🎨 Картина Луї Піккара (1900-ий рік)
Французький художник залишив її без назви, але здогадатися, хто тут зображений, зовсім нескладно.
👉 Праворуч — Тарас Шевченко.
👉 Ліворуч — відомий афроамериканський актор Айра Олдрідж, який народившись у Нью-Йорку і маючи талант, емігрував до Англії через дискримінацію щодо чорношкірих.
Їхня зустріч відбулася у 1858 році в Петербурзі, куди Олдрідж приїхав на гастролі. Шевченко був серед глядачів на прем’єрі й невдовзі познайомився з актором особисто. З того часу між ними зав’язалася справжня дружба.
📜 Збереглися спогади сучасників: Шевченко відвідував вистави Олдріджа, той — приходив у майстерню Кобзаря і навіть позував йому. Перекладачем між ними була Катерина Толстая — донька Льва Толстого.
💡 Цікаво, що після гастролей Олдрідж увіз із собою портрет Тараса роботи Микешина, а згодом ще тричі приїжджав до України. На жаль, після смерті Шевченка вони вже не зустрілися.
Підписатися|Зарядити
Французький художник залишив її без назви, але здогадатися, хто тут зображений, зовсім нескладно.
👉 Праворуч — Тарас Шевченко.
👉 Ліворуч — відомий афроамериканський актор Айра Олдрідж, який народившись у Нью-Йорку і маючи талант, емігрував до Англії через дискримінацію щодо чорношкірих.
Їхня зустріч відбулася у 1858 році в Петербурзі, куди Олдрідж приїхав на гастролі. Шевченко був серед глядачів на прем’єрі й невдовзі познайомився з актором особисто. З того часу між ними зав’язалася справжня дружба.
📜 Збереглися спогади сучасників: Шевченко відвідував вистави Олдріджа, той — приходив у майстерню Кобзаря і навіть позував йому. Перекладачем між ними була Катерина Толстая — донька Льва Толстого.
💡 Цікаво, що після гастролей Олдрідж увіз із собою портрет Тараса роботи Микешина, а згодом ще тричі приїжджав до України. На жаль, після смерті Шевченка вони вже не зустрілися.
Підписатися|Зарядити
❤6
До Дня авіації України: Повітряний флот армії Н. Махна
Взагалі, початок XX ст. став багатим на різного роду винаходи, що створили нашу реальність. Українські землі, які існували у просторах двох імперій, не стали на урвищі технологічного прогресу, і активно пізнавали новинки, але значне пожвавлення у використанні їх призвели військові події. Так, коли на території Російської імперії відбулись масові політичні перетворення унаслідок 1917 р., то значна частина військової технічної потужності залишилась також на території України.
Втім, на цих територіях діяли і різні політичні сили, зокрема виділялась окремою активністю Революційна повстанська армія (тобто, махновці). До речі, чимось дивним не є, що махновці діяли час від часу у союзі з більшовиками. Для них це було діло вигоди і не більше.
Початком історії так званого махновського повітряного флоту можна назвати дату 29 грудня 1918 року, коли захопивши Катеринослав, революційна армія намагалась забрати з Феодосіївських казарм 7 розвідувальних літаків "Nieuport N.23". Ці машини з 8-ї авіадивізії стояли там ще з лютого 1917 р., переходячи з рук в руки.
Взагалі, Катеринослав ще з початку XX ст. славився тим, що був одним одним із перших міст України, де можна було зустріти слова "автомобіль" та "аероплан". Тим часом, існує версія, що повітряні машини і стали причиною захоплення міста, проте махновцям захопити місто так і не вдалось тоді через аварію на залізниці та наступом військ УНР. Крім того, відбулась суперечка з більшовиками за розподіл здобичі.
Махновці та червоні відновили союзні зобов'язання в кінці січня 1919 р., де однією з умов було забезпечення махновців усіма технічними засобами, які були в розпорядженні Українського фронту РСЧА. Після відбиття у денікінців села Гуляйполе повстанці збудували на околиці села аеродром. Так, у березні того ж року два літаки "Sopwith 1½ Strutter" прибули до Гуляйполя. Крім того, на допомогу махновському наступу прибули військові льотчики Іонін та Булгаков.
Своєю чергою, власні літаки махновці змогли отримати підчас захоплення Бердянська 15 березня 1919 р. Комплектуючі деталі 5 бойових машин "Farman F.30" було знайдено на місцевому заводі "Вдова Матиас и сыновья". Для ремонту було запрошено відповідних спеціалістів із тодішнього Олександрівська. В цьому ключі, відомим стало використання однієї із моделей "Farman F.30" махновцями задля штурму та захоплення Маріуполя.
До речі, і сам Н. Махно не цурався використовувати літаки для власних потреб. Наприклад, один із перших льотних спроб "Батьки" став день 7 березня 1919 року, коли Іонін посадив його в задню кабіну «Sopwith» і здійснив для нього оглядовий політ над Гуляйполем. Також, у більшовиків був план ліквідації очільника махновців під час візиту до Бердянська в кінці березня 1919 р. Там мали приспати пильність Махна за допомогою дарування йому літака, але не вдалось, адже повстанці почали його використовувати задля вище згаданого штурму Маріуполя ще до урочистої частини, чим і зірвали замах.
Протягом 1920 р. між більшовиками та махновцями точились бої. Під час них, повстанцям вдалось захопити аероплан для розвідувальних операцій. Як зазначається востаннє його було помічено 3 вересня того ж року в Старобільську. Пізніше його сховали в Ізюмських лісах.
Останньою сторінкою махновського повітроплавання став листопад 1920 р., коли махновці увірвалися до білогвардійського Сімферополя. На території місцевого авіаційного депо та місцевої філії авіаційного заводу "Анатра" вони захопили ще кілька несправних літаків. Це був один "De Havilland", "Anatra DS", "Voisin–V". Проте в кінці цього ж місяці махновці були атаковані зі сторони більшовиків, і під час евакуації з Криму, машини залишились там. А у 1921 р. вже не було зафіксовано серед повстанців повітряних бойових машин. Тоді ж Н. Махно приймає рішення переправити залишки власної армії через Румунію.
Підписатися|Зарядити
Взагалі, початок XX ст. став багатим на різного роду винаходи, що створили нашу реальність. Українські землі, які існували у просторах двох імперій, не стали на урвищі технологічного прогресу, і активно пізнавали новинки, але значне пожвавлення у використанні їх призвели військові події. Так, коли на території Російської імперії відбулись масові політичні перетворення унаслідок 1917 р., то значна частина військової технічної потужності залишилась також на території України.
Втім, на цих територіях діяли і різні політичні сили, зокрема виділялась окремою активністю Революційна повстанська армія (тобто, махновці). До речі, чимось дивним не є, що махновці діяли час від часу у союзі з більшовиками. Для них це було діло вигоди і не більше.
Початком історії так званого махновського повітряного флоту можна назвати дату 29 грудня 1918 року, коли захопивши Катеринослав, революційна армія намагалась забрати з Феодосіївських казарм 7 розвідувальних літаків "Nieuport N.23". Ці машини з 8-ї авіадивізії стояли там ще з лютого 1917 р., переходячи з рук в руки.
Взагалі, Катеринослав ще з початку XX ст. славився тим, що був одним одним із перших міст України, де можна було зустріти слова "автомобіль" та "аероплан". Тим часом, існує версія, що повітряні машини і стали причиною захоплення міста, проте махновцям захопити місто так і не вдалось тоді через аварію на залізниці та наступом військ УНР. Крім того, відбулась суперечка з більшовиками за розподіл здобичі.
Махновці та червоні відновили союзні зобов'язання в кінці січня 1919 р., де однією з умов було забезпечення махновців усіма технічними засобами, які були в розпорядженні Українського фронту РСЧА. Після відбиття у денікінців села Гуляйполе повстанці збудували на околиці села аеродром. Так, у березні того ж року два літаки "Sopwith 1½ Strutter" прибули до Гуляйполя. Крім того, на допомогу махновському наступу прибули військові льотчики Іонін та Булгаков.
Своєю чергою, власні літаки махновці змогли отримати підчас захоплення Бердянська 15 березня 1919 р. Комплектуючі деталі 5 бойових машин "Farman F.30" було знайдено на місцевому заводі "Вдова Матиас и сыновья". Для ремонту було запрошено відповідних спеціалістів із тодішнього Олександрівська. В цьому ключі, відомим стало використання однієї із моделей "Farman F.30" махновцями задля штурму та захоплення Маріуполя.
До речі, і сам Н. Махно не цурався використовувати літаки для власних потреб. Наприклад, один із перших льотних спроб "Батьки" став день 7 березня 1919 року, коли Іонін посадив його в задню кабіну «Sopwith» і здійснив для нього оглядовий політ над Гуляйполем. Також, у більшовиків був план ліквідації очільника махновців під час візиту до Бердянська в кінці березня 1919 р. Там мали приспати пильність Махна за допомогою дарування йому літака, але не вдалось, адже повстанці почали його використовувати задля вище згаданого штурму Маріуполя ще до урочистої частини, чим і зірвали замах.
Протягом 1920 р. між більшовиками та махновцями точились бої. Під час них, повстанцям вдалось захопити аероплан для розвідувальних операцій. Як зазначається востаннє його було помічено 3 вересня того ж року в Старобільську. Пізніше його сховали в Ізюмських лісах.
Останньою сторінкою махновського повітроплавання став листопад 1920 р., коли махновці увірвалися до білогвардійського Сімферополя. На території місцевого авіаційного депо та місцевої філії авіаційного заводу "Анатра" вони захопили ще кілька несправних літаків. Це був один "De Havilland", "Anatra DS", "Voisin–V". Проте в кінці цього ж місяці махновці були атаковані зі сторони більшовиків, і під час евакуації з Криму, машини залишились там. А у 1921 р. вже не було зафіксовано серед повстанців повітряних бойових машин. Тоді ж Н. Махно приймає рішення переправити залишки власної армії через Румунію.
Підписатися|Зарядити
🤩3
🇺🇦А ви знали, що 20-ти гривнева купюра містить напис драгоманівкою?
Це один із варіантів правопису українською мови 70-х рр XIX ст., де за фонетичний принцип було взято ідею, де одна літера має позначати один звук, а тому з огляду на це з алфавіту усунено букви ї, я, є, ю, ъ та щ. Вилучено кириличну й, замість якої введено латинську літеру J.
На самій же купюрі біля портрету Франка міститься його вірш "Земле, моя всеплодющая мати", написаний вище згаданим правописом.
Підписатися|Зарядити
Це один із варіантів правопису українською мови 70-х рр XIX ст., де за фонетичний принцип було взято ідею, де одна літера має позначати один звук, а тому з огляду на це з алфавіту усунено букви ї, я, є, ю, ъ та щ. Вилучено кириличну й, замість якої введено латинську літеру J.
На самій же купюрі біля портрету Франка міститься його вірш "Земле, моя всеплодющая мати", написаний вище згаданим правописом.
Земле, моја всеплодьучаја мати!
Сили, шчо в твојіј движесь глубині,
Крапльу, шчоб в боју сміліјше стојати,
дај i міні!
Підписатися|Зарядити
❤12
🖼Встигни побачити!
До 150-річчя з дня народження Олександра Мурашка Музей історії міста Києва лише сьогодні, 7 вересня, демонструватиме "Портрет Шлейфера".
Полотно було написане у 1911 р., і був подарований Музею історії міста Києва у 1995 році онукою Шлейфера Іриною Трад. Разом з портретом був переданий і сімейний архів Шлейферів.
Сам Георгій Шлейфер був видатним архітектором Києва, що приклав руку до таких архітектурних візитівок міста як Київська біржа, синагога Бродського, театр Геймана, забудова "Київський Париж", будинок Гінзбурга, театр Соловцова, будинок Гессельбейна тощо.
Підписатися|Зарядити
До 150-річчя з дня народження Олександра Мурашка Музей історії міста Києва лише сьогодні, 7 вересня, демонструватиме "Портрет Шлейфера".
Полотно було написане у 1911 р., і був подарований Музею історії міста Києва у 1995 році онукою Шлейфера Іриною Трад. Разом з портретом був переданий і сімейний архів Шлейферів.
Сам Георгій Шлейфер був видатним архітектором Києва, що приклав руку до таких архітектурних візитівок міста як Київська біржа, синагога Бродського, театр Геймана, забудова "Київський Париж", будинок Гінзбурга, театр Соловцова, будинок Гессельбейна тощо.
Підписатися|Зарядити
🤩2❤1
Хлопоман
Photo
Що таке історія повсякдення... або як діє історія на практиці?
Можна одразу сказати, що людина зустрічається з історією усюди, проте у повсякчас зазвичай не задумуєшся над цим питанням, а більш звертаєш на це слово увагу лише як на черговий предмет в школі або те, що сталось колись там під певною датою. І це є певною проблемою для сприйняття науки у прикладному та практичному сенсах.
З цією задачею дуже добре справляється галузь історії повсякдення - міждисциплінарного напрямку, у якому досліджується буденність, рутинність у переважній більшості більшості населення, яка на тлі історії залишалась "мовчазною"або "безіменною" масою. Проте, ця сфера не обмежується лише ними, а досить тонко грає на людській реальності будь-якого умовного суспільного стану, відловлюючи елементи, що малюють як люди жили, мріяли, святкували, працювали і тд., на відмінну від сухих політичних ігрищ чи чергових "великих битв" без поіменного звернення.
Таким чином, історія повсякдення стає досить гнучким провідником, щоб зацікавлювати сучасних людей минулим, особливо через призму масової культури.
У цьому ключі, було б добре зробити декілька штрихів на прикладі ігрової індустрії, що за останні роки зробила значний крок у відображенні буденного, як це робить кіно, але більш інтерактивно.
Візьмемо нещодавно продемонстровану "Mafia: The Old Country". У своїх інтерв'ю Hangar 13 повідомляли, що старались досить добре попрацювати над атмосферою гри, передаючи дух Сицилії на межі XIX та XX ст., а тому поїхали на цей острів, звертались до місцевих знавців по зброї, автомобілям, відтворювали звуки, архітектуру, природу і загалом довкілля тощо.
Досить важливим в цьому було додати елементи, що яскраво демонструють регіон, а тому важливим стало використання сицилійської мови, загальний показ чим живе Сицилія з її аграрним укладом суспільства, консервативністю та наслідками відсталої економіки у вигляді збереженого формату керування старими елітами та злочинними групами. Навіть, згадка про лимони та виноград — додає реалістичності показаного на моніторі, адже більша частина економічної спроможності регіону закладалась саме у вирощуванні цих фруктів. Тим часом, власна мрія головного героя — це повноцінне відображення бачення тодішнього "мовчазного" населення (і не лише Італії), що за Атлантикою їх чекає рай.
Не можна обійти осторонь такий момент, що багатьом гравцям врізався в очі, як бої на ножах, що в реальності зветься "зумпата". Це досить старий формат вирішувати проблеми серед людей у тому регіоні, особливо у відсутності централізованого контролю поширення зброї. На початок XX ст. такий формат вирішення проблем ще тримав популярність. Навіть, коли настала Перша світова, італійські солдати (особливо з півдня Італії) були відомі своїми ножовими атаками, замість багнетів. Така тонка риса чітко позначала культурну приналежність особи.
Якщо звертати увагу на такий момент, як поява автомобілів, то слід зазначити про їх грамотне подання в загальному обсязі історичних елементів. Такий транспорт на початку XX ст. вже заміняє традиційних коней та вози, але на чверть віку точно залишиться як елемент суто елітарний. До речі, тут навіть було показано "Тарга Флоріо", тобто перші автоперегони на острові. В реальності такий вид спорту є відображенням бурхливого початку століття, коли за нову типову рису ставить швидкість.
Насправді, будь-який твір, яка демонструє себе як композиція, що створена чи надихалась минувшиною, потребує детального огляду, проте ми завжди маємо рамки, які здебільшого обійти не можемо, як то обмеженість у кількості символів у Telegram. Тому, якщо вам цікаві ті чи інші деталі в історії буденності, то дайте знати. Будемо розбирати детально!
Підписатися|Зарядити
Можна одразу сказати, що людина зустрічається з історією усюди, проте у повсякчас зазвичай не задумуєшся над цим питанням, а більш звертаєш на це слово увагу лише як на черговий предмет в школі або те, що сталось колись там під певною датою. І це є певною проблемою для сприйняття науки у прикладному та практичному сенсах.
З цією задачею дуже добре справляється галузь історії повсякдення - міждисциплінарного напрямку, у якому досліджується буденність, рутинність у переважній більшості більшості населення, яка на тлі історії залишалась "мовчазною"або "безіменною" масою. Проте, ця сфера не обмежується лише ними, а досить тонко грає на людській реальності будь-якого умовного суспільного стану, відловлюючи елементи, що малюють як люди жили, мріяли, святкували, працювали і тд., на відмінну від сухих політичних ігрищ чи чергових "великих битв" без поіменного звернення.
Таким чином, історія повсякдення стає досить гнучким провідником, щоб зацікавлювати сучасних людей минулим, особливо через призму масової культури.
У цьому ключі, було б добре зробити декілька штрихів на прикладі ігрової індустрії, що за останні роки зробила значний крок у відображенні буденного, як це робить кіно, але більш інтерактивно.
Візьмемо нещодавно продемонстровану "Mafia: The Old Country". У своїх інтерв'ю Hangar 13 повідомляли, що старались досить добре попрацювати над атмосферою гри, передаючи дух Сицилії на межі XIX та XX ст., а тому поїхали на цей острів, звертались до місцевих знавців по зброї, автомобілям, відтворювали звуки, архітектуру, природу і загалом довкілля тощо.
Досить важливим в цьому було додати елементи, що яскраво демонструють регіон, а тому важливим стало використання сицилійської мови, загальний показ чим живе Сицилія з її аграрним укладом суспільства, консервативністю та наслідками відсталої економіки у вигляді збереженого формату керування старими елітами та злочинними групами. Навіть, згадка про лимони та виноград — додає реалістичності показаного на моніторі, адже більша частина економічної спроможності регіону закладалась саме у вирощуванні цих фруктів. Тим часом, власна мрія головного героя — це повноцінне відображення бачення тодішнього "мовчазного" населення (і не лише Італії), що за Атлантикою їх чекає рай.
Не можна обійти осторонь такий момент, що багатьом гравцям врізався в очі, як бої на ножах, що в реальності зветься "зумпата". Це досить старий формат вирішувати проблеми серед людей у тому регіоні, особливо у відсутності централізованого контролю поширення зброї. На початок XX ст. такий формат вирішення проблем ще тримав популярність. Навіть, коли настала Перша світова, італійські солдати (особливо з півдня Італії) були відомі своїми ножовими атаками, замість багнетів. Така тонка риса чітко позначала культурну приналежність особи.
Якщо звертати увагу на такий момент, як поява автомобілів, то слід зазначити про їх грамотне подання в загальному обсязі історичних елементів. Такий транспорт на початку XX ст. вже заміняє традиційних коней та вози, але на чверть віку точно залишиться як елемент суто елітарний. До речі, тут навіть було показано "Тарга Флоріо", тобто перші автоперегони на острові. В реальності такий вид спорту є відображенням бурхливого початку століття, коли за нову типову рису ставить швидкість.
Насправді, будь-який твір, яка демонструє себе як композиція, що створена чи надихалась минувшиною, потребує детального огляду, проте ми завжди маємо рамки, які здебільшого обійти не можемо, як то обмеженість у кількості символів у Telegram. Тому, якщо вам цікаві ті чи інші деталі в історії буденності, то дайте знати. Будемо розбирати детально!
Підписатися|Зарядити
❤3❤🔥1
📸 Закарпаття на сторінках National Geographic
У 1920-х роках Закарпаття привернуло увагу не лише етнографів та туристів, а й авторів The National Geographic Magazine — офіційного видання Національного географічного товариства США.
У червневому випуску 1927 року з’явилася стаття "Костюми Чехословаччини". Її прикрасили кольорові фотографії зі Закарпаття, зроблені Гансом Гільденбрандом у Мукачеві, Воловці та Ясінях. На світлинах – вуличні ринки, торгівля худобою, місцеві у традиційному одязі Бойківщини та Гуцульщини.
А у 1930-х роках вийшов масштабний матеріал "Czechoslovaks, Yankees of Europe", створений журналістом Джоном Патріком і фотографом Робертом Муром.
Цікавою є розповідь про селище Ясіня:
Підписатися|Зарядити
У 1920-х роках Закарпаття привернуло увагу не лише етнографів та туристів, а й авторів The National Geographic Magazine — офіційного видання Національного географічного товариства США.
У червневому випуску 1927 року з’явилася стаття "Костюми Чехословаччини". Її прикрасили кольорові фотографії зі Закарпаття, зроблені Гансом Гільденбрандом у Мукачеві, Воловці та Ясінях. На світлинах – вуличні ринки, торгівля худобою, місцеві у традиційному одязі Бойківщини та Гуцульщини.
А у 1930-х роках вийшов масштабний матеріал "Czechoslovaks, Yankees of Europe", створений журналістом Джоном Патріком і фотографом Робертом Муром.
Цікавою є розповідь про селище Ясіня:
«Більшість гуцулів живуть у хатах без підлоги й димарів. Дим виходить крізь солом’яні дахи, і здається, що вони горять… У нефарбованих дерев’яних храмах гуцулів Підкарпатської Русі немає місць для сидіння. Гуцули сильні, високі та дуже розумні, незважаючи на грубу простоту їхнього життя».
Підписатися|Зарядити
❤🔥4✍2❤1
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
🎬До Дня українського кіно
Довженко-Центр підготував екскурс вітчизняним кінематографом від 1909 по 2025 рр.
Діліться в коментарях про ваші улюблені стрічки👇
Довженко-Центр підготував екскурс вітчизняним кінематографом від 1909 по 2025 рр.
Діліться в коментарях про ваші улюблені стрічки👇
❤3❤🔥2
Що сформувало Казимира Малевич як митця?
🎬 Нещодавно у кінопрокат вийшов фільм «Малевич», який охоплює ключові події у житті митця. Та цей допис не про це. Як відомо, дитинство формує людину. І тут варто звернутися до його автобіографії, щоб зрозуміти, що він про це пише.
Казимир Малевич виріс у складному контрасті: з одного боку – яскраве, барвисте життя українського села, з іншого – сувора реальність заводів і промислових містечок. Він наслідував селян у звичках і способі життя – бігав босоніж, їв сало пальцями, навчався вишивати й плести мережива. Тому не дивно, що Малевич акцентував на тому, що йому набагато більше подобалося сільські жителі, аніж заводські. Навіть доходило до того, що як він пише в автобіографії, що наймав сільську дітвору за цукор, щоб ті «боролися» зі своїми міськими ровесниками.
Ще в дитинстві Малевич захоплювався народним мистецтвом:
Його батько, Северин, був інженером цукрового виробництва та багато мандрував Україною, працюючи на різних заводах, і сім’я часто переїжджала: Ямпіль, Чернігівщина, Харківщина, Конотоп, а пізніше Курськ. Неодноразово він брав Малевича до Києва, де проходили ярмарки, що також вплинуло на художника.
Перше знайомство хлопця з художниками сталося у містечку Білопіллі Харківської губернії, куди вони приїхали для писання ікон. Та вже художником він відчув себе у Конотопі, коли намалював першу картину «Місячна ніч». Один з товаришів запропонував виставити її у магазині на Невському, але той соромився. Та все одно картина опинилася у вітрині і її швидко купили. Ось як він про це згадує:
А ви вже дивилися фільм «Малевич»? Які ваші враження?👇
Підписатися|Зарядити
🎬 Нещодавно у кінопрокат вийшов фільм «Малевич», який охоплює ключові події у житті митця. Та цей допис не про це. Як відомо, дитинство формує людину. І тут варто звернутися до його автобіографії, щоб зрозуміти, що він про це пише.
Казимир Малевич виріс у складному контрасті: з одного боку – яскраве, барвисте життя українського села, з іншого – сувора реальність заводів і промислових містечок. Він наслідував селян у звичках і способі життя – бігав босоніж, їв сало пальцями, навчався вишивати й плести мережива. Тому не дивно, що Малевич акцентував на тому, що йому набагато більше подобалося сільські жителі, аніж заводські. Навіть доходило до того, що як він пише в автобіографії, що наймав сільську дітвору за цукор, щоб ті «боролися» зі своїми міськими ровесниками.
Ще в дитинстві Малевич захоплювався народним мистецтвом:
«Я з великим хвилюванням дивився, як роблять селяни свої розписи, і допомагав їм вимащувати глиною долівку хати та робити візерунки на печах. Селянки чудово зображували півнів, конячок і квіти. Усі фарби виготовлялися на місці з різних глин і синьки. Я пробував перенести цю культуру на печі у себе вдома, але не виходило. Це було підґрунтя, на якому в мене розвинулося відчуття мистецтва і художності».
Його батько, Северин, був інженером цукрового виробництва та багато мандрував Україною, працюючи на різних заводах, і сім’я часто переїжджала: Ямпіль, Чернігівщина, Харківщина, Конотоп, а пізніше Курськ. Неодноразово він брав Малевича до Києва, де проходили ярмарки, що також вплинуло на художника.
Перше знайомство хлопця з художниками сталося у містечку Білопіллі Харківської губернії, куди вони приїхали для писання ікон. Та вже художником він відчув себе у Конотопі, коли намалював першу картину «Місячна ніч». Один з товаришів запропонував виставити її у магазині на Невському, але той соромився. Та все одно картина опинилася у вітрині і її швидко купили. Ось як він про це згадує:
«Чиновники зупинялися, дивилися, дивилися… Картина не довго простояла, її купили за п'ять карбованців. Ковбасу можна було їсти по кільцю в день цілий місяць. Акції мої піднялися сильно, і господар магазину просив принести ще Місячну ніч, але з вітряком. Але я написав іншу картину, вдвічі більшу за розміром, що змальовує гай із лелеками. Вона також була продана».
А ви вже дивилися фільм «Малевич»? Які ваші враження?👇
Підписатися|Зарядити
❤3👀2🔥1
🌭 Чи знали ви, що вегетаріанські сосиски з’явилися не через любов до тварин, а через… голод?
Під час Першої світової війни Німеччина опинилася в катастрофічній ситуації. Торгівля з росією зупинилася, постачання зерна обірвалося. А на фермах — мільйони свиней, яких годували ячменем та картоплею.
👉 У 1915 році німецьке керівництво вирішує, що свині - неприпустима розкіш. Тут людей нічим годувати, а то свиней. Так з’являється «Schweinemord» — «свиняча різня». Мільйони свиней пустили на консерви, а ячмінь та картоплю залишити на годування людям.
❌ Але план провалився. Частина м’яса зіпсувалася, врожаї наступного року зменшилися (бо без гною не було чим удобрювати поля). А вже взимку 1917 року головним продуктом харчування стала бруква. Нею особливо не наїсишся. Багато німців голодувало.
І ось тут допомагає винахід майбутнього канцлера ФРН — Конрада Аденауера, тоді ще мера Кельна. Жителі міста голодували через британську блокаду і він шукав будь-яку альтернативу.
🥖 Він почав з рецепта хлібних булок, де замість пшеничного борошна використовувалися ячмінь, рисова і кукурудзяна мука. Виходило цілком їстівне, поки Румунія не зупинила поставку кукурудзяної муки. Від експериментального хліба мер міста перейшов до експериментальних сосисок. Він запропонував використовувати замість м’яса сою. Його винахід стали називати «сосисками світу» або «кельнською сосискою».
У червні 1918 року Аденауер навіть отримав патент — щоправда, не в Німеччині, а у Великій Британії.
Підписатися|Зарядити
Під час Першої світової війни Німеччина опинилася в катастрофічній ситуації. Торгівля з росією зупинилася, постачання зерна обірвалося. А на фермах — мільйони свиней, яких годували ячменем та картоплею.
👉 У 1915 році німецьке керівництво вирішує, що свині - неприпустима розкіш. Тут людей нічим годувати, а то свиней. Так з’являється «Schweinemord» — «свиняча різня». Мільйони свиней пустили на консерви, а ячмінь та картоплю залишити на годування людям.
❌ Але план провалився. Частина м’яса зіпсувалася, врожаї наступного року зменшилися (бо без гною не було чим удобрювати поля). А вже взимку 1917 року головним продуктом харчування стала бруква. Нею особливо не наїсишся. Багато німців голодувало.
І ось тут допомагає винахід майбутнього канцлера ФРН — Конрада Аденауера, тоді ще мера Кельна. Жителі міста голодували через британську блокаду і він шукав будь-яку альтернативу.
🥖 Він почав з рецепта хлібних булок, де замість пшеничного борошна використовувалися ячмінь, рисова і кукурудзяна мука. Виходило цілком їстівне, поки Румунія не зупинила поставку кукурудзяної муки. Від експериментального хліба мер міста перейшов до експериментальних сосисок. Він запропонував використовувати замість м’яса сою. Його винахід стали називати «сосисками світу» або «кельнською сосискою».
У червні 1918 року Аденауер навіть отримав патент — щоправда, не в Німеччині, а у Великій Британії.
Підписатися|Зарядити
❤2❤🔥2👍2
📢Запрошуємо до участі в ІІІ Міжнародній конференції «Ціна свободи: від Української революції 1917 – 1921 рр. до російсько-української війни»
Уже третій рік поспіль ми збираємо науковців, дослідників, студентів, щоб обговорити боротьбу українців за свободу, починаючи від подій 1917–1921 років до сьогодення.
🔹 Коли? 21 листопада 2025 року.
🔹 Де? м. Київ
🔹Формат: змішаний (очно та онлайн)
Робота конференції відбуватиметься за такими напрямами:
✔️ Українські революції в соціально-економічному, суспільно-політичному та етнічному вимірах;
✔️ Культура в умовах революційних та воєнних викликів;
✔️ Міжнародний досвід визвольної боротьби.
📍В рамках конференції запланована панельна дискусія: «Російсько-українська війна як переломний момент XXI століття».
💌 Адреса для надсилання тез доповідей: [email protected] (до 14 листопада)
✍️Детальна інформація - в інформаційному листі.
Конференція проводиться у межах співпраці КНУ імені Тараса Шевченка та ХНУ імені В.Н. Каразіна
Уже третій рік поспіль ми збираємо науковців, дослідників, студентів, щоб обговорити боротьбу українців за свободу, починаючи від подій 1917–1921 років до сьогодення.
🔹 Коли? 21 листопада 2025 року.
🔹 Де? м. Київ
🔹Формат: змішаний (очно та онлайн)
Робота конференції відбуватиметься за такими напрямами:
✔️ Українські революції в соціально-економічному, суспільно-політичному та етнічному вимірах;
✔️ Культура в умовах революційних та воєнних викликів;
✔️ Міжнародний досвід визвольної боротьби.
📍В рамках конференції запланована панельна дискусія: «Російсько-українська війна як переломний момент XXI століття».
💌 Адреса для надсилання тез доповідей: [email protected] (до 14 листопада)
✍️Детальна інформація - в інформаційному листі.
Конференція проводиться у межах співпраці КНУ імені Тараса Шевченка та ХНУ імені В.Н. Каразіна
❤🔥11❤2
🍽Запрошуємо на лекцію «Бурма і янтих: особливості кримськотатарської кухні», що відбудеться 19 жовтня о 13:00 у Музеї окупації Києва.
Разом із Кариною Коняєвою, дослідницею історії національних меншин України, віце-головою історико-культурницького проєкту "Хлопоман", членкинею ГО "Літопис незламності", ви дізнаєтеся, як формувалася кримськотатарська кухня, що вплинуло на її розвиток і чому вона є важливою частиною культурної спадщини.
Поговоримо про головні групи страв, значення кави та про старовинні рецепти, що збереглися донині та стали символами кримськотатарської культури. Через призму їжі розглянемо, як кримські татари зберігали свою ідентичність, навіть перебуваючи у вигнанні.
Завдяки нашому партнеру, мережі ресторанів кримськотатарської кухні «Софра», слухачі лекції зможуть ще і продегустувати найвідоміші кримськотатарські страви.
Вартість вхідного квитка на лекцію: 40 грн.
Підписатися|Зарядити
Разом із Кариною Коняєвою, дослідницею історії національних меншин України, віце-головою історико-культурницького проєкту "Хлопоман", членкинею ГО "Літопис незламності", ви дізнаєтеся, як формувалася кримськотатарська кухня, що вплинуло на її розвиток і чому вона є важливою частиною культурної спадщини.
Поговоримо про головні групи страв, значення кави та про старовинні рецепти, що збереглися донині та стали символами кримськотатарської культури. Через призму їжі розглянемо, як кримські татари зберігали свою ідентичність, навіть перебуваючи у вигнанні.
Завдяки нашому партнеру, мережі ресторанів кримськотатарської кухні «Софра», слухачі лекції зможуть ще і продегустувати найвідоміші кримськотатарські страви.
Вартість вхідного квитка на лекцію: 40 грн.
Підписатися|Зарядити
❤11🤩2👍1
💊Каральна психіатрія в СРСР: як «лікували» інакодумців
У Радянському Союзі каральна психіатрія стала одним із найжорсткіших інструментів придушення інакодумства. Дисидентів, правозахисників, митців чи вчених можна було оголосити «божевільними» тільки тому, що вони не приймали радянську систему.
В основі цієї практики лежала так звана «московська школа» академіка Андрія Снежневського. Він вважав, що шизофренія має генетичне походження і невідворотно призводить до деградації особистості. Достатньо було одного такого діагнозу — і людина фактично втрачала будь-які громадянські права: роботу, можливість навчатися, водійське посвідчення.
«Оригінальність, схильність до ідеологічних роздумів, релігійність, підвищена активність» — усе це радянські лікарі вважали симптомами хвороби. У медичних картках інакодумців з’являлися дивні записи: «паранояльні реформістські маячні ідеї», «некритичне ставлення до власного стану», «резонерствує». Інколи навіть писали діагноз «шизоінакодумство».
У таких «пацієнтів» було чимало відомих імен: генерал Петро Григоренко, правозахисниця Наталія Горбаневська, математик Олександр Єсенін-Вольпін, науковець Жорес Медведєв. У Дніпропетровській спецлікарні лікарка про Леоніда Плюща написала:
У 1977 році навіть про академіка Андрія Сахарова в пресі написали, що він хворий на «патологічний індивідуалізм».
Звучить абсурдно? Так. Але для СРСР це був «науковий» спосіб пояснити: будь-хто, хто не погоджується з системою, — божевільний.
Підписатися|Зарядити
У Радянському Союзі каральна психіатрія стала одним із найжорсткіших інструментів придушення інакодумства. Дисидентів, правозахисників, митців чи вчених можна було оголосити «божевільними» тільки тому, що вони не приймали радянську систему.
В основі цієї практики лежала так звана «московська школа» академіка Андрія Снежневського. Він вважав, що шизофренія має генетичне походження і невідворотно призводить до деградації особистості. Достатньо було одного такого діагнозу — і людина фактично втрачала будь-які громадянські права: роботу, можливість навчатися, водійське посвідчення.
«Оригінальність, схильність до ідеологічних роздумів, релігійність, підвищена активність» — усе це радянські лікарі вважали симптомами хвороби. У медичних картках інакодумців з’являлися дивні записи: «паранояльні реформістські маячні ідеї», «некритичне ставлення до власного стану», «резонерствує». Інколи навіть писали діагноз «шизоінакодумство».
У таких «пацієнтів» було чимало відомих імен: генерал Петро Григоренко, правозахисниця Наталія Горбаневська, математик Олександр Єсенін-Вольпін, науковець Жорес Медведєв. У Дніпропетровській спецлікарні лікарка про Леоніда Плюща написала:
«Поки що я не виявила у нього філософської інтоксикації. Але у хворого є схильність до математизації психології і медицини».
У 1977 році навіть про академіка Андрія Сахарова в пресі написали, що він хворий на «патологічний індивідуалізм».
Звучить абсурдно? Так. Але для СРСР це був «науковий» спосіб пояснити: будь-хто, хто не погоджується з системою, — божевільний.
Підписатися|Зарядити
✍4❤🔥2❤2🤯2👀1