія, і я маю надію таки потрапити на виставу.

Там в альбомі є епізод, де два студенти піднімають український прапор. Цей момент мені окремо відгукується бо в нашому маленькому місті, український прапор тоді підняли мій батько і його брат. Пару років тому навіть стрийку якусь не то грамоту не то медаль дали за то від міста. Тре до речі спитати тітку чи є фото з того дня.

Загалом ця історія ніколи не була якоюсь супер ексклюзивною в нашій родині. Але от тільки слухаючи цей альбом я згадала про цей епізод. І насправді я тільки зараз розумію прагнення баби все документувати, вона до кінця своїх свідомих днів, поки вік не взяв своє намагалась писати, розказувати, десь має бути ціла підшивка її статей.

Пройшло кілька років що баби вже нема, і я жахливо шкодую, що приїжджаючи з навчання додому не записувала з нею відео, не записувала її історії, не розібралася з її записами…

З плюсів: я дійшла до цього зараз, і поки ще можна підняти архіви, розібрати підшивки газет і зібрати все що після неї залишилося…

Вольх, нада буде новий збір…

Ні слова більше 😑

А тепер коли я привернула вашу увагу, доповідаю словами через текст. Щоб дальше і довше літати, щоб робить боляче ворогам які вже будем відверті давно всіх заїбали моім пацикам з одного спецпідрозділу потрібні додаткові батки на Вампіра. Пацики давно не мамині черешні і роботу свою знають, але їм знову потрібна наша допомога. І я не їбу що ще придумати щоб привернути увагу до збору, нюдси вже були, такмед відео були, розіграші, танці з бубном, аукціони… Були відоси роботи пацанів, підписані скиди. Все було. Я за ці три роки перетворилась на процесійну жебрачку. Але якщо це те, що потрібно, щоб мої пацики вижили, я буду це робити.

Прохання про донат.

На батки для Вампіра

На батки для вампіра щоб далеко літати і боляче бити.

🎯Ціль: 200 000.00 ₴

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/8tSwKdxmhX

💳Номер картки банки
4874 1000 2955 1705

Враховуючи цей збір, і хеловін що зовсім скоро треба їбанути якийсь тікток серіал про вампірів 😑
Боги, дайте мені мізків написати сценарії, зібрати образи і відзняти це, щоб закрити цей збір і мати спокій голові хоть на трохи.

Я знаю, що в нас вибірка не репрезентативна, але накидайте мені ваших асоціацій з вампірами?

Бггг, враховуючи що в мене брекети, грати упирів буде окремо весело 😅😂

Окей народ, а як ви дивитесь на хеловінський STOP THE BLEED наприклад в Києві або Львові?

Плюси: можна тусить в дурацькому
Повторення навичок
Можна витягнуть Вольху з дому

Мінуси: я б познімала контент 😏
Треба буде дать грошів

Ви якщо шо пишіть яке місто)