Жанна Кадирова Сучасне російське бароко |
Анна Звягінцева Недоречні штрихи


Орган створений Жанною Кадировою з випущених по Київщині росією ракет. На цьому інструменті музиканти виконують композиції класичної російської музики.

Це частина виставки PinchukArtCentre на Венеційській бієнале.

Люблю Кадирову і гарна робота. Але у мене два питання:

1) Російського бароко ніби ж не існує, а тут пасивно стверджується, що є, як жеж тойво?

2) Виконання російської музики українцями публічно у такому контексті прийнятно? Враховуючи, що пересічний відвідувач бачить українську виставку, де грають російську музику, і може виглядати приблизно як австрійський павільйон.
Forwarded from Естетичний інтелект (Tanyusha)
🟧 Свіжий переклад книги італійського філософа Джорджо Аґамбена - "Прийдешня спільнота" від нового українського видавництва "Синтеза".

🟧 У книзі 1990 року філософ Джорджо порушив питання, які згодом розвинув у своєму багатотомному проєкті Нomo sacer. З одного боку, Аґамбен звертається до проблеми першої філософії (онтології), намагаючись розв’язати давню філософську проблему зв’язку загального та окремого. З іншого боку, вже у цій книзі читач стикається зі стрижневими для проєкту Homo sacer поняттями голого життя, священної або проклятої людини, прикладу, порогу, винятку, форми життя. Аґамбен шукає умови можливості щастя й любові в невиправно скінченному світі.

🟧 Замовити
Освітньо-концертна платформа нової музики Kyiv Contemporary Music Days (KCMD) розпочинає проєкт «ЗнакиІгри».

#постзпредложки

Вісім безкоштовних музичних воркшопів для дітей та підлітків з переміщених родин у Києві та Берліні.

Проєкт покликаний допомогти родинам переміщених українок і українців із дітьми долати психологічні ефекти війни за допомогою музики.

Спеціально для проєкту «ЗнакиІгри» на замовлення KCMD українські композиторки Рената Сокачик та Яна Шлябанська створюють музичні твори, що виконуватимуться на воркшопах. Твори передбачають одночасну участь як професійних музикант_ок, так і дітей та підлітків, що не мають попереднього досвіду гри на музичних інструментах. Поєднуючи гру та музикування, твори передбачають елемент випадковості й сюрпризу, а тому діти зможуть опанувати нові для себе інструменти, не боячись зіграти щось неправильно.

Дізнатись більше та зареєструватись
ювілейна, 60-та, Венеційська бієнале розпочала роботу два тижні тому. Подію жартома називають “Олімпійськими іграми” світу мистецтва. Гадаю, що десь саме зараз завершився умовний “спринт”, у який для багатьох гостей перетворюються перші тижні бієнале з усіма презентаціями, подіями паралельної програми, зустрічами та вечірками. Натомість розпочинається етап “марафону”, що дозволяє відвідувачам більш розмірений темп, аби познайомитися з численними експонентами та роздивитися не одразу помітні наративи та сенси

роботи українських митців цьогоріч представлено на трьох основних локаціях — в Арсенале, Джардіні та у приватному "палаццо"; крім цього є ще й кілька неформальних та не дуже очевидних проявів нашої присутності на теренах бієнале

про все це — у новому матеріалі на сайті:

"Помітна і неочевидна, українська присутність на 60-й Венеційській бієнале"
Forwarded from ART AREA ДК
Разом з видавцем Олександром Савчуком радо запрошуємо!

«Не промовляй це вголос». Концерт відомого українського бандуриста та композитора Володимира Войта (м. Київ)

18 травня
18:00

Art Area ДК
вул. Чернишевська, 13

Квитки:

https://kharkiv.internet-bilet.ua/uk/ne-promovlyay-tse-vgolos

Вартість: 250 грн.
Вартість квитків на вході в день концерту: 300 грн.

Володимир Войт є одним з небагатьох українських музикантів, який володіє технікою гри на харківській бандурі, яку започаткував Гнат Хоткевич.
В програмі "Не промовляй це вголос" ви почуєте авторські твори, мелодекламації та твори композиторів з України та США.

Модератор – Олександр Савчук

Чекаємо на всіх 🖤
Продовжуємо серію лекцій «Політфілософія РФ: Ідеологічні основи авторитаризму Росії».

Минулого разу ми спробували зрозуміти витоки сучасних політичних ідей Росії та образ «великой русской культуры» на Заході.

Наразі зануримося у владну структуру та метаморфози російського авторитаризму. Його зв’язок з низами, правлячими елітами та духовенством російського православ’я.

