міщанський бог
у твоїх рекомендаціях

у чатах і підписках
у рекламі, в алгоритмі

у доставці квітів та продуктів
в одязі, прикрасах, у кишені

рахує перегляди, зорі і монети
вмиває руки солодкою водою

в хаті з синіми дверима
поліщучка народила сина

бузкове небо заспівало пісню
дитина виросте і поїде в місто

кожна хвилина — хвилина мовчання
кожне слово — останнє слово
принцесо квіткового поля,
не лякайся свіжих курганів
це зі жмені п'яного діда
розсипалась вічність і втома

спить дика одинока грушка
при битій нерівній дорозі
принцесо квіткового поля,
не підходь близько до лісу
і мовчи, якщо побачиш знову
насипачів курганів, мовчання,
останню хвилину, слово

думки мої безтолкові
гостра пам'ять більше не гостра
забуті імена друзів
пейзажі потусклі
усмішка твоя прісна
погляд розвіяний вітром
доторк більше не доторк
поріз що затягнувся

думки мої безпорадні
забава не варта поразки
знайдені гроші, загублені гроші
феєрверки-салюти
відлуння гучних розмов

запах доспілих грушок
обличчя батьків
тепле твоє ім'я

Загинув мій найперший і найбільший друг Вітя Марчик. Цей вірш я написав минулої весни з думкою про нього. Я пам'ятаю його скільки пам'ятаю життя. В селі у наших родин були поруч поля. Він збирав кукурудзу в маленький дитячий кошик, так ми познайомились. Він рятував мене коли я тонув у ріці, він був добрим до мене коли весь світ був жорстокий, ми втікали разом від грози, ми збирали гриби і травили анекдоти до ночі. Він був прикладом і найкращим з людей. Я не вірю в смерть. В Безкінечності Вітя проживе ще тисячу щасливих життів і ще тисяча людей будуть плакати за ним як я плачу за ним сьогодні

я онук рибалки
мій дід зловив в'юна
цей в'юн такий живучий
такий живучий як і я

я син грибниці
вона знайшла гриба
цей гриб червивий
такий червивий як і я

я онук поштарки
вона знайшла листа
цей лист останній
такий останній як і я

Христос воскрес! Запис вчорашнього етеру. Вірші з "Вибраного" Василя Стуса та збірки "Кавалки душі" Віктора Новграді-Лецо!

Щоб етер став дійсно благодійним, запрошую підтримати збір!

Дякую всім, хто прийшов на етер та послухає його в записі🪴

https://youtu.be/_iqYb9_aiYU?si=ksIc5Whq3049jgtn

Я не знав Максима Кривцова особисто. І я ніколи ніде нормально не друкувався. Проте у нас є спільна збірка!

В іншому житті, я навчався в Рівному. Мій товариш Марк Оплачко запросив скинути вірші для майбутньої антології. Кропивницькі поети Кирило Поліщук та Артем Луценко робили проєкт "Міст" з метою об'єднати поетів різних міст України. Вийшла електронна антологія "Немає прямого сполучення".

Це було так давно, я не згадав би, що воно існує. Але нещодавно Лялька написала мені: "Ти знаєш, що в нас є спільна збірка з Кривцовим?" І дійсно, ось він, останній у книжці.

Сім років тому я ще писав наївні кольорові вірші. Сім років тому Максим вже писав глибоку поезію про війну.

https://issuu.com/kirillpolischuk/docs/nps

хочу бути сушеним грибом
засоленою рибою

висіти на ниточці
в літній кухні

набиратися диму з печі
слухати розмови старих людей

за вечерею

ти не тру

родина закритий круг
дім і його замок

заблокований телефон
холодний вітер обійм

в'язка вода річкова
волосся туга коса

Юрко @stavozero зачитав мій вірш для свого проєкту "калейдоскоп".

Запрошую послухати та задонатити на баггі: https://send.monobank.ua/jar/7B3kWe5dFE

на вигоні коні щипають траву
ми ганяєм м'яча до самої ночі
сусіди-дядьки виходять до нас
десь досі гуде гонор хлопчачий

другий день паски, холодна вода
чиста прозора безмежна жива
спасіння диво подих щастя вода
зцілить дітей квітневої спраги

ми досі там, босоногі хлопаки
ми досі там, не знаєм життя
ми досі там, святкуємо паску
ми досі там, ганяєм м'яча

Фібі бачить видіння
а я не бачу ніхуя

неділя це неділя
співачка німа

цукор меланхолія
Вашті, не зникай

цукор виноградність
твоє обличчя скрізь

сестра ностальгія
ненавидь сантехніку

а не сантехніка
а не виноградаря
а не музиканта
а не вченого
а не дурного

Десять імен заліза

цикада

мереживо

острів

погляд

прощення

напрямок

подих

воля

спадок

залізо погано смакує до відчаю

Після людей

розквітне жасмин
жайвір вознесеться
і царство пташине
на тисячу років
покине дерева на самоті

розквітне жасмин
каштан вознесеться
і братство коріння
на тисячу років
покине квітку на самоті

розквітне жасмин
і під останнім сонцем
зупиниться мить

я онук рибалки
мій дід зловив в'юна
цей в'юн такий живучий
такий живучий як і я

я син грибниці
вона знайшла гриба
цей гриб червивий
такий червивий як і я

я онук поштарки
вона знайшла листа
цей лист останній
такий останній як і я

When was I less by dying?

Пісня вишні

коли пісня раптово затихла
голос недоспілої вишні
ще довго пріснів на язиці

я тримався за нього так міцно
що моє тимчасове тіло
cтало павзою на струні

легіт у голові не стихає
якби вона повернулась
якби холод її відпустив

в сирих підвалах серця
на стінах нашкрябані імена
і пісня вишні досі жива

Долучаюся до збору на ремонт автомобіля для БУАР 110 ОМБр, де служить брат моєї дівчини 🚘

Батареї управління та артилерійської розвідки потрібна ваша допомога у відновлені та підтримці роботоздатності одного за найважливіших речей на полі бою - робочий автомобіль.

Загальна ціль: 150000 грн
Моя ціль: 5000 грн

💰Посилання на банку:

https://send.monobank.ua/jar/7QRVWMBoqz

💳 Номер картки банки:
4441111120521970

Справний автомобіль - це логістика, це боєздатність, це маневренність, це життя. Хлопці обороняють три області. Для досягнення цілей потрібна ваша всебічна допомога 🇺🇦

морозний трепет на реверсі монетки
коли вдарився і щось зламалось
і потекли мідними струмками
сльози власні і чужі

моя м'ятна безпорадність почекає
лапатий сірий силует
я схолов без тебе і здичавів
і з валками сліпих ворон
стрибаю в теплу і вологу темноту

коли сліпий прийде до світла
голос сонця запитає
якби ти ще раз народився
якби тобі всіх повернули
і був ти з вітром заодно

але його зіниці олов'яні
розтанули в квітневому тумані
і вишня в той рік не зацвіла
така була заплачена ціна

Помер Юрій Тарнавський. Дуже люблю оцей його вірш. Щось дуже справжнє