аудіальність вірша та моя туга за літературниками спонукали поділитись ще й записом)

Привіт всім.
Це — Юрій Ліщук, більш відомий багатьом як stavozero.

На жаль, мій основний акаунт зламали. І також зловмисники видалили основний канал.
Тут було багато праці — переважно аудіозаписів із проєктів "калейдоскоп" та #WikipediaPoet.

Але, на щастя, всі мої записи є на комп'ютері, тому не проблемою буде ділитись з вами цим матеріалом знову.
А я же сподіватимусь на вашу підтримку.

Дякую, що залишаєтесь зі мною.

вірші поки не пишуться, зате гроші збираються! маю активну дружню баночку збору на мільйон на різні потреби військових (деталі в пості)! буду дуже вдячна за донати і поширення🥹🫶

🫙БАНКА
✨пост

кілька хвилин

і коли світ навколо рушиться
картковим будиночком,
з основи якого дістали туза,
щоб покласти у чийсь рукав;
і коли настають часи, які
поети називають вічною зимою,
темною ніччю, холодним дощем,
й іншими антонімами сонячности;
і коли від завтра залишається
примарна надія на його настання,
а від учора - все те, що
страшно втратити, то
від сьогодні залишається
лише кілька хвилин.
кілька хвилин обіймів,
кількам хвилин сміху,
кілька хвилин любови,
кілька хвилин життя з-поміж
виживання та існування.
кілька хвилин, що хвилями
змивають усі хвилювання,
і до наступної хвилі, що накине
їх знову, ще повно часу, ще є
кілька хвилин…
заради яких хочеться жити
і майже не шкода померти.
тільки, якщо таки померти, то,
будь ласка, не зараз, а хоча б
через кілька хвилин…

24.05.2025

Києве мій

як тебе не любити?
як не згадувати про тебе
кожного разу, коли бачу каштан?
кожен каштан світу твій навіки,
а тому тепер і трошечки мій.
як тебе не любити?
як пити несмачну каву по 5 євро,
знаючи, що існує Поділ?
як стримати бажання розказати
всьому світу, що існує Поділ?
і Золоті, і Майдан, і Русанівка?
що існує до біса смачна кава,
до біса затишні заклади,
до біса гарні вулиці,
до біса зелені парки,
до біса красиві люди.
до біса всі рейтинги світу,
усі столиці європи, усіх навколо!
знаєш, я ще нікому не зізнавалась
в любові. і тобі не зізнаюсь, але
при нагоді спитаю в каштана й Дніпра,
може хтось з них мені скаже, ну
як тебе не любити?

25.05.2025

стільки Києва бачила в стрічці, що стриматись було не можливо💔

лист до незнайомця

“I wanna know have you ever seen rain”
Creedence Clearwater Revival

привіт! як справи? як ти?
ні, ні, не кажи «потихеньку»,
не кажи «все добре»,
не перелічуй, що робив/-ла
минулого тижня, це
не американський смолток
не розмова з байдужим
знайомим, це взагалі не розмова,
«нерозмова із зацікавленим незнайомцем».
так от, як ти? розкажи! мені чесно
щиро цікаво, про що ти говориш,
а ще більше - про що ти мовчиш.
що стоїть за твоєю усмішкою?
що сидить за вайбовим луком?
що біжить за впевненим поглядом?
що лежить за частими жартами?
і чи маєш ТИ час, щоб просто полЕжати?
про що думаєш, стоячи в душі?
за що картаєш себе, лягаючи спати?
картаєш шісткою чи піковою дамою?
чи буваєш колись не втомленим/-ою?
чи болить тобі кожного дня війна?
як вона змінила твоє життя?
як твоє життя змінило тебе?
про що тебе так і не спитали, а
мали б? і чого про тебе навіть
найближчі не знають?
чи ти боїшся дуже? і чого саме?
чи ти бої вже, друже, програв/-ла,
чи чекаєш слави?
чи земля кругла, чи ти стояв/-ла на краю?
чи твій край став для тебе центром?
чи окрайцем черствого хліба,
чи булкою з маком? чи твоя хата скраю?
і якщо так, то чи бачив/-ла ти з неї
трьох слонів і голову черепахи?
I wanna know, чи бачив/-ла ти колись дощ?
чи дивився/-лась на сонце
без сонцезахисних окулярів?
і як воно? дійсно, як воно? як ТИ?
ЯК ти? розкажи, прошу тебе, розкажи.

Сьогодні від російської атаки постраждало місце, де народився «Легіт».

Цієї ночі внаслідок обстрілу пошкоджень зазнав кампус Київського політехнічного інституту. Для нас це місце є особливим, адже частина команди журналу є студентками цього університету. Саме в стінах КПІ розпочався шлях «Леготу».

Допоможімо відновити зруйновані корпуси та гуртожитки університету. Долучайтеся до збору коштів на ремонт пошкоджених будівель. Також доєднуйтеся до чату охочих допомогти прибирати скло в пошкоджених будівлях.

Ми мусимо згуртуватися, щоб мати змогу творити й надалі. Бережіть себе та допомагайте іншим.

Ваш @lehit

злий художник
малює на аркуші паперу
зелений листок на гілці,
і аркушу стає боляче.
бо як сміє цей листок
так безтурботно зеленіти
на гілці, якщо в нього,
в аркуша, таку самісіньку
гілку взяли й забрали,
якщо його тоді ще
листкову душу порубали
на тисячу шматочків
і склеїли заново в щось
незворотньо порожнє,
білосніжно мертве,
рівнокутно тонке.
злий художник зминає
аркуш, і кидає його на купу
опалого листя, і (хоч це й
заборонено) палить багаття.
злий художник думає, чи
є у світі справедливість…
і зминає ще один аркуш,
і минає день, і ще кілька,
і художнику приходить штраф
за паління сухого листя.
і минає день, і ще кілька,
і кілька (ну рибка така),
потрапляє на гачок доброго
рибалки, і минає день,
і тепер кілька мертва,
а добрий рибалка ситий,
а злий художник на гачку
відповідних органів,
а аркуш згорів, а зелений
листок росте на гілці,
а вудочка рибалки думає,
чи є у світі справедливість…

31.07.2025

​📮До вашої уваги — спецвипуск: Літній «Легіт» 2025, що став збіркою листів

У випуск увійшло 46 творів сучасних українських авторів(ок). І ось ми готові його показати (див.коментарі).
Підсумуємо особливості:

◽️ Літній «Легіт» тематичний, усі тексти в ньому містять присвяти або написані як листи. Кожен із них має свого адресата.

◽️ Відкриває спецвипуск захоплива передмова літературознавиці, есеїстки й перекладачки Марії Копаньової.

◽️ У спецвипуску оновлений дизайн: розворотні ілюстрації, шматки листів та синтез малюнку й колажу прикрашають сторінки журналу.

Щоб вихопити примірник, приходьте 17 серпня о 16:30 у «Анжела. Культурний бар» (м. Київ), де проходитиме презентація випуску. Але перед тим реєструйтеся у формі!🤍

Ваш @lehit

буду тут читати свої вірші разом з дуже класними авторами! ходіть слухати та купувати журнал!✨🌝

безсмертно-холодна ранкова повінь,
ми будем з тобою назавжди двоє,
тобою розливаються в тілі кавові ріки,
щоб щось всередині таки затопити.
тобою погордо по горло впиваюсь
зубами в повітря допоки їх вибʼють.
ти завжди в мені тим, що не пробачають,
синьо-жовтою плямою крові, червоними слізьми.

ти тиснеш на всі мої внутрішні органи,
ти виносиш на берег хвилями спогади,
ти сонце, під яким вигорають тканини і люди,
ти дебільна пісня, яку не можливо забути.
ти постійний гіркий присмак у роті,
і один поет так влучно імʼям тобі дав імена,
ти присвоїла їх усі собі при першій нагоді,
ти Максим, ти Гліб, ти Костя і колись, мабуть, я…

коли ж ти сама у водах своїх захлинешся?
коли, подавившись чужими,
вихаркаєш з легенями власне імʼя?

09.09.2025

дай мені помилитись,
дай мені наробити фігні,
заборони будь-кому
брати із мене приклад,
всі приклади лишилися
в підручнику математики
не розвʼзаними.
розвʼяжи ж! мені руки,
прикладИ своє вухо
до моїх дверей чи стіни,
і почуєш, як я уві сні
матюкаюсь триповерховим
матом.

стань мені вчителем,
постав двійку в журналі
ручкою і відбий від всіх рук,
якщо сама від них
відбитись не зможу.
знайди когось, з ким
не буду постійно сильною,
постій-но тут зі мною,
і нагадай, як забуду,

що всі ми, зрештою,
просто люди, і без решти
себе віддаємо цілими
цьому світу, в надії отримать
від нього хоч трохи світла.
дякую дтек, мамі та
кільком друзям
за співпрацю зі світом.

але мені все ж цікаво,
якою була ціна,
якщо без решти
мене вже заплачено?
скільки ж світ від мене хотів,
що мене йому вистачило
копійка в копійку..?

мабуть, варто буде колись
залишити чайові…
та чи він їх прийме?
а чи просто наступного разу
мене забере значно дорожче,
і йому мене знову вистачить…
завжди копійка в копійку…?

27 і 28 вересня читатиму на двох дуже хороших літературниках в компанії дуже хороших авторів, тож стей тюнд!

оновлена інформація про перший літературник вихідних!

другий літературник вихідних!

друзі маю активний збір і буду дуже вдячна за підтримку!✨🌝

https://send.monobank.ua/jar/oVQw2FhoV