«Витоки російського нацизму» — Валентин Гладких, Кандидат філософських наук, політолог, викладач суспільно-політичних та філософських дисциплін

«Революція згори. Природа російської влади» — Ілля Дескулін, наша відповідь Такеру Карлсону

«Євразійство та сучасна православна теологія» — Данило Лелеко, магістр філософського факультету ХНУ ім. В.Н. Каразіна.

Дата: 11.05
Час: 16:00-19:00
Місце: КМЦ НаУКМА, Іллінська 9
Квиток: 350грн (Дорослий), 150грн (Студентський)

Для студентів НаУКМА та членів клубу «Банкет Духу» вхід вільний.

Квиток | Соціальні мережі
Шістдесятники: бунтарі чи діти соцреалізму? | Чирков, Стасіневич | Запах Слова

У дійсно найкращому подкасті про культуру цього разу про явище, яке, як на мене, надміру міфологізовано, причому у радянських традиціях. Бо памʼятники знести легше, ніж змінити спосіб думати. Проте, друге потребує демонтажу не менш за перше.

Євгеній Стасіневич та Сергій Чирков не розвінчують міфи (бо це інша крайність), натомість додають контексти-напівтони, складність.

Наприклад, шістдесятники не були бунтарями, скоріше незгодними. Вони не про протест, а інакшість в українській (соцреалістичній) радянській літературі. Без чого не існувало б шістдесятників, чому не всі шістдесятники — дисиденти та чим був особливий Клуб творчої молоді.

І, звичайно, що було б анахронізмом вчитувати їм наше сьогоднішнє бачення України. Вони були людьми свого часу та системи цінностей. Та й людьми зі своїми слабкостями також. Але це абсолютно не знецінює їх та іх внесок.
«Існує тільки одна історія — всесвітня». Омелян Пріцак.

Він народився у незалежній Україні 1918 року, зробив величезний внесок в українське сходознавство та заснував Український науковий інститут при Гарвардському університеті.

Презентація книги буде 13 травня у Києво-Могилянській бізнес-школі.

Збірка містить висловлені 30 років тому погляди й роздуми вченого про проблеми української та світової науки, роль науки і вченого у суспільстві, взаємовідносини українців із сусідніми народами.

Подія у Facebook


Відеолекції про Пріцака:

Омелян Пріцак – український професор у Гарварді // 10 запитань історику

Еліта, відповідальність, ідентичність, історія. Ігор Козловський (1/3)

Омелян Пріцак - українець світового маштабу. Таїсія Сидорчук (2/3)

Омелян Пріцак - українець світового маштабу. Таїсія Сидорчук (3/3)

А ще великий плейліст, де екскурсія архівом Пріцака та стратегічна спадщина.
17 травня Пиріг і Батіг презентуватимуть першу частину триптиху Замордовані.

До офіційного релізу можна отримати таємне посилання на альбом, що можна прослухати вже і зараз на https://buymeacoffee.com/pyrigbatig/e/176449

Зібрані кошти гурт обіцяє направити на добрії діла.

Обкладинка від студії - @aza_nizi_maza
Forwarded from ART AREA ДК
Друзі, запрошуємо на концерт!

ПРИМХЛИВЕ БАРОКО

Музика Джироламо Фрескобальді та Доменіко Скарлатті

Ігор Приходько, начебто орган та майже клавесин

12 травня
15:00

Art Area ДК
м. Харків, вул. Чернишевська, 13

Вхід: донат від 200 грн.

В іспанській та французькій мовах слово «бароко» означає щось дивне, химерне та у певному сенсі неправильне.

В італійській музиці XVII–XVIII століть багато такого, що з консервативної точки зору було дуже примхливим та не дуже правильним, але здатним дарувати задоволення слухачам.

З 1608 аж до 1643 року з двома невеликими перервами відвідувачі собору св. Петра в Римі мали можливість насолоджуватись дивними органними п’єсами, які додавав до звичайної вокальної меси Джироламо Фрескобальді — головний органіст цього головного собору католицького світу. Три комплекти таких додатків Фрескобальді включив до збірки «Музичні квіти», яку видав у 1635 році.

З 1715 по 1719 рік капельмейстером собору  св. Петра був молодий, але вже добре відомий у Римі Доменіко Скарлатті — син «головного» оперного композитора того часу, вправний органіст та неабиякий майстер гри на клавесині. Не дуже задоволений роботою церковного музиканта, Скарлатті попрямував до Португалії, а потім до Іспанії, де був придворним музикантом та вчителем музики спочатку португальської інфанти, а потім іспанської королеви Барбари Браганца. В 1738 році він видав у Лондоні збірку творів, скромно назаних «Екзерсисами». Увага до цієї збірки була аж ніяк не меншою, ніж до «Квітів» Фрескобальді.

Отже, обидві збірки мають цікаву історію. Але вони містять і прекрасну музику, яка з роками та століттями не втратила своєї краси. Сподіваємось, що завдяки особливому та в певному сенсі також неправильному інструментальному оформленню ви матимете можливість відкрити для себе нові якості цієї прекрасної та трохи химерної музики.

Чекаємо на вас 🖤
Чорнобиль та кіно, Микола Зеров, Рубен Естлуд, Джон Берджер, Мона Ліза

В епізоді огляду-реакції на події у культурі України та світу від керівника студії @aza_nizi_maza Миколи Коломійця та @3eigarnik.effect:

🍛Річниця Чорнобильської трагедії. Чорнобильська катастрофа у кіно: як змінювалися художні задуми та репрезентація травми
🍛Лідер неокласиків, видатний лектор, феноменальний інтелектуал: про Миколу Зерова. Надія без надії попереду.
🍛Шведський режисер Рубен Естлунд порівняв камеру зі зброєю, на яку треба видавати ліцензію.
🍛Видавництво ist publishing випустило книгу британського арткритика Джона Берджера «Про погляд».
🍛Лувр може заховати «Мону Лізу» в підземну кімнату, щоб не розчаровувати відвідувачів.
🍛Дві українські книжки внесли до списку найкращих дитячих видань у Японії за 2023 рік.
🍛Нова книга «Омелян Пріцак: повернення до України» від Видавця Олександра Савчука.
Перша рецензія на GAIA-24. Opera del Mundo від Олексія Шмурака.

Прем’єра була вчора у Києві.

GAIA-24. Opera del Mondo :
1. Це друга подія Opera aperta яку я відвідав після минулорічного Чорнобильдорф
2. На моє сприйняття, окрім зрозумілих чисто моїх смакових та ідеологічних настанов, вплинуло саме природне бажання порівняти обидва проєкти, їхню структуру, драматургію, роботу в схожих блоках тощо.
3. Моє враження: Гая, з одного боку, більш "чистий" продукт в тому аспекті, що зрозуміліші зв'язки між блоками, роль медіа, менше "води" (в Чорнобильдорф "води" в моєму сприйнятті було десь відсотків 35, тут — максимум 10). З іншого боку, я висловлюю лише припущення (бо, щоб бути впевненим, треба слідкувати за цією творчою групою роками), що є певна інерція використання певних прийомів, а саме, прийомів різких переключень жанрів і кліше; прийому протиставлення "культури"-"природи"; прийому узагальнення через фольклор. Це те, що я сприймаю як "надійні", "перевірені" речі, і мені в деяких моментах сьогодні здалося, що це стало кризовим, інертним. Я ці кризово-інертні рішення в проєкті для себе умовно назвав "Євробачення-КВН".
4. Мені сподобалося те, що автори використали майже хамську ідею з тим, що було в Пролозі і зі стендапом перед "справжнім" початком; мені дуже сподобалася робота з тілом, хореографією, світлом, звуком і інструментами в перших півтора блоках "справжнього" спектаклю (до узагальненно-трайбалістсько-фольклорного блоку, який нагадує Стіва Райха: цей блок мені не близький). Блискучий блок з гонгами і смичком — це музично мені дуже сподобалося. Мені сподобався блок з глибоким саундом техно, променем світла і хороводом. Доволі вдалим мені здався блок з Місячним П'єро Шенберга. Це я відмічаю ті речі, які на глибокому рівні в мені відгукнулися.
5. Мені здається, що політична, ідеологічна складова цього проєкту дещо занадто узагальнена: проєкт намагається бути і шоу, і політичним висловлюванням, і (в деяких моментах) глибоким мистецьким актом, переживанням, дослідженням. Мені особисто це намагання виконати всі три мети здається надмірним, через що деякі речі губляться, точніше, губиться їхня цінність. Але, як і у випадку з другою Дюною Вільньова, я розумію задачі і ситуацію і тому не критикую певний відступ від "чистоти".
В будь-якому разі я вітаю команду проєкта з роботою, з деталями, з видовищністю, з яскравістю.
Одразу після (я не лишився на артіст-ток) я з друзями і знайомими доволі великою компанією обговорював подію в кав'ярні; обговорення було жвавим, гучним, нагадувало ті блоки з переключенням жанрів ближче до кінця проєкту, які мене дещо відлякнули. Тобто проєкт викликає дуже бурхливу реакцію. Це прекрасно 😎
«Тривога», 1969
Зоя Лерман-Луцкевич
2024/05/14 07:09:35
Back to Top
HTML Embed Code